Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Звернення провідних вчених-археологів України до Президента України

Вельмишановний Віктор Федорович!

Інститут археології НАН України отримав проміжний текст Законопроекту «Про культурне надбання», з яким ознайомив археологів України.
Законопроект готується в Адміністрації Президента України групою юристів під керівництвом відомого колекціонера І.О.Воронова. За задумом авторів метою цього законопроекту є приведення правових норм у пам’яткоохоронній діяльності України до норм європейського законодавства.
Треба відзначити, що за останнє десятиліття вдалося встановити норми, які результативно регулюють пам’яткоохоронну сферу в країні. В них врахована національна специфіка охорони та дослідження археологічної спадщини, важлива роль науковців у цьому процесі, норми міжнародного права, чітке розмежування діяльності державних органів охорони культурної спадщини та наукових установ тощо. Законодавчого регулювання вимагає діяльність «чорних археологів» та пов’язаних з ними приватних колекціонерів.
Та замість того, щоб сконцентрувати на цьому увагу, І.О. Воронов вирішив піддати перегляду всі набуті ефективно діючи правові норми пам’яткоохоронної сфери. За зайво деталізованими, вкрай зарегульованими, нереальними для виконання нормами, однак, ми бачимо інтереси приватних колекціонерів (порядок відкриття пам’яток, порядок їх реєстрації державними органами, введення поняття державна експертиза та порядок її проведення тощо).
По суті, представлений законопроект є поєднанням найбільш невдалих на наш погляд норм зарубіжного законодавства у пам’яткоохоронній сфері з недоречними вставками чинних законодавчих та підзаконних актів, навіть тих, що мають вищу юридичну силу (наприклад, введення системи сервітутів при отриманні Дозволу на археологічні дослідження нерухомих об’єктів культурного надбання).
Невдало, з численними протиріччями виписано порядок отримання Дозволів та Кваліфікаційних документів на наукові дослідження. Між тим, цей порядок чітко відрегульований чинним законодавством. Так само нереальним для виконання є запропонований порядок здачі археологічних матеріалів виконавчим органам охорони культурного надбання (чому не музеям?). Цілком втрачено науковий підхід до охорони та дослідження археологічної спадщини, національну специфіку цієї сфери, незрозумілим є статус експерта об’єктів культурного надбання при проведенні експертизи, роль органів охорони культурної спадщини, які виступають в цьому процесі одночасно її замовниками і виконавцями при чому, за кошти державного бюджету??! Чи рахували автори законопроекту, в яку суму обійдеться державі введення у законодавство цієї норми? Проект грішить безліччю суперечностей, забюрократизованістю виписаних нормативних дій державних органів у пам’яткоохоронній сфері.
В цілому, нормами законопроекту повністю руйнується функціонуюча, відпрацьована на практиці, система охорони культурної спадщини. По суті, йдеться про спробу тотального знищення існуючої системи офіційної археологічної науки на догоду корумпованим бюрократам та недобросовісним колекціонерам, про своєрідну зачистку поля для їх діяльності.
Вимагаємо негайно припинити роботу групи І.О. Воронова по розробці цього законопроекту як такого, що є неактуальним і суперечить системі чинного законодавства у пам’яткоохоронній сфері. Крім того, вважаємо неприпустимими подальші хаотичні зміни до пам’яткоохоронного законодавства, які останнім часом є непоодинокими. У зв’язку з цим вважаємо, що реформування такої складної сфери, як охорона культурної спадщини, повинно провадитись після обговорення та затвердження Верховною радою України відповідної концепції, яка б змусила законодавця в подальшому принаймні рахуватися як із понад столітніми вітчизняними традиціями у сфері правового регулювання охорони археологічної спадщини, так і з вимогами міжнародно-правових документів з цього питання.

Від імені вчених археологів України:

Толочко П.П.
Івакін Г.Ю.
Моця О.П.
Крижицький С.Д.
Козак Д.Н.
Залізняк Л.Л.
Отрощенко В.В.
Скорий С.А.

Академік НАН України
член-кореспондент НАН України, професор
член-кореспондент НАН України
член-кореспондент НАН України, професор
доктор історичних наук, професор
доктор історичних наук, професор
доктор історичних наук, професор
доктор історичних наук, професор

Звернення провідних вчених-археологів України до Президента України

Вельмишановний Віктор Федорович!

Інститут археології НАН України отримав проміжний текст Законопроекту «Про культурне надбання», з яким ознайомив археологів України.
Законопроект готується в Адміністрації Президента України групою юристів під керівництвом відомого колекціонера І.О.Воронова. За задумом авторів метою цього законопроекту є приведення правових норм у пам’яткоохоронній діяльності України до норм європейського законодавства.
Треба відзначити, що за останнє десятиліття вдалося встановити норми, які результативно регулюють пам’яткоохоронну сферу в країні. В них врахована національна специфіка охорони та дослідження археологічної спадщини, важлива роль науковців у цьому процесі, норми міжнародного права, чітке розмежування діяльності державних органів охорони культурної спадщини та наукових установ тощо. Законодавчого регулювання вимагає діяльність «чорних археологів» та пов’язаних з ними приватних колекціонерів.
Та замість того, щоб сконцентрувати на цьому увагу, І.О. Воронов вирішив піддати перегляду всі набуті ефективно діючи правові норми пам’яткоохоронної сфери. За зайво деталізованими, вкрай зарегульованими, нереальними для виконання нормами, однак, ми бачимо інтереси приватних колекціонерів (порядок відкриття пам’яток, порядок їх реєстрації державними органами, введення поняття державна експертиза та порядок її проведення тощо).
По суті, представлений законопроект є поєднанням найбільш невдалих на наш погляд норм зарубіжного законодавства у пам’яткоохоронній сфері з недоречними вставками чинних законодавчих та підзаконних актів, навіть тих, що мають вищу юридичну силу (наприклад, введення системи сервітутів при отриманні Дозволу на археологічні дослідження нерухомих об’єктів культурного надбання).
Невдало, з численними протиріччями виписано порядок отримання Дозволів та Кваліфікаційних документів на наукові дослідження. Між тим, цей порядок чітко відрегульований чинним законодавством. Так само нереальним для виконання є запропонований порядок здачі археологічних матеріалів виконавчим органам охорони культурного надбання (чому не музеям?). Цілком втрачено науковий підхід до охорони та дослідження археологічної спадщини, національну специфіку цієї сфери, незрозумілим є статус експерта об’єктів культурного надбання при проведенні експертизи, роль органів охорони культурної спадщини, які виступають в цьому процесі одночасно її замовниками і виконавцями при чому, за кошти державного бюджету??! Чи рахували автори законопроекту, в яку суму обійдеться державі введення у законодавство цієї норми? Проект грішить безліччю суперечностей, забюрократизованістю виписаних нормативних дій державних органів у пам’яткоохоронній сфері.
В цілому, нормами законопроекту повністю руйнується функціонуюча, відпрацьована на практиці, система охорони культурної спадщини. По суті, йдеться про спробу тотального знищення існуючої системи офіційної археологічної науки на догоду корумпованим бюрократам та недобросовісним колекціонерам, про своєрідну зачистку поля для їх діяльності.
Вимагаємо негайно припинити роботу групи І.О. Воронова по розробці цього законопроекту як такого, що є неактуальним і суперечить системі чинного законодавства у пам’яткоохоронній сфері. Крім того, вважаємо неприпустимими подальші хаотичні зміни до пам’яткоохоронного законодавства, які останнім часом є непоодинокими. У зв’язку з цим вважаємо, що реформування такої складної сфери, як охорона культурної спадщини, повинно провадитись після обговорення та затвердження Верховною радою України відповідної концепції, яка б змусила законодавця в подальшому принаймні рахуватися як із понад столітніми вітчизняними традиціями у сфері правового регулювання охорони археологічної спадщини, так і з вимогами міжнародно-правових документів з цього питання.

Від імені вчених археологів України:

Толочко П.П.
Івакін Г.Ю.
Моця О.П.
Крижицький С.Д.
Козак Д.Н.
Залізняк Л.Л.
Отрощенко В.В.
Скорий С.А.

Академік НАН України
член-кореспондент НАН України, професор
член-кореспондент НАН України
член-кореспондент НАН України, професор
доктор історичних наук, професор
доктор історичних наук, професор
доктор історичних наук, професор
доктор історичних наук, професор


ЗАЯВА Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України»

Нова влада України стала на шлях руйнації національної культурної спадщини. Першим кроком у цьому напрямку було спроба надати землі із пам’ятками археології у власність фізичним особам. Згідно з поправками від 09.09.2010 року до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», (ст. 91) «фізичні особи» можуть приватизувати земельні ділянки без попередньої археологічної експертизи. На щастя, інші положення українського законодавства все-таки перешкодили передачу пам’яток археології у власність і їх можливу руйнацію.
Тоді влада пішла далі. У жовтні 2010 року в газеті «Урядовий кур’єр» з’являється публікація прес-конференції першого віце-прем’єр-міністра А. П. Клюєва під промовистим заголовком («Навіщо платити археологам за початок будівництва?») (Віце-прем’єр міністр мав на увазі плату за охоронні розкопки на пам’ятках археології, яка передбачена українським пам’яткоохоронним законодавством). В такий спосіб була зроблена спроба створити негативний імідж археологам і охоронній археології.
Подальші події підтвердили побоювання, як пам’яткоохоронців, так і археологів. У проекті закону «Про регулювання містобудівної діяльності», розробленого під головуванням віце-прем’єр міністра України С.Л. Тігіпка і поданого Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради України на початку грудня 2010 року запропоновано вилучити із законодавства не тільки проведення наукової археологічної експертизи на усіх земельних ділянках, пов’язаних із майбутніми земляними роботами, а унеможливлено контроль за збереженням пам’яток з боку органів охорони культурної спадщини. Органи хорони культурної спадщини, згідно проекту нового закону, будуть залучатися до погоджень проекту лише у випадку, коли під приватизацію будуть потрапляти землі історико-культурного призначення. В умовах відсутності повного кадастру земель і невизначення проектами землеустрою земель історико-культурного призначення органи охорони культурної спадщини ніколи не будуть залучатися до погодження проектів земель, які приватизуються або на яких буде проводитись будівництво. Так, шляхом маніпуляції юридичними нормами, які не відповідають реальності нашого життя, вирішено відсунути пам’яткоохоронців від виконання їх прямих обов’язків і перетворити на статистів, які не будуть мати юридичного права втручатися в процес приватизації пам’яток і їх руйнації. Прийняття таких норм призведе до масштабної руйнації не лише пам’яток археології. Під загрозою руйнування опиниться вся національна культурна спадщина — невід’ємна складова світової культурної спадщини. На перешкоді авторам проекту не став навіть факт ратифікації 10 грудня 2003 року Верховною Радою України «Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини», де в ст. 5 є чітка вказівка на те, що плани облаштування територій мають бути узгоджені і поєднані з відповідними потребами археології.
У зв’язку з цим звертаємося до усіх, хто причетний до охорони та збереження світової культурної спадщини і просимо підтримати пам’яткоохоронців, археологів і громадян України в боротьбі за збереженням пам’яток.

3.12.2010


ЗАЯВА Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України»

Нова влада України стала на шлях руйнації національної культурної спадщини. Першим кроком у цьому напрямку було спроба надати землі із пам’ятками археології у власність фізичним особам. Згідно з поправками від 09.09.2010 року до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», (ст. 91) «фізичні особи» можуть приватизувати земельні ділянки без попередньої археологічної експертизи. На щастя, інші положення українського законодавства все-таки перешкодили передачу пам’яток археології у власність і їх можливу руйнацію.
Тоді влада пішла далі. У жовтні 2010 року в газеті «Урядовий кур’єр» з’являється публікація прес-конференції першого віце-прем’єр-міністра А. П. Клюєва під промовистим заголовком («Навіщо платити археологам за початок будівництва?») (Віце-прем’єр міністр мав на увазі плату за охоронні розкопки на пам’ятках археології, яка передбачена українським пам’яткоохоронним законодавством). В такий спосіб була зроблена спроба створити негативний імідж археологам і охоронній археології.
Подальші події підтвердили побоювання, як пам’яткоохоронців, так і археологів. У проекті закону «Про регулювання містобудівної діяльності», розробленого під головуванням віце-прем’єр міністра України С.Л. Тігіпка і поданого Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради України на початку грудня 2010 року запропоновано вилучити із законодавства не тільки проведення наукової археологічної експертизи на усіх земельних ділянках, пов’язаних із майбутніми земляними роботами, а унеможливлено контроль за збереженням пам’яток з боку органів охорони культурної спадщини. Органи хорони культурної спадщини, згідно проекту нового закону, будуть залучатися до погоджень проекту лише у випадку, коли під приватизацію будуть потрапляти землі історико-культурного призначення. В умовах відсутності повного кадастру земель і невизначення проектами землеустрою земель історико-культурного призначення органи охорони культурної спадщини ніколи не будуть залучатися до погодження проектів земель, які приватизуються або на яких буде проводитись будівництво. Так, шляхом маніпуляції юридичними нормами, які не відповідають реальності нашого життя, вирішено відсунути пам’яткоохоронців від виконання їх прямих обов’язків і перетворити на статистів, які не будуть мати юридичного права втручатися в процес приватизації пам’яток і їх руйнації. Прийняття таких норм призведе до масштабної руйнації не лише пам’яток археології. Під загрозою руйнування опиниться вся національна культурна спадщина — невід’ємна складова світової культурної спадщини. На перешкоді авторам проекту не став навіть факт ратифікації 10 грудня 2003 року Верховною Радою України «Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини», де в ст. 5 є чітка вказівка на те, що плани облаштування територій мають бути узгоджені і поєднані з відповідними потребами археології.
У зв’язку з цим звертаємося до усіх, хто причетний до охорони та збереження світової культурної спадщини і просимо підтримати пам’яткоохоронців, археологів і громадян України в боротьбі за збереженням пам’яток.

3.12.2010


Роз’яснення з приводу проведення попередніх археологічних досліджень (археологічної експертизи) при землевідводах у зв’язку з вступом в дію Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності»

125/01-8-289/1-24
від 10.05.2011

Голові ____________________
обласної державної адміністрації

«Роз’яснення з приводу проведення попередніх археологічних досліджень (археологічної експертизи) при землевідводах у зв’язку з вступом в дію Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності»

Шановний _______________________________________!

Інститут археології НАН України відповідно до законодавчих функцій визначених ст. 12 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» інформує:
Прийнятим Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачені зміни, в тому числі, до пам’яткоохоронного законодавства.
Законом, зокрема, скасовується ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», яка визначала перелік підстав для проведення наукової археологічної експертизи проектів землеустрою.
Археологічна експертиза продовжує бути обов’язковою складовою дозвільної процедури у випадках, передбачених статтями 6 і 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», які у новій редакції зводяться до випадків погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, (слово «будівельних» в обох статтях вилучено), меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам’яток національного значення або місцевого значення їх територій і зон охорони.
Важливе значення має той факт, що ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виключає можливість перебування пам’яток археології у приватній власності і передбачає можливість їх примусового викупу. Навіть у разі, якщо до такого викупу справа не дійде, особа, якій відведено ділянку без експертизи, може в подальшому зазнати незручностей, в тому числі фінансових, у зв’язку із можливим виявленням на відповідній ділянці стародавнього культурного шару.
Такій особі, зокрема, згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», слід буде оплатити вартість повного дослідження виявлених об’єктів. В противному випадку власник або користувач не зможе використовувати свою ділянку за цільовим призначенням.
Крім того, відповідно до ч. 3 цієї ж статті, з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що можуть бути виявлені, відведення земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів охорони культурної спадщини згідно із законом.
Таким чином, закон не позбавляє захисту ті об’єкти археології, які на момент погодження невідомі і лише тільки можуть бути виявлені. А виявлення нових об’єктів археології знаходиться майже у виключній компетенції археологічної експертизи.
Враховуючи вищезазначене, проведення наукової археологічної експертизи на стадії відведення земельної ділянки знаходиться у площині реалізації ч. 3 ст. 37, є повністю законним і таким, що відповідає законним інтересам сторін, в тому числі замовника експертизи.
Склад комісій з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації з землеустрою, визначений ст. 186-1 Земельного кодексу України залишається незмінним і до відповідних комісій надалі входитиме представник від місцевого органу охорони культурної спадщини, уповноважений, за необхідності, призначати археологічні експертизи земельних ділянок.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачається обов’язковість створення документації із зонування територій та планування забудови (ст. 18). Зонування території передбачає проведення всіх необхідних досліджень, в тому числі археологічних. В разі проведення таких досліджень і відображення їх результатів у містобудівній документації археологічна експертиза, в подальшому, не буде проводитись. Разом з тим, якщо зонування не проведено в належний спосіб, то єдиним способом визначення наявності або відсутності культурного шару на ділянці є археологічна експертиза.
Принагідно слід зазначити, що новим законом не скасовується відповідальність, в тому числі кримінальна (ст. 298 КК України), за знищення чи пошкодження пам’яток або об’єктів культурної спадщини.

 

Директор,

академік НАН України

 

П.П. Толочко

1.06.2011

 


ЗВЕРНЕННЯ Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України» до президента України В.Ф. Януковича!

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю археологічної спадщини України у зв’язку прийняттям Верховною Радою України Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», який зараз знаходиться на підписі у Президента України.
У пропонованому Законі (підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення») повністю виключається ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», яка встановлює і регулює проведення археологічної експертизи в процесі землевідводів.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва – автори закону вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників цього Закону, ніякого значення не мала низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася роками Верховною Радою.
Авторам Закону на заваді не стали навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини», ратифікована у 2003 році. Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, (стаття 5). Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є надбання людської цивілізації і головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у Законі України «Про охорону археологічної спадщини».
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, і є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів Закону, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Просимо Вас, високошановний пане Президенте, шляхом повторного вето зняти з Закону підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення», яке відміняє ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини».
«Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини», — сказав Президент України у своєму виступі на Засіданні Гуманітарної Ради при Президентові України 22 грудня 2010 року.
Сподіваємося, що Ви, пане Президенте, дотримаєтеся своїх слів.

Голова спілки, доктор історичних наук, професор Д.Н. Козак
Секретар Е.А. Кравченко

24.02.2011


ЗВЕРНЕННЯ Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України» до президента України В.Ф. Януковича!

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю археологічної спадщини України у зв’язку прийняттям Верховною Радою України Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», який зараз знаходиться на підписі у Президента України.
У пропонованому Законі (підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення») повністю виключається ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», яка встановлює і регулює проведення археологічної експертизи в процесі землевідводів.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва – автори закону вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників цього Закону, ніякого значення не мала низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася роками Верховною Радою.
Авторам Закону на заваді не стали навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини», ратифікована у 2003 році. Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, (стаття 5). Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є надбання людської цивілізації і головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у Законі України «Про охорону археологічної спадщини».
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, і є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів Закону, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Просимо Вас, високошановний пане Президенте, шляхом повторного вето зняти з Закону підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення», яке відміняє ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини».
«Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини», — сказав Президент України у своєму виступі на Засіданні Гуманітарної Ради при Президентові України 22 грудня 2010 року.
Сподіваємося, що Ви, пане Президенте, дотримаєтеся своїх слів.

Голова спілки, доктор історичних наук, професор Д.Н. Козак
Секретар Е.А. Кравченко

24.02.2011



Комментарий к обсуждению закона «О регулировании градостроительной деятельности» доктора философии, бывшего стипендиата фонда А. Гумбольта в Украине Эльке Кайзер (ФРГ)

В последнее время в Германии мы наблюдаем за развитием событий в Украине, связанных с обсуждением и принятием Закона «О регулировании градостроительной деятельности», и видим, что в отношении археологического наследия складывается воистину угрожающая ситуация. Ведь долгие годы в государстве формировалась система выявления и охраны археологических памятников на местах будущих строек. К сожалению, сейчас ей грозит полное уничтожение. Это следует из сути нового Закона, которым археологическая экспертиза перед началом строительства просто не предусматривается. Очень странно, что она представлена сейчас как сугубо административная услуга.
Очевидно, что при подготовке Закона его разработчики не прислушались к мнению профессиональных археологов. Складывается впечатление, что Президент Украины не получил достаточно информации относительно реальной угрозы, которая грозит археологическим памятникам в том случае, если произойдет отмена археологической экспертизы.
Украина приняла на себя ряд конкретных обязательств по охране культурного и археологического наследия, ратифицировав Европейскую конфенцию «Об охране археологического наследия». Нынешний Закон прямо противоречит этой Конфенции. Его принятие — просто нелогичное решение, которое не будет понято профессиональными археологами Европейского Сообщества и всего мира.

17.02.2011


Коментар до обговорення закону «Про регулювання містобудівної діяльності» канд. іст. наук Юрія Рассамакіна, члена Європейської Асоціації Археологів, члена-кореспондента Німецького археологічного інституту

Археологічній спадщині України, якою і так не дуже опікується держава, загрожує швидке знищення за допомогою тієї ж держави. Не враховуючи прийняті закони про охорону культурної та археологічної спадщини, а також міжнародні зобов’язання, активно лобіюється до прийняття Закон «Про регулювання містобудівної діяльності», в якому скасовується археологічна експертиза. Це створює умови для безконтрольного знищення пам’яток археології в зонах будівництва. Можна уявити результати, якщо навіть при діючих законах відбувалося безкарне знищення пам’яток. На жаль, до протестів фахівців та багатьох людей, які переймаються збереженням спадщини минулого, влада не прислуховується.
В європейських країнах існують вироблені роками стандарти по відношенню до збереженню власного минулого. Очевидно, стандарти в Україні інші.
Одним з основних завдань Європейської Асоціації Археологів, зокрема, є контроль над дотриманням в країнах Європи зобов’язань по охороні і дослідженню археологічних пам’яток. Не виключаю, що в разі прийняття Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в тому вигляді, який він має зараз, зневага влади до збереження археологічної спадщини в Україні може набути міжнародного розголосу.
Зруйнувати завжди легше, тим більше, що для цього потрібні лише нардепівські картки. Потім можна прийняти новий закон, але зруйновані пам’ятки повернути буде неможливо.

17.02.2011


ГОРА НАРОДИЛА МИШУ

коментар нар. деп. України Івана Зайця

Вето Президента В.Януковича на Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» є технологією гри в «доброго царя». Це — не вето. Це — гра у вето.


Президент пропонує поправки лише до кількох статей, які кричуще суперечать Конституції України або категорично не сприймаються громадськістю. Однак поправки Президента не зачіпають самої ідеології Закону, неприйнятної в багатьох моментах з огляду на вже існуючі в демократичних державах управлінські моделі, український досвід містобудування та права громадян. Пропозиції Президента суттєво не покращують новий Закон. Руйнівний потенціал цього Закону не зменшиться навіть після їх прийняття.

Президент зробив вигляд, що дослухався до думки громадськості, яка, на відміну від урядовців та парламенту, на перше місце ставить національні інтереси, інтереси місцевих громад та громадян, а не інтереси соціально безвідповідального олігархічного бізнесу. Після цинічного ухвалення Закону парламентом відбулися неодноразові пікетування Адміністрації Президента обуреними громадянами з вимогою заветувати його в цілому. Аналогічні письмові звернення направили до Президента представники десятків, якщо не сотень, громадських об’єднань, вчені НАН України. Проігнорувати повністю вимоги громадськості Президент не наважився, але, по-суті, відмовився піти супротив тих, хто лобіював цей Закон.

У вступній частині своїх зауважень Президент справедливо зазначає, що «зміна існуючого порядку регулювання у цій сфері (містобудівній діяльності — І.З.) має здійснюватись виважено та збалансовано, ураховуючи інтереси як забудовників, так і громадян, територіальних громад та держави...». Президент визнає, що «Закон ... у запропонованій редакції не вирішує зазначених завдань, зокрема, щодо збалансованості інтересів суб’єктів містобудування, а в окремих випадках прямо порушує гарантовані Конституцією України права громадян, місцевого самоврядування». Президент вимушений був визнати, що Закон суттєво погіршує державне регулювання містобудівної діяльності, а також нехтує цілою низкою конституційних прав громадян та інтересами суспільства.

Законом знищено цілу низку важливих владних та громадських інститутів, зокрема, інститути екологічної, археологічної та інших експертиз, інститут громадських слухань, а інститут контролю за будівництвом державно-архітектурною інспекцією перетворюється на фікцію. Але ж інститути експертиз та громадських слухань, як і контролю, формувалися роками. І на практиці вони виявили свою високу ефективність, особливо громадські слухання, які фактично перетворилися в інститут об’єктивної комплексної експертизи будівельних проектів.

Можна констатувати, що Президент не взяв ним же встановленої у вступній частині пропозицій планки вимог до нового Закону. Проілюструємо це конкретними прикладами.

Перше. Президент України пропонує нову редакцію статті 21, яка регламентує громадське обговорення. Просте зіставлення предмету громадського обговорення, викладеного в пропозиціях Президента, з предметом громадського обговорення, визначеного в поки що діючому Законі України «Про планування і забудову територій», показує, що Президент В.Янукович далеко не відійшов від того руйнівного задуму, який міститься в новому Законі «Про регулювання містобудівної діяльності». Навіть після прийняття пропозицій Президента України вже не будуть проводитися громадські слухання щодо окремих об’єктів містобудування, на рівні яких саме й виникають конкретні проблеми для громадян і які породжують найбільшу зацікавленість громадськості та напругу в суспільстві.

Тривала історія «містобудівних війн» довела, що лише під час громадських слухань конкретних будівельних проектів виявлялися грубі порушення чинного законодавства, які допустили архітектори разом із державними погоджувальними органами. Так, якраз на громадських слуханнях в 2007 році було викрито і зафіксовано у протоколі недопустимі порушення державних будівельних норм допущені під час проектування торгово-офісного центру на вулиці Б. Хмельницького, 7 у Києві над станцією метро «Театральна». Тепер про це скандальне будівництво знає вся Україна. Громадські слухання зупинили руйнацію історичної садиби із чотирьох будинків-пам’яток на вулиці Пушкінській, 35-37 у місті Києві та не допустили будівництва елітної багатоповерхівки з підземним паркінгом і басейнами на даху на перетині Пейзажної алеї та Десятинного провулка в самому серці заповідника «Стародавній Київ». Таких прикладів можна навести багато.

Якщо владні погоджувальні органи забудовник міг офіційно купити і отримати бажане погодження, то громадські слухання йому залишалося тільки сфальшувати. Так, не отримавши згоди мешканців на спорудження висотної будівлі по вулиці О.Гончара, 17—23 у буферній зоні пам’ятки ЮНЕСКО, забудовник в 2008 році організував такі громадські слухання, де не були присутні мешканці житлових будинків, прилеглих до ділянки будівництва. В результаті Україна отримала міжнародний скандал, який ледве не закінчився включенням Святої Софії до «чорного списку» ЮНЕСКО. Деколи органи МВС навіть порушували кримінальні справи по фактах фальшування громадських слухань (наприклад, у місті Києві на вул. Лук’янівській 77, де у внутрішньо будинковому просторі забудовник намагався на місці дитячого майданчика звести висотку).

Так вже склалося в нашій країні, що тільки громадські слухання, проведені щодо конкретних об’єктів містобудування, стали дієвим інструментом збереження природного довкілля та історичного ландшафту древніх міст, а також перешкодою для вакханалії забудовників. Допущену фатальну помилку мав би виправити Президент, відновивши в Законі інститут громадських слухань в повному обсязі.

Пропозиція ж Президента зводиться до того, що предметом громадських слухань (обговорення) мають бути лише генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Ця пропозиція ще була б прийнятною, якби ці плани були в усіх населених пунктах. Однак, якщо міста ще мають генеральні плани, то планів зонування та детальних планів території немає навіть в м. Києві. В таких умовах Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» і в редакції Президента України робить, по-суті, інститут громадського обговорення фіктивним, мертвим.

Цей висновок підтверджується також і аналізом пропозицій Президента в частині правового регулювання таких важливих питань, як порядок проведення громадського обговорення, перелік осіб-учасників громадського обговорення, зміст та обсяг прав фізичних осіб, механізми забезпечення гарантованих Конституцією прав на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50 Конституції України), наслідки непроведення таких слухань. Зокрема, як в Законі «Про регулювання містобудівної діяльності», так і в пропозиціях Президента, визначення порядку проведення громадських слухань виводиться з законодавчого рівня та віддається на розсуд Кабінету Міністрів України. А це суттєво понижує рівень захищеності прав громадян.

Крім того, якщо нині, відповідно до діючого законодавства, мають враховуватись інтереси громадян, які проживають не тільки на території, до якої розробляється проектна містобудівна документація, але й на суміжній, то за пропозиціями Президента «суміжників» вже не існує.

Друге. Питання експертиз (екологічної, археологічної тощо).

Президент України не тільки не відновлює інститут експертиз проектної документації на будівництво (зокрема екологічної, санітарно-епідеміологічної, ядерної та радіаційної безпеки, археологічної), а пропонує цілком неприйнятний і насправді корупційний механізм вирішення проблеми, породженої прийняттям нового Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Президент В.Янукович запропонував замість попередньої експертизи ввести так звану «персоніфіковану відповідальність суб’єктів містобудівної діяльності» за негативні наслідки спричинені допущеними порушеннями при проектуванні та будівництві об’єктів містобудування.

Така пропозиція демонструє повне нерозуміння Президентом суті самого інституту експертизи і є ні чим іншим як підміною понять та пересмикуванням суті проблеми, яка поки що ефективно вирішується чинним законодавством.

Якщо експертиза спрямована на запобігання порушень на початкових етапах будівельної діяльності і недопущення потенційної шкоди (можливих екологічних збитків і катастроф, знищення археологічних пам’яток тощо), то запропонований Президентом механізм є відповідальністю постфактум, «биттям по хвостах», коли шкоди вже завдано і наслідки часто вже неможливо виправити.

Весь цивілізований світ давно перейшов до принципу запобігання, упередження шкідливих дій. Саме на це спрямоване все міжнародне законодавство, зокрема в екологічній сфері та сфері збереження культурної спадщини. Саме ці підходи ми зобов’язані реалізовувати в своєму національному законодавстві. Але цього не розуміє ні наш великий бізнес, ні уряд, ні Президент, ні весь правлячий режим.

Текст пропозицій Президента свідчить про абсолютно абсурдне розуміння владою цілком прозорого інституту експертизи як, начебто, джерела «корупційних ризиків». Якраз навпаки, запропонований В.Януковичем механізм кінцевої відповідальності по факту дозволятиме владі брати неугодний бізнес «на гачок» та сприятиме розвитку корупції. Адже, в таких умовах бізнес просто буде вимушений відкуповуватися від притягнення до правової відповідальності за вже нанесену шкоду (збитки).

Третє. Дивно, що у своїх пропозиціях до вето Президент ігнорує питання відновлення контролю за будівництвом, який цим Законом скасовується для всіх об’єктів містобудування І—ІІІ категорії складності. А чи виправдано в такому випадку існування окремої Державної архітектурно-будівельної інспекції? Чи не доцільніше з метою економії бюджетних коштів переформувати його у відділ при Мінрегіонбуді?

Після введення в дію Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ситуація в галузі містобудування стане ще більш некерованою, оскільки архітектурно-будівельний контроль будівельних проектів для значної частини об’єктів скасовується, а задеклароване законопроектом регулювання через зонінг сьогодні неможливе, оскільки фактично відсутнє по всій території України.

Вже цих прикладів, а їх можна було б навести значно більше, досить, щоб переконатися, що дане вето Президента В.Януковича є фікцією та є політтехнологією «випускання пари», спрямованою на створення видимості начебто конструктивної реакції влади на обурення громадян щодо нового суто лобістського, антиконституційного і антидемократичного закону. Замість обов’язкового для демократичного суспільства збалансування інтересів тріади – держави, бізнесу та громадськості – маємо фактичне усунення громадськості від впливу на суспільно важливі рішення та ганебну змову соціально безвідповідального олігархічного бізнесу з владою.

15.02.2011


НАВЧІТЬСЯ ЧУТИ!

17 лютого в четвер Верховна Рада України планує розглянути законопроект про регулювання містобудування з поправками від Президента України.
Незважаючи на те, що громадськості удалося досягти вето даного законопроекту Януковичем, однак внесені зміни не відобразили суспільних потреб.
Влада не почула народ — закон про містобудування так і лишився «вердиктом голодомору» та «законом для забудовників».
Тому в четвер 17 лютого о 13:30 під Верховною Радою України відбудеться громадська акція «Навчіться чути!». Громадські активісти, жителі Києва, екологи та археологи передадуть депутатам посилку з вимогами до закону, а також засобами, які допоможуть почути людей. Громадяни не мають наміру здаватися і тепер спільними зусиллями будуть домагатися втілення у життя сформульованих вимог.
На разі, громадські активісти, представники ініціативних груп, що борються з варварськими забудовами, екологи та археологи сформували спільні вимоги до того як має відбуватися містобудування. Вони наступні:
1. До виділення землі під забудову має бути проведена археологічна експертиза (якщо треба — розкопки) та складений детальний план забудови території. Проект цього плану має бути обговорений з громадою. Виділення землі під житлову забудову в межах міських парків, скверів і лісів забороняється.
2. Після затвердження детального плану забудови, що визнає зокрема кількість будинків та їхню поверховість, влада може виставляти землю на відкриті торги. Переможець на торгах повинен отримати екологічну експертизу свого проекту та згоду мешканців прилеглих житлових будинків. Лише після цього угода про продаж / оренду землі під забудову набуває чинності.
3. Гроші за експертизи сплачують покупці / орендатори землі, але через мерію. Напряму вони не замовляють висновки археологів та екологів — замовником їхніх експертиз виступає влада. При цьому в законодавство вноситься норма про кримінальну відповідальність експертів за фальсифікацію висновків.
4. Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» має набути чинності лише в умовах:
а) повноцінного наповнення і оприлюднення Державного реєстру нерухомих пам’яток України зі створенням та занесенням в кадастр охоронних зон навколо внесених об’єктів;
б) включення до кадастру усіх територій, що мають особливу цінність.
5. Прямо в законі — а не окремим документом як пропонує Віктор Янукович — має бути передбачена відповідальність за порушення правил при будівництві. По-перше, усі порушення мають бути усунені за рахунок забудовників — включно із знесенням незаконного будівництва. По-друге, посадові особи та керівники забудови мають нести кримінальну відповідальність за порушення. По-третє, компанія-замовник будівництва має сплачувати штрафи за порушення - до 100 тисяч неоподаткованих мінімумів.
Сформований перелік вимог громадян до законопроекту зігноровано.
«Закон для забудовників» не дає відповідь на проблему відповідальності забудовника, ігнорує екологічну та археологічну експертизу, а також громадські слухання щодо конкретних забудов.
Замість конструктивного діалогу і цивілізованого вирішення суспільних проблем, влада, на жаль, вирішила прийняти до уваги лише комерційний інтерес забудовників.

Організатори:

Громадський рух «Збережи старий Київ»
Всеукраїнська екологічна ліга
Ініціативні групи мешканців Києва по захисту від незаконних забудов
Громадська організація «Видибай-захист водойм та берегів»
Українська екологічна асоціація «Зелений світ»
Національний екологічний центр України
«Свідомо»

15.02.2011


ЗВЕРНЕННЯ СПІЛКИ АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ ДО ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Тринадцятого січня 2011 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пункт 19 Перехідних положень Закону містить речення, яке вилучає з Закону України «Про охорону археологічної спадщини» статтю 91. Це означає, що з прийняттям закону в нашій державі більше не існує археологічної експертизи відводів земельних ділянок. Українські археологи зверталися до Президента України з проханням накласти вето на новий Закон, попереджували про небезпечні для держави наслідки, які є неминучими через скасування археологічних експертиз.
Президент України В.Ф. Янукович 4 лютого 2011 року наклав вето на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» і подав у Верховну Раду пропозиції по поліпшенню його змісту. Нажаль, пропозиції Президента України не містили поправок, які стосувалися б проблеми скасування процедур, пов’язаних з охороною і дослідженням пам’яток археології. У зв’язку з цим у археологів України виникає занепокоєння, що текст пункту 19 перехідних положень залишиться незмінним і при новому розгляді тексту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».
Археологи України ще раз нагадують народними депутатам України про ті наслідки, які настануть для держави в разі знищення археологічної експертизи:

У найближчий час під ніж бульдозерів і скреперів попадуть тисячі археологічних пам’яток, що призведе до унеможливлення подальшого повноцінного вивчення давньої історії України.

При нищенні цих пам’яток отримають надзвичайний зиск грабіжники, так звані «чорні археологи», які миттєво домовляться з забудовниками про спільну діяльність під час руйнування пам’яток, які за новим Законом залишаються незахищеними.

Держава, крім збитків, пов’язаних з руйнуванням науки, понесе й значні матеріальні збитки, адже кожна пам’ятка археології має грошову оцінку. Вже в перший рік дії Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ці збитки досягнуть 9—10-значних цифр.

Пошириться практика відводів земельних ділянок під фіктивне будівництво. Метою таких відводів буде набуття вільного доступу до пам’яток археології, їх пограбування.

Вже протягом року припиняться всі археологічні дослідження, пов’язані з розкопками давніх поселень і могильників, які знаходяться на територіях, які потрапили під забудову.

У ситуації, коли будуть згорнуті програми новобудовних досліджень втратять роботу половина кваліфікованих археологів нашої країни, яких зараз і так налічується не більше двохсот. Останнє потягне за собою руйнування української археологічної школи, яка по праву вважається однією з провідних наукових шкіл світу.

Головним результатом прийняття Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в тому вигляді, в якому він перебуває зараз, навіть якщо будуть прийняті поправки Президента України, стане нищення суспільної моралі, в основі якої лежить повага до історичного минулого нашої країни.

У зв’язку з викладеним, ми пропонуємо депутатам Верховної Ради відмовитися при повторному розгляді Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від пункту 19 перехідних положень. Ми також наголошуємо, що змінювати законодавство по охороні археологічної спадщини можливо лише тоді, коли буде розроблена нова правова база. Не маючи зараз напрацьованих нових законів, не потрібно змінювати ті, що вже існують.
Ми також звертаємося особисто до Володимира Михайловича Литвина, який є Академіком НАН України, істориком за фахом і краще ніж будь-хто розуміє, які наслідки для вивчення давньої історії України несе нове містобудівне законодавство. Володимир Михайлович, ми просимо Вас не допустити того, щоб Верховна Рада України перетворилася на колективного Герострата української історії.

Голова спілки, докт. іст. наук, професор

Д.Н. Козак

Секретар, канд. іст. наук

Е.А. Кравченко



14.02.2011


ЗВЕРНЕННЯ СПІЛКИ АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ ДО ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Тринадцятого січня 2011 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пункт 19 Перехідних положень Закону містить речення, яке вилучає з Закону України «Про охорону археологічної спадщини» статтю 91. Це означає, що з прийняттям закону в нашій державі більше не існує археологічної експертизи відводів земельних ділянок. Українські археологи зверталися до Президента України з проханням накласти вето на новий Закон, попереджували про небезпечні для держави наслідки, які є неминучими через скасування археологічних експертиз.
Президент України В.Ф. Янукович 4 лютого 2011 року наклав вето на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» і подав у Верховну Раду пропозиції по поліпшенню його змісту. Нажаль, пропозиції Президента України не містили поправок, які стосувалися б проблеми скасування процедур, пов’язаних з охороною і дослідженням пам’яток археології. У зв’язку з цим у археологів України виникає занепокоєння, що текст пункту 19 перехідних положень залишиться незмінним і при новому розгляді тексту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».
Археологи України ще раз нагадують народними депутатам України про ті наслідки, які настануть для держави в разі знищення археологічної експертизи:

У найближчий час під ніж бульдозерів і скреперів попадуть тисячі археологічних пам’яток, що призведе до унеможливлення подальшого повноцінного вивчення давньої історії України.

При нищенні цих пам’яток отримають надзвичайний зиск грабіжники, так звані «чорні археологи», які миттєво домовляться з забудовниками про спільну діяльність під час руйнування пам’яток, які за новим Законом залишаються незахищеними.

Держава, крім збитків, пов’язаних з руйнуванням науки, понесе й значні матеріальні збитки, адже кожна пам’ятка археології має грошову оцінку. Вже в перший рік дії Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ці збитки досягнуть 9—10-значних цифр.

Пошириться практика відводів земельних ділянок під фіктивне будівництво. Метою таких відводів буде набуття вільного доступу до пам’яток археології, їх пограбування.

Вже протягом року припиняться всі археологічні дослідження, пов’язані з розкопками давніх поселень і могильників, які знаходяться на територіях, які потрапили під забудову.

У ситуації, коли будуть згорнуті програми новобудовних досліджень втратять роботу половина кваліфікованих археологів нашої країни, яких зараз і так налічується не більше двохсот. Останнє потягне за собою руйнування української археологічної школи, яка по праву вважається однією з провідних наукових шкіл світу.

Головним результатом прийняття Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в тому вигляді, в якому він перебуває зараз, навіть якщо будуть прийняті поправки Президента України, стане нищення суспільної моралі, в основі якої лежить повага до історичного минулого нашої країни.

У зв’язку з викладеним, ми пропонуємо депутатам Верховної Ради відмовитися при повторному розгляді Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від пункту 19 перехідних положень. Ми також наголошуємо, що змінювати законодавство по охороні археологічної спадщини можливо лише тоді, коли буде розроблена нова правова база. Не маючи зараз напрацьованих нових законів, не потрібно змінювати ті, що вже існують.
Ми також звертаємося особисто до Володимира Михайловича Литвина, який є Академіком НАН України, істориком за фахом і краще ніж будь-хто розуміє, які наслідки для вивчення давньої історії України несе нове містобудівне законодавство. Володимир Михайлович, ми просимо Вас не допустити того, щоб Верховна Рада України перетворилася на колективного Герострата української історії.

Голова спілки, докт. іст. наук, професор

Д.Н. Козак

Секретар, канд. іст. наук

Е.А. Кравченко



14.02.2011


Звіт про акцію протесту

Справа Прометеїв опинилася у надійних руках геростратів
У понеділок 17 січня у Києві біля Адміністрації Президента відбулася спільна акція протесту проти введення в дію закону «Про регулювання містобудівної діяльності» № 7418. У акції взяли участь археологи, екологи, історики, музейники, краєзнавці, науковці і громадськість. На наш заклик відгукнулися і кияни, яким не байдужа доля нашої національної спадщини.
Як відомо, 13 січня Верховною Радою України 296 голосами було прийнято закон, за яким будівельним компаніям дозволено проводити будівництво без будь-яких погоджень і наукових експертиз. Під варварське знищення підпадають тисячі археологічних пам’яток у всіх містах і міських зонах України, які ще не відкриті або відкриті, але не включені у реєстри пам’яток місцевого і національного значення. Закон підтримали фракції Партії регіонів, комуністи, позафракційні, а також П. Мовчан і В. Яворівський.

Під час акції було зібрано підписи проти впровадження цього закону, які було передано до Адміністрації Президента із вимогами ветувати варварський закон. Ніхто із Адміністрації до нас не вийшов. Щоправда, коментар уряду у СМІ був відповідний — там зібралася купка невігласів. Тобто в нашому уряді, який обирався народом, вважають членів-кореспондентів, професорів, докторів і кандидатів наук, наукових співробітників, викладачів ВИШів, музейників неволодіючими питаннями у власній галузі знань. А як же вони тоді відносяться до Президента?
Українська влада наслідує Герострата, який навмисне спалив храм Артеміди в Ефесі задля того, щоб прославитися. Треба віддати йому належне — він відомий дотепер. Чи знаємо ми приклад більш ницої слави? Наскільки треба бути невпевненими у собі, слабкими людьми, щоб таким чином стверджувати владу? Чи можна думати, що таким чином можна досягти позитивного результату? Невже ніхто ніколи не замислюється про конечність життя? Археологи за своє життя розкопують чимало могил. У варварських суспільствах туди разом із покійником клали усе його багатство, щоб покійний забрав його із собою в інший світ. Можемо авторитетно заявити: жодного разу не забрав! Як закопали, так і лежить, якщо свої ж прагматики не пограбували після похорон.
Ми звертаємося до української громадськості за підтримкою. Археологічні пам’ятки належать народу України, ми боремося не за власну, а за державну власність і національну спадщину.

Евеліна Кравченко
19.01.2011



Акція протесту

УВАГА!!!
Справа Прометеїв опинилась у надійних руках Геростратів!

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Ми звертаємося до всіх небайдужих до долі пам’яток археології на території України!
13 січня цього року Верховною Радою України було прийнято закон «Про регулювання містобудівної діяльності» № 7418 (депутати віддали за нього 296 голосів), за яким усі наші археологічні пам’ятки без погоджень наукових структур і будь-яких досліджень при будівництві будуть знищені. Знищення археологічних пам’яток вже узаконено.
Спілка археологів України сьогодні 17 січня о 12 год. біля будинку Спілки письменників України на вул. Банковій проводить акцію протесту. Ми закликаємо приєднатися до нас і підтримати нашу акцію проти знищення національної спадщини народу України. Куля, пущена у минуле, розірветься бомбою у майбутньому!

Правління ВГО САУ
17.01.2011


Звернення САУ до президента

Президенту України
В.Ф. Януковичу

Вельмишановний Пане Президенте України!


13 січня 2011 року Верховна Рада України більшістю голосів ухвалила Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон).
Законом знищується усі правові механізми охорони археологічної спадщини, які поступово вибудовувались українським законодавством впродовж десяти років. Найбільш руйнівною для культурної спадщини держави є відміна статті 9—1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» (п. 19 Перехідних положень Закону). Ця стаття була введена в дію лише кілька місяців тому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» (№ 2518-VI, 09.09.2010).
Ця стаття визначає поняття та статус наукової археологічної експертизи та закріплює перелік підстав для призначення такої експертизи. Оскільки ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» не визначає поняття наукової археологічної експертизи, а це поняття неодноразово вживається в тексті закону, то виключення ст. 9—1 вже по факту створює прогалину в законодавстві.
Ратифікувавши 10 грудня 2003 року «Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини», Україна підтвердила важливість запровадження відповідних адміністративних і наукових наглядових процедур охорони археологічної спадщини і необхідність врахування потреб охорони археологічної спадщини в політиці планування забудови міської і сільської території та культурного розвитку.
Як результат впровадження Конвенції, відповідними науковими наглядовими процедурами в Україні є наукова археологічна експертиза, археологічні розкопки, розвідки та археологічний нагляд за будівництвом.
Археологічна експертиза на сьогоднішній день є єдиною гарантією виявлення і збереження об’єктів археологічної спадщини України. До того ж експертиза не потребує витрат з Державного бюджету України, оскільки її фінансування здійснюється коштом замовників проектів землеустрою.
Її скасування означатиме повну ліквідацію археологічної спадщини України в найближчі роки, а отже позбавлення нації її давньої історії.
Абзацом четвертим пункту 19 перехідних положень Закону планується виключити у тексті Закону України «Про охорону археологічної спадщини» слово «будівельних». Аналогічне стосовно Закону України «Про охорону культурної спадщини» пропонується пунктом 13 перехідних положень Закону. Наприклад у чинній редакції ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» йдеться про повноваження місцевих органів охорони культурної спадщини, до яких зокрема належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони, з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів.
Із вилученням слова «будівельних» із вищезазначених статей законів простежується нічим не обґрунтоване намагання надати будівельному бізнесу привілеї, яких не матимуть суб’єкти інших сфер господарської діяльності. Це свідчить про відверто лобістський характер відповідного положення і такий, що не витікає з загальних засад логіки законодавця. В той самий час саме будівельні роботи спричиняють левову шкоду археологічній спадщині, оскільки будівництво здійснюється здебільшого на тих місцях, які освоювалися людьми протягом тисяч років. Без приділення уваги будівельному чиннику пам’яткоохоронні механізми стають суто декоративними і не можуть забезпечити виконання своєї основної мети.

Пане Президенте України!

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, а ст. 66 встановлює обов’язок кожного не заподіювати шкоду культурній спадщині та відшкодовувати завдані збитки.
Крім того, 22 грудня 2010 року на засіданні Гуманітарної ради при Президенті України, коментуючи зміни до законодавства про містобудівну діяльність, Ви, між іншим, зазначили: «Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини».
Враховуючи вищезазначене, просимо Вас не підписувати Закон у пропонованій редакції, а у своїх пропозиціях до повторного голосування пропонувати Верховній Раді України пункти 13 та 19 Перехідних положень Закону виключити, як такі що суперечать Конституції України, міжнародному та вітчизняному законодавству.

З повагою,
Голова правління, доктор історичних наук, професор                                              Д.Н. Козак


17.01.2011


Звернення САУ до президента

Президенту України
В.Ф. Януковичу

Вельмишановний Пане Президенте України!


13 січня 2011 року Верховна Рада України більшістю голосів ухвалила Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон).
Законом знищується усі правові механізми охорони археологічної спадщини, які поступово вибудовувались українським законодавством впродовж десяти років. Найбільш руйнівною для культурної спадщини держави є відміна статті 9—1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» (п. 19 Перехідних положень Закону). Ця стаття була введена в дію лише кілька місяців тому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» (№ 2518-VI, 09.09.2010).
Ця стаття визначає поняття та статус наукової археологічної експертизи та закріплює перелік підстав для призначення такої експертизи. Оскільки ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» не визначає поняття наукової археологічної експертизи, а це поняття неодноразово вживається в тексті закону, то виключення ст. 9—1 вже по факту створює прогалину в законодавстві.
Ратифікувавши 10 грудня 2003 року «Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини», Україна підтвердила важливість запровадження відповідних адміністративних і наукових наглядових процедур охорони археологічної спадщини і необхідність врахування потреб охорони археологічної спадщини в політиці планування забудови міської і сільської території та культурного розвитку.
Як результат впровадження Конвенції, відповідними науковими наглядовими процедурами в Україні є наукова археологічна експертиза, археологічні розкопки, розвідки та археологічний нагляд за будівництвом.
Археологічна експертиза на сьогоднішній день є єдиною гарантією виявлення і збереження об’єктів археологічної спадщини України. До того ж експертиза не потребує витрат з Державного бюджету України, оскільки її фінансування здійснюється коштом замовників проектів землеустрою.
Її скасування означатиме повну ліквідацію археологічної спадщини України в найближчі роки, а отже позбавлення нації її давньої історії.
Абзацом четвертим пункту 19 перехідних положень Закону планується виключити у тексті Закону України «Про охорону археологічної спадщини» слово «будівельних». Аналогічне стосовно Закону України «Про охорону культурної спадщини» пропонується пунктом 13 перехідних положень Закону. Наприклад у чинній редакції ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» йдеться про повноваження місцевих органів охорони культурної спадщини, до яких зокрема належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони, з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів.
Із вилученням слова «будівельних» із вищезазначених статей законів простежується нічим не обґрунтоване намагання надати будівельному бізнесу привілеї, яких не матимуть суб’єкти інших сфер господарської діяльності. Це свідчить про відверто лобістський характер відповідного положення і такий, що не витікає з загальних засад логіки законодавця. В той самий час саме будівельні роботи спричиняють левову шкоду археологічній спадщині, оскільки будівництво здійснюється здебільшого на тих місцях, які освоювалися людьми протягом тисяч років. Без приділення уваги будівельному чиннику пам’яткоохоронні механізми стають суто декоративними і не можуть забезпечити виконання своєї основної мети.

Пане Президенте України!

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, а ст. 66 встановлює обов’язок кожного не заподіювати шкоду культурній спадщині та відшкодовувати завдані збитки.
Крім того, 22 грудня 2010 року на засіданні Гуманітарної ради при Президенті України, коментуючи зміни до законодавства про містобудівну діяльність, Ви, між іншим, зазначили: «Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини».
Враховуючи вищезазначене, просимо Вас не підписувати Закон у пропонованій редакції, а у своїх пропозиціях до повторного голосування пропонувати Верховній Раді України пункти 13 та 19 Перехідних положень Закону виключити, як такі що суперечать Конституції України, міжнародному та вітчизняному законодавству.

З повагою,
Голова правління, доктор історичних наук, професор                                              Д.Н. Козак


17.01.2011


З виступу Президента України В.Ф. Януковича на засіданні Громадської гуманітарної ради при Президентові України (м.Київ, 22 грудня 2010 року)

Говорячи про інше питання порядку денного засідання Гуманітарної ради — про невідкладні завдання у сфері збереження та охорони культурної спадщини в Україні, Президент констатував, що Україна має безцінну культурну спадщину, що становить невід’ємну частину пам’яті та історії українського народу, яку необхідно зберегти і передати майбутнім поколінням.
«Рівень суспільної опіки над такими об’єктами є випробуванням на нашу державну зрілість, на нашу європейськість, про яку ми весь час кажемо. Це — надзвичайно складна і відповідальна справа. Розпорошеність повноважень і фінансових ресурсів, відсутність координації та узгодженості в діях негативно впливають на збереження пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників і музейних колекцій. Це питання потребує чіткого окреслення в контексті проведення адміністративної реформи.
Я вимагатиму суворого покарання за протиправні дії, маніпуляції об’єктами культурної спадщини. Ми зараз цю роботу проводимо разом із правоохоронними органами. І я хочу застерегти всіх — про це кажу публічно — застерегти тих, хто має такі плани на майбутнє. По-перше, це не вдасться, по-друге, ми з ганьбою припинимо будь-які намагання робити це в Україні», — підкреслив Глава держави.
«Будь-яка політика передбачає забезпечення її відповідним фінансуванням. Якщо держава бере під свій захист об’єкти культурної спадщини, то вона повинна виконувати свої зобов’язання. Насамперед це стосується пам’яток світового та загальнонаціонального значення. Відповідні кошти на їх утримання вже повинні бути передбачені у Державному бюджеті на 2011 рік.
Україна має понад 140 тисяч пам’яток, з них понад 4 тисячі — національного значення. Маємо визнати, що на сьогодні значну кількість пам’яток держава утримувати не може. Як свідчить світова практика, жодна країна не забезпечує фінансування пам’яткоохоронної галузі повністю за рахунок державного бюджету. У багатьох країнах держава забезпечує половину, а то й третину необхідних видатків. Це — світова практика. Отже, треба вирішувати питання про залучення інших джерел фінансування.
На мій погляд, прозорі механізми будуть стимулювати роботу як фахівців-археологів, реставраторів, дослідників, так і інвесторів. Головним завданням держави має стати створення привабливих умов для залучення в цю сферу інвесторів. Для цього насамперед необхідно провести інвентаризацію з подальшою паспортизацією всіх об’єктів культурної спадщини.
Необхідно вивчити можливість надання тих чи інших об’єктів у концесію, визначити концесійні умови. Ми маємо приклад залучення приватних інвестицій на виконання реставраційних робіт шляхом передачі пам’яток культурної спадщини у концесію у Львівській області. Загальновідомо, що культурні надбання стимулюють економічну життєздатність громади. Ми повинні знайти баланс між необхідністю охорони культурної спадщини та економічною вигодою від її використання.
Зрозуміло, що потрібне спрощення теперішньої дозвільної системи, бо в своєму нинішньому стані ця система призводить до масштабної корупції і руйнування. Але з іншого боку, у процесі реформування бажано, як кажуть, «не вихлюпнути з водою дитину».
Відомо, що Уряд зараз готує ледь не революційні зміни до законодавства про містобудівну діяльність. Хотілося б побажати розробникам проекту зваженого підходу до законодавчих ініціатив, щоб не повторити ситуацію, яка склалася з Податковим кодексом. Тому нам треба буде уважно слідкувати за цим питанням і вчасно реагувати. Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини.
Особливу увагу необхідно приділити українським об’єктам, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це наша всенародна гордість. Ми повинні усвідомлювати свою відповідальність перед світовою спільнотою за їх збереження. Якщо Україна не виконає своїх зобов’язань щодо належного утримання об’єктів світового значення, суттєво постраждає престиж нашої держави.
Не виключені й проблеми з включенням до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО інших унікальних українських пам’яток, зокрема таких, як Бахчисарайський палац і Херсонес Таврійський. Які основні завдання стоять перед нами у цьому зв’язку?
Законодавчо закріпити охоронний статус територій, віднесених до Списку світової спадщини ЮНЕСКО та їх буферних зон. Визначити при цьому можливі режими їх використання та напрямки збереження; передбачити створення при територіях, що належать до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, Наглядових рад, до яких входили б представники Держкультспадщини, органів місцевого самоврядування, громадських пам’яткоохоронних організацій та міжнародні експерти ЮНЕСКО високого рівня; введення мораторію на будівництво в межах охоронних і буферних зон об’єктів; урахування статусу пам’яток світового надбання та режимів використання їх територій при плануванні розвитку міст.
З метою усунення цих проблем потрібно невідкладно підготувати та внести до Верховної Ради України законопроект, яким передбачити доповнення Закону України «Про охорону культурної спадщини» окремим розділом, присвяченим питанням охорони пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Не менш важливу проблему становить так звана «чорна археологія». Зростаючі апетити деяких колекціонерів до безцінних старовинних речей призвели до виникнення потужного чорного ринку незаконної торгівлі культурними цінностями. Безумовно, з цим держава не буде миритися.
Ми зобов’язані вжити заходів щодо дотримання вимог міжнародних актів та на законодавчому рівні покласти край нелегальному видобутку, обігу і колекціонуванню археологічних знахідок. Необхідно внести зміни до законів України «Про охорону археологічної спадщини», «Про музеї та музейну справу» щодо віднесення приватних археологічних колекцій до державної частини Музейного фонду України, встановлення порядку управління ними, а також санкцій за відмову від їх реєстрації.
Вважаю, що цими та іншими заходами, а також спільною увагою і турботою до збереження національної культурної спадщини, буде забезпечено подальший культурний розвиток України», — сказав у своєму виступі Глава держави.

Інформація Прес-служби Президента України Віктора Януковича

22.12.2010


Неоголошений, за браком часу, виступ члена Громадської Гуманітарної ради при президентові України академіка НАН України П.П. Толочка на засіданні ради 22 грудня 2010 р.

Високошановний Віктор Федорович!

Говорити я буду про охорону історико-культурної спадщини, котра, на жаль, ніколи не була серед державних пріоритетів. Не все гаразд з нею і в даний час. Негативні тенденції мають місце як у законодавчій сфері, так і в адміністративній практиці.
так, згідно з поправками до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», (ст. 9') від 09.09.2010 року можливість приватизувати земельні ділянки без попередньої археологічної експертизи одержали «фізичні особи». Виходячи з того, що ними приватизується близько 90 % земельних ділянок, неважко передбачити долю археологічних пам’яток. викликає занепокоєння і проект Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», поданий Кабінетом міністрів на розгляд Верховної ради України. У ньому пропонується вилучити із законодавства не тільки проведення наукової археологічної експертизи земельних ділянок, відведених під будівництво, але й унеможливити контроль за цим органів охорони культурної спадщини. Їхні представники, згідно проекту, будуть залучатися до погоджень лише у випадку, коли під приватизацію потраплять землі історико-культурного призначення. В умовах відсутності повного кадастру земель і невизначеності земель історико-культурного призначення, це безперечно також призведе до значних втрат.
Спрощення погоджувально-дозвільної системи будівництва, що в цілому є правильним, може спричиниться до того, що зміст нового закону увійде в суперечність із Європейською конвенцією «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Верховною Радою України 10.ХІІ.2003 р. стаття 5 цієї Конвенції чітко визначає, що плани облаштування територій мають бути узгоджені і поєднані з відповідними потребами археології.
Насторожує негативне ставлення високих представників виконавчої влади до охорони історико-культурної спадщини і людей, що її здійснюють. Одні звинувачують археологів у набиванні ними своїх кишень мільйонами гривень під, начебто, надуманим приводом необхідності проведення археологічної експертизи, інші заявляють: «А навіщо взагалі платити археологам за початок будівництва?» Маємо елементарне нерозуміння того, що археологи провадять охоронні роботи не для задоволення своїх професійних інтересів, а на виконання відповідних законоположень і є такими ж державними людьми, як і високопосадовці, що мають до них претензії.
І ще про одну культурно-охоронну проблему, яка перейшла у спадщину від попередньої президентської адміністрації. Мова про відбудову Десятинної церкви. І в минулому, і тепер я дотримуюся думки, що цього робити не можна. По-перше, тому, що ми не знаємо, якою вона була в давньоруські часи, а по-друге, нове будівництво неминуче призведе до нищення того оригінального, що лишилося від церкви.
Мені доводилося чути спекулятивні заяви, що відновленням Десятинної церкви опікується сам патріарх Руської православної церкви Кирилло, який отримав певні обіцянки щодо цього від президента України. Я порушив це питання на Патріаршій раді з культури і отримав цілком конкретну і розумну відповідь від патріарха. «Якщо спеціалісти не знають якою була Десятинна церква в давнину, — сказав він, — ні про яку відбудову не може бути й мови. Це був би своєрідний архітектурний кітч, який нікому не потрібний».
Я розумію, що нинішній владі доводиться вирішувати надзвичайно складні економічні і політичні проблеми, і очевидно, що культуро-охоронная сфера далеко не на першому місці. Але цілком очевидно, що абстрагуватися від неї влада не повинна.

23.12.2011


Сторінка 28 з 29

Пошук

Контакти

spilka.arch.ukraine@gmail.com
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Сайт "Историческая библиотека"
Великий обсяг літератури з археології в html-форматі.

Архів випусків журналу «Археологія» (з 2008 р.)
На сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Археологія Дубенщини
Сайт присвячений археології та історії м. Дубна і Дубенського району Рівненської області, а також близьких територій (Віталій Ткач).

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Відлуння віків
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Ви знаходитесь тут: Головна