Останні публікації на сайті

Оголошення 17-02-2015
Група «Інформаційні Системи в Археології»

Шановні колеги, друзі!

Група «Інформаційні Системи в Археології» створена за викликом суцільної комп’ютеризації наукової діяльності. Тенденції розвитку археології в сучасних умовах обумовлені вектором основного напряму науково-дослідної роботи, яким, на нашу думку, є обробка та аналіз накопиченого матеріалу. Обсяг матеріалу, який вивчається під час конкретного дослідження та час, який витрачається для цього, є суттєвими факторами, що змушують нас використовувати для ефективної роботи різноманітне програмне забезпечення. У своїй роботі археологи не оминають таких питань, які пов’язані із картографуванням, кресленням, рисуванням, статистикою, каталогізацією, візуалізацією (презентацією) результатів дослідження, текстовим і графічним оформленням та поданням до друку дослідження і т. п. Цей проект має на меті висвітлення особливостей таких складових археології, які пов’язані насамперед з комп’ютером:

• картографування (ГІС)
• креслення (планіграфія та стратиграфія)
• бази даних (каталоги)
• робота зі статистикою та графіками
• археологічне рисування
• візуалізація досліджень (постери, презентації, інфографіка)
• мультимедійні проекти (в т. ч. онлайн)
• оформлення тексту та ілюстрацій дослідження для публікації
• археологічні словники та глосарії
• бібліографічні каталоги
• література з археології в електронному вигляді

Запрошуємо усіх до обговорення!
Будемо раді, якщо знайдуться охочі долучитися до керівництва групи в одному із запропонованих напрямів.
м. н. с. відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень ІА НАН України Антон Панікарський
к. і. н., н. с. відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень ІА НАН України Ярослав Володарець-Урбанович

Відвідати на facebook.com >>


Звіти про діяльність 15-02-2015
Звіт про діяльність ВГО «Спілка археологів України» у 2014 році

У 2014 році ВГО «Спілка археологів України» продовжило діяльність з популяризації та розвитку вітчизняної археології у мережі інтернет. Сайт Спілки постійно оновлювався. Продовжено роботу з оцифрування всіх випусків журналу «Археологія» та розміщення їх в електронному вигляді на сайті. Крім того, Спілка має власні сторінки у соціальних мережах Facebook та Vkontakte.

Цього року було створено місцеве відділення Спілки у Полтаві (керівник Ю.А. Пуголовок). Фактично завершено процес створення відділень у Кіровограді та Одесі.

Спілка виступила співорганізатором XXХІІ-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених «Наука і освіта у краєзнавчому вимірі», присвяченій 210-річчю Харківського університету, яка відбулась 28 листопада 2014 р. на історичному факультеті ХНУ імені В.Н. Каразіна. В організації й відкритті конференції, а також у керівництві секції археології взяв активну участь представник Спілки (Д.С. Гречко). Коштом спілки було видано Матеріали XXХІІ-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених «Наука і освіта у краєзнавчому вимірі» (Київ, 2014).

Спілка профінансувала видання монографії Рудич Т.О. Населення Середнього Подніпров’я І—ІІ тисячоліття за матеріалами антропології / Інститут археології НАН України. — Київ, 2014. — 298 с.

Великою мірою діяльність Спілки лімітовано її фінансовою спроможністю, яка цілком залежна від отримання членських внесків. Цього року майже всі місцеві осередки, крім Київського, збір внесків не організували.

На 01.01.2014 р. залишок на рахунку складав — 11069,02 грн.
На 01.01.2015 р. — 6826,91 грн.
Отримано протягом 2014 р. (членські внески) — 3610,00 грн.
Витрачено за 2014 р усього: 7852,11 грн.

Витрати за місяцями:
Березень: 5580,00 грн. (друк монографії Т.О. Рудич «Населення Середнього Подніпров’я І—ІІ тисячоліття за матеріалами антропології», типографські послуги)
Травень: 250,00 грн. (банківські послуги)
Липень: 1124,36 грн. (оплата веб-хостінгу, банківські послуги)
Жовтень: 397,00 грн. (підтримка доменного імені, банківські послуги)
Листопад: 250,75 грн. (банківські послуги)
Грудень: 250,00 грн. (банківські послуги)

Правління ВГО «Спілка археологів України»


Оголошення 10-02-2015
ВИСТАВКА "КОЛЕСО ІСТОРІЇ: ДОСЛІДЖЕННЯ ДП "ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ" У 2014 РОЦІ"

12 лютого о 12.00 годині у приміщенні Волинського краєзнавчого музею у м.Луцьку по вулиці Шопена, 20 відбудеться відкриття виставки "Колесо історії: Дослідження ДП "Волинські старожитності" у 2014 році".

Виставка створена працівниками відділу давньої історії Волині Волинського краєзнавчого музею  та ДП "Волинські старожитності" ДП НДЦ "ОАСУ" Інституту археології НАН України, що входить до складу ВГО "Союз "Народна Пам’ять" за матеріалами розвідок, розкопок, ексгумаційних робіт на території Волинської, Рівненської, Донецької областей України та Угорщини.

Експонати виставки розповідають про спільну роботу волинських археологів з Радою Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва та Фундацією Незалежності з Польщі у Володимирі-Волинському (дослідження залишків стіни замку Казимира Великого XIV ст., дослідження і егсумації польських громадян, розстріляних НКВС у 1940—1941 роках), Шацькому регіоні (пошуково-ексгумаційні роботи з метою виявлення останків польських прикордонників, що загинули у вересні 1939 р. у селищі Шацьк, селах Мельники, Піща, Грабове, Глинянка, Положеве) та на Рівненщині (пошуково-ексгумаційні роботи з метою виявлення останків польських військових і прикордонників, що загинули у вересні 1939 р. у селах Тинне і Гайки Ситенські), співпрацю з польською Фундацією культурної спадщині під час досліджень у Олиці, про дослідження та ексгумацію на Волині у Луцьку (археологічні розкопки багатошарового поселення у центрі міста по вулиці Лесі Українки, 35 та пошуково-ексгумаційні роботи на місці табору радянських військовополонених "Шталаг 365z"), Володимирі-Волинському (дослідження на Михайлівщині і у центрі міста), Ратневі (археологічні розкопки на багатошаровому поселенні в урочищі "Ріписько" та на середньовічному могильнику), Рованцях (дослідження могильника угорських воїнів IХ—Х ст.), Жидичині (дослідження гончарного горна XIV ст.), Качині (дослідження пізньосередньовічного лицарського городища), Поничеві (пошуково-ексгумаційні роботи з метою виявлення останків В.Мосійчука, розстріляного у 1943 р.), Радошині (пошуково-ексгумаційні роботи на австрійському військовому кладовищі часів Першої світової війни), Тойкуті (пошукові роботи з метою встановлення меж єврейського кладовища), роботи пошукового загону "Відродження" ДП "Волинські старожитності" у Турійському районі, участь від Державної міжвідомчої комісії у справі вшанування жертв війни, політичних репресій та депортацій в моніторингу пам’яток ІІ світової війни та ексгумації на території Угорщини, участь у гуманітарній місії "Чорний тюльпан" ВГО "Союз "Народна Пам’ять" з пошуку загиблих українських військових.

Запрошуємо всіх бажаючих на відкриття виставки!

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


Хроніка 05-02-2015
МІСІЯ «ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН» — ЦЕ РОБОТА ПІД ДУЛАМИ АВТОМАТІВ

Але водночас — і остання надія повернути солдата додому...

«Чорний тюльпан» виник після Іловайського котла, коли дуже багато бійців залишилися на полі бою непохованими. Саме тоді громадська організація «Союз «Народна пам’ять» взялася за важку, але таку потрібну місію — шукати і повертати додому тіла загиблих українських солдатів. Нещодавно участь в експедиції взяли й працівники ДП «Волинські старожитності», яке є асоційованим членом «Союзу «Народна пам’ять»

— З'ясувати, де поховані бійці, повернути їхні останки рідним — це головне завдання місії «Чорний тюльпан», — розповідає директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський. — Причому не беремо до уваги належність до військових формувань: ексгумуємо і українських, і деенерівських. Хоча робимо акцент на солдатах Збройних сил України. А ми, зрозуміло, на волинянах, що загинули на Сході. За час роботи місії понад 200 тіл українських військовослужбовців вивезено з «ДНР» і перепоховано на нашій території. Діяльність місії базується на тонкій межі — на домовленості між Міноборони України та представниками так званих ДНР та ЛНР.

Археологічні розвідки та ексгумації доводиться проводити на місці. Частину українських солдатів поховали місцеві, але за похованнями ніхто не доглядав. Часто на могилі стоїть невеликий хрестик із прутиків, перемотаних шнурочком. Такий навіть до весни може зникнути. Тому волонтери поспішають, інакше поховані у таких могилах можуть назавжди залишитися зниклими безвісти.

— Скажімо, був бліндаж, у якому загинули солдати. Трактором просто зрівняли його, засипали землею, поставивши паличку чи хрестик, — оце й уся могила, — каже ще один учасник місії «Чорний тюльпан» Андрій Трофімук. — Місцеві часто не знають або не хочуть розповідати. Мовляв, не бачили, бо ховалися. Якось почули від них: «А, укропы? Пусть лежат и гниют там». Або ж запитують: ви по наших чи по укропів? І ти розумієш, що «наші» — це інша сторона.


Львівська область 30-01-2015
Замок в Поморянах

Руйнується ще одна фортеця!

Приєднуємось до заклику до небайдужих зібрати гроші на те, щоб укріпити дах замку в Поморянах, що неподалік від Золочева.

Подробиці >>


Хроніка 26-01-2015
НОВІ ПАМ’ЯТКИ КОВЕЛЬЩИНИ

27 січня 2015 р. відбулось засідання Координаційної ради по охороні культурної спадщині управління культури Волинської обласної державної адміністрації, на якому були розглянуті питання внесення у перелік реєстру пам'яток нововиявлених пам'яток історії Ковельського району. Участь у засідання прийняли: заступник начальника управління культури Волинської ОДА Віталій Стрільчук, працівники управління культури Волинської ОДА Тетяна Дудар, Петро Ходань, Олександр Пальоха, представник управління містобудування та архітектури Волинської ОДА Микола Томчук

представник відділу культури Ковельської райдержадміністрації Омелянюк Оксана Вікторівна, голова Волинського відділення Національної Спілки краєзнавців України Геннадій Бондаренко, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк,  директор Володимир-Волинського державного історико-культурного заповідника Володимир Пикалюк, директор Луцького державного історико-культурного заповідника Павло Рудецький, директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, працівник ДП «Волинські старожитності» Тарас Верба та працівник Волинського краєзнавчого музею Оксана Важатко.

На розгляд комісії було представлено 5 пам'яток на території Ковельського району: символічна могила Т.Шевченка у с. Колодниця,  Пам'ятний знак Ганні Сороці у с. Дубове, Пам'ятний знак борцям за волю України у с. Облапи, Пам'ятний знак борцям за волю України у с. Скулин, місце розстрілу громадян єврейської національності у с. Тойкут.

Символічна могила Т.Шевченка у с. Колодниця давно вже стала об'єктом туристичної інфраструктури краю і патріотичного виховання молоді. За переказами старожилів села, Шевченко перебував у селі під час своєї роботи у Тимчасовій комісії по збору давніх актів, зупинявся у селі і робив замальовки. Уперше насип на місці перебування Кобзаря зробили патріотично налаштовані воїни Українськиї Січових Стрільців у 1915 році. В радянський час насип було знівельовано, а у 1989 році відновлено громадою села та НРУ. Нажаль, історичних джерел стосовно перебування  Т.Шевченка у Колодниці не виявлено. Тому Радою запропоновано удосконалити облікову документацію стосовно пам'ятки – як пам'ятки, пов'язаної з історичними подіями – перебуванням січових стрільців на Ковельщині і вшануванням Кобзаря.

Пам'ятний знак зв'язковій ОУН Ганні Сороці у с. Дубове встановлено на місці її могили у 2001 році. Загинула вона від рук НКВС у 1946 році, коли їй виповнилося 21 рік. Вирішено внести його у перелік пам’яток, але у обліковій документації внести зміни доповненнями джерельної бази. Так само внесено у перелік пам’яток пам'ятні знаки борцям за волю України у с. Облапи (споруджений 2011 року, увічнено пам’ять про 160 односельчан) та у с. Скулин (споруджений 2007 року, увічнено пам’ять про 105 односельчан). З певними застереженнями внесено у перелік пам’яток і місце розстрілу громадян єврейської національності у с. Тойкут.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


Хроніка 07-01-2015
З новорічними святами!

Шановні спільчани, шановні друзі та колеги!

Рік, що минає, був надскладним та драматичним для нашої держави, для всіх нас. Він багато в чому змінив наші уявлення про сучасний світ, про майбутнє України та наше особисте місце в ньому.

Чимало археологів вже були чи потепер знаходяться у лавах Збройних сил України та добровольчих батальйонів. Серед них колеги з Миколаєва, Києва, Харкова, Луцька та багатьох інших міст (Олександр Смирнов, Тарас Милян, Борис Остапець, Юрко Долженко, Михайло Сичов, Олексій Крютченко, Євген Ланг, Денис Бондаренко, Ден Міліцин, Павло Васільєв, Олексій Лаптєв, Олександр Григорчук, Микола Андрієвський...). Відчутну допомогу військовим як волонтер надає волинський археолог Олексій Златогорський (хай вибачать ті, кого не згадали, адже не маємо вичерпної інформації). Всім їм наша шана та глибокий уклін.

Наступний 2015 рік буде не менш важким. Бажаємо вам гідно пройти всі випробування і, як завжди, плідно працювати в ім’я нашої безсмертної науки — археології.

Миру, щастя, здоров’я всім вам та вашим рідним та близьким.

Правління ВГО «САУ»


Хроніка 25-12-2014
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Рішенням загальних зборів ВГО «Спілка археологів України» від 11.12.2014 р. прийнятий лист (автори — д.і.н. Л.Л. Залізняк та д.і.н. В.В. Отрощенко) з приводу чергового висунення професора В. Бебика на здобуття Державної премії ім. Т. Шевченка. Оскільки В. Бебик не пройшов до другого туру конкурсу, цей лист надіслано до Голови Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності М.Л. Княжицькому, до Голови Комітету з питань науки і освіти Л.М. Гриневич та Голові Державного комітету телебачення і радіомовлення України О.І. Наливайку.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Вcеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України» до української громадськості, політичних діячів та журналістів

Вельмишановні пані та панове! Ще у 2012 р. ми зверталися до журналістів та української громадськості із закликом не брати участь у поширенні та популяризації нісенітниць доктора політичних наук В. Бебика відносно витоків та історії українців. На жаль, радіо, телеефір, журнали, газети, інтернет сучасної України продовжують повнитися його різноманітними фантазіями на ці теми. Не стали винятком навіть солідні державні мас-медіа України. Зокрема п’ять років тому зі статей в «Голосі України» В. Бебик розпочав «неканонічне дослідження історії України». На Першій програмі Українського радіо щонеділі о 8.30 ранку транслюється його авторська програма «З глибини тисячоліть». Телеканал «Тоніс» регулярно транслює телесюжети, що демонструють власне нетрадиційне бачення В. Бебиком історії українства. Вдвічі (2013, 2014 рр.) екзотичні напрацювання В. Бебика були висунуті на здобуття почесного звання лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

Спілка археологів України знову вимушена підняти свій голос на захист вітчизняної історії, бо з точки зору здорового глузду «історичні» пасажі професора політології В. Бебика не витримують критики і не піддаються будь-якому науковому аналізу. Усі висловлювані ним у мас-медіа «теорії» — на кшталт «скіфо-трипільської цивілізації», «українства Ахілеса, Геракла, Геродота, Олександра Македонського, коптів та гіксосів», «українського походження Христа, Будди, Заратуштри і Чінгіз-Хана», «татаро-монголо-української держави» — є сумішшю наївного історичного примітивізму, дилетантства, невігластва та дивовижної самовпевненості.

Наведемо кілька сміливих наукових пасажів В. Бебика з його недільних передач на Першому національному каналі радіо:

В. Бебик вважає Україну «батьківщиною мамутів». Адже найдавнішою в світі була Мізинська (від стоянки біля с. Мізин на Чернігівщині) цивілізація мисливців на мамутів. Внаслідок їх розселення з Чернігівщини «з’являються цивілізації Мезопотамія, у Малій Азії — країна Мізія, а на Балканах Верхня і Нижня Мезія, в Росії — річка і місто Мезень», історичні назви яких нібито походять від назви цивілізації. Дивно, що професор не знає елементарних речей, добре відомих кожному студенту: назви археологічних явищ не пов’язані з їх справжніми стародавніми іменами, а походять від назв сучасних населених пунктів, біля яких досліджувалася перша пам’ятка культури. Тому виводити від Мізинської стоянки топоніми Мезопотамія, Мізія чи Мезень — безглуздя.

Чимало подібних неадекватних «відкриттів» цього вченого (який, до речі, є проректором університету «Україна») пов’язано з топонімікою України. Приміром, він переконаний, що столицю Лівії м. Тріполі так назвали трипільські емігранти з України; римський імператор Сулла походить із Посулля; засновники Риму Ромул і Рем — з м. Ромни на Сумщині, з Сумщини ж походять легендарні сумери або шумери, а перший фараон Єгипту Менес — з райцентру Мена на Чернігівшині. Його землячкою, виявляється, була знаменита «фараонеса» Нефертиті (!).

«Еллада — насправді Україна, а Херсонес — давньоукраїнська столиця. Тому скіфо-українець Гомер у безсмертних поемах Іліада та Одіссея описував життя давніх українців». Виявляється, що «Ольвія стоїть на руїнах справжньої Трої», а столиця малоазійських греків іонійців місто Мілет — «це Мілетополь».

«Український культ Зевса зародився в трипільській Україні». «Українські дорійці застали греків на стадії кам’яного віку і навчили їх співати».

За В. Бебиком, «єгипетські копти — нащадки скіфів, тому копти говорять давньоукраїнською мовою», а завойовники Єгипту гіксоси теж були українцями.

Шановний професор стверджує, що «Геродот був скіфо-українцем», «Олександр Македонський та міфічний Ахілес були скіфськими царями», а «теорему Піфагора придумали давні українці». Отакої! Тут з В. Бебіком може сперечатися лише такий самий, лише російський, «знавець історії» як М. Задорнов. Але ж той гуморист. Може і Бебіку слід перейти на цю ниву!?

Як чільний член Гуманітарної ради при колишньому президенті В. Януковичу Валерій Бебик зробив вагомий внесок у розробку генеалогії донецького правлячого клану, який, на думку професора, твердо правив Європою 900 років. Нібито заснував донецьку династію правителів континенту сам бог війни стародавніх германців Одін, який, виявляється, родом з Донбасу! За В. Бебиком, у 150 р. н. е. Одін на чолі легендарного племені асів перебрався з Донеччини через Ольвію (яка насправді була Троєю) до Скандинавії на ПМЖ. «Чи не тому прапори Швеції та України мають однакові кольори?», — робить ще одне відкриття професор. Помираючи, Одін передав владу над донецьким кланом правителів Європи сину Інглінгу, від якого веде початок донецько-скандинавська династія Інглінгів. Більш ніж тисяча років тому її представники Рюриковичі повернулися в Україну і заснували державу Русь. А від неї вже рукою подати до династичного глави донецького клану В. Януковича. Адже сам Йосип Кобзон та Лариса Скорик засвідчили його аристократичне походження, про що промовисто говорять і «тектоника движения», і «абрис, поворот головы». І нема на те ради.

А чого вартує твердження В. Бебика, що «Спартак був професором школи гладіаторів. Він партизанив у тилу римлян, що окупували українське Надчорномор’я» (!).

Важко сказати чого більше в наведених «концепціях» — дрімучого невігластва, хворобливих фантазій чи відвертих дурниць. Дивує навіть не так сам автор та його «доробок», як керівники державних мас-медіа, які державним коштом поширюють і пропагують відверті нісенітниці, засмічуючи мізки громадян інформаційним сміттям, що абсолютно суперечить історичним реаліям. І інженер за фахом В. Бебик вже пророкує чи погрожує: «Пройде зовсім небагато часу, і підручники з історії перепишуть на основі моїх напрацювань» (www.harmony.com.ua/text/3214.html).

На жаль, в Україні професор В. Бебик не єдиний міфотворець в галузі первісної історії. Мас-медіа повняться сенсаційними відкриттями на кшталт: слово райдуга означає «дуга бога Ра», що нібито свідчить про тісні зв’язки слов’янства з єгиптянами; легендарна Троя розміщувалася на лівому березі Дніпра напроти Києва, де зараз мікрорайон Троєщина, що успадкувала назву від легендарного міста; Дарниця — це земля, подарована скіфо-українцям персидським царем Дарієм за мужність, проявлену під час війни 514 р. до н. е. Давно на слуху скандально відома концепція священої трипільської Аратти «народного академіка» Юрія Шилова. Її прямим нащадком і хранителем трипільських традицій, нібито, є Російська імперія, яку Ю. Шилов закликає рятувати спільними зусиллями росіян, українців, білорусів. Схоже, на Донбасі вже дехто з хранителів трипільських традицій відгукнувся на заклик цього міфотворця до відродження Російсько-Трипільської імперії.

Подібна маячня на історичні теми розквітла не лише в Україні, а також на усьому пострадянському просторі, але це не привід для заспокоєння. Перед нами яскравий наочний приклад Російської Федерації, де маячня та жуйка ТВ перетворюється на імперську ідею та залпи «Градів».

Настав час припинити отруювати історичну свідомість громадян хворобливими мареннями дуже далеких від науки політизованих лжепророків. Їх анекдотичні «концепції» не підносять Україну у світовому товаристві, а роблять з нас посміховисько в очах цивілізованого світу. Користь Україні від таких далеких від історичних реалій псевдопатріотичних «концепцій» сумнівна, а шкода очевидна. Вони не тільки не наближають нас до істини, а навпаки зводять на далекі від історичних реалій манівці.

В наш непростий для України час дезорієнтується і вводиться в оману громадськість, дискредитується українська історична наука в ідеологічній боротьбі за місце України в сучасному світі. Дикі фантазії аматорів на історичні теми мають небезпечну тенденцію поширюватися в суспільстві, потрапляючи на сторінки не лише «жовтої» преси, але й підручників, і викривляти історичну свідомість наступних поколінь. Сьогодні постало питання, хто переможе — цивілізоване і сучасне, наукове бачення світу або середньовічне невігластво і мракобісся. Наш вибір — цивілізована Європа, а не темрява обскурантизму.

Українська археологія (як і наука в цілому) має заслужено здобутий авторитет у світовій науці. Ми не дозволимо його руйнувати й перетворювати на посміховисько. Адже в Європі не знають, що В. Бебік є дилетантом і невігласом, а бачать його титули «доктора і проректора» й, м’яко кажучи, дивуються цим «звершенням і постулатам» української науки.

Неповторна і драматична історія України не потребує прикрашення. Патріотизм українського історика полягає в максимальному наближенні до істини. А викривлення історичних реалій не може бути виправдано ніякими патріотичними сентиментами. Ми володіємо реальною, давньою й унікальною культурою, яка є достойною складовою європейського культурного надбання і не потребує будь-яких домислів. Тож журналістам та керівникам українських мас-медіа не варто залучатися до спотворення та профанації української історії.

В умовах демонстративної дискредитації та профанації первісної історії України В. Бебиком, Спілка археологів України не має права змовчати, щоб наше мовчання не сприйняли за згоду з його «неканонічно»-екзотичними фантазіями.

Сподіваємося комітети Верховної Ради з питань культури та духовності та з питань науки і освіти, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, громадськість та журналістська спільнота нарешті врахує думку фахівців в галузі археології та первісної історії України і належним чином оцінить «вагомий науковий внесок» Валерія Бебика в профанацію історії українців.

Українські археологи, які підписали цей лист (на 25.12.2014):

1. Івакін Г.Ю., член-кореспондент НАНУ, Інститут археології НАНУ , м. Київ
2. Крижицький С.Д., член-кореспондент НАНУ, Інститут археології НАНУ , м. Київ
3. Моця О.П., член-кореспондент НАНУ, Інститут археології НАНУ, м. Київ
4. Чабай В.І., член-кореспондент НАНУ, Інститут археології НАНУ, м. Київ
5. Терпиловський Р.В., д.і.н., проф., КНУ ім. Т. Шевченка, м. Київ
6. Залізняк Л.Л., д.і.н., проф., Інститут археології НАНУ, м. Київ
7. Отрощенко В.В., д.і.н., проф., Інститут археології НАНУ, м. Київ
8. Скорий С.А., д.і.н., проф., Інститут археології НАНУ, м. Київ
9. Гречко Д.С., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
10. Магомедов Б.В., д.і.н., проф., Інститут археології НАНУ, м. Київ
11. Прищепа В.А., к.і.н., Рівненський держ. Гуман. Університет, м. Рівне
12. Литвиненко Р.О., д.і.н., проф., Донецький нац. університет, м. Вінниця
13. Клочко В.І. , д.і.н., Києво-Могилянська академія, м. Київ
14. Строцень Б.С., к.і.н., Інспекція охорони пам'яток, м. Тернопіль
15. Кулаковська Л.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
16. Федорченко О.С., к.і.н., Києво-Могилянська академія, м. Київ
17. Кравченко Е.А., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
18. Бандрівський М., к.і.н., Інститут українознавства, м. Львів
19. Білас Н.М., к.і.н., Історичний музей, м. Вінники
20. Степанчук В.М., д.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
21. Сапожников І.В., д.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Іллічівськ
22. Ільчишин В.І., магістр, м. Львів
23. Шрамко І.Б., к.і.н., Харківський нац. університет, м. Харків
24. Конопля В.І., м.н.с., Інститут українознавства, м. Львів
25. Корвін-Піотровський О.Г., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
26. Болтрик Ю.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
27. Кухарчук Ю.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
28. Гаскевич Д.Л., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
29. Товкайло М.Т., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
30. Рейда Р.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
31. Теліженко С.К., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
32. Манько В.О., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
33. Вингородська Л.І., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
34. Оногда О.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
35. Гошко Т.Ю., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
36. Володарець-Урбанович Я.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
37. Чміль Л.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
38. Шелехань О., м.н.с., Інститут археології НАНУ, м. Київ
39. Вєтров Д.О., м.н.с., Інститут археології НАНУ, м. Київ
40. Сілаєв О.М., м.н.с., Інститут археології НАНУ, м. Київ
41. Ступак Д.В., м.н.с., Інститут археології НАНУ, м. Київ
42. Весельський Л.М., м.н.с., Інститут археології НАНУ, м. Київ
43. Строцень Л.Д., к.і.н., Інспекція охорони пам'яток, м. Тернопіль
44. Ягодинська М., Інспекція охорони пам'яток, м. Тернопіль
45. Войтюк О.П., Рівненський обласний краєзнавчий музей, м. Рівне
46. Фіалко Є.Є., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
47. Гордієнко Р.О., аспірант, Інститут археології НАНУ, м. Київ
48. Сон Н.О., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
49. Пустовалов С.Ж., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
50. Лисенко С.Д., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
51. Овчинников Е.В., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
52. Чорновол Д.К., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
53. Симоненко О.В., д.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
54. Бунятян К.П., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
55. Бессонова С.С., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
56. Ієвлєв М.М., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
57. Сергєєва М.С., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
58. Ушкова Ю.В., лаб. I кат., Інститут археології НАНУ, м. Київ
59. Синиця Є.В., к.і.н., КНУ ім. Т. Шевченка, м. Київ
60. Гершкович Я.П., к.і.н., Інститут археології НАНУ, м. Київ
61. Відейко М.Ю., к.і.н., Інститут археології НАН України, м. Київ
62. Горбаненко С.А., к.і.н., Інститут археології НАН України, м. Київ
63. Потупчик М.В., завідувач сектором охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Вінницької ОДА, член ICOMOS
64. Башкатов Ю.Ю., Інститут археології НАН України, м. Київ
65. Дровосєкова О.В., ДП "Південьгідроархеологія" ДП НДЦ ОАСУ ІА НАН України, Запоріжжя
66. Гай-Нижник П., д.і.н., завідуючий відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства

Збір підписів продовжується


Хроніка 18-12-2014
ВНУЧКА ЗНАЙШЛА ОСТАНКИ ДІДА ЧЕРЕЗ 70 РОКІВ

Звичний холодний осінній день. Пронизливий листопадовий вітер пробирав до кісток. Але й він не зміг остудити гарячі сльози Любові Мосійчук — цього дня вона перепоховала свого дідуся, якого вбили під час українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни...

Виявлене поховання

Археологам із ДП "Волинські старожитності" доводилося проводити чимало ексгумацій людських останків. Кілька років поспіль вони досліджують городище у Володимирі–Волинському, де в 1939—1941 роках розстріляно більше тисячі людей, розшукали чимало поховань польських прикордонників. Бувало, що науковці знали, чиї саме останки вони вивчають. Та цього разу, мабуть, вперше до них звернулася жінка з проханням знайти… могилу її дідуся.

У книжці волинського краєзнавця Ярослава Царука «Трагедія волинських сіл 1943—1944 рр.» є інформація, що в роки війни від рук польських воєнізованих формувань загинули шість жителів села Поничів нинішнього Володимир–Волинського району. Двох розстріляли на цегельні Льотнища, пізніше перепоховали на кладовищі Поничева. Ще чотирьох вбили біля домівок на початку 1944 року. Свій останній спочинок вони знайшли на роздоріжжі при в’їзді в село. Напис на могилі гласить: «На згадку від громадян села Поничів. 1993 р.». Проте місце поховання одного з них, Василя Мосійчука, досі не відшукали. Щоправда, старожили села знали приблизно, де воно.

Підготовка до перепоховання

— Мама розповідала мені, що на городі могила діда. Бабуся Єлизавета Мосійчук померла 1953 року, коли й Сталін. А дідуся Василя я не пам’ятаю. Він жив у селі Поничів. Там познайомився з якоюсь жінкою, вони мали дві чи три дівчинки. Казали, ніби того страшного дня поляки йшли і вбивали всіх, хто був надворі. А дідуся, зі слів мами, застрелили, закрутили руки дротом і кинули в студню. Коли почала ходити в Університет третього віку, то Ярослав Царук згадував про це. Тоді й вирішила дізнатися, є там могила діда чи немає, — Любов Мосійчук витирає сльози.

Доля не балувала цю жінку. Після закінчення сьомого класу, в 14 років, їй довелося йти працювати, щоб допомогти меншим братам і сестрам. У родині було восьмеро дітей. А оскільки паспортів тоді на селі не мали, то дядько влаштував дівчину на сезонну роботу. Працювала то на цукровому, то на консервному заводі. Потім закінчила вечірню школу, заробляла на хліб у «воєнторзі», на швейній фабриці, паркетному заводі. Нині Любов Михайлівна на пенсії. Не сидиться на місці. Торік закінчила медичний факультет в Університеті третього віку. Цього року пішла на історичний.

Перепоховання Василя Мосійчука

— Снилося, що я історичний не закінчила. Хоча багато знаю, бо тут народилася, але все одно дуже цікаво слухати про історію рідного краю, — ділиться Любов Михайлівна.

І ось ми їдемо в село Поничів. На роздоріжжі біля могили убитих українців зупиняємося. Поряд, на городі Віри Ващук, і поховали Василя Мосійчука. Він їй доводився вітчимом свекрухи.

Директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський та співробітник цієї установи Тарас Верба беруться до роботи. Розмічають приблизний розкоп і заглиблюються на штик. Відтак зачищають площу розкопу. Потім ще на один. Знаходять уламок гутного скла, кілька шматків кераміки. Проте могильної плями не видно — усюди майже чиста глина. Річ у тім, що ґрунт у могилі завжди темніший, ніж там, де не перекопано. Очевидно, свідки помилилися, коли вказували це місце.

— Вибачайте, Любове Михайлівно, — каже Олексій Златогорський. — Пошуки продовжимо вже навесні. Тоді залучимо георадар і дослідимо всю навколишню територію.

— Він повинен бути на городі, якщо ніхто не розкопував. Я пам’ятаю, що раніше, коли їздили в село, то тут, у кутку, ще була могилка. Там і квіти були, а тепер усе зрівняно з землею, — схвильовано каже жінка.

— Є! — гукає цієї миті, витягуючи кілька кісток, Тарас Верба, який ще трохи заглибився в ґрунт.

Археологи з новими силами беруться розчищати поховання. Невдовзі вже видно кістки рук. Спостерігаю за Любов’ю Мосійчук — жінка ледве тримається, щоб не плакати. Це ж останки її рідного дідуся, якого вона ніколи не бачила, але якого знайшла через 70 років. Звичний холодний осінній день. Пронизливий листопадовий вітер пробирав до кісток. Але й він не зміг остудити гарячі сльози Любові Мосійчук — цього дня вона перепоховала свого дідуся, якого вбили під час українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни...

Сергій НАУМУК

Газета "Волинь-нова"

Фото Тараса ВЕРБИ

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


Хроніка 15-12-2014
ПРОТОКОЛ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ САУ ВІД 11.12.2014

11.12.2014 р. відбулося засідання загальних зборів ВГО "Спілка археологів України".

Порядок денний був таким:

1. Вибори Голови ВГО "Спілка археологів України".

2. Зміни у складі правління ВГО "Спілка археологів України".

3. Різне.

За результатими обговорення вирішено затвердити Головою правління ВГО "Спілка археологів України" член-кореспондента НАНУ Г.Ю. Івакіна. Вивести зі складу правління І.А. Брайловського. Ввести до складу правління А.О. Корвін-Піотровського та Є.В. Синицю. Перевести до складу ревізійної комісії Н.І. Мінаєву.

Загальні збори вирішили підтримати Вікритий Лист до Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка з приводу неприпустимості номінування на дану премію  В.М. Бебика та підписати його з метою недопущення дискредитації вітчизняної історичної науки.


Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua

Інтернет-ресурси

Археологія Середнього Подніпров’я
Сайт створений черкаськими археологами. Є велика електронна бібліотека наукової літератури з археології, історії, географії, етнографії, міфології, лінгвистики, нумізматики і палеонтології як Середнього Подніпров’я, так і інших регіонів.

Археологія Дубенщини
Сайт присвячений археології та історії м. Дубна і Дубенського району Рівненської області, а також близьких територій (Віталій Ткач).

Аматор
Російський громадський рух на захист археологічної спадщини.

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Ви знаходитесь тут: Головна