Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Вандали зруйнували старе польське кладовище в Мельниці

Нещодавно ДП «Волинські старожитності» спільно з управлінням культури і туризму Волинської облдержадміністрації провели моніторинг стану збереження пам’яток у селі Мельниця Ковельського району. Василь Ворон (начальник відділу охорони пам’яток історії та культури управління культури і туризму), Петро Троневич (головний спеціаліст з питань реставрації історичної забудови головного управління містобудування, архітектури та ЖКГ), Дмитро Дем’янчук (керівник Ковельської археологічної експедиції ДП «Волинські старожитності») та Валентина Словацька (спеціаліст-землевпорядник Мельницької сільської ради) оглянули історичні пам’ятки на території села: залишки замку королеви Бони Сфорци XVI ст., городище ХІ—ХІІІ ст., польське кладовище ХІХ—ХХ ст., австро-угорське військове кладовище початку ХХ ст., руїни костелу XVIII—ХІХ ст. та земляні вали у південній частині села.
Залишки замку королеви Бони знаходяться на північній околиці Мельниці, на лівому березі річки Ставкова і являють собою земляний майданчик квадратної форми, що підвищується над низькою болотистою заплавою на 1—2 метри. У північній частині пам’ятки помітні сліди її руйнування внаслідок господарської діяльності.
Давньоруське городище знаходиться у південній частині села. На його території розміщені церква, меморіал пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни. На відстані близько 50 метрів на південь від церкви знаходяться житловий будинок і господарські будівлі місцевого священника, а також декілька присадибних ділянок. Варто зазначити, що внаслідок розорювання цих ділянок порушується цілісність культурного шару давньоруського та пізньосередньовічного часу. Щодо земляних валів, які знаходяться південніше церкви і мають висоту близько 2—3 метри, то, можливо, їх використовували під час інженерного військового будівництва часів Першої світової війни. Про це можуть свідчити характерні сліди повторного використання на самому гребені валу. Більш точні висновки можна буде зробити після дослідження стратиграфії нашарувань і характеру виявлених матеріалів.
В процесі огляду кладовищ також виявлені факти порушення чинного пам’яткоохоронного законодавства. Зокрема, на старому польському кладовищі ХІХ—ХХ ст., виявлено сліди діяльності так званих «чорних» археологів, а простіше кажучи — просто вандалів, які у пошуках легкої наживи руйнують старі склепи і могили. Австро-угорське військове кладовище розташоване на території діючого сільського кладовища і сюди таким шукачам дорога закрита. Але тут відзначено відсутність багатьох могильних плит, хоча зі слів землевпорядника роботи по благоустрою поховань проводяться регулярно.
У жахливому стані на території села перебуває костел, точніше його залишки. Можливо варто було передати його у власність місцевій релігійній громаді. Подібні моніторинги мають важливе значення у плані ознайомлення зі станом пам’яток історії та культури. За словами Василя Ворона, заплановано у 2012 році проводити моніторинги постійно.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
23.12.2011


Тут була «пам’ятка археології»: охоронний знак чи надгробок спадщини?

В Алушті перед початком будівництва готелю Редіссон САС у грудні 2009 року представники будівельної компанії знесли 380 кв. м. середньовічного поселення, яке стоїть на обліку (Комплекс средневековых памятников. Центр по производству керамики, поселения IX—X вв. (учетный № 505 / Р№ 4559). Наприкінці 2010 року з’явився звіт Рескому з охорони культурної спадщини, про те, як вони оштрафували забудовника. Наразі інформація знята з їхнього сайту. Навесні 2010 року С. Теліженком були проведені археологічні дослідження в цьому місці, проте зруйновану пам ’ятку археології вже не повернеш.

Сергій Теліженко
30.11.2011


Місцеві політичні партії таки домоглися проведення археологічної експертизи на території колишньої Рівненської в’язниці

Представники дочірнього підприємства «Волинські старожитності» шукали там поховання. Історики допускають, що поблизу будівель може бути захоронений і командир Української повстанської армії Клим Савур. Чи знайшли там щось варте уваги?
Клим Савур, генерал УПА, можливо, похований на території колишньої Рівненської в’язниці. У 1940—50-х роках у її приміщеннях замордували тисячі українських патріотів. І коли нові власники приміщення винесли питання про його реконструкцію, місцеві партії почали говорити про обов’язкове проведення археологічних розкопок.
Працівники дочірнього підприємства «Волинські старожитності» у дворі колишньої в’язниці зробили один розкоп, під стінами будівлі. Кажуть: нічого цінного та цікавого у ямі не знайшли.
Проте, юрисконсульт наголошує: фахівці працювали на совість, розкоп зробили глибиною три метри. У будь-якому випадку, під час ведення земляних робіт новими власниками приміщень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за роботою наглядатиме археолог. Бути присутніми на будівельному майданчику, задля прозорості процесу, виказали бажання представники однієї з політичних партій.

Тетяна Коваль, Юрій Кобів
3.06.2011



Разрушение курганных могильников у с.Ничипоровка Яготинского района Киевской области

На землях с. Нечипоровка известно 4 памятника археологии, охватывающих период с 3 тыс. до н. э. до первых веков 2 тыс. н. э. Среди них селище древнерусского времени (12—13 вв.), поселение эпохи поздней бронзы — раннего железного века (конец 2 — начало 1 тыс. до н. э.), курганные могильники эпохи бронзы — раннего железного века (3—1 тыс. до н. э.) и древнерусского времени (12—13 вв.). Постановлением кабинета министров Украины от 3 сентября 2009 г. № 928 «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» курганный могильник древнерусского времени у с. Нечипоровка занесен в «Державний реєстр нерухомих пам’яток України»; охранный № 100027-Н.
В мае 2011 г. по запросу из Яготинской районной прокуратуры, зафиксировавшей факт распашки курганов эпохи бронзы-раннего железного века, курганные могильники у с.Ничипоровка были осмотрены сотрудниками Института археологии НАН Украины (Лысенко С.Д., Квитницкий М.В.). В выезде на памятники приняла участие сотрудник Киевского областного центра охраны памятников истории, археологии и культуры Бреяк Е.В.
В урочище Могильное поле к юго-востоку от села было осмотрено 4 кургана, находящиеся под свежей вспашкой. Высота курганов от 1,7 до 2 м, диаметр от 30 до 50 м. Вся поверхность поля распаёвана, при этом два кургана (№ 3 и 4) нанесены на плане землепользования, т. е. были переданы в своё время в частную собственность вполне осознанно.
У подошвы кургана № 1 обнаружено несколько фрагментов керамики бабинского типа (20—17 вв. до н. э.). Таким образом можем констатировать уничтожение вспашкой впускного погребения или же тризнового слоя бабинского времени.
К юго-востоку от села на полях зафиксировано еще не менее трёх курганов; еще один курган — к югу от села, у хут. Трубовщина. Все они также распахиваются и в настоящий момент находятся под озимыми…
На курганном могильнике национального значения в лесу Чернеччина еще в сентябре 1975 г. экспедицией Переяслав-Хмельницкого исторического музея (Бузян Г.Н., Слюсар В.И.) было выявлено около 100 курганов высотой от 0,4 до 1,5 м и диаметром от 6 до 12 м (К сожалению, подробный план могильника так и не был составлен). Два кургана были исследованы раскопками. Могильник был отнесен к типу славянских могильников и датирован 12—13 вв. Уже в 1975 г. было зафиксировано, что часть курганов раскопаны местными кладоискателями; ямы преимущественно проходили «колодцем» через центр кургана.
В 2011 г. в центре более чем 10 курганов зафиксированы грабительский ямы разных лет. Часть ям имеет вид траншей неправильной формы или овалов; эти ямы сильно заплывшие и, видимо, вырыты достаточно давно. Часть ям, напротив, вырыта недавно, имеет чёткую подквадратную или подпрямоугольную форму и площадь 10—16 м2. В ряде случаев прокопан также вход в виде траншеи, перерезающей полу кургана. Глубина ям от 0,5 до 1,5 м. Одна яма использована под мусорник; в одной детьми (по словам головы сельсовета) был сооружен блиндаж. В ряде ям уже пророс подлесок, возастом около 5 лет. Три ямы вырыты не более 1—2 лет назад. Таким образом, можно сделать вывод, что грабительские раскопки курганов в урочище продолжаются.
Яготинская районная прокуратура по факту распашки курганов в ур.Могильное Поле, приводящей к их разрушению, и грабительским раскопкам в ур. Чернеччина собирается возбудить уголовное дело.

С. н. с. отдела археологии энеолита — бронзового века
Института археологии НАН Украины, к. и. н. С.Д. Лысенко
26.05.2011



Факты нарушения законодательства в сфере охраны культурного наследия в Николаевской области

В течение 2010 года сотрудники ДП НДЦ «Лукоморье» ДП ОАСУ ИА НАН Украины и члены «Союза археологов Украины», в ходе археологических экспертиз на территории города Николаева и Николаевской области, выявили более тридцати фактов нарушения законодательства в сфере охраны культурного наследия. В первую очередь это распашка курганов и незаконная передача земель с памятниками археологии в частную собственность или аренду.
Материалы были переданы в органы Внутренних дел Николаевской области, Природоохранную прокуратуру и органы местного самоуправления.
Так же, совместно с прокуратурой и городским управлением охраны памятников были остановлены строительные работы на вновь выявленном античном некрополе в городе Николаеве. По факту реагирования на акты НДЦ «Лукоморье» прокуратура провела ряд проверок. По итогам проверок в суды Николаевской области были направлены иски против действий государственных служащих  и собственников земли.
На данный момент есть решение суда в Веселиновском районе, согласно которому отменены государственные акты на землю общей площадью 44,0 га (на этих участках расположено десять курганов), по остальным эпизодам проводится следствие. Помимо сельскохозяйственной деятельности памятники археологии уничтожаются и грабителями, летом 2010 года сотрудниками Центра совместно с прокуратурой был составлен акт по разграблению скифского кургана в Казанковском районе Николаевской области входящий в Скобелевскую курганную группу (грабители были арестованы во время работы на кургане). По факту возбуждено уголовное дело, в котором специалисты НДЦ «Лукоморье» выступают в качестве экспертов.
За начальный период 2011 года Центр уже направил восемь актов в органы прокуратуры и УМВД.

\

Заместитель директора НДЦ «Лукоморье»
ОАСУ ИА НАН Украины                                                                      А.И. Смирнов

4.04.2011


Лысенко С.Д. Пятая колонна…

"Кодекс этики профессионального археолога", принятый в 2006 г. ученым советом Института археологии НАН Украины гласит "Враховуючи, що купівля, продаж, обмін та колекціонування археологічних предметів стимулює грабіжницькі розкопки і призводить до руйнування археологічних пам’яток, професійний археолог не повинен брати у них участі, зокрема і як науковий консультант, а також прямо чи опосередковано пропагувати діяльність "чорних археологів", дилерів та приватних колекціонерів" [раздел II.2]. Казалось бы все предельно ясно – кто, как ни археолог должен понимать, что любой археологический артефакт имеет научную ценность, только будучи связанным с контекстом, а не вынутым из шкафа коллекционера. Что частные коллекции – это стимулятор дальнейшего ограбления памятников, т.к. "спрос рождает предложение"… Что фактически, это груды древнего мусора, контекст которого утерян навсегда, а попытки его использования приводят к сомнительным псевдонаучным построениям (примером такой сборной солянки является скандальный "Лубенский клад")…
Вроде бы все четко и понятно… Но…


Що містить закон про обмеження обігу археологічних предметів: легалізація награбованого чи PR колекціонування?

22 березня 2013 р. у Верховній Раді України зареєстровано проект закону № 2616 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів". Детальніше>>

Коментарі фахівців з приводу грошової оцінки, легалізації і контролю за переміщенням колекційних предметів:
ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК ІНСТИТУТУ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ стосовно проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів»
UNESCO Director-General calls on all Actors involved in the Art Market to Verify the Origins of Cultural Objects Submitted for Sale
Olena Maksymenko. Museum Collection Items For Sale?
Olena Rusina. Trypillian Threat
Манько В. О. Людожерські пропозиції від опозиції
Археологи Европы и России поддерживают борьбу с грабежом памятников в Украине: государство должно ограничить использование металлодетекторов и коллекционирование археологических предметов
Законопроект про протидію нелегальним розкопкам може призвести до комерціалізації пошуково-дослідницької діяльності
Лысенко С. Д. Пятая колонна…
Сергей Кулешов. И зачем советскому инженеру иконы?

Дискусія щодо статті Манька В.О. "Людожерські пропозиції від опозиції":
Левада М. О психологии археологии
Манько В. О. Я — д'Артаньян

Інформація до роздумів чи про що сперечаються політики?
http://www.pravda.com.ua/articles/2012/01/16/6912301/
http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2012/01/18/6916296/


В.О.Манько. Я – д’Артаньян

З’явився новий проект закону з назвою "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів". Мета закону проголошена дуже шляхетна, про що ми можемо судити хоча б з назви. Тим не менш, я особисто оцінив цей проект як такий, що не обмежує обіг археологічних предметів, а відкриває шлях до відкритої торгівлі награбованим.

Свої висновки я виклав у статті «Людожерські пропозиції від опозиції. Текст Валерія Манька» (http://revizor.ua/news/novaja_rada/20130327_arheologija). Ось основні тези.

«Проект закону передбачає:

1. Легалізацію колекцій, сформованих незаконним шляхом.

2. Надає чорним копачам механізм перекваліфікації археологічних артефактів у предмети побуту.

3. Повне відсторонення фахівців від процесу експертизи археологічних цінностей.

4. Надає колекціонерам механізм легального переміщення археологічних артефактів за кордон.

5. Надає чорним копачам можливість отримувати легальні ліцензії на чорний пошук.

6. Стимулює подальший розвиток «чорної археології» і чорного колекціонування.

7. Закон не досягає мети «протидії нелегальним розкопкам», а лише створює умови для їх легалізації, вибудовує систему чиновного контролю за чорним пошуком замість його ліквідації».

Комусь, на мій погляд, потрібно дискредитувати мої висновки. Кому ж? Під проектом підписи Кириленко В.А., Матіос М.В., Донія О.С., Бенюка Б.М. Але я не впевнений, що вони бачили мою статтю. Дошкулило не депутатам, а пану Максиму Леваді, який і є одним із справжніх авторів проекту. Він сам цього особливо й не приховує. Хто мені не повірив, почитайте коментарі тут (http://www.facebook.com/groups/639031362779343/). А як він мені опонував, ми дізнаємося тут (http://revizor.ua/news/novaja_rada#20130328_arheologija). Максим Левада сором’язливо пише: «Меня попросили написать несколько слов…» Ніхто вас не просив, добродіє! Вам просто самому вкрай необхідно рятувати себе. Адже депутати – дядьки дуже суворі. Якщо усе те, що я написав, пани Кириленко В.А., Доній О.С., Бенюк Б.М. зрозуміють, вам буде дуже погано. Реакція пані Матіос М.В. вам, мені здається, теж не сподобається. Я поспівчував би нашим демократам за те, що вони поставили свої підписи під вашим опусом, але не буду. Треба, мені здається, мати і свої голови.

Що ж мені закинув пан Левада?


Стаття "Союз архитекторов: проект воссоздания Десятинной церкви — это обман общественности и дискредитация НСАУ"

"Очередная мутная история со строительством в заповедных и исторических местах — проект т. н. воссоздания Десятинной церкви. Напомним, что изначально речь шла только о музеефикации остатков фундамента, и по этому поводу был объявлен конкурс, участие в котором приняли архитектурные мастерские. Однако через некоторое время в Союз архитекторов поступила информация о том, что полным ходом идет подготовка проекта строительства нового храма,причем проектантом нового объекта стала мастерская, в конкурсе не участвовавшая. Затем тревогу забила общественность, появились публикации в прессе. Но на процесс подготовки к строительству это никак не повлияло. На территорию завезли технику, соответственно, активизировались акции протеста. В то же время позиция Союза архитекторов по этому вопросу озвучена не была. Архитекторы обеспокоены тем, что все эти процессы сопровождаются зачастую непрофессиональными комментариями, а мнения экспертов не учитываются и даже просто не озвучиваются. Поэтому вопрос о Десятинной был вынесен на Пленум союза."

Детально на сайті: beTV live video streaming


Лист В.М. Гусакова до В.Ф. Януковича

Президенту України
Януковичу В.Ф.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Протягом багатьох десятиріч неодноразово порушувалось питання про можливість відтворення споруди Десятинної церкви в Києві, першого в історії Київської Руси-України, кам’яного храму, святині православ’я. Тривалі дослідження щодо істинного вигляду цієї споруди не мали успіху. Жодна з версій не знайшла підтвердження.
За підсумками конкурсу, що проводився в 2011-2012 роках, було визнано недоречність відтворення об’єкту, по якому відсутня жодна достовірна інформація. При цьому професійні архітектори, археологи та мистецтвознавці одностайно вважають спробу будь-якої забудови території «міста Кия» та «міста Володимира» неприпустимим свавільним посяганням на історичні святині.
Закон України «Про охорону культурної спадщини», а також Міжнародна Віденьска конвенція ICOMOS-UNESKO, ратифікована Україною, заперечують відтворення об’єктів культурної спадщини, що не залишили документального та науково підтвердженого вигляду. Таким чином, єдиним заходом щодо безцінних залишків фундаментів Десятинної церкви є їх музеєфікація – мінімальне делікатне втручання для консервації і збереження пам’ятки, приведення в стан, придатний для екскурсійного відвідування.
Але на даний час, розроблено проект, згідно якого над рештками старовинних фундаментів створюється залізобетонна конструкція, що здатна за інженерними розрахунками витримати багатоповерхову споруду. Ця конструкція, що спирається на палі діаметром 800 мм, призведе до руйнування рештків фундаментів, що охороняються.
В 1970—80 х роках на плато Старокиївської гори за проектом Інституту «Київпроект» з науковим супроводом Академії наук УРСР було створено парк-музей «Стародавній Київ» та Пейзажну алею, які надали особливого звучання унікальному природному ландшафту київських гір і урочищ. Екскурсійна демонстрація цієї перлини з артефактами та історичним супроводом є надзвичайним явищем, яке вимагає особливого догляду та пропагування.
Чотиритисячний загін членів Національної спілки архітекторів Украни рішуче проти будь-якого капітального будівництва на цьому унікальному залишку святої землі Київської Руси-України. Це рішення одноголосно прийнято пленумом Національної спілки архітекторів України, що відбувся 25 січня цього року в Києві.
Вельмишановний Вікторе Федоровичу, звертаємось до Вас з великим проханням зупинити усілякі спроби «музеєфікацій», подібних до тієї, що зараз відбувається і загрожує втратою однієї з найцінніших пам’яток культури України.

З великою повагою,
за дорученням правління Національної спілки архітекторів України,
Президент Національної
спілки архітекторів України
В.М. ГУСАКОВ


ЗАЯВА СПІЛКИ АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ щодо проекту Закону України «Про відродження унікального Символу православ’я — церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві» (№ 9196)

21 вересня 2011 року Верховною Радою України було зареєстровано проект закону України «Про відродження унікального Символу православ’я — церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві» (№ 9196). Цим проектом передбачається збудувати за державні кошти (ст. 4; 5) Національний православний комплекс на території пам’ятки археології національного значення — «Місто Володимира — дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви» (ст. 2, п. 1).
У зв’язку з цим Спілка археологів України вповноважена заявити наступне:
На Старокиївську гору як пам’ятку археології національного значення розповсюджуються положення Міжнародних конвенцій і хартій світової спільноти у сфері охорони культурної спадщини. Особливо це стосується Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої) (Ла Валетта, 1992 р.), ратифікованої Законом України № 1369-IV від 10.12.2003 р.).
Так зване «відтворення», передбачене проектом закону, буде прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам’яток та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Ла Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною. Положення цих актів вимагають збереження автентичних пам’яток і прямо забороняють реконструкцію (відтворення або створення копій у гаданих первинних формах) цих пам’яток.
Крім неї проект цього Закону порушує положення Бурскої хартії (1979 р.), Флорентійської хартії (1981 р.), Дрезденської декларації (1982 р.), також Конвенції ЮНЕСКО про захист світового культурної і природної спадщини (1972 р.), Рекомендації ЮНЕСКО, затвердженої у Найробі (1976 р.), Ризької хартії з аутентичності і реконструкції історичних об’єктів у контексті збереження культурної спадщини (2000 р.).
Залишки фундаментів Десятинної церкви розташовуються на вул. Володимирська, 2 у Центральному історичному ареалі міста Києва, в архітектурній охоронній зоні, на території пам’ятки археології національного значення «Місто Володимира», занесеної до Державного реєстру нерухомих пам’яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.09 № 928 (охоронний № 260010-Н) і були визначені заповідною археологічною зоною загальнодержавного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965) ще за радянських часів.
Низка постанов Київради підтверджувала статус цієї території. Рішення Київського міськвиконкому № 422 від 19.03.1973 р. «Про створення в м. Києві археологічних заповідних зон та архітектурних заповідників, зон регулювання забудови та охороняємого ландшафту» і Рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 р. № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників та зон охорони пам’яток історії та культури в м. Києві», а також Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 р. «Про внесення змін і доповнень до Рішення від 16.07.79 р. № 920.
Масштабне будівництво на території пам’ятки неминуче призведе до непоправних культурно-історичних втрат. Відбудова масивної споруди нової церкви не відповідає сучасній містобудівній ситуації, внесе дисонанс у середовище яскравої барокової пам’ятки — Андріївської церкви ХVІІІ ст., яка зараз номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Автори законопроекту наголошують на необхідності повернення націоналізованого радянською владою церковного майна. Проте, попри завуальованість питання, законопроект не зазначає, якій саме церкві має бути повернуте майно і що саме розуміється під власністю церкви. У цьому випадку йдеться навіть не про споруду, а про землю, що може створити дуже небезпечний прецедент на території України, коли церковні громади отримають стимул для повернення своїх земельних володінь. Дивує також постановка питання про правонаступництво України щодо відповідальності за відчуження майна, оскільки націоналізація церковного майна проходила ще задовго до утворення СССР.
Текст цього законопроекту неможливо оцінити з погляду правильності наукових історичних засад, оскільки він містить у своїй основній термінології псевдоісторичні та псевдонаукові терміни, із відповідним їх тлумаченням. Неправильно тлумачаться поняття «символ православ’я» («Символ православ’я — церква Богородиці»), «живий символ первородства» («руїни, які ми бачимо сьогодні — не можуть бути живим символом первородства»). Наштовхує на серйозне занепокоєння фраза про «символічний акт єднання духовної і світської влади в інтересах народу».
Цей законопроект справляє враження не юридичного документу, а псевдоісторичного нарису з квазіідеологічною спрямованістю. Поява і подальше виконання такого закону серйозно позначиться на репутації України на світовому рівні як цивілізованої, а не клерикальної, фундаменталістської держави, виникнуть значні перешкоди на шляху євроінтеграції. Втім, можливо, це і є головна мета авторів зареєстрованого проекту.
Впровадження проекту такого закону знищить одну із найвизначніших пам’яток нашої національної спадщини.
Ми виступаємо категорично проти прийняття цього закону і будь-яких дій, спрямованих на будівництво на території Старокиївської гори.

Від імені членів ВГО САУ
Голова правління Д.Н. Козак,
Секретар Е.А. Кравченко
11.10.2011




Проект Закону України «Про відродження унікального Символу православ’я — церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві» та його обговорення

ПРОЕКТ Закону України «Про відродження унікального Символу православ’я — церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві», зареєстрований 21.09.2011 р. № 9196 (читати тут)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про відродження унікального Символу православ’я — церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві» (читати тут)

5.10.2011

ЗАКЛЮЧЕННЯ на проект Закону України «Про відродження унікального Символу православ’я — церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві», зареєстрований 21.09.2011 р. № 9196 (читати тут)

ЗАКЛЮЧЕННЯ на проект Закону України «Про відродження унікального Символу православ’я — церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві», зареєстрований 21.09.2011 р. № 9196.

За своїм тоном та змістом вказаний проект складає дивне враження, начебто він підготовлений не юристом, а клерікально налаштованими малоосвіченими церковниками. В певних випадках він протирічить нашій Конституції, що визначає Україну як світську державу.
Незрозуміло, що означає «Символ православ’я» як з юридичної так і релігійної точки зору. Яке конкретно змістовне навантаження несе термін «духовно-символічний, православний комплекс»? Це недоречна колоцерковна риторика. Адже це текст закону, а не виступу чи статті. Пояснювальна записка до нього рясніє фактичними помилками. Собор св. Софії не виконує ніяких «аналогічних функцій» — це музей.

Читати повний текст заключення

Г.Ю. Івакін
5.10.2011


Аятолла Янукович ("Українська правда")

Не успел утихнуть скандал с плагиатом, как новый повод усомниться в адекватности видных деятелей ПР, отвечающих за гуманитарно-идеологический блок, подкинул народный депутат Юрий Мирошниченко. Он зарегистрировал проект закона под пафосным названием "О возрождении уникального Символа православия — церкви Богородицы (Десятинной) в городе Киеве". (Читати далі)

Алексей Копытько
23.09.2011



Николай Рерих. ДЕСЯТИННАЯ ЦЕРКОВЬ В КИЕВЕ

2-го мая в «Новом времени» сообщено о желательности воссоздания Десятинной церкви в ее первоначальном виде.
Сказано: «Что касается Десятинной церкви, то хорошо известен только план ее, благодаря раскопкам, произведенным в прошлом году; очень мало известно о внешнем виде храма и внутреннем украшении его. Однако тех данных, которые имеются, достаточно для начала дела, а если за него возьмутся люди знающие, любящие старину, то несомненно они доведут его до благополучного конца... Необходимо теперь же образовать комитет для подготовки данных по созданию древнего Десятинного храма».
По поводу такого предложения вспомним, что именно знаем мы о Десятинной церкви.
«И бяше Варяг един и б двор его, идеже есть церкви святая Богородица, юже содела Володимер».
«Посем же в лето 6497 (989) г. Володимер живяше в законе Хрестьянстве, помысли создати церковь пресвятыя Богородица, послав приводе я мастеры от Грек и наченшю же знати и яко сконца зижа; украси ю иконами, и поручи ю Анастасу Корсунянину; и поры Корсуньские пристави служити в ней и двда ту все, еже б взял Корсуни, иконы и съсуды и кресты».
«В лето 6504 (996) г. Володимер видел церковь свершену, вшед в ню, и помолися Богу... и рек сице: "Даю церкви сей святой Богородици от имения моего и от град моих десятую часть". И положи написав клятву в церкви тей, рек: "Аще кто сего посудит, да будет проклят". И вдасть десятину Анастасу Корсунянину».
По словам Дитмара, во время осады Киева Болеславом Храбрым в 1018 г. по середине храма стояли мраморные саркофаги Владимира и княгини Анны.
В 1017 г. церковь была сильно повреждена пожаром и по возобновлении ее кн. Ярославом в 1039 г. была вновь освящена.
В 1240 г. «граждане создаша пакы другый град около святое Богородице и пали в битве с Батыем». Храм был разрушен.
В разное время были открываемы части бывшей Десятинной церкви: осколки мраморных колонн, картины, куски мозаичного пола, кафели, остатки мозаики и фресок.
Все эти остатки, также как и намеки летописи, ясно говорят нам о действительном великолепии Владимирова храма. В мечтах можем мы ярко представлять себе величие и благородство этого памятника, украшенного лучшими предметами греческой работы. И сделанное греческими мастерами в Киеве и, главное, вывезенное из Корсуни, без сомнения было высокохудожественно. Чем вернее представим себе древний Киев, т. е. считая его не захолустным городом, а большим, устроенным центром, тем выше будет наше суждение о первоначальном виде Десятинной церкви.
Жалкими должны показаться всякие попытки сделать подделку под прекрасный памятник древности, от которого мы резко отделены всем нашим существом. Почтенно всякое познание истины древней жизни. «Будущее в прошлом» всегда должно быть не парадоксом, но глубоким девизом. И в силу уважения к красоте древности нельзя думать о подделках.
Поддержать памятник, продлить его жизнь — большая заслуга, но воскрешение мертвых нам не дано.
Собирайте все вещи, принадлежащие умершему, но не выдавайте мумию за живого и не затрачивайте деньги на такие дела.
Денег у нас мало. Надо создать комитеты для сбора средств на изыскание древностей. Среди будущих изысканий должно стоять на первом месте исследование древнего Киева.
Год тому назад по поводу данных о начале Киева пришлось мне писать: «Можно с радостью сознавать, что весь великий Киев еще покоится в земле в нетронутых развалинах. Великолепные открытия искусства готовы также и для наших дней. То, что начато сейчас раскопками Хвойко, надо продолжить государству в самых широких размерах. Останавливаемся на исследовании Киева потому, что в нем почти единственный путь проследить прошлые наслоения культур. Эти вехи освещают и Византийское влияние и Скандинавский век и дают направление суждениям о всех временах бронзы».
Готов я повторить эти слова еще много раз, а в особенности тогда, когда появляются мысли об изыскании средств для Киева.
Неохотно принесут люди деньги на подделку храма, зная, что у государства есть головы и руки, пригодные для новых созданий. Но для открытия целой блестящей культуры каждый с радостью отдаст свою лепту.
Всероссийская подписка на исследование Киева и Новгорода могла бы дать огромные средства. По мелочам, по копейкам создадутся миллионы. Я убежден, что каждый из нас, любящих красоту древности, примет в таком деле самое горячее участие. Никакой культурный человек не пройдет безучастно мимо подписного листа, мимо кружки на исследование правды крупнейших моментов жизни.
Пора приступить!

1909, № 5, СПб., Старые годы


ЗАЯВА Українського національного комітету ICOMOS

УКРАЇНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  КОМІТЕТ  МІЖНАРОДНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ПАМ’ЯТОК І ВИЗНАЧНИХ МІСЦЬ
UKRAINIAN NATIONAL COMMITTEE OF INTERNATIONAL COUNCIL ON MONUMENTS AND SITES
COMITÉ NATIONAL UKRAINIEN DU CONSEIL INTERNATIONAL DES MONUMENTS ET DES SITES
Україна 04070 Київ, Андріївський  узвіз, 5/31    Тел/факс:(044) 280-85-51
5/31 Andriyivsky Uzviz Str., Kyiv 04070 Ukraine    Теl/Fax: (044) 280-85-51
ICOMOS UKRAINE

ЗАЯВА
Українського національного комітету

Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS)
щодо відбудови Десятинної церкви у м. Києві

Міжнародна спільнота фахівців з охорони культурної спадщини стурбована намірами так званого відтворення церкви Богородиці Десятинної у м. Києві. Незважаючи на пряму заборону законодавства здійснювати будь-яке будівництво на території пам’яток, зараз плануються заходи із спорудження на місці унікальної пам’ятки нової культової споруди однієї з чисельних конфесій, зареєстрованих в Україні.
Під загрозою знищення автентичні залишки як самої Десятинної церкви, так і археологічної пам’ятки національного значення на Старокиївській горі. Ця територія (земельна ділянка по вул. Володимирська, 2 в Шевченківському районі м. Києва) розташовується в Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній охоронній зоні, на території пам’ятки археології національного значення «Місто Володимира», занесеної до Державного реєстру нерухомих пам’яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.09 № 928 (охоронний № 260010-Н) і є заповідною археологічною зоною загальнодержавного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965).
Церква Богородиці Десятинна — визначна пам’ятка архітектури, археології, історії, мистецтва, з якою пов’язані важливі сторінки вітчизняної історії, була збудована у самому центрі середньовічного Києва, на території Cтарокиївської гори, унікальний культурний шар якої містить пам’ятки доби неоліту, трипільського, скіфського та ранньослов’янського часів, язичницький могильник, князівські палаци, ремісничі майстерні, братську могилу захисників Києва 1240 р.
Храм, споруджений наприкінці X століття князем Володимиром Святославовичем, неодноразово перебудовувався впродовж XI—XII ст., а за трагічних подій 1240 г. був зруйнований. Руїни проіснували до початку XIX ст., коли архітектор В.П. Стасов звів нову споруду церкви. Залишки первісної будівлі на окремих ділянках досліджувалися у XIX ст., в 1908—1911 рр., в 1938—1939 рр.
Ще один цикл досліджень здійснено 2005—2010 рр. спільними зусиллями українських і російських учених. Попри незначний об’єм збережених автентичних залишків Десятинної церкви, у ході кожного нового циклу досліджень наукові уявлення про первісний мурований храм суттєво розширилися та уточнилися, а консерваційна засипка розкопів дозволила максимально зберегти уцілілі залишки. З огляду на це навіть відтворення точного плану церкви є дискусійним. Найавторитетніші вчені, зокрема К. Конант, М. Брунов, Ю. Асєєв, М. Холостенко, Г. Логвин та інші, створили півтора десятки варіантів її реконструкцій.
Так зване відтворення Десятинної церкви буде прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам’яток та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною. Положення цих актів вимагають збереження автентичних пам’яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у гаданих первинних формах) цих пам’яток.
Масштабне будівництво на території пам'ятки неминуче призведе до значних культурно-історичних втрат. До того ж відбудова масивної споруди Десятинної церкви не відповідає сучасній містобудівній ситуації, внесе дисонанс в середовище яскравої барокової пам’ятки — Андріївської церкви ХVІІІ ст., яка зараз номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Звертаємось усіх відповідальних осіб, які будуть приймати рішення про майбутнє пам’ятки, закликаємо усіх небайдужих дослухатися до думки професіоналів і діяти в рамках закону. Це має бути найголовнішою засадою у справі музеєфікації Десятинної церкви.

За дорученням загальних зборів УНК ІКОМОС від 4 лютого 2011 року

Президент УНК ІКОМОС
Микола ЯКОВИНА

3.06.2011


Сторінка 21 з 29

Ви знаходитесь тут: Головна