Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

22 жовтня 2019 р. виповнилося 125 років від дня народження видатного українського вченого — археолога, історика, філософа, літературознавця, мовознавця, фольклориста, етнографа, педагога, письменника, доктора філологічних наук, професора Віктора Платоновича Петрова (псевдоніми: В. Домонтович, Віктор Бер, Віктор Петренко, Борис Веріґо).

У 1918 р. після закінчення історико-філологічного факультету Київського університету св. Володимира В. П. Петров був залишений при кафедрі російської мови і літератури для підготовки до професури (1918—1920 рр.) і залишався співробітником університету при всіх його реорганізаціях в 1920—1923 рр. У 1923—1925 рр. В. П. Петров — аспірант кафедри мови і літератури Київського інституту народної освіти ім. М. Драгоманова (створений на основі колишнього університету св. Володимира). Протягом 1918—1925 рр. він викладав також у різних навчальних закладах.

У 1925 р. В. П. Петров перейшов на роботу до Всеукраїнської академії наук, співробітником якої він був з 1919 р. як секретар Комісії зі складання історичного словника української мови. Від 1920 р. працював науковим співробітником Етнографічно-фольклорної комісії ВУАН, із 1923 р. — її секретарем, а з 1927 р. — завідувачем. У 1925—1930 рр. В. П. Петров був редактором журналу «Етнографічний вісник» та інших видань комісії.

1930 р. В. П. Петров захистив дисертацію на ступінь доктора літературознавства «Пантелимон Куліш у п’ятдесяті роки: Життя. Ідеологія. Творчість».

Від 1933 р. В. П. Петров — науковий співробітник Секції (з 1934 р. Інституту) історії матеріальної культури ВУАН, 1939 р. — завідувач сектором дофеодальної і феодальної археології Інституту археології АН УРСР, 1941 р. — директор Інституту українського фольклору АН УРСР.

У кінці 1941 р. В. П. Петров призваний до лав Червоної Армії. Від 1942 р. виконував завдання на окупованій території.

У Німеччині (1945—1949 рр.) В. П. Петров — професор Православної Богословської Академії Української автокефальної православної церкви та Українського технічно-господарського інституту в Реґенсбурзі, продекан філософського факультету Українського вільного університету в Мюнхені, а також співробітник Української вільної академії наук та Енциклопедії українознавства. Викладав філософію, у тому числі, філософію історії та історіософію, українознавство, зокрема, етногенез українського народу. Займався письменницькою і науково-організаційною роботою — один із засновників і член правління Мистецького Українського Руху (МУР), редактор періодичних видань.

У 1965 р. В. П. Петров нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, що офіційно розсекретило його місію під час війни і відразу після її закінчення як розвідника.

Від 1950 р. В. П. Петров працював науковим співробітником Інституту археології АН СРСР, у 1956 рр. переведений на роботу до Інституту археології АН УРСР, де обійняв посаду завідувача наукового архіву, а пізніше, до останніх днів життя, працював старшим науковим співробітником відділу слов’янської та середньовічної археології.

Оскільки документи про захист дисертації в 1930 р. були втрачені, у 1967 р. В. П. Петров отримав науковий ступінь доктора філологічних наук, захистивши дисертацію за сукупністю робіт на тему: «Мова. Етнос. Фольклор».

В. П. Петров є автором понад 200 наукових праць з мовознавства, літературознавства, історії, археології, фольклористики, етнографії, філософії, а також 5 повістей і романів, близько 30 оповідань, новел, есе.

В основі філософії історії В. П. Петрова (за його визначенням — історіософії), ідея дискретності історичного процесу, розчленованості його на окремі градації часу — самодостатні епохи (певні стадії розвитку людства, що характеризуються стабільним співвідношенням взаємообумовлених форм господарства, громадських інститутів і культурних феноменів), та відмова від ідеї постійного прогресу. Цьому відповідає і його концепція етногенезу (зокрема походження слов'ян та українського народу), згідно з якою процес етногенетичного розвитку здійснюється не тільки еволюційним шляхом, а й через переривчастість, кризи, «зміну епох» (при цьому криза є не тільки кінцем епохи, а й початком нової), що і знаходить відображення в зміні археологічних культур.

У мовознавстві В. П. Петров розробляв проблеми архаїчної смислової структури слова з метою відтворення архаїчного шару в східнослов'янських мовах. При цьому він виходив із принципу історичної змінюваності значення слова і пов'язував мовний матеріал з історією матеріальної культури, розглядаючи виявлені в лексиці семантичні зв'язки як відображення в мові тих реальностей, які на певному історичному етапі існували в дійсності. Для отримання відомостей про просторові межі архаїчної лексики В. П. Петровим проведено етимологічний аналіз географічних назв.

Дослідження фольклору дозволило В. П. Петрову зробити висновок, що в первіснообщинну епоху рід уявлявся як єдність мертвих, живих і ненароджених. Характерною ознакою первісності В. П. Петров вважав тотожність на цьому етапі фольклору й ідеології.

В. П. Петров був першовідкривачем поселень типу Городськ трипільської культури (1936), досліджував могильники черняхівської культури Лохвиця (1955) і Косанове (1961—1964), поселення пеньківської культури Стецівка (1956—1958), могильник вельбарской культури Баїв І (1964, 1965) та ін.

Перше видання в Україні наукових праць В. П. Петрова у 3-х томах (111 д. а.) здійснене у 2013 р. з ґрунтовними коментарями В. С. Брюховецьким.

Віктор Платонович — один з видатних українських прозаїків ХХ ст., основоположник жанру романізованого біографії в українській літературі («Аліна й Костомаров», «Романи Куліша»), а також один з основоположників жанру українського інтелектуального роману («Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус», «Без ґрунту»). Входив до літературної групи «неокласиків».

Наукові розвідки і власне думки В. П. Петрова багато в чому випереджали свій час. Стало зрозумілим, що історіософія та етногенетична концепція В. П. Петрова відповідає новітнім науковим теоріям, пов’язана з сучасними філософськими напрямками.

Життю і творчості В. П. Петрова присвячені низка дисертацій, кілька монографій, сотні статей і публікацій.

Матеріали про життєвий і творчий шлях В. П. Петрова у вільному доступі в інтернеті:

https://uk.wikipedia.org/wiki

http://www.encyclopediaofukraine.com

https://tyzhden.ua

https://www.youtube.com

http://kharkiv-nspu.org.ua

http://exlibris.org.ua

http://litakcent.com

Пошук

Контакти

spilka.arch.ukraine@gmail.com
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Архів випусків журналу «Археологія» (з 2008 р.)
На сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Сайт "Историческая библиотека"
Великий обсяг літератури з археології в html-форматі.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Blue Shield
Робота для охорони культурної спадщини у світі з координації підготовки і реагування на надзвичайні ситуації (сайт англійською мовою).

Ви знаходитесь тут: Новини Хроніка До 125-річчя від дня народження Віктора Платоновича Петрова (1894—1969)