Останні публікації на сайті

Звернення ВГО "САУ" 10-07-2016
ЩОДО НЕПРИПУСТИМОСТІ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ АРХЕОЛОГІЧНИХ КОЛЕКЦІЙ, ЗДОБУТИХ СУМНІВНИМ ШЛЯХОМ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ВГО «СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ»
щодо неприпустимості легалізації археологічних колекцій,
здобутих сумнівним шляхом

Як стало відомо, Міністерством культури України надано дозвіл на тимчасове вивезення з України приватної археологічної колекції музею «Платар» для експонування її в музеї-замку князів Поморських у Республіці Польща.

У зв’язку із цим ВГО «Спілка археологів України» як фахова громадська організація, що об’єднує більшість археологів з усієї України, висловлює свій рішучий протест, адже походження усіх давніх предметів музею «Платар» однозначно пов’язане з результатами нелегальних археологічних розкопок, заборонених українським законодавством. Їхня публічна демонстрація діє всупереч норм охорони археологічної та культурної спадщини, про що свідчать непоодинокі випадки пограбувань «чорними археологами», копачами-грабіжниками, археологічних пам’яток по всій Україні. Беззаперечним фактом є те, що ця хвиля руйнувань курганів, давніх поселень та міст всюди та завжди збігається з активізацією дій приватних колекціонерів, які реально фінансують ці протизаконні дії й виступають у ролі скуповувачів награбованого. Цим реально наносять величезні збитки державі.

Обґрунтовуючи свої права на зазначені речі, власники музею «Платар» посилаються на ст. 344 ЦК України, щодо набуття добросовісним володільцем права власності за набувальною давністю, а також ст. 32 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», де йдеться про захист прав добросовісного набувача речі, раніше добутої незаконним способом.

При цьому брак точних даних щодо походження речі не може автоматично означати, що останній набувач отримав річ законно. Відповідна ст. 32 передбачає обов’язковою умовою законності набуття речі той факт, що набувач не знав і не повинен був знати, що річ була раніше вкрадена чи вивезена. Цю статтю можна застосувати щодо осіб, які стикаються з обігом культурних цінностей на непостійній основі. Лише вони можуть виправдовувати свою поведінку незнанням правил відповідного ринку. Зовсім інша ситуація з музеями, які здійснюють відповідну діяльність на професійній основі й мають за своїм статусом виконувати важливу суспільну функцію зі збереження надбання.

На неприпустимість придбання культурних цінностей із сумнівних джерел вказується у багатьох міжнародних документах, до яких можна віднести, наприклад, прийнятий ЮНЕСКО Міжнародний кодекс професійної етики для торговців культурними цінностями, Етичний кодекс ICOM для музеїв тощо. Так, у пп. 2.2. другого документа зазначається: «ніякий предмет чи природний зразок не має бути придбаний, прийнятий як дарунок чи взятий у тимчасове користування, отриманий у спадщину чи в порядку обміну, якщо в музею, що приймає цей предмет, немає повної впевненості стосовно законності права власності на цей предмет». Ці загальновідомі правила підтверджують, що музей «Платар», збираючи свої унікальні археологічні колекції, якраз повинен був принаймні знати про те, що ним можуть бути придбані речі, добуті кимось незаконно.

Крім того, ст. 33 чинного Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» передбачає, що всі договори стосовно культурних цінностей мають укладатися у письмовій формі. Таких документів власники колекції ніколи не надавали. Отже, «добросовісність» музею «Платар» щодо придбання відповідних предметів у світлі наведеного вище є вкрай сумнівною. Існує загроза наявності в цій колекції великої кількості підробок та фальсифікацій, що вже відзначали європейські та українські фахівці-археологи. Найбільш яскравим прикладом є фальсифікація із золотим перснем, який начебто належав візантійському імператору Мономаху і був наданий київському князю Всеволоду Ярославичу. Цей персень власники «Платару» подарували В.Ф. Януковичу на його інаугурацію. Але найдивніше, що цим вони пишаються — нещодавно розповідали і показували цей ганебний факт на одному з українських ТВ каналів, коли в черговий раз піарили «Платар».

Потребує також окремого аналізу аргумент музею «Платар» стосовно того, що заявлені ним для вивезення цінності не є археологічними предметами, у зв’язку з неможливістю встановити їх походження.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» археологічними предметами є рухомі культурні цінності, що походять з об’єктів археологічної спадщини.

Під об’єктами археологічної спадщини законодавство сприймає будь-які археологічні об’єкти, включно з незареєстрованими та невиявленими. Вся сукупність нерухомих археологічних об’єктів на території України та пов’язаних з ними рухомих предметів утворюють археологічну спадщину України, що підтверджується відповідними визначеннями ст. 1 цього Закону.

При цьому, предмети можна розглядати як археологічні не лише тоді, коли ми точно знаємо, де і за яких обставин викопано відповідний предмет і чи правомірно було набуто майнові права на нього певною особою. Вік археологічних предметів здебільшого оцінюється сотнями і тисячами років. Якщо експертним шляхом визначено належність предмета до давньої історії, то для кваліфікації його як частини національної археологічної спадщини лишається лише встановити його походження з України, що можна здійснити у разі встановлення його належності до тієї чи іншої місцевої археологічної культури. Встановлення зв’язку з конкретним об’єктом археологічної спадщини не має значення для кваліфікації предмета як археологічного, адже його археологічний характер полягає у належності до археологічної спадщини загалом.

Предмет не перестає бути археологічним, якщо змінюється власник чи навіть право власності на нього, оскільки під походженням з об’єкта археологічної спадщини законодавство має на увазі первісне походження предмета, а не шлях його потрапляння до особи, що заявляє про свої права на цей предмет.

Ст. 18 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» поширює право державної власності на всі знахідки, отримані в результаті археологічних досліджень. Таким чином, власність на археологічні знахідки не залежить від права власності на земельну ділянку, а отже фактично є безумовною. Нікого не має вводити в оману навіть той факт, що у зазначеній ст. 18 йдеться лише про дозволені державою археологічні розкопки, адже злочинну діяльність з незаконних пошукових робіт на археологічних об’єктах закон за своєю природою не може регулювати.

Зазначимо, що ратифікована Україною Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 р. відносить до результатів археологічних розкопок також знахідки, отримані у результаті нелегальних розкопок. За будь-яких обставин виконавець нелегальних розкопок не може набути права власності на відповідні археологічні предмети, і передавання відповідних знахідок з рук в руки не може слугувати достатньою підставою для легалізації таких знахідок.

Виставка колекції «Платар» у Варшаві 2008 року призвела до гучного скандалу. Протести польського професійного середовища, зокрема «Наукового товариства польських археологів», багатьох музейників мали негативні наслідки для польсько-українського гуманітарного співробітництва, оскільки це було сприйняте як визнання і пропаганда Україною нелегальних археологічних розкопок всупереч міжнародному, перш за все європейському, законодавству. Спроба власників колекції «Платар» виставити цю колекцію в Етнографічному музеї Будапешту виявилися марною через те, що цьому завадила заява провідних угорських археологів. Експозиція частини речей з музею «Платар», яка була завуальована и прикрита цілком легальною колекцією ікон з Києво-Печерського історико-культурного заповідника, викликала протести з боку відомих археологів США та відмову найбільших музеїв США приймати цю виставку.

Охорона археологічної спадщини, зокрема недопущення обігу археологічних предметів, добутих нелегальним шляхом, є не тільки шляхетною справою, а частиною міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною внаслідок ратифікації низки міжнародних документів. Дуже прикро, що нехтування цивілізованими правилами ускладнює євроінтеграційний шлях нашої держави та виставляє нас на посміховисько перед європейським науковим співтовариством.

Виконавець О. Малишев


Хроніка 08-06-2016
Нові надходження до віртуальної бібліотеки

Монографії

Історія міст і сіл Української РСР. — Київ.
Козак О.Д. Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. — К., 2010. — 396 с.
Котова Н.С. Ранний энеолит степного Поднепровья и Приазовья. — Луганск, 2006.
Котова Н.С. Дереивская культура и памятники Нижнемихайловского типа. — Киев; Харьков, 2013. — 486 с.
Котова Н.С. Древнейшая керамика Украины. — Киев; Харьков, 2015. — 154 с.
Латышева В.А. Маслины — античное поселение в Северо-Западном Крыму: Статьи и воспоминания / Сост. А.П. Мартемьянов, А.Н. Токарев; отв. ред. А. П. Мартемьянов. — X.: ХНУ имени В.Н. Каразина, 2010. — 176 с.
Нариси етнокультурної історії Північно-Західної України доби бронзи / Г. Охріменко, Н. Скляренко, І. Маркус, С. Локайчук, О. Романчук. — Луцьк, 2016. — 428 с.
Овчинников Е.В. Трипільська культура Канівського Подніпров’я (етапи В ІІ—С І). — К., 2014. — 406 с.
Пуголовок Ю.О. Садиба літописних сіверян (за матеріалами розкопок у Полтаві). — Полтава, 2005. — 48 с.
Сергеев И.П. Римская Империя в III веке нашей эры. Проблемы социально-политической истории. — Харьков: Майдан, 1999. — 224 с.
Сорочан С.Б. Византия IV—IX веков: этюды рынка. Структура механизмов обмена. — Харьков: Майдан, 2001. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — 476 с.
Четырехъязычный (русско-англо-франко-немецкий) словарь-справочник по археологии палеолита / Васильев С.А., Бозински Г., Бредли Б.А., Вишняцкий Л.Б., Гиря Е.Ю., Грибченко Ю.Н., Желтова М.Н., Тихонов А.Н. — СПб.: Петербургское востоковедение, 2007. — 264 с.
Břeň J. Třísov: keltské oppidum. — Praha: Národní muzeum, 1966.
Edberg R., Karlsson J. Islӓggar från Birka och Sigtuna. En undersökning av ett vikingatida och medeltida fyndmaterial. — Stochkholm, 2015.
Kinetic Landscapes The Cide Archaeological Project: Surveying the Turkish Western Black Sea Region / Eds.: B.S. Düring, C. Glatz. — 2015.

Періодика, серії

Актуальныя пытанні антрапалогіі (Мінск, Білорусь).
Античный мир и археология (АМА) (Саратов, РФ).
Археологія. — 2014.
Волино-Подільські археологічні студії.
Гістарычна-археалагічны зборнік (Мінск, Білорусь).
Історія міст і сіл Української РСР. — Київ.
Материалы по археологии БССР / Беларуси // Матэрыялы па археологіі Беларусі. — Минск.
Праці Центру пам'яткознавства. — Київ.
Archaeologia mediaevalis Moravica et Silesiana (Brno, Чехія); Supplementum.
Ephemeris Napocensis (Cluj-Napoca, Румунія).
European Journal of Archaeology (Прага, Чехія).
Interdisciplinaria Archaeologica. Natural Sciences in Archaeology (Чехія).
Journal of Neolithic Archaeology (Германія).
Památky archeologické (Прага, Чехія).
Ruthenica (Київ, Україна).
Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. M, Řada archeologická (Brno, Чехія).
Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. E, Řada archeologicko-klasická (Brno, Чехія).
Studia Antiqua et Archaeologica (SAA) (Iasi, Румунія).
Studia archaeologica Brunensia (Brno, Чехія).
Vegetation History and Archaeobotany. Official Organ of the International Work Group for Palaeoethnobotany.

Збірники

Старожитності Посулля. — К., 2016. — 176 с.
Alternative Pathways to Complexity: Evolutionary Trajectories in the Middle Paleoltihic and Middle Stone Age. — Chicago, 2013 (Current Anthropology. — V. 54, supl. 8).
Bronze Age Crafts and Craftsmen in the Carpathian Basin: Proceedings of the International Colloquium from Târgu Mureş (5—7 October 2012) / Ed.: B. Rezirita, E.N. Berecki. — Târgu Mureș, 2013 (Bibliotheca Mvsei Marisiensis Seria Archaeologica. — VI).

Дякуємо Ярославу Володарцю-Урбановичу, Віталію Калініченку, Марині Сергєєвій, Едуарду Овчиннікову, та всім небайдужим!


Оголошення 29-05-2016
Полтавські археологи набирають охочих на розкопки старовинного городища

Інститут керамології НАН України запрошує всіх охочих долучитися до шостого польового сезону на Глинському археологічному комплексі, пам’ятці національного значення ІХ – XIV ст. Із 17 червня по 10 липня 2016 року на базі польового табору в с. Глинське Зіньківського району Полтавської області буде проведено черговий сезон археологічних досліджень за підтримки ГС «Останній Бастіон».

Докладніше >>

Полтавське обласне відділення ВГО "Спілка археологів України" (facebook.com)


Оголошення 24-05-2016
Спільне засідання вченої ради ІА НАНУ та ВГО "Спілка археологів України"

ОГОЛОШЕННЯ

02.06.2016 р. о 14.00 у приміщенні Археологічного музею Інституту археології НАН України (вул. Богдана Хмельницького, 15) відбудеться спільне засідання вченої ради ІА НАНУ та ВГО "Спілка археологів України"

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

Доповідь: О. Біда (Хельсинська группа з прав людини, International partnership for Human rights)
С. Теліженко (ІА НАН України, САУ)
Д. Коваль (Національний університет "Одеська юридична академія") "Археологія під вогнем. Результати моніторингової місії"

Запрошуємо всіх бажаючих і представників преси

Пресс-анонс презентації звіту «Археологія в огні»

2 червня 2016 року о 14-00 в Археологічному музеї Інститута археології НАН на спільному засіданні Вченої ради ІА НАНУ та ВГО "Спілка археологів України" відбудеться презентація звіту моніторингової місії за результами польових досліджень стану захисту та охорони археологічних пам’яток в Станично-Луганському, Новоайдарському, Попаснянському районах та м. Лисичанськ Луганської області, включаючи зону АТО.

Основною метою моніторингової місії було встановлення стану збереженності об’єктів культурної спадщини, насамперед археологічних, незалежно від того, чи включені вони до Держреєстру пам’яток археології місцевого значення.

Під час моніторингу здійснювалися фотофіксація об’єктів та пошкоджень, які утворилися внаслідок вибухів або облаштування оборонних споруд. Також проводилося опитування населення про відомі їм факти пошкоджень археологічних об’єктів.

У польових дослідженнях прийняли участь правозахисники УГСПЛ та IPHR (International Partnership for Human Rights), експерт з міжнародного гуманітарного права, співробітники ІА НАНУ та Луганського краєзнавчого музею.

На презентації звіту виступатимуть Сергій Теліженко, науковий співробітник ІА НАНУ та Дмитро Коваль, доцент Одеської Юридичної Академії. Зокрема, Сергій Теліженко звернеться до питання про небезпеки, які загрожують пам’яткам археології як від проведення військових дій, так і в результаті бездіяльності місцевих та обласних органів з охорони культурної спадщини. Дмитро Коваль розповість про ключові проблеми захисту культурних цінностей з точки зору міжнародного та національного права. Окремо висвітлюватимуться питання долучення України до Другого протоколу Гаазької конвенції 1999 року та залучення міжнародної неурядової організації «Блакитний щит» до заходів захисту культурних цінностей.

Правління ВГО САУ


Видавнича діяльність 23-05-2016
Презентація нового видання

Куштан Д., Ластовський В. Археологія та рання історія Черкас. — Київ; Черкаси: ІА НАН України, 2016. — 290 с.

Переглянути презентацію у форматі *.pdf >>


Оголошення 16-05-2016
II Міжнародна літня польова археологічна школа «Охорона, дослідження та популяризація культурної спадщини»

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі II Міжнародної літньої польової археологічної школи «Охорона, дослідження та популяризація культурної спадщини», яка буде проходити з 15 липня по 15 серпня на базі історико-культурного заповідника «Більськ» в с. Більськ і смт. Котельва Полтавської області. Організаторами виступають Інститут археології НАН України, Комунальна установа Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради, ВГО «Спілка археологів України», Дніпропетровський національний університет імені О.Т. Гончара.

Особливу увагу буде приділено методиці виявлення археологічних пам’яток, початкових етапах їх вивчення, а також підготовці облікової документації та процесу постановки їх на облік. Для реалізації цих завдань на сучасному методичному і технічному рівні особливу увагу буде приділено основам фіксації археологічних об’єктів за допомогою ГІС-технологій (О. Коротя). Для залучення інтересу громадськості до об’єктів культурної спадщини будуть проведені заняття з візуалізації результатів роботи за допомогою комп’ютерних технологій, аерофотозйомки (І.В. Зоценко, В. Гнера).

Крім того, в програму роботи школи будуть включені як узагальнюючі лекції, присвячені проблемам вивчення окремих пам’яток, культур або періодів, так і методичні заняття з сучасних методів дослідження в археології.

Планується відвідання Пархомівського історико-художнього музею, де знаходиться унікальна в своєму роді колекція оригінальних полотен художників; Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному; садиби Кочубея в Диканьці.

Проживання учасників експедиції і польової школи планується у наметовому таборі. Необхідно мати своє туристичне спорядження (намет, спальник, каремат). Є можливість розміщення учасників в готелі і навчальному комплексі.

Контактна адреса: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12, ІА НАН України, Гречко Денис Сергійович:
e-mail: ukrspadshina@ukr.net

З повагою, організатори.

 


Київська область 13-05-2016
Ситуація навколо Хотівського городища

Інформація зі сторінки на фб "Інкерманська експедиція ІА НАНУ", подано в авторській версії.

Шановні друзі, В мережі почали з"являтися дивні пости, де Інкерманську експедицію ІА НАН України звинувачують у знищенні Хотівського городища. Тому я викладаю низку документів, які є частиною драматичної історії цієї пам"ятки. Документи викладаються у хронологічному порядку. Зараз періодично я спілкуюся із людьми, які називають себе громадськістю і у наказному порядку вимагають від мене виконання їх вимог. Я наголошую, що до нас звернулася громада села Хотів із необхідністю визначення статусу і використання ділянки площею 16 з половиною га, яка законодавчо визнана пам"яткою археології. Ми провели дослідження і дійшли до висновку про необхідність розширення цієї ділянки майже до 20 га, оскільки її межі не відповідають межам збереженої частини пам"ятки. Тут розміщено проект рішення і наш науковий висновок: http://khotiv-rada.gov.ua/rehulyatorna-polityka/. Але комусь це дуже не подобається. Шановні друзі, не будіть у мені звіра!


Видавнича діяльність 30-04-2016
Видавець О. Філюк?

Жадібність породжує бідність
Конфуцій

Шановні колеги!
Так склалося, що спростовувати облуду завжди складніше, ніж її наводити. Тому заздалегідь перепрошую за нудні довгі тексти. Йдеться про «конфлікт» між «видавцем» і автором Е. Овчинниковим через монографію останнього «Трипільська культура Канівського Подніпров’я (етапи В ІІ—С І)» (Київ: Видавець Олег Філюк, 2014).
Щоб не відсилати читача на фейсбук, де відбувся «вибух праведного гніву» О. Філюка, у кінці цієї сторінки наведено усі його тексти. Тут зосередимося на спотворенні фактів від «видавця».

Про що «забув» Філюк:

1. Автор замовив і повністю оплатив усі етапи виготовлення книги. Фактично, автор виступив Замовником, а видавець лише Виконавцем замовлення. І тут в принципі недоречні просторікування про права видавця.

2. Розпорядження твором регулюється на підставі договору між автором і видавцем у межах чинного Законодавства України. Договору укладено не було (відбулася «джентльменська угода»), отже навіть за прийняття форми «видавець — автор» звинувачення у порушенні прав видавця безпідставні.

3. Крім замовленого й отриманого автором тиражу, «видавець» на власний розсуд додруковує і продає книги автора без обмежень, геть забуваючи про права автора.

4. «Видавець» не сплачує при цьому авторові будь-яких грошей, чомусь не згадуючи при цьому про права автора.

5. «Видавець» порушив Закон України про обов’язковий примірник, чим перешкоджає вільному доступу до наукової інформації.

6. Автор оприлюднив свій твір згідно чинного Законодавства для загального доступу лише після того, як «видавець» навіть не спромігся ПРОДАТИ книгу автора колегам за рубіж (ЄС), пояснюючи це відсутністю банківського рахунку!

7. «Видавець» «звинувачує» третю особу у поширенні твору (це вже й зовсім дивина!), тоді як будь-хто може переконатися, що монографію оприлюднив сам автор (https://independent.academia.edu/EduardOvchinnikov). Цей пункт найяскравіше демонструє, що "видавець" знаходиться у "власному світі", видаючи його за справжній.

Отже, думаю, розмову про мораль, етику й права слід почати з їх оцінки у самого «видавця».

Шановні колеги, нам варто знати свої права і обов’язки! Для уникнення таких ситуацій, слід укладати договори. Однак, їх слід не лише уважно читати, але й наполягати на внесенні до договорів детальних пунктів про обов’язкове виконання Законодавства України, а також відстежувати виконання пунктів договору належним чином:

Законодавство України із питань інтелектуальної власності (https://uk.wikipedia.org/wiki/Законодавство_України_із_питань_інтелектуальної_власності);
Закон України про авторське право і суміжні права (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12);
Закон України про обов’язковий примірник документів (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/595-14);
Частина цього закону щодо обов’язкових примірників друкованих видань (http://www.ukrbook.net/obov_prym.html).

І тоді жодні "видавці" не зможуть знущатися над авторами.
Про якість і ставлення до виконання замовлених робіт напишу якось наступного разу.
Дуже прошу поширювати цю інформацію: проти невігластва, пліток і наклепів можна боротися лише інформованістю!
З повагою, Сергій Горбаненко

Так написав Філюк (кола на воді):
«Шановні панове! Звертаємо Вашу увагу на недопустимий з точки зору права, моралі, не говорячи вже про етику - прецедент. Оскільки я, як видавець не давав згоди на викладення для вільного доступу до видатного твору даного науковця, але мав необережність видати його працю 2 з половиною роки тому (рік витративши на підготовку до виходу в світ цієї геніальної книги) залишаю на Ваш розсуд - користуватися цими файлами чи ні. Але прошу всіх, хто дотримується принципу авторського права, права видавця з розумінням поставитися до подальших наших кроків в даному напрямку. Дякую. З повагою, приватний підприємець - Видавець Олег Філюк. Р.S. "Трипільська культура Канівського Подніпров’я" не є хітом продажів Видавця Олега Філюка 2014-2016 рр.

Трохи не так. Виклав не автор, а "сочувствующий в любви к личности - Филюк". Ну а автор.... Тут порушені права видавця.

Це неперевершено. Викладати чужі праці без згоди видавця - в цьому ми сміливі. В цивілізованому світі ці питання вирішені давно. Радий, що маски скинуті . не заважайте працювати. За кермом. Дякую всім за увагу. Сподіваюсь колись право - таки буде панувати в нашій краіні.

Обидно и досадно, но с таким подходом и такими "дописами" не вижу себя в этой группе, где нарушаються авторские и издательские права, а также права человека. Хочу видеть где в какой цивилизованной стране - безнаказанно вывешиваються ПДФ файлы. Прошу вспомнить тех, кто издавался за рубежем о той ответственности, которую берет на себя автор, нарушая общепринятые нормы права. До побачення.»


Археологія: просто про складне 24-04-2016
Структура археологічного дослідження

Структура археологічного дослідження

1. Польові археологічні дослідження.
1.1. Археологічні розвідки.
1.2. Археологічні розкопки.
1.3. Недеструктивні дослідження.
1.4. Сучасні методи фіксації під час натурних археологічних робіт.
1.5. Забір зразків для природничо-наукових аналізів.

2. Камеральне опрацювання археологічного матеріалу.
2.1. «Камералка» в полі (бірка — шифр — польовий опис — первинна статистика).
2.2. Реставрація та консервація артефактів.
2.3. Археологічний рисунок та фото артефакту (з акцентами на можливості сучасних технологій в цих аспектах).
2.4. Комп’ютер як археологічний інструмент (бази даних, статистичний аналіз, ГІС, 3D-моделювання тощо).

3. Кабінетна археологія.
3.1. Типологія (що?).
3.2. Хронологія (коли?).
3.3. Картографування (де?).
3.4. Археологічне моделювання (що? де? коли?).
3.5. Археологічна інтерпретація (що? де? коли? чому?).
3.6. Історична інтерпретація на підставі археологічної.

Євген СИНИЦЯ


Археологія: просто про складне 24-04-2016
Що таке археологія?

Що таке археологія?

1. Що?
1.1. Артефакт.
1.2. Об’єкт (комплекс).
1.3. Археологічна пам’ятка.
1.4. Археологічна культура.

2. Де?
2.1. Типи археологічних пам’яток за функціональним розподілом.

2.1.1. Пам’ятки мешкання.
2.1.2. Пам’ятки господарювання.
2.1.3. Пам’ятки культових відправ (могильники насамперед).
2.1.4. Пам’ятки інфраструктури (дороги, канали, порти / пристані тощо).
2.1.5. Скарби.
2.2. Зв’язок певних типів пам’яток із ландшафтними одиницями.
2.2.1. Топографія пам’яток як відбиття палеоландшафтів.
2.2.2. Топографія пам’яток як відбиття видів активності суспільств давнини.
2.2.3. Епізоди використання ділянки.
2.2.3.1. Поняття стратиграфії.
2.2.3.2. Одношарові та багатошарові пам’ятки.

3. Коли?
3.1. Археологічна періодизація.

3.1.1. «Система трьох віків».
3.1.2. Сучасна дрібна періодизація.

4. Навіщо?
4.1. Пізнавальні можливості / інформаційний потенціал археології.
4.2. Пам’яткоохоронна функція археології.

5. Як?
Елементарна схема археологічного дослідження:
- натурні роботи (у всьому різноманітті, зокрема архітектурно-археологічні, а також недеструктивні методи);
- лабораторія (камералка)
- інтерпретація.

Варто на всіх трьох етапах (і особливо на останньому) акцентувати увагу на неможливості досягнення пристойних результатів без міждисциплінарного підходу.

Євген СИНИЦЯ


Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Ви знаходитесь тут: Головна