Останні публікації на сайті

АТО 13-05-2015
ВОЛИНСЬКИЙ ПАНТЕОН

12 травня 2015 року у приміщенні Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки відбулася презентація науково-популярного видання Олександра Дем’янюка та Геннадія Гулька «Волинський пантеон: Схід—2014». У книзі зібрано відомості про волинян, які загинули під час проведення антитерористичної операції на сході України у 2014 р. Автори намагалися опрацювати й максимально об’єктивно подати зібраний ними матеріал, що стало незначною краплиною в увічненні пам’ятні новітніх героїв Української держави. Видання здійснене за фінансової підтримки Благодійного фонду «Волинь 2014».

На заході були присутні представники військоматів, яким було передано 12 примірників книги, волонтерів, широкої громадськості. Директор музею Ігор Пасюк передав також 12 примірників Олексію Златогорському для поширення їх на сході серед воїнів, вчителів та небайдужої громадськості.

Олександр Дем’янюк, співавтор видання, зазначив, що написання і збирання матеріалів давалося досить важко у плані моральному. Він не впевнений, що зможе продовжити її – адже біографії усіх 96 волинян, що загинули на сході протягом військових подій 2014 року він мусив «пропустити» через себе. «Активні військові дії принесли велике горе в десятки волинський сімей... — зазначив він. – Вкотре підтверджується вічна істина – смерть забирає від нас найкращих, переважно молодих, які багато доброго могли би звершити у своєму житті для України».

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


Археологічні дослідження 12-05-2015
ПЕРЕПОХОВАННЯ РАДЯНСЬКИХ ВОЇНІВ У МОЩЕНІЙ

10 травня 2015 року на військовому меморіалі біля с. Мощена Ковельського району відбулося урочисте перепоховання останків 19 невідомих червоноармійців, що були виявлені під час пошукових робіт та ексгумовані членами пошукового загону «Відродження» ДП «Волинські старожитності». Останки були виявлені ще минулого року у селах Городилець, Миляновичі Турійського району, Гішин Ковельського району, Мовчанів Локачинського району та Кадище Ківерцівського району та тимчасово депоновані,. оскільки керівник пошукового загону — Дорофєєнко Вадим Сергійович та ще декілька пошуковців були відкликані до діючої армії. Пошукові роботи проводилися відповідно до відкритого листа Інституту археології, дозвілу Міністерства культури України, Дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, виданих на ім’я Златогорського Олексія.

Перепоховання здійснили у дні Перемоги. Участь у перепохованні взяли голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак, блогочинний храмів УПЦ м. Ковель протоієрей Володимир Ровінський,  генерал-майор СБУ у відставці, краєзнавець Олександр Булавін, краєзнавець Геннадій Гулько, пошуковці, представники громади села Мощене.

Пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» планує і надалі проводити роботи з пошуку та ексгумації визволителів Ковеля. Але наразі його керівник — Вадим Дорофєєнко перебуває у зоні АТО.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


АТО 28-04-2015
ВОЛИНЯНИ З МІСІЇ "ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН" ПОВЕРНУЛИСЯ ДОДОМУ

27 квітня завершилось десятиденне перебування волинських волонтерів місії «Чорний тюльпан» Олексія Златогорського, Миколи Собуцького, Андрія Трофімука та Юрія Сковороди у зоні АТО. За цей період волиняни обстежили місця боїв у Пісках, Дебальцево, Мариновці, Іловайську, Ольховатці, на Савур-Могилі та інші.

Завдяки допомозі Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» місія «Чорний тюльпан» отримала рефрижератор-мерседес, що досить вчасно замінив наші «втомлені» машинки. За що дуже дякуємо меценатам.

В останні дні перебування волинян у ЗМІ з’явилися повідомлення, що денееровцями захоплена українська диверсійна група, яка їздить на машинах «Груз 200» з червоними хрестами. «Це заставило нас трохи похвилюватися, — говорить один із волонтерів. – Адже нас знають з двох сторін конфлікту. І налагоджені контакти розвалити такими повідомленнями досить легко. Та все минулося добре».

Волинських волонтерів чекають нові виїзди. Адже війна, нажаль, триває...

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

На кордоні Донецької області Іловайськ
Ольховатка Савур-Могила
Савур-Могила Савур-Могила
Савур-Могила Дебальцево
Дебальцево Мариновка
Мариновка Углегорськ

Хроніка 16-04-2015
Нові надходження до "Віртуальної бібліотеки"

До рубрики "Монографії"

Бібліографія трипільської культури (1870—2004) / М.Ю. Відейко, О.М. Яценко. — К., 2005.
Брайчевский М.Ю. Когда и как возник Киев. — К.: Наук. думка, 1964. — 184 с.
Брайчевський М.Ю. Походження Русі. — К.: Наук. думка, 1968. — 224 с.
Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. — К.: Наук. думка, 1988. — 262 с.
Брайчевський М.Ю. Вибране. — К., 2009.
Т. 1: Суспільно-політичні рухи в Київській Русі. Історична думка в Київській Русі.
Т. 2: Хозарія і Русь. Аскольд — цар київський.
Давня історія України в 2-х кн. — К.:, Дибідь.
Кн. 1. — 1994. — 240 с.
Кн. 2. — 1995. — 224 с.
Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. — К., 2006.
Ч. I: Переклади наукових праць та коментарі.
Ч. II: Матеріали і дослідження.
Залізняк Л.Л. Стародавня історія України. — К., 2012.
Иванчик А.И. Киммерийцы и скифы. Культурно-исторические и хронологические проблемы археологии восточноевропейских степей и Кавказа пред- и раннескифского времени (Степные народы Евразии, II). — М., 2001. — 324 с.
Ильяшенко С.М. Стандартные dipinti на узкогорлых светлоглиняных амфорах Танаиса и его округи III—IV вв. н. э. — Симферополь; Керчь, 2013 (Боспорские иследования. — Вып. XXIX).
Моця О.П. "Русь", "Мала Русь", "Україна" в післямонгольські та козацькі часи. — К.: Наук. думка, 2009. — 320 с.
Пастернак Я. Археологія України: Первісна, давня та середня історія України за археологічними джерелами. — Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, 1961. — 783 c.
Петров В.П. Етногенез слов'ян. Джерела, етапи розвитку і проблематика. — К.: Наук. думка, 1972. — 214 с.
Супруненко О.Б., Приймак В.В., Мироненко К.М. Старожитності золотоординського часу Дніпровського Лівобережжя. — Київ; Полтава: Археологія, 2004. — 82 с. 
Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. — СПб.: Алетейя, 2003. — 160 с. (Славянская библиотека).
Толочко П.П. Русские летописи и летописцы Х—XII вв. — СПБ.: Алетейя, 2003. — 296 с. (Славянская библиотека).
Толочко П.П. Древнерусская народность: воображаемая или реальная. — СПб.: Алетейя, 2005. — 218 с. (Славянская библиотека).
Томенчук Б.П. Олешкінська ротонда. Археологія дерев'яних храмів Галицькоїземлі XII—XIII ст. Матеріали археологічних досліджень 1981—1984 рр. — Івано-Франківськ: Гостинець, 2005. — 168 с.
Томенчук Б.П. Археологія некрополів Галича і Галицької землі. Одержавлення. Християнізація. — Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. — 328 с.
Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. Майданецкое — трипольский протогород. — К., 2005.

До рубрики "Збірники"

Прадавні землероби Південно-Східної Європи (до 30-річчя дослідження поселення-гіганта Тальянки та 10-річчя співпраці з «Search Foundation» USA): Тези доповідей міжнародної наукової конференції. — Київ; Тальянки, 2011.
Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. — К.: Артек, 1996. — 224 с.

Продовжено роботу з наповнення рубрики "АП УРСР — АИУ/АДУ — АВУ/АДУ"

Щиро вдячні за надання і оприлюднення інформації, обробку матеріалів Марині Сергєєвій, Олені Фрунт, Леоніду Бабенку, Юрію Башкатову, Михайлу Відейку, Едуарду Овчиннікову,  Костянтину Пеляшенку, Юрію Пуголовку, Геннадію Свистуну та всім небайдужим!

Київська область 16-04-2015
Нам пишуть небайдужі!

Шановне панство!

Перелік гарячих точок Київської області має очолювати несправедливо забуте Хотівське городище (Сірякове). Для цього є декілька важливих причин.

По-перше: воно розташоване найближче до Столиці України — впритул до міської межі, відразу за мальовничим парком Феофанія.

По-друге: його історичне і культурне значення. Городище визначає північні межі Скіфського царства. Добре збереглися земляні вали (доки їх не знищили), земля наповнена артефактами. Поділ і кладовище розташовані неподалік, тож городище є частиною комплексу, цілісної картини.

По-третє: ступінь захисту. Хотівське городище внесено до Держреєстру нерухомих пам’яток історії і культури. Охороняється державою.

І останнє. Саме знищення пам’ятки є символічним і цікавим з точки зору вивчення новітньої історії України. Перший бетон було залито в жовтні 2009 року, після першого Майдану. Основна забудова тривала протягом злочинного режиму. А завершується зараз, після Революції гідності. Фото зроблене в жовтні 2014 з боку річечки Стратівки. Отже знищення пам’ятки успішно пережило дві революції, один злочинний режим, економічну кризу і війну з агресором. Ім’я забудовника невідоме по сьогоднішній день.

Все це робить Хотівське городище лідером гарячих точок Київщини.

Переглянути фото на facebook.com


Культурні заходи 06-04-2015
ЗАПРОШУЄМО НА ТВОРЧУ ЗУСТРІЧ З ГОЛОВНИМ РЕДАКТОРОМ ЖУРНАЛУ «А+С» БОРИСОМ ЄРОФАЛОВИМ

Запрошуємо на творчу зустріч з головним редактором журналу «А+С» Борисом Єрофаловим 7 квітня 2015 р. о 16:00 год.

Місце проведення: читальна зала Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г.Заболотного, Київ, просп. Перемоги, 50 (м. Шулявська)

Борис Єрофалов — архітектурознавець, архітектурний критик, академік Української академії архітектури, лауреат Державної премії України в галузі архітектури, професор Міжнародної академії архітектури.

На зустрічі переважно мова йтиме про два видання, що присвячені Києву. Автором «Архітектурного атласу Києва» є Борис Єрофалов, а в другому виданні — «Kiev otherwhere» — він є упорядником спільно з Андрієм Шалигіним.

Ці дві книжки доповнюють і продовжують одна одну. В «Архітектурному атласі Києва» представлено сто найбільш цікавих, відомих, а іноді й зовсім неочікуваних та екзотичних об’єктів, що поділені на десять епох — від періоду Київської Русі до років Незалежності. Кожна епоха супроводжуються оригінальною мапою відповідного періоду.

В іншому виданні зібрано й представлено графічні й архітектурні матеріали про Київ за дві тисячі років, які сьогодні своїми очима побачити в місті неможливо. У книжці йдеться про: проспективні міркування щодо Києва, якого ніколи не було; просторово-пластичні символи, що залишилися в історичній і культурній пам’яті міста; роздуми про нереалізовані архітектурні проекти.

Згадані видання будуть корисними не лише архітекторам і будівельникам, представникам інших суміжних професій, але й усім, хто закоханий у наше місто — прекрасний і вічний Київ.

Під час проведення презентації маленьких дітей віком до 7 років можна буде залишити під наглядом спеціалістів в ігровій кімнаті.

Контакти:

Тел.: 456-01-72

Адреса веб-сторінки: dnabb.org


АТО 05-04-2015
ТІЛА 34 ВІЙСЬКОВИХ ВОЛОНТЕРИ ВИВЕЗЛИ З ЗОНИ АТО

Протягом 10 днів у зоні АТО в складі місії «Евакуація—200» («Чорний тюльпан») перебували волиняни Олексій Златогорський, Андрій Трофімук, Микола Собуцький та Юрій Сковорода.

Як повідомляє сайт ВГО «Союз «Народна пам’ять» їм на зміну виїхала нова команда пошуковців, які продовжать евакуацію тіл загиблих військових.

На протязі вказаних десяти днів наші хлопці змогли вивезти на територію, що підконтрольна українським військовим, 34 загиблих українських військовослужбовців: 22 «кіборга» з Донецького аеропорту і 12 тіл з інших бойових точок (Дебальцево, Старобешево, Авдіївка, Комсомольське тощо).

Всі вони передані органам судово-медичної екпертизи для подальшої ідентифікації осіб.

Є надія, що всі будуть опізнані і відправлені у рідні краї, щоб родичі могли гідно відправити в останню путь своїх синів, батьків, чоловіків.

Волонтери забирають бійців не тільки з моргів — з приходом весни роботи проводяться і на полях битв.

Місія «Евакуація—200» проходить в зоні АТО під керівництвом Управління військово-цивільного співробітництва Міністерства оборони України, Національного військово-історичного музею. Її мета — пошук і евакуація тіл військовослужбовців, які загинули під час збройного конфлікту на сході країни.

З вересня минулого року волонтери місії «Чорний Тюльпан» виявили та евакуювали близько 535 загиблих військовослужбовців.

Волиняни, які приймали участь в місії, висловлюють щиру подяку за підтримку і допомогу Волинському відділенню ВО «Свобода», ГО «Автомайдан України», Благодійному фонду «Волинь—2014», ПП «Лінник», Ігору Алєксєєву та Юрію Цейко.


Хроніка 03-04-2015
Віртуальній бібліотеці два роки

У березні 2015 року минуло два роки від старту проекту «Віртуальна бібліотека», що розпочався за підтримки й на сторінках сайту ВГО «Спілка археологів України». Початкова ідея була доволі простою, і водночас важливою. За ініціативи Сергія Горбаненка, за узгодженням з керівництвом Інституту археології НАН України і редакцією журналу «Археологія» було прийнято рішення про поступове оприлюднення усіх випусків «Археології», починаючи від найраніших, з 1947 р.

Однак, ідея розвивалася, і стало очевидним, що крім цієї суто практичної задачі, можна спробувати вирішувати й інші завдання зі збору й упорядкування інформації щодо існування археологічної літератури загалом на нескінченних просторах Інтернету. Таким чином виникли рубрики, що у найпростішому вигляді подібні до бібліотеки: «Монографії», «Збірники», «Періодика та серії». Переважно це компілятивні сторінки, що містять посилання на загальнодоступні видання розташовані в Інтернеті на інших ресурсах; лише незначна кількість друкованої продукції, що має відношення до діяльності Спілки й Інституту, є оригінальними й знаходяться безпосередньо на нашому Інтернет-ресурсі.

Нині на сторінках цих рубрик розміщено корисні посилання щонайменше на дві тисячі різних позицій археологічної літератури, основною умовою для яких є прямий безпосередній безоплатний відкритий доступ і постійне (а не тимчасове) розташування у сітці. І ця кількість безупинно зростає.

Моніторинг такого слабовпорядкованого явища як Інтернет для звичайного користувача завжди буде мати випадковий характер. Тим не менше, така робота (постійна чи й дискретна) незмінно приносить свої результати. Нині нікого не здивуєш тим, що необхідна література (збірник, монографія, продовжуване видання тощо), «відшукалася» не в «рідній» бібліотеці установи, а на загальнодоступних «Інтернет-просторах». І саме впорядкування цієї інформації є основним підґрунтям для нашої бібліотеки. Отже, завдяки зацікавленим людям, «Віртуальна бібліотека» невпинно розширюється. Хочеться висловити щиру вдячність усім небайдужим: спільними зусиллями ми створюємо зручну бібліотеку, якою може скористатися кожен; і кожен може докласти майже непомітних зусиль (повідомити про свою «літературну знахідку»), щоб вдосконалити бібліотеку, зручну для власного користування. Долучайтеся: ми самі можемо створити для себе свою нескінченну книжкову поличку, до якої не треба буде стояти у черзі!

До речі, завдяки безкорисливості й розумінню, що все це не лише створюється для себе, але й може приносити користь іншим дослідникам, маємо позитивний досвід нових надходжень до бібліотеки: оцифрування й передачу для депонування раніше не відсканованих видань. У цьому завдячуємо Леоніду Бабенку і Костянтину Пеляшенку.

Дещо іншою за форматом є ініціатива, започаткована Полтавським обласним відділенням Спілки на чолі з Юрієм Пуголовком, за підтримки Олександра Супруненка. Завдяки їх діям, з’явився аккаунт регіонального відділення, що широко представляє власну друковану продукцію на сторінках academia.edu. Нині цей проект репрезентує десятки видань з археології Полтавщини, а також широко відображений на сторінках «Віртуальної бібліотеки» відповідно до формату останньої.

Найновішою рубрикою у нашій бібліотеці нині є добірка видань, що так чи інакше оперативно вводили до наукового обігу результати археологічних досліджень. Це сторінка «АП — АИУ / АДУ — АВУ / АДУ». Таким чином, у «Віртуальній бібліотеці» нині знаходиться дві рубрики, що є початковими джерелами оприлюднення раніше недоступних в електронному вигляді видань. 16 лютого цього року було завершено пілотний проект, «Археологія»; робота по створенню другого проекту триває.

Тож, якими цифрами охарактеризувати проведену оригінальну роботу? Минуло приблизно два роки. За цей час кількість «активістів», які створюють оригінальні сторінки, дуже поволі зросла до чотирьох. Майже всі змісти до «Археології» (понад півтори сотні) набрані Геннадієм Свистуном; у тому ж напрямі Геннадій продовжує роботу і над новим проектом. Десятки (чи вже й рахунок на сотню?) збірників первинно опрацьовані Мариною Сергєєвою. Нещодавно приєднався і працює над «АВУ / АДУ» Едуард Овчинніков. Без цієї цінної допомоги нині взагалі важко уявити створення й доволі динамічний розвиток названих сторінок.

Звісно, основою для створення оцифрованих версій є сканування. Перші томи «Археології» відсканував Віталій Жигола; один з випусків — Андрій Івченко. Завдяки знаходженню спільної мови з викладачами, нині до проекту долучилися чотири Виші. Загалом, це майже 20 чоловік, що пройшли взаємно корисну практику. А кількість відсканованих нині сторінок становить майже 40 тисяч! А які потенційні можливості приховують усі зацікавлені, по всій Україні! Наостанок знову хочеться висловити щиру вдячність безкорисним діям усіх тих людей, яким завдячуємо існуванням і динамічному розвитку «Віртуальної бібліотеки»! Сподіваємося, що розуміння безпрецедентності проекту додасть снаги іншим дослідникам, допомозі яких будуть вдячні усі користувачі!


Хроніка 22-03-2015
Нові надходження до "Віртуальної бібліотеки"

Розділ "Періодика, серії"
Підрозділ "САИ"
Петренко В.Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V—III вв. до н. э. — Л.: Наука, 1967. (САИ. — Д1—4).
Підрозділ "Проблеми iсторiї та археологiї України". — Харків, 2014: Материалы IX Международной научной конференции (Харьков, 30—31 октября 2014 г.).

Підрозділ "Монографії"
Приймак В.В., Супруненко О.Б. Перещепинський «скарб». — Київ; Полтава, 2005. — 24 с. (Скарби України. — Вип. 1). (academia.edu, Полтавське відділення)
Шевченко Т.М. Релігійний світогляд населення античного Херсонеса. — К., 2011. — 512 с.
Любичев М.В., Мизгін К.В., Варачова К.Г. Практикум з основ археології. Навчально-методичний посібник для студентів 1 курсу історичного факультету для практичних занять з курсу «Основи археології». — Харків, 2014. — 132 с.

Підрозділ "Збірники"
Доистория Восточной Европы позднеримского времени — начала эпохи Великого переселения народов (материалы полевых семинаров у с. Войтенки 2009, 2010 гг.). — Харьков, 2011.
Ostrogothica. Археология Центральной и Восточной Европы позднеримского времени и эпохи великого переселения народов. — Харьков, 2009.

Продовжено роботу над серією "АП — АИ — АВУ / АДУ".

Щиро вдячні усім, хто допомагає інформацією, наданням матеріалів, оцифровуванням інофрмації, зокрема Марині Сергєєвій, Тетяні Шевченко, Леоніду Бабенку, Костянтину Пеляшенку, Юрію Пуголовку, Геннадію Свистуну та усім небайдужим.


Археологія у ЗМІ 15-03-2015
КНЯЗІВСЬКІ ПЕЧАТКИ З ШАЦЬКОГО ГОРОДИЩА, ЩО В УРОЧИЩІ САД

Давньоруські князівські печатки опинились в колі інтересів істориків ще з кінця ХІХ ст., коли їх зростаюча кількість надала можливість зробити перші спроби узагальнень. З цього часу  атрибуція та класифікація печаток почали відігравати роль цінного історичного джерела. Інші  назви печаток – булли, молівдовули, привісні печатки. Використовувались вони для закріплення важливих документів чи грамот, які часто відсилались на віддалені території. Зображення на буллі сприяли ідентифікації власника, а неможливість прочитання документу до зірвання печатки гарантувало конфіденційність.

Важливими знахідками з Шацького городища є три вислі печатки, опис яких проведений в хронологічній послідовності їх появи.

Перша печатка на лицевій стороні має погрудне зображення святого Андрія, на звороті напис «WT АНДРЕЯ». Стилістично вона близька до печаток Ратібора, що може бути свідченням їх синхронності. Можна припустити, що вона належала комусь з княжих намісників рубежу ХІ—ХІІ століть.

Варто відзначити, що боярин Ратібор був довіреною особою князя Всеволода Андрія Ярославовича, який задля контролю віддалених князівств призначає боярина удільним князем (1079—1081 рр.). Після смерті Всеволода Ратібор вірно служить його сину — Володимиру Мономаху. Що стосується намісника Всеволода Ярославовича з іменем Андрій, то варто зазначити, що в літописах така постать ні разу не згадується. Хто ж є власником неідентифікованої печатки? Можливо, сам князь, хресне ім’я якого Андрій? Ця загадка є досі актуальна для сучасних сфрагістів.

На лицевій стороні другої печатки зображено погруддя архангела Михаїла, а на звороті — напис в три рядки «ДЪНЪСЛОВО». Ця печатка належить полоцькому, новгородському, турівському, а пізніше і великому київському князю Святополку Михайлу Ізяславовичу (1050—1113). Такий тип печатки використовувався після Любецького з’їзду князів 1094 року в місті Любечі, метою якого було домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі. Учасниками Любецького з’їзду були великий князь київський — Святополк Ізяславович, переяславський — на той час князь Володимир Мономах, смоленський князь Давид Ігорович, теребовльський князь Василько Ростиславович. На з’їзді князі домовились про припинення міжусобних війн і проголосили засаду вотчинності, на підставі якої кожний князь мав володіти тими землями, що ними володів його батько, і зобов’язувався не зазіхати на володіння інших князів. Таким чином напис «ДЪНЪСЛОВО» використовувався на печатках всіх князів — учасників з’їзду, як нагадування про домовленості.


Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Археологія Середнього Подніпров’я
Сайт створений черкаськими археологами. Є велика електронна бібліотека наукової літератури з археології, історії, географії, етнографії, міфології, лінгвистики, нумізматики і палеонтології як Середнього Подніпров’я, так і інших регіонів.

Відлуння віків
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Blue Shield
Робота для охорони культурної спадщини у світі з координації підготовки і реагування на надзвичайні ситуації (сайт англійською мовою).

Ви знаходитесь тут: Головна