Навесні 2023 року Єврокомісією було ухвалене рішення про створення експертної підгрупи зі збереження культурної спадщини України. До складу підгрупи увійшли знані пам'яткоохоронці з багатьох країн Європи, які представляють такі відомі організації як UNESCO, ICOM, ICCROM, Council of Europe, ICOMOS, ALIPH Foundation, ECCO, Europa Nostra та багато інших. Серед п'яти членів підгрупи від України Спілку археологів України представляє заступник голови спілки Антон Корвін-Піотровський. У числах 21—22 вересня 2023 року в Брюсселі відбулась перша очна зустріч експертної підгрупи. Упродовж цих днів фахівці працювали над питаннями як першочергових заходів зі збереження культурної спадщини України на тлі триваючої агресії російської федерації, так і післявоєнного відновлення та реформування сфери. Робота експертної підгрупи надалі матиме сталий характер, а напрацьовані експертами матеріали та пропозиції ляжуть у фундамент політики Єврокомісії по відношенню до культурної спадщини нашої держави на майбутні роки.

Наступний ресурс, який би хотілось згадати у межах рубрики "Ми рекомендуємо", — YouTube-канал "Реальна історія".

Ведучий каналу Акім Галімов створює невеликі відео на важливі історичні теми, якими спекулює росія. Цей канал створений для висвітлення реальних історичних фактів, щоб правильно розуміти все, що відбувається сьогодні. Канал досить "молодий", тож можна переглянути всі наявні відео, а далі підписатися, щоб не пропускати оновлень.

YouTube
Телеграм

Ведучий рубрики Я. Володарець-Урбанович

Ми відстежуємо все, що відбувається із нашими культурними цінностями на окупованих територіях з 2014 року. Ми – це українські науковці, музейники, журналісти, юристи, освітяни, правоохоронці, військові, дипломати, студенти, школярі і пенсіонери. Тому дарма думати, що, подолавши когось одного, можна вирішити проблему. Дарма думати, що ця самосформована мережа має бодай якесь управління. Її неможливо знеголовити. Ми чуємо і бачимо все, що відбувається в Криму, ми дуже пильно стежимо за кожним рухом окупаційної влади.

Херсонес Таврійський недарма було обрано місцем "чєлобітія" нинішнього російського керманича. Чи він щиро вважає його місцем сили, чи це висновок Інституту сходознавства РАН про його ключове значення майбутнього Росії, наразі невідомо. Зате відомо, що перед кожним своїм відповідальним заходом, від якого залежить успіх російської політики, Путін чомусь опиняється в Херсонесі і щось там відкриває або інспектує. Наскільки далеко зайде цей зашквар, поки не зрозуміло. Але вже зараз це нагадує неадекватні дії Гітлера на фінальному етапі ІІ Світової.

Перші приготування до евакуації севастопольських музеїв почалися іще навесні 2021. Тоді великим музеям було розіслано інструкцію, згідно із якою вони мали обрахувати скільки предметів буде евакуйовано, скільки для цього потрібно пакувального матеріалу, скринь, транспорту, бензину, охорони тощо. Чому тоді раптом виник цей папір і що за ним криється, стало зрозуміло лише 24 лютого наступного 2022 року. Весь 2022 рік Путін періодично інспектував будівництво свого дітища – Нового Херсонесу, комплексу, побудованого на місці злочинних розкопок Інституту Історії матеріальної культури РАН і Державного Ермітажу поруч із фортечною стіною городища Херсонеса Таврійського. В результаті цих робіт було знищено давнє передмістя Херсонеса із культовими спорудами, некрополями і поселенням. І, врешті, коли в Криму все почало вибухати в результаті порушення правил безпеки і поводження із вибухонебезпечними речовинами, до окупаційної влади Севастополя прилетіла дєпєша із Москви. В ній ішлося про те, що згідно їх аналізу ситуації, безпечні місця в Севастополі відсутні. Тому треба проводити евакуацію музеїв.

В межах рубрики "Ми рекомендуємо" хочемо порадити для перегляду проєкт "УКУЛЬТУРА / UCULTURE"

Платформа для знайомства з українською культурою. Від професійних дослідників культури. Тут розповідають про українську культуру не через перелік дат, імен і фактів, а через історії про людей. Про що вони мріяли, яким був їхній побут, якими цінностями вони керувалися, що їх надихало. І головне, разом шукаємо відповідь на питання — як ці історії впливають на нас і визначають наше сьогодення.

УКУЛЬТУРА — це:

- українська культура від найдавніших часів до сьогодення,
- десятки лекцій та інтерв‘ю від професійних дослідників,
- інклюзивний підхід (аудіо-, відео- та текстовий формати),
- безкоштовний доступ до всіх матеріалів, відкрита бібліотека про культуру і не тільки.

На сайті слід зареєструватися для доступу. Тут ви можете переглянути лекції, інтерв’ю та матимете доступ до електронної бібліотеки.

Сайт
Фейсбук

Ведучий рубрики Я. Володарець-Урбанович

Продовжуємо нашу рубрику "Ми рекомендуємо"

Цього разу дозволимо собі порекомендувати до перегляду YouTube-канал "Локальна історія".

Сам проєкт стартував у 2013 р., а з 2018 р. має низку відеопроєктів про минуле України та світу. Тут ви знайдете багато різних «подкастів» та «списків відтворення» про різні аспекти життя, історії та археології України. На каналі виступають різні дослідники, а також є розділі щодо "усної історії" — свідчення живих очевидців різних подій. Так що пропонуємо вам підписатися на YouTube-канал та натиснути "дзвіночок", щоб не пропустити нові відео. Ви можете також підписатися на "Локальну історію" в у соціальних мережах (Інстаграм, Фейсбук та ін.).
Крім того, "Локальна історія" має свій власний мерч (який ведучий рубрики вже зацінив )

YouTube
Інстаграм
Телеграм
Фейсбук
Сайт

Ведучий рубрики Я. Володарець-Урбанович

Сайт ВГО "Спілка археологів України" започатковує нову рубрику "Ми рекомендуємо". Ця рубрика створена для тих, хто цікавиться не лише археологією та найдавнішими етапами історії України. Ми вирішили вам порекомендувати кілька YouTube-каналів та освітньо-наукових проєктів, які і самі полюбляємо глянути, а подекуди й виступити.

А почнемо ми з YouTube-каналу «Історія без міфів»

YouTube-канал «Історія без міфів» із головним спікером Владленом Мараєвим розповідає про всі періоди історії та різні спектри питань: політичні, воєнні, економічні, історії міжнародних відносин, мистецтва та спорту, біографії видатних особистостей. Часто запрошують у гості в якості спікерів-експертів із науково-дослідних інститутів, історичних музеїв та університетів, в тому числі «спілчан». Так що пропонуємо вам підписатися на YouTube-канал та натиснути «дзвіночок», щоб не пропустити нові відео на каналі, адже головне гасло каналу «Хай квітне український YouTube». Ви можете також підписатися на Історію без міфів у соціальних мережах (Інстаграм, Фейсбук та ін.).

YouTube
Інстаграм
Телеграм
Фейсбук

Ведучий рубрики Я. Володарець-Урбанович

17 травня 2023 року, за ініціативи відділу освіти, культури, молоді та спорту Полтавської районної військової адміністрації було проведено семінар «Збереження культурної спадщини на території Полтавського району». На заході були присутні представники територіальних громад Полтавського району. На семінарі представлено доповіді Олесі Старолат, начальника відділу охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА, Юрія Пуголовка, старшого наукового співробітника «Охоронної археологічної служби України», заступника голови Правління ВГО Спілка археологів України та представників Терешківської й Котелевської територіальних громад.

8 квітня 1921 р. народився відомий археолог Іван Гаврилович Шовкопляс. Досліджені ним верхньопалеолітичні стоянки — Мезин, Добраничівка, Радомишль, Фастівська — увійшли до археологічної скарбниці України. Здобуті ним при розкопках матеріали стали сюжетами для численних наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних науковців. Виконані спільно з І. Г. Підоплічком реконструкції будівель із кісток мамонта стали окрасою експозиції Національного науково-природничого музею і родзинкою зарубіжних виставок. Організований ним Археологічний музей Інституту археології свого часу був єдиним подібним закладом та своєрідною сенсацією на теренах екс-СРСР.

Віднині у Путивлі є вулиця Олега Сухобокова (1937—2008) — видатного українського археолога-славіста, доктора історичних наук, дослідника історії цього літописного міста.

Нещодавно вийшов друком черговий, 22-й, випуск «Кам’яної доби України», який є періодичним виданням відділу археології кам’яної доби Інституту археології НАН України. Він присвячений 80-річному ювілею старшого наукового співробітника відділу, доктора історичних наук Олександри Кротової, спеціалісту з верхнього палеоліту степів Східної Європи.

Основні факти біографії та дані про наукові здобутки ювілярки викладено у статті Н. Михайлової. У ній до результатів півстолітньої наукової діяльності О. Кротової віднесено такі надбання як: низка відкритих та досліджених верхньопалеолітичних пам’яток Південного Сходу України, її внесок у систематизацію та узагальнення археологічних матеріалів доби верхнього палеоліту Північного Надчорномор’я, розробку їх культурно-хронологічної періодизації та створення моделей адаптації груп мисливців до змін природного середовища в регіоні за доби верхнього палеоліту.

«Археологічна спадщина, вкрадена Росією: інформаційно-просвітницька кампанія».
Настав час підбивати підсумки.

Тому, ми організували зустріч з командою проєкту, представництвом від Гете-інституту, дирекцією Музею Ханенків, музейниками та захисниками культурної спадщини.

Локація заходу не випадкова — Музей Ханенків, стіни якого вже вкотре змушені пустувати, а детективні історії повернення художніх цінностей якого, водночас захоплюють і надихають.

Випуск 22. Михайлівський Золотоверхий собор: вкрадене, понівечене, привласнене

Михайлівський собор у Києві збудовано на честь Архистратига Михаїла у 1108—1113 роках за часів правління князя Святополка Ізяславича. Первинно це був шестистовпний тринавний хрестокупольний храм із золотим куполом, за що отримав назву Золотоверхий. Стіни собору прикрашали золочені мозаїки і фрески. Тут зберігали мощі святої великомучениці Варвари, привезені 1108 року до Києва дружиною князя Святополка Ізяславича, дочкою візантійського імператора Олексія І Комніна Варварою. Святополк збудував Михайлівський собор в ім’я свого хрестильного патрона. Одночасно Архистратиг Михаїл був покровителем святого воїнства, тож можливо, будівництво храму також пов’язане із перемогою князя над половцями.

Для тих хто, ще не встиг розібрати ялинку, ми приготували календар на 2023 рік: «Я з України, поверніть мене додому».

Випуск 21. “Стою я, відваги пам’ятник…”:
“евакуйована” стела з Херсонського краєзнавчого музею

У жовтні 2022 року російська окупаційна влада оголосила про “евакуацію” Херсонського обласного краєзнавчого музею. Росіяни розграбували археологічну й історичну експозиції, викравши різночасові археологічні знахідки, колекцію нумізматики, історичну зброю. І хоч більша частина археологічної колекції музею, яка містилася у фондосховищі, збереглася, деякі знакові і впізнаванні предмети звідти зникли.

Випуск 20. Чоловічок із Чорної могили

Славетну Чорну могилу, насип якої до сьогодні височіє у Чернігові, можна без перебільшення назвати найвизначнішим з розкопаних давньоруських курганів. Цей курган чи не єдиний, який можна класифікувати як князівський. Датовано комплекс широко — другою половиною Х ст., — і належить до часу, який дав нам найяскравіші комплекси періоду ранньої Русі (див. випуск 19).

Випуск 19. Чорна могила

Історія ранньої Русі — її зародження, вибір Середнього Подніпров’я географічним центром, а Києва столицею, утвердження князівської династії, становлення Київської Русі як держави — один із наріжних етапів української історії, який привертає значну увагу навіть людей фахово далеких від цього. Але чи можемо ми показати бодай одну могилу когось із перших князів?

Випуск 18. Інженерні дива, або як Ермітаж гончарний водовід з Солхата вивіз

Масове вивезення археологічних знахідок з кримських пам’яток, яке розпочав Державний Ермітаж ще у ХІХ столітті, було й є частиною колоніальної політики, спрямованої на вилучення матеріальної складової минулого з контексту його побутування. Здавалося б, перепоною цьому грабунку мало стати набуття Україною незалежності 1991 року і розділення музейних фондів та академічних інституцій. Але “Геть від Москви!” не стало гаслом молодої української археології, залежність якої від імперських “академічних центрів” формувалась протягом майже двох століть.

Випуск 17. Сасанідське срібло з Луганщини

Історія виявлення та подальшої долі двох срібних сасанідських посудин з території сучасної Луганщини дуже стисла і не містить жодних важливих деталей. Відомо лише, що врешті решт знахідки опинилися у Державному Ермітажі.

Сенмурв і «дерево життя». У 1823 році поблизу с. Павлівки Старобільського повіту Слобідсько-Української губернії (тепер — с. Павлівка Старобільського району Луганської області) під час оранки невеликого кургану місцеві селяни «випадково» знайшли комплекс речей: срібний з позолотою глек для вина із зображенням міфічного божества Сенмурва, дві срібні чаші та дерев’яне сідло.

Випуск 16. Гетьманські гармати в полоні російських музеїв

За століття колоніальної залежності українських земель від Москви, росіяни вивезли до метрополії безліч історико-культурних цінностей. Якщо поява археологічних знахідок у російських музеях зумовлена курганною лихоманкою та пошуком золотих скарбів, то речі мистецької цінності, здебільшого, росіяни привласнили наприкінці гетьманування Івана Мазепи (початок 18 ст.) через планомірний варварський грабунок українських міст.

Шановні колеги,
рахунок ВГО САУ і номер картки оновлено. Надсилайте, будь ласка свої внески на картку Приват 4246 0010 6613 5355.
З повагою, правління