Світлана Біляєва — докторка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАН України, професорка кафедри загальної історії Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та членка Київського міського підрозділу САУ.
У сфері наукових інтересів Світлани Біляєвої — археологія середньовіччя та раннього модерну України, дослідження пам’яток доби Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, золотоординських, кримськотатарські та османські пам’ятки на півдні України, проблеми міжцивілізаційних відносин України, Золотої Орди та Османської імперії, а також багато інших питань розвитку півдня України та його місця в контексті світової історії.
Окрім наукових досліджень, пані Світлана є рушієм численних міжнародних наукових проєктів. Вона — голова правління історико-культурної асоціації «Україна—Туреччина», дійсна членка Українського Національного комітету ІКОМОС, членка Європейської асоціації археологів, а також учасниця багатьох інших авторитетних наукових організацій і товариств. Світлана Біляєва є організаторкою численних міжнародних дослідницьких проєктів на території України спільно із інституціями з Литви, Великобританії, Швейцарії, Туреччини та інших країн.
«Я не уявляю свого життя без археології, і з кожним весняним сонечком я відчуваю жагу до нових відкриттів... Дуже ціную моїх колег-археологів України, і мрію про той час, коли ми всі усвідомимо важливість вивчення та збереження великої культурної спадщини нашої країни, розкриємо її справжню історію й нарешті зможемо показати всьому світові її неосяжні надбання», — розповідає про своє покликання пані Світлана.
Серед найцікавіших відкриттів цьогорічного археологічного сезону — залишки кам’яної вежі фортеці Тягинь на Херсонщині, досліджені експедицією під керівництвом Світлани Біляєвої. Фортеця була збудована Великим князем Вітовтом наприкінці XIV — на початку XV століть як південний форпост в системі фортифікації Причорноморського кордону Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Одна з виявлених цього літа частин вежі була декорована вставкою із сельджуцьким орнаментом.
