Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

ЗМІ

ВИДАННЯ «ВОЛИНЬ-НОВА» ПРО УРЯДОВІ НОВАЦІЇ У СФЕРІ АРХЕОЛОГІЇ

У електронному виданні газети «Волинь-нова» за  вівторок, 04 листопапада 2014 р. редактор відділу сільського життя газети «Волинь-нова» Сергій НАУМУК у рубриці «Проблема» переймався та дивувався УРЯДОВИМИ НОВАЦІЯМИ У СФЕРІ АРХЕОЛОГІЇ.

24 жовтня на засіданні Кабінету Міністрів України було схвалено проект постанови «Про затвердження Порядку надання органами охорони культурної спадщини дозволу, погодження чи висновку та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 316». Документ 2002 року регламентував проведення археологічних досліджень перед будівництвом. Звісно, забудовники як могли гальмували втручання науковців. То тут, то там хтось руйнував археологічні об’єкти, зводячи будівлю. Але загалом бізнесмени та й пересічні громадяни додержувались законодавства. Потроху приходило розуміння, що перед будівництвом треба проводити розвідки і у разі потреби — розкопки.

Питання було в грошах: забудовники не хочуть платити зайве, а розкопки – задоволення не дешеве. Крім того, іноді навіть фахівцям годі точно визначити обсяг робіт і, відповідно, їхню вартість. Пам’ятаю, як у 2010 році на містобудівній раді Луцька чиновники розпинали заступника директора ДП «Волинські старожитності» Сергія Панишка, скільки ж коштуватимуть розкопки у Старому місті, де планували збудувати готель? Дарма науковець намагався пояснити, що складно точно визначити потужність культурного шару, а тому про вартість робіт можна говорити лише приблизно.

З оплатою розкопок, як на мене, є два варіанти: або за археологічні дослідження на ділянці платить забудовник, або держава. У європейських країнах здебільшого застосовують перший. Постмайданна Україна вибрала третій – на будмайданчиках не проводити археологічних досліджень зовсім. Саме такий висновок випливає з оприлюдненого проекту постанови.

З Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою вилучили словосполуку «інші земляні роботи», де йшлося про необхідність археологічних досліджень. А я хочу нагадати про відкриття волинських археологів, які вони зробили завдяки експертизам ділянок під будівництво. Якби не було обов’язкового обстеження науковцями ділянок, не бачили б ми ні срібних монет із Полонки Луцького району, ні уламка давньоруської князівської булави, яка могла належати Юрію Долгорукому, ні скарбу зі Старого Луцька та ще безлічі знахідок. Тепер під ковшами екскаваторів на законних підставах безслідно зникатимуть цілі поселення, не те що якісь монети.

А ще невдовзі рятувальні археологічні дослідження провадитимуть тільки «на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Звісно, навіщо рятувати щось від ковша бульдозера поза охоронюваною археологічною територією?

Дарма що, ратифікувавши ще 2003 року Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини, Україна зобов’язалася збільшити обсяг матеріальних ресурсів для археології. Зокрема й вжити заходів, щоб у великих державних або приватних проектах були передбачені кошти на будь–які необхідні археологічні роботи. Стаття 9 згаданої конвенції зобов’язує підписантів здійснювати освітницькі заходи, щоб поглибити поінформованість громадськості про цінність археологічної спадщини. Скидається на те, що в Україні освітницькі заходи треба починати з Міністерства культури.

Джерело: http://www.volyn.com.ua/?rub=32&article=0&arch=

ПОЛЬСКЕ РАДІО ПРО СПІЛЬНУ УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКУ ЕКСПЕДИЦІЮ

Острівки

У дописі Кшиштофа Кота на сайті польського радіо RMF FM з’явилася інформація про роботу спільної українсько-польської експедиції 2014 р. ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва в Любомльському та Шацькому районах Волинської області. Зокрема, у селі Острівки, Положево, Мельники.

Місце поховання польських прикордонників у селі Положево

Село Острівки нині не існує. На місці  села залишилось кладовище, де поховані загиблі поляки з сіл Острівки, Воля Островецька, Янковичі, Кути, Бірки, Чмикос. Багато поховань залишилось також на полях згаданих сіл і, зокрема, неподалік від кладовища в Острівках, на місцевості, де колись існував костел.

Літом цього року проведено на цьому місті пошукові роботи. Так, було зроблено біля 10 тисяч зондів за допомогою бура. Жодного поховання виявлено не було. Ян Федірко представник Люблінської «Фундації Незалежності» вважає, що роботам археологів мають передувати дослідження істориків та архівістів, оскільки на сьогоднішній день майже не залишилось свідків тих кривавих подій.

Надалі у дописі Кшиштоф Кот згадує дослідження спільної експедиції в околицях Шацька. Історія цього регіону тісно пов’язана з історією польських прикордонників. Тут відбулися дві битви поляків з більшовиками в вересні 1939 року. Пам'яттю  про загиблих поляків займаються сучасні польські прикордонники, зокрема, підполковник Яцек Козак.

Ексгумаційні дослідження у с. Глинянка

«Для нас є досить принципово і важливим, що можемо прийняти участь у дослідницьких експедиціях і ексгумаціях  останків колишніх прикордонників, які загинули тут на Волині, - розповідає полковник Яцек Козак — не помирає той хто залишається в пам’яті живих. Власне тому їздимо на Волинь і проводимо ексгумаційні дослідження. Літом цього року ексгумували останки семи польських прикордонників та одного поліцейського, проводили також пошукові дослідження в районі сучасного Шацька і села Піщі. Після битви під Витичне багато польських прикордонників були розстріляні більшовиками у Піщі. На сьогоднішній день не відомо місце їх поховання. Але будемо його шукати. Плануємо також знати імена тих, хто загинули і були ексгумовані нами цього року. Заради цього брали зразки ДНК померлих. Вважаємо, що місць поховань на дорозі маршу групи прикордонників генерала Орліка- Рюкеманна досить багато, особливо в районі Шацька на Україні і в Витичне під Влодавою  в Польщі».

Поховання польських прикордонників
у с. Мельники

Далі у дописі Кшиштоф Кот згадав ексгумаційні роботи в селі Положево Шацького району. Зокрема, тут у лісі, в урочище  Гузне, ексгумовано останки поручника Яцека Томашевського. Довгі роки поховання оточувала дерев’яна огорожа. Старожили зберегли ім’я прикордонника, а також місце його поховання. Запам’ятали також, що той солдат був похований без ніг. Цей факт підтвердила ексгумація. Окрім того, за метрів 700 від могили Томашевського у самому селі Положево знаходилась могила двох польських прикордонників. Опікувалась нею місцева мешканка, яка померла рік тому. Отже, лише цього року прикордонники були ексгумовані спільною експедицією.

Всі виявлені останки прикордонників і поліцейського були з урочистостями перепоховані 9 жовтня цього року на місцевому кладовищі у селі Мельники Шацького району під символічним дерев’яним хрестом. Можливо колись будуть встановленні їхні імена.

«Наша історія - трагічна історія, — говорить Яцек Козак  зрозуміло, що ми не претендуємо на Волинську землю, але останки наших солдатів там є. Те, що там немає нині Польщі не означає, що ми не повинні про них пам’ятати. Вони там лежать і забути про них не можемо».

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»




У РАТНЕВІ ЗНАЙШЛИ ХЛІБОРОБСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ, ЯКОМУ ПОНАД 7 ТИСЯЧ РОКІВ!

Уперше на Волині археологічні розкопки ініціювала громада села на чолі з настоятелем церкви Святої Параскеви отцем Онуфрієм, яку підтримав керівник місцевого господарства Віктор Шумський...

Нечасто люди проявляють нині таку високу свідомість, адже роботу археологів треба оплачувати. Понад те, церковна громада забезпечила харчування та тимчасовий прихисток.

І ось уже другий місяць тривають роботи. Навколо Ратнева науковці знайшли чимало пам’яток різного періоду: від кам’яного віку до поховання десятьох червоноармійців часів Другої світової війни. Наразі досліджують багатошарове поселення на березі річки Чорногузки. За переказами там, де нині урочище Городок, колись було містечко.

-  На цьому поселенні знайшли кілька різних господарських та житлових об’єктів. Дослідивши рів навколо нього, виявили кераміку милоградської та лужицької культур ранньозалізного віку, — розповідає представник ДП «Волинські старожитності» Віталій Ткач. - Милоградська культура для Волині - щось дивне, бо її пам’ятки зосереджені вздовж річки Горині та в Білорусі. До того ж кераміка дуже схожа на межановицьку. Можливо, це і є об’єкт межановицької культури, яку витіснили носії тшинецької.

Розглядаємо знахідки археологів, серед яких кістки домашніх тварин, кам’яні знаряддя праці, давньоруське кресало. Особливу увагу привертають уламки горщика культури лінійно–стрічкової кераміки. Науковці кажуть, що це була доволі важка кухонна посудина зі стінками завтовшки до 2 сантиметрів, яку нечасто переносили. Її можна реставрувати, і тоді вона стане бажаним експонатом для музею.

У розкопках беруть участь студенти історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, які проходять археологічну практику. Керує ними кандидат історичних наук Сергій Теліженко. Родом із Луганська, він з 2006 року працював у Кримському відділенні Інституту археології. Вивчав неоліт Сходу України, потім Південного берега Криму, а відтак розширив рамки дослідження і на гірський Крим. Після анексії півострова відгукнувся на запрошення директора ДП «Волинські старожитності» і приїхав на Волинь.

- Культура лінійно-стрічкової кераміки (КЛСК), яку ще називають дунайською, загальноєвропейського значення. Окрім місцевого населення, її створили прийшлі племена з долини Дунаю, з Балканів. Це цікава тема, але не тому, що ми знайшли горщики, кераміку, кремінь. А тим, що досі не досліджено, яке в цих племен було скотарство (носії КЛСК - одні з перших фермерів України), яке зерно вирощували, яка хронологія пам’яток, як на Волині відбувалася неолітизація? - Сергій Теліженко окреслив перспективні питання для досліджень. - Можемо тільки припускати, коли існувала ця культура - 5200 чи 5500 років до нашої ери. Тому було б непогано розв'язати ці питання хоча б на волинському рівні. Це цікаво і європейським дослідникам, бо її пам’ятки тягнуться ледь не до Атлантики.

- Кілька років тому на протилежному березі Чорногузки ми розкопали пам’ятку дніпро–донецької культури. Цікаво, чому тут поселення КЛСК, а буквально за п’ять кілометрів - уже іншої, хоча вони майже одночасові? - долучається до дискусії Олексій Златогорський.

Щоби відповісти на всі запитання, археологам доведеться чимало попрацювати. Проте їхні зусилля неодмінно увінчаються новими відкриттями.

Довідково

Знахідки яких періодів виявили біля Ратнева?

Палеоліт, неоліт (культура лінійно стрічкової кераміки), мідний вік, бронзовий вік (межановицька та тшинецько–комарівська культури), ранньозалізний вік (милоградська та лужицька культури), ранні слов’яни ІХ — середина ХІ століття, давньоруські матеріали ХІ-ХІІ століть.

Сергій Наумук

Газета Волинь-Нова

Фото: Сергія Наумука та Віталія Ткача

1. Віталій Ткач з горщиком перших землеробів.

2. Загальний вид розкопу.

3. Промивання грунту з вогнища КЛСК.

4. Роботи в розкопі.

5. Роботи в розкопі.

6. Роботи в розкопі.

7. Роботи в розкопі. Сергій Теліженко.



Звернення ІА НАН України за підтримки ВГО САУ до Мінрегіонів України

Інститут археології НАН України за ініціативи та активної участі Правління ВГО «Спілка археологів України» (САУ) звернулося із зверненням до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) з проханням вжити вичерпних заходів для збереження об’єктів археологічної спадщини в процесі розробки проектів землеустрою для потреб будівництва.

Мінрегіон України врахував внесені нами пропозиції в повному обсязі, що відображено у відповідному документі (лист № 7/14-5128 від 29.04.2014 - подається нижче).

САУ висловлює вдячність відповідальним особам Мінрегіону України за патріотичну, державну позицію у справі збереження наших історичних скарбів і закликає інші керівні державні установи, зокрема Держземагенство України, взяти цю позицію за взірець.

Звертаємося до всіх членів САУ уважно вивчити документ Мінрегіону України, вимагати врахування його положень відповідними проектними організаціями.

Просимо повідомляти Правління САУ про факти ігнорування чиновниками вимог Мінрегіону України.

Голова правління САУ Д.Н. Козак



Археологи шукають під латинською катедрою цвинтар

І знову археологічні дослідження. Цього разу археологи працюють біля Латинського кафедрального собору, що на площі Катедральній, 1. Замовник робіт - парохія римо-католицької церкви, виконавець - Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України. Археологи та науковці повинні вивчити особливості будівництва фундаменту огорожі костелу, визначити глибину його закладення. Про це розповіла “ВЗ” прес-секретар “Рятівної археологічної служби” Мирослава Іваник.

Далі >>


Областная прокуратура вернула государству два древних кургана

Суд удовлетворил иск прокуратуры Пологовского района и вернул в собственность государства земельный участок, на котором расположена археологическая достопримечательность – курган стоимостью почти 2 миллиона гривен.

Далі >>



Звернення "Спілки археологів України"

"Спілка археологів України" приєднується до звернення Українських істориків.
Найдавніша історія України свідчить, що нові, міцні і пасіонарні історичні спільності, в тому числі і слов’янські, формувалися виключно на базі поєднання різних найпрогресивніших культурно-етнічних елементів із збереженням автохтонного ядра.
Будьмо достойними своїх предків.

(Прийнято на засіданні правління ВГО САУ 2 березня 2014 р.)

Голова правління   ВГО САУ                                  Д.Н. Козак
__________________________________________________
ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ
2 березня 2014 р.
Ми – українські історики, які займаються історією України та сусідніх країн. Ми навчалися в різних регіонах України. У нас різне походження, свої наукові праці, ми пишемо різними мовами.
Навіть якщо у своїх дослідженнях минулого ми намагаємося бути максимально об’єктивними, ми розуміємо свої обмеження, умовлені політичними уподобаннями. Ми не раз і не два сперечалися між собою в наукових журналах чи на наукових конференціях. Наші особисті стосунки не завжди були і є безхмарними. Але сьогодні перед лицем спільної загрози і спільних шансів ми є єдиними.
Ми усвідомлюємо, що внутрішні поділи у подібні часи є недопустимою і злочинною розкішшю. Закликаємо своїх колег науковців, політиків,  церковних і громадських лідерів утриматися від суперечок та плекати солідарність понад регіональні, мовні, церковні та інші поділи.
Хай сучасна політична криза і загроза війни стане приводом до українсько-російського примирення і зміцнення нашої солідарності.
Україна є різною, але єдиною. Вона була такою. Робімо все можливе, щоб вона такою залишалася.




В Алуште совершено нападение на ученого-археолога

«В Алуште, Январь 23 (Новый Регион — Крым, Андрей Дорофеев) — В Алуште неизвестными совершено нападение на квартиру научного сотрудника Крымского филиала Института археологии НАН Украины Ирины Тесленко. От побоев женщину спас друг, который в это время находился у нее дома. Археолог не исключает, что произошедшее связано с ее профессиональной деятельностью.
Как сообщила «Новому Региону» Ирина Тесленко, 19 января около 22.30 в ее квартиру позвонили трое неизвестных мужчин спортивного телосложения. После того, как им открыли дверь, молодые люди затеяли драку. Ученой удалось скрыться в глубине квартиры, а защищать помещение от нападавших пришлось ее другу.
«Постучались трое неизвестных и затеяли драку. Сначала была фраза «Вы мешаете соседям», и после этого начались агрессивные действия с их стороны. Я спряталась, а мой друг отбился от них», — рассказала Тесленко.
При этом, по ее словам, визитеры не пытались вынести из квартиры ценности или деньги: «Это выглядело не как попытка ограбления, а как визит с намерением избить меня. Просто в данном случае было кому меня защитить».
Она так же сообщила, что подала заявление об инциденте в милицию. «Милиция склонна расценивать это, как бытовой конфликт. Дескать, может, мы с соседями что-то не поделили. Но, извините, при конфликте с соседями домой не приходят три каких-то специально нанятых боксера. А фраза «Вы мешаете соседям» абсолютно ни о чем не говорит, она из разряда «Купи кирпич» или «Дай закурить», — отметила Тесленко.
Археолог допускает, что инцидент может быть связан с ее профессиональной деятельностью. В частности, она не стала опровергать версию, распространившуюся в кругах крымских историков о том, что причиной нападения могли стать попытки создать музей на территории средневековой крепости Алустон, расположенной в центре Алушты.
«Городские власти собираются там сделать музей под открытым небом, мы с ними плотно сотрудничаем в этом направлении. Но там есть еще и другая сторона, которой эта идея может не нравиться. Там прямо в центре памятника национального значения находится гостиничный комплекс, который претендовал и претендует на часть этого памятника. Им эти действия могут не нравится. Нападение может быть связано и с любыми другими моими действиями. Мы же постоянно делаем инспекции, составляем акты, делаем людям отказы. Но перед нападением предупреждений никаких не было», — рассказала Тесленко».

http://investigator.org.ua/news/71025/

Сайт «Центр журналистских расследований»

В Алуште совершено нападение на ученого-археолога
23.01.2013 13:13
19 января в Алуште неизвестные напали на квартиру научного сотрудника Крымского филиала Института археологии НАН Украины Ирины Тесленко. Об этом Ирина Тесленко сообщила «Центру».
По словам Ирины Тесленко, нападение было совершено 19 января около 22:30. В квартиру позвонили, на лестничной площадке оказались трое неизвестных, которые с фразой «Вы мешаете соседям» затеяли драку с другом ученой, находившимся у нее дома. Ретировались нападавшие только после угрозы применить нож в целях самообороны. На место происшествия была сразу вызвана милиция.
Ирина Тесленко связывает нападение со своей профессиональной деятельностью. А именно-защитой крепости Алустон от застройщиков.
«Один из вариантов — моя профессиональная деятельность. Был уже подобный инцидент в 2009 году из-за крепости Алустон. Сейчас эта тема не заглохла, она продолжается. Мы планируем там сделать музей, но земельный вопрос претендентов на территорию крепости не решен — владельцы гостиницы «Алустон» до сих пор претендуют на часть крепости. Недавно, опять-таки возле крепости, частично в охранной зоне, частично на территории фасада проводились несогласованные земляные работы. Я писала лично акт. Может быть, нападение связано с этим», — говорит Ирина Тесленко.

© Центр журналистских расследований
http://www.nr2.ru/crimea/421093.html

30.01.2013


Стаття "Союз архитекторов: проект воссоздания Десятинной церкви — это обман общественности и дискредитация НСАУ"

"Очередная мутная история со строительством в заповедных и исторических местах — проект т. н. воссоздания Десятинной церкви. Напомним, что изначально речь шла только о музеефикации остатков фундамента, и по этому поводу был объявлен конкурс, участие в котором приняли архитектурные мастерские. Однако через некоторое время в Союз архитекторов поступила информация о том, что полным ходом идет подготовка проекта строительства нового храма,причем проектантом нового объекта стала мастерская, в конкурсе не участвовавшая. Затем тревогу забила общественность, появились публикации в прессе. Но на процесс подготовки к строительству это никак не повлияло. На территорию завезли технику, соответственно, активизировались акции протеста. В то же время позиция Союза архитекторов по этому вопросу озвучена не была. Архитекторы обеспокоены тем, что все эти процессы сопровождаются зачастую непрофессиональными комментариями, а мнения экспертов не учитываются и даже просто не озвучиваются. Поэтому вопрос о Десятинной был вынесен на Пленум союза."

Детально на сайті: beTV live video streaming


Про таврів, трупик зайця і «Іскателей» пригод (з приводу одного «епічного» твору)

У 2010 році на цілком шановному каналі «Культура» Російського телебачення вийшов науково-популярний фільм під назвою «Іскателі». Основна проблема, поставлена авторами, торкається наших знань і уявлень про зниклий народ, що проживав у Криму за ранньої залізної доби, відомий за античними писемними джерелами як «таври».
Автори фільму залучили, як ми бачимо на його початку, до висвітлення поставленої проблеми цілий ряд дослідників-археологів, без врахування думки яких такий жанр як науково-популярне кіно перетворюється у епічно-фантасмагоричні оповідки, або просто байки.
Однак відмітимо, що головною умовою будь-якого завдання, пов’язаного з науковими дослідженнями, чи то створення наукової роботи або ж адоптація її до широкого кола читачів (у чому і полягає основне завдання науково-популярних робіт) це вірно окреслене коло джерел, слідування основним методичним підходам під час їх аналізу і, відповідно, коректно поставлене питання, на яке і має відповісти така робота.
Нажаль вже на другій хвилині фільму я із сумом констатувала повну відсутність спеціальної освітньої підготовки у авторів фільму. Некоректно сформульоване завдання — пошуки храму Діви / — таврської богині/ на святилищі Гурзуфське Сідло, виглядає як результат байки Крилова «Лебідь, рак та щука». Поясню — чому. Храм Діви, а точніше Партенос або Артеміди Таврополос і його пошуки — окреме завдання, яке не варто пов’язувати з археологічними культурами варварів Криму, а саме, кизил-кобинською, назва якої, між іншим, так і не пролунала у авторському викладі. Не буду пояснювати чому, просто пошлюся на літературу [1]. Висловлена авторами фільму точка зору (вони, тобто автори, цього, звичайно ж, знати не могли) побутувала у Російській науці у першій половині ХІХ століття завдяки декільком строчкам із поезії А. Пушкіна. З того часу наука все-таки дещо просунулась уперед (sic!).
З приводу богині — відсилаю до Івана Івановича Толстого. Почитайте. З приводу таврської — треба розділяти поняття писемне джерело і артефакт — археологічне джерело. Не завжди написане давніми авторами, що жили на берегу Егеїди, відповідає реаліям археологічних пошуків на березі Понта. Панове, почитайте Фукідіда, він громив логографів, до яких відноситься і Геродот, нещадніше за сучасних вчених, аж він був їх сучасником! І трете у байковій трійці — Гурзуфське Сідло. Коли у фільмі приводяться уривки із інтерв’ю з канд. іст. наук Наталею Новіченковою, яка чітко означила нечисельність знахідок предметів кизил-кобинської культури на святилищі, акцент режисера робиться все ж таки на святилище таврів. І режисеру, мабуть, однаково, якому народу воно належить.
Таким чином, у поставленому завданні не міститься нічого, що надає сучасна наука для відповіді на питання про зниклий народ, відомий за античними джерелами як «таври».
А далі наш науково-популярний шедевр перетворюється у типову епічно-фантастичну тисяча двадцяту оповідку у стилі Фоменка. Повідомлення про: Крим, як колиску людських цивілізацій, світову унікальність колекції зброї з Ялтинського музею, про срібні статуетки, як невід’ємний атрибут жертвоприношень, зображення богині Діви на Херсонеській монеті, мабуть також за задумкою унікальному (кожен студент знає, що на більшості херсонеських монет зображена Партенос) коментувати не буду. Особливо вражає знання авторів фільму античних писемних джерел. Окрім геродотових «Історій» таври згадуються у щонайменш десяти авторів. Але навіть Геродота було прочитано неуважно. У IV книзі «Історій» він вказував, що таври заселяють гористу країну від міста Керкінітіда (суч. Євпаторія) до Скелястого (Керченського) півострова [Herod., IV, 99]. А яке чудове трактування Геродота! Схоже на стиль Бонч-Бруєвича. Між іншим, він (Геродот, а не Бонч-Бруєвич) жив у V, а не у ІІІ ст. до н.е. Ще оригінальнішим є свідоцтво Овідія, якщо врахувати, що народ таврів зійшов з історичної арени у середині — кінці IV ст. до н. е.
Що таке транспортна система таврів, для мене особисто лишилося загадкою. Але у повне зачарування я прийшла, коли автори фільму спробували висвітлити релігійні уявлення таврів.
Велику зацікавленість являє спелеологічна частина оповіді: археологічне визначення етнічної належності кістяка і його залізне! Датування — час таврів, — сльози нагортаються від такого новаторського підходу. Аж основні постулати археології проголошують — джерело можливо проаналізувати за умови чіткої фіксації місця знахідки і визначенні часу її побутування і відкладення у шар. Далеко ж ми підемо з такою фіксацією і визначенням. Ні одна з пам’яток кизил-кобинської культури у фільмі не названа правильно, так само помилково вказано їх географічне розташування. Але це дійсно на краще. Не хочеться, аби юрби шукачів кинулися до і так вже пограбованих у давнину могильників у пошуках міфічного золота.
Чимало «нового» я узнала про культуру давнього народу від спелеолога — і про «шаманів», і про «поховальний» чорнолискований посуд, але особливо мене вразила родзинка його оповіді — «про трупик зайця». Шановне панство! Яке ж лихо Вас спіткало, що Ви це, не знаю як назвати, дали у ефір центрального телеканалу!
Лікбез з посуду: у археологічних культурах чорнолискований посуд з’являється ще у неоліті і існує аж до сучасного етнографічного. Посуд, виготовлений спеціально як поховальний супровід дійсно існує, але чорне лискування не є обов’язковим його атрибутом. Чорнолискований — це парадний посуд, що виготовлявся із застосуванням методу відновлювального випалу і попереднього лискування поверхні по ангобу. Попіл тут ні до чого. «Шіманів» і «трупик зайця» я, з вашого дозволу, коментувати не буду. Що стосується поховань у понорах печер — це доволі розповсюджене явище.
Далі, з приводу спільного греко-таврського некрополя у Херсонесі відсилаю до праць В. М.Зубаря і А.В. Буйських [2], які чимало робіт присвятили аналізу поховального звичаю херсонеситів. Від себе можу додати, що скорчені поховання у херсонеському некрополі на Північному березі не містять специфічних кизил-кобинських рис. Ну а пасаж про об’єднання грецьких колоній у Боспорське царство — це вже елементарне незнання шкільної програми, що тільки підкреслює дилетантство творців цього телевізійного шедевра.
І останнє. Задокументований на плівці злочин вінчає усю кіношну епопею. Нехай буде відомо режисерам і продюсерам фільму, що незаконне проведення археологічних досліджень у землі чи під водою без ліцензії — Відкритого листа і дозволу Міністерства культури України на її території карається позбавленням волі від двох до восьми років (карна відповідальність за такі дії, наскільки мені відомо, є і у Російській Федерації). А відзнятий епізод припадає ще і на прибережну, відповідно, прикордонну зону. І тут я ну аж зовсім не розумію, який стосунок до таврів має горло середньовічної амфори?
Те, як переймаються автори музейними колекціями Криму на цьому фоні виглядає якось непереконливо. Археологічні колекції з розкопок пам’яток кизил-кобинської культури у дуже малій кількості зберігаються у Москві і у ще меншій у Києві (три скриньки із розкопок 50-х років минулого століття). Усі інші тисячі знахідок зберігаються як раз у кримських музеях, але повірте мені, золота там нема і бути не може. А фільм «Іскателі» закликає перш за все до пошуків неіснуючого золота у неіснуючому святилищі. Чи подумали його автори, яка кількість пам’яток археології буде знищена грабіжниками після його перегляду?
Все, про що йшлося вище, написано аж ніяк не для того, щоб довести дилетантський рівень представленого фільму. Найчастіше я таким речам уваги не приділяю. Але все-таки хотілося б, щоб журналісти, працюючи у такому непростому жанрі, як науково-популярне кіно, максимум інформації черпали у спеціалістів, які можуть пролити світло на чималу кількість відкриттів, що стали вже повсякденними подіями у науковому середовищі, тому подаються самими вченими спокійно і розсудливо, аніж ганятися за смішними історіями про поховання із трупиками зайців.

Евеліна Кравченко,
канд. іст. наук, наук. співр.
Відділу археології раннього залізного віку
Інституту археології НАН України,
начальник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

1 Толстой И.И. Остров Белый и Таврика на Эвксинском Понте. — Пг., 1918. — 164  с.; Ростовцев М.И. Новая книга о Белом острове и Таврике  // ИАК.  — Пг., 1918. — Вып. 65. — С. 15—18; Русяева А.С., Русяева М.В. Верховная богиня античной Таврики. — К.: Шлях, 1999. — 208 с.; Зубарь В.М., Буйских А.В., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — середине I вв. до н. э. — К.: Академпериодика, 2005. — 626 с.; Кравченко Е.А. Таври у писемних джерелах про Крим і Таврику // Надчорномор’я. Студії з історії та археології (з ІХ ст. до н. е. по ХІХ ст. н. е.). — К.: Інститут історії України НАНУ, 2008. — С. 99—106; Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза // Боспорские исследования. — Симферополь; Керчь, 2009. — Вып. 23. — С. 133—154.

2 Зубар В.М. Скорчені поховання із некрополя Херсонеса IV ст. до н. е. // Археологія. — 1995. — № 3. — С. 137—146; Зубарь В.М. Некоторые вопросы истории тавров и Херсонеса в конце ІІ — начале І в. до н. э. // Старожитності степового Причорномор’я і Криму. — Запоріжжя: ЗДУ, 2002. — Вип. 10. — С. 197—211; Зубар В.М. Херсонес і таври: протистояння чи взаємодія? // Археологія. — 2005. — № 1. — С. 16—28; Зубарь В.М. По поводу попытки возрождения одной устаревшей исторической концепции: Херсонес и тавры // ВДИ. — 2007. — № 3. — С. 87—100; Буйських А.В. До питання про надмогильні пам’ятники некрополя Херсонеса Таврійського IV—III ст. до н. е. // Археологія. — 2005. — № 1. — С. 47—58.


На Днепропетровщине перепахивают древние курганы

Во время плановой проверки специалисты Госфининспекции Украины обнаружили под Днепропетровском многочисленные факты перепашки древних курганов. Обследование проводилось в Днепропетровском районе, кольцом охватывающим областной центр. Здесь обнаружено 402 курганы с захоронениями разных периодов, которые до сих пор не были приняты на баланс органами местной власти, пишет газета "День".

Распоряжение об оформлении охранных соглашений было выдано районной администрацией еще в декабре 2010 года, однако землепользователи не спешат. Вероятно потому, что чиновники смотрят на это сквозь пальцы. Соответственно, не обеспечена и надлежащая защиту археологических памятников, которые считаются объектами культурного наследия.

Комиссия изучила особенности проблемы на территории пяти сельсоветов и обнаружила 76 перепаханных курганов. Тем самым, по вине землепользователей, которые обрабатывают эти участки, государству нанесен ущерб на сумму почти 43 млн. гривен. По результатам проверки информация о состоянии археологических памятников направлена ​​в органы прокуратуры, сообщает пресс-служба Госфининспекции в Днепропетровской области.

"Действительно, во время проверки были установлены подобные факты, причем не только на территории одного района, - говорит директор Днепропетровского областного центра охраны историко-культурных ценностей Лидия Голубчик. - Мероприятия с целью сохранения памятников культурного наследия должны были принять органы районной власти, сельсовета и землепользователи, однако вся цепочка так и не была выстроена, поэтому курганы перепахивали. Это означало постепенное разрушение курганов, их нивелирование на местности и уничтожения захоронений в самом насыпи, хотя главное захоронения - под курганом, как правило, оставалось. Понятно, что таким образом наносится непоправимый ущерб изучению истории и культуры древних народов, некогда населявших территорию Украины ".

Перепахивание курганов особенно усилилось после распаевания земель в ходе аграрной реформы, начавшейся в конце 90-х годов. Однако, за последнее десятилетие была проведена большая работа по выявлению памятников исторического наследия.

"Если в советские времена на учете находилось около 7,5 тысячи курганов, то в ходе инвентаризации объектов культурного наследия были обнаружены еще тысячи памятников. В прошлом году такая работа была в целом завершена. Сегодня нам известно уже 13 тысяч курганов. Задача состоит лишь в том, чтобы сохранить это наследие", - отметила Л. Голубчик.

Джерело: gazeta.uaло: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/history/479679">Gazeta.ua</a>


Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/history/479679">Gazeta.ua</a>Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/history/479679">Gazeta.ua</a>





Сторінка 3 з 4

Пошук

Контакти

spilka.arch.ukraine@gmail.com
Ми в соцмережах

Поточний проєкт Спілки

Сплата членських внесків

Корпоративна карта Приватбанку для сплати внесків 4246 0010 6613 5355
Детальніше

Інтернет-ресурси

Blue Shield
Робота для охорони культурної спадщини у світі з координації підготовки і реагування на надзвичайні ситуації (сайт англійською мовою).

YouTube-канал "Твоя підпільна гуманітарка"
Цей проєкт не є власне історичним, а розглядає ширше коло гуманітарних питань. Та для тих, хто прагне вивчати історію в ширшому контексті, — неабияка знахідка, адже тут і про розвиток української мови, літератури, культури в найрізноманітніших проявах.

УКУЛЬТУРА / UCULTURE
Платформа для знайомства з українською культурою. Від професійних дослідників культури. Тут розповідають про українську культуру не через перелік дат, імен і фактів, а через історії про людей. Про що вони мріяли, яким був їхній побут, якими цінностями вони керувалися, що їх надихало. І головне, разом шукаємо відповідь на питання — як ці історії впливають на нас і визначають наше сьогодення.

Legio Historica
Проєкт створений студентами та випускниками історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як відповідь на міфи, фейки та фальсифікації від тих, хто "дізнався правду". Команда проєкту поєднує фаховість із крутими форматами, які дозволять вам дізнаватись про минуле із захопленням.

YouTube-канал "Локальна історія"
Сам проєкт стартував у 2013 р., а з 2018 р. має низку відеопроєктів про минуле України та світу. Тут ви знайдете багато різних "подкастів" та "списків відтворення" про різні аспекти життя, історії та археології України. На каналі виступають різні дослідники, а також є розділі щодо "усної історії" — свідчення живих очевидців різних подій.

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Ви знаходитесь тут: Новини ЗМІ