Археологічні дослідження

Унікальні знахідки в середмісті Полтави

Нещодавно фахівці Полтавської археологічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронної археологічної служби України» Інституту археології НАН України завершили розкопки в історичному центрі Полтави, по проспекту Першотравневому.

Матеріали цьогорічних досліджень підтверджують та значно розширють джерельну базу для вивчення давньої історії Полтави та більш широкого регіону Дніпровського лісостеповго Лівобережжя. Науковці отримали підтвердження існування селища скіфського часу на Інститутській горі, що попередньо датоване VI ст. до н. е.

Доба середньовіччя представлена житловими та господарськими комплексами часу літописних сіверян та Київської Русі — коли літописна Лтава досягла свого найбільшого розквіту.

Досить рідкісним стало виявлення житла другої — третьої чверті ХІ ст. та комплексу господарських ям цього часу, що спростовує попередні твредження про запустіння Лтави після погрому сіверня на початку ХІ ст. дружинами київських князів. Сліди цієї військової акції були зафіксовані і в цьогорічних дослідженнях.

Ширше представлені знахідки ХІІ — першої половини ХІІІ ст. До цього часу, крім кераміки, належить виразна колекція виробів із заліза та мідного сплаву: це речі побутового призначення, зброя, прикраси. На особливу увагу заслуговує виявлення котсорізної майстерні. Про жваві економічні звязки Лтави свідчать знахідки амфорної тари та довізного столового посуду з Візантії.

У невеликій кількості виявлені комплекси та знахідки післямонгольського часу.

Значний масив артефактів та об’єктів належить до ранньомодерної доби. Зокрема, отримані матеріали для розширення знань про історичну топографію Полтави. Відповідно до історичних джерел, дялінка на якій проводилися дослідження знаходилися на перетині володінь полкового писаря Демяна Беньковського, полковго судді Григорія Сахновського та генерального обозного Семена Кочубея. На користь цього свідчить значана кількість речей пов’язаних із побутом заможних містян. На особливу увагу заслуговують залишки житлової споруди, датованої попередньо, кінцем XVII початком XVIII ст. В її заповненні окрім місцевих гончарних виробів, виявлено значну кількість іграшок, в тому числі й імпортного походження (Нідерланди). В кульутрних нашарування знайдено виразну колекцію виробів з глини, нумізматичних знахідок, вироібв із заліза, турецької порцеляни та люльок з території османських володінь у Болгарії та Малоазійських центрів.

Також зібрані цікаві матеріали, що ілюструють побут полтавців у ХІХ — початку ХХ ст. Серед них на особиву увагу заслуговують знахідки традиційних українських «пасківників» — форм для випікання великоднього хліба.

Кандидат історичних наук,
заступник голови Правління
ВГО «Спілка археологів України» Юрій Пуголовок

Дослідження на косі Арабатська стрілка: сліди моделювання на черепі та поховання катакомбної й бабинської культур

Хвіст-добудову до кургану з похованнями доби ранньої бронзи у селі Щасливцеве дослідила цього року Арабатська експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Юрія Болтрика. Дослідження розпочались з вивчення ділянки довкола провалу поховальної катакомби, про який повідомив місцевий мешканець Дмитро Борисенко.

Поховальний комплекс складався з невеликої круглої вхідної ями, із якої вузький лаз вів до великої поховальної камери площею 5,2 кв. м. Подальші дослідження добудови до кургану дозволили відкрити іще п’ять поховань: одне катакомбної культури та чотири — бабинської культури (з них двоє — немовлят). У центральній частині камери випростано, головою на захід, розміщувались залишки кістяка. Небіжчик з центральної камери, вочевидь, був особою високого соціального статусу. Про це свідчить набір предметів, який поклали з тілом: добре відполірований кам’яний молоток з просвердленим отвором та дерев’яним руків’ям, розфарбований червоною фарбою посох (стрекало?) із круглим навершям, 7 наконечників стріл зі світло-жовтого прозорого кременю.

Надзвичайно цікавим є спосіб поховання — зі слідами традиції «моделювання черепів». Голову померлого відокремили від тіла та піддали обряду мацерації, тобто позбавлення черепа м’яких тканин шляхом виварювання чи вимочування у спеціальних розчинах. На черепі померлого виявлено сліди ритуального моделювання обличчя сумішшю глини та вохри.

Дослідження відбуваються за підтримки Віктора Плохушка — голови Щасливцевської сільської ради. У майбутньому планується зберегти історичний ландшафт Арабатської стрілки, відтворивши курганні насипи, а матеріали передати на експонування до Генічеського краєзнавчого музею.

Детальніше за посиланням: iananu.org.ua


Відкриття Південної Середньовічної експедиції ІА НАН України

У липні—серпні 2020 р. ми продовжили розкопки пам’ятки Національного значення — фортеці Тягинь (начальник експедиції д. і. н. С. О. Біляєва). Завдяки топографічній зйомці, здійсненої О. В. Манігдою та О. В. Грабовською, плану отриманому за допомогою квадрокоптера О. В. Чубенко та М. М. Ієвлевим під час експедиційних досліджень 2018 р. маємо можливість проводити польові роботи на ділянках фортеці. Стратегія досліджень останніх років полягала у встановленні характеру укріплень фортеці за її абрисом, в процесі яких були встановлені залишки стін фортеці завдовжки 35 м. Розкопки північно-східного кута фортеці цього року відзначилися надзвичайно важливими та масштабними відкриттями. Вперше знайдено кам’яну вежу прямокутної форми, стіни якої збереглися заввишки до 1,75 м. У її внутрішньому просторі простежено конструктивні деталі другого поверху: ями від трьох потужних стовпів діаметром до 20 см, які підтримували другий поверх. Зберіглася частина настилу з дошок та потужні залізні елементи кріплення, які впали на підлогу. На думку архітектора А. С. Луцика така вежа могла сягати висоти 9 м. Північно-східний парадний бік вежі ззовні був опоясаний різьбленою вставкою з вапняку, прикрашеною декором у сельджуцькому стилі. Такий орнамент зустрічається в оздобленні монументальних споруд Північного Причорномор’я, Криму, Сельджуцької Анатолії. Але як архітектурна пам’ятка, у сполученні конструктивного обличчя та оздоблення, вежа не має аналогів. Зберіглися і залишки штукатурки та побілки на зовнішньому боці стіни вежі. Серед нумізматичних знахідок монета польського короля Владислава Варненчика (1434—1444 рр.), вже вдруге знайдена на фортеці. Слід відмітити, що на вежі не зафіксовано слідів військових дій. Каміння будівельних розвалів навколо неї також не мають наслідків перебування вогню і добре зберегли сліди функціонального призначення. Речові знахідки цього сезону представлені фрагментами кухонного та столового посуду, зокрема мисок та тарілок стилю сграфіті, широко відомого у багатьох районах Європи і Азії, уламками коштовного імпортного посуду зі скла, й поступово формують колекцію престижних речей замку-фортеці одного з найвизначніших Європейських князів кінця 14 — початку 15 ст. Архітектурні залишки законсервовано шаром річкового піску, зверху викладено макет вежі, що є тимчасовим засобом музеєфікації об’єкту. Тепер, разом із частково законсервованою ділянкою східної стіни ми отримали певний оглядовий майданчик, мприятливий для туристичного використання. Цінні архітектурні деталі та знахідки польового списку передані за описом до музею фортеці, який створюється у с. Тягинка.

Фортеця, яку побудував Великий князь Вітовт наприкінці XIV — на початку XV ст., уособлювала південніший форпост в системі фортифікації Причорноморського кордону Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, федеративної держави, яка охоплювала простір від Балтійського до Чорного моря. ЇЇ дослідження відкривають нові реалії розвитку регіону, у якому яскраво перетиналися культурні впливи Заходу та Сходу. Вони дозволяють розкрити фактори, що мали вплив на історичну долю Південного регіону князівства та його української частини, отримати нове бачення історії Литви та України періоду пізнього середньовіччя на основі нерухомих пам’яток та колекцій артефактів.

Д. і. н.,
начальник експедиції С. О. Біляєва

Декоративна вставка із сельджуцьким орнаментом

Залишки вежі

Залишки підлоги між першим та другим поверхом вежі

Наша експедиція

Останнє оновлення на Вівторок, 15 вересня 2020, 13:46

Про «Городницький скарб»

Кілька днів тому інформаційний простір сколихнуло інформаційне повідомлення Олександра Алфьорова про сенсаційну знахідку скарбу срібників на Житомирщині. На місце знахідки оперативно виїхав Андрій Петраускас — керівник Житомирської археологічної експедиції ІА НАН України та голова місцевого відділення САУ. Ми попросили його прокоментувати результати обстеження локації.

«Експедиція Інституту археології НАН України в кінці серпня 2020 р. обстежила місце знахідки скарбу срібників, які виявив поблизу смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області мешканець селища С. М. Комаром та атрибутував к. і. н., науковий співробітник Інституту історії НАН України О. А. Алфьоров. На місці обстеження досліджено об’єкт — яму, в якій були виявлено скарб. В заповненні ями та у відвалах було виявлено 6 цілих і фрагментованих срібників. На сьогодні «Городницький скарб» срібників князя Володимира Святого та Святополка Окаянного налічує 38 монет», повідомив Андрій Петраускас.

Фото монет в момент виявлення скарбу

Директорка Новоград-Волинського музею О. М. Жовтюк документує срібники на розкопі


Відкриття у Черкасах: матеріали зарубинецької культури та найраніші кахлі в місті

Тривають археологічні розкопки у середмісті Черкас по вул. Байди Вишневецького, 2. Ця ділянка знаходиться на території Верхнього міста, в районі найдавнішого черкаського замку кінця XIV — початку XVII ст. на Дзеленьгорі.

Знахідки, отримані в ході розкопок, є доволі цікавими і, навіть, неочікуваними. Вражає їх спектр: від ростра викопного белемніта, якому понад 60 млн. років, до бронзової медалі І-ї Всеросійської спортивної олімпіади у Києві 1913 року.

Археологічні матеріали, в основному, належать до двох горизонтів: зарубинецької культури (перші ст. н. е.) та пізнього середньовіччя (XV—XVII ст.). Поселення зарубинецької культури в районі Дзеленьгори відоме за шурфуваннями, які проводилися у 1970—80-х рр. Нові знахідки (ліплений посуд, пряслице та фаянсова намистина) значно доповнили наше уявлення про цю пам’ятку.

Портретна кахля XVI ст. з Черкас. Район «литовського» замку (Дзеленьгора). Розкопки Д. Куштана, 2020 р.

Матеріали ХVІ ст. відкривають нові сторінки міської історії та висвітлюють період розквіту Черкас як центру староства, важливого форпосту польсько-литовської держави, осередку формування українського козацтва. Із жител-напівземлянок та кількох господарчих ям ХVІ ст. походять уламки керамічного посуду, монети, вироби з кістки, металу, кістки тварин, луска риб тощо.

Серед найцікавіших відкриттів — колекція кахлів другої половини ХVІ ст. Раніше вважалось, що кахляні печі у черкасців з’явились лише у ХVІІ ст. Але знахідки цьогорічного сезону змінили уявлення науковців. Серед вказаних кахлів — виріб «портретного» типу, на якому зображено погруддя вбраного за європейською модою аристократа, що є наслідуванням центральноєвропейських виробів. Найвірогідніше, це — портрет молодого Фердинанда І Габсбурга (1503—1564), короля Німеччини, Угорщини, Богемії, майбутнього імператора Священної Римської імперії (з 1556 р.). Інша сюжетна кахля, вкрита зеленою поливою, оздоблена релігійним сюжетом із зображенням янгола. Аналогії обом типам черкаських кахлів відомі за матеріалами досліджень об’єктів ХVІ ст. у Києві.

Керамічне пряслице зі знаковим орнаментом. Зарубинецька культура (І—ІІ ст. н. е.). Район «литовського» замку (Дзеленьгора). Розкопки Д. Куштана, 2020 р.

«Враховуючи знахідки цих кахлів, можемо констатувати, що Черкаси у XVI столітті були не просто якимось центром провінційного староства Київського воєводства. Деякі заможні містяни тут могли дозволити собі «модний» хатній декор, як у кращих будинках Праги, Кракова та Вільна. В усякому разі — не гірший, ніж у Києві», — зазначає Дмитро Куштан, керівник експедиції та голова Черкаського підрозділу САУ.

Фрагменти кахлів XVI ст. із рослинним орнаментом з Черкас. Район «литовського» замку (Дзеленьгора). Розкопки Д. Куштана, 2020 р.

Археологічні розкопки здійснює Черкаська експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Дмитра Куштана та за участі співробітників Черкаського міського археологічного музею (директор — Михайло Сиволап), а також волонтерів та студентів-практикантів з Черкаського Національного університету ім. Б. Хмельницького (керівник практики — Анатолій Морозов).

Срібна каблучка, XVІI ст. Район «литовського» замку (Дзеленьгора). Розкопки Д. Куштана, 2020 р.

Слідкуйте за подальшими результатами досліджень на сторінці Черкаського міського археологічного музею тут: https://www.facebook.com/archmuzeumck/

Фото: Черкаська експедиція Інституту археології НАН України

Фрагменти кахлі XVI ст. з зображенням янгола з Черкас. Район «литовського» замку (Дзеленьгора). Розкопки Д. Куштана, 2020 р.

Фрагменти горщика та миски зарубинецької культури (І—ІІ ст. н. е.)


Сторінка 1 з 14

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Книги за Македония
Література з історії та етнографії Болгарії й Македонії.

Археологія Дубенщини
Сайт присвячений археології та історії м. Дубна і Дубенського району Рівненської області, а також близьких територій (Віталій Ткач).

Ви знаходитесь тут: Наші новини Археологічні дослідження