26 жовтня 1937 року народився Олег Васильович Сухобоков — видатний фахівець в галузі слов’янської і давньоруської історії та археології, який присвятив більше 40 років вивченню території Дніпровського Лівобережжя . Науковий інтерес вченого складали проблеми історії слов’ян Дніпровського Лівобережжя додержавного періоду та часу Київської Русі, їх взаємовідносини з кочовим світом, а також питання етноісторичного розвитку регіону. Основні положення науковця викладені на сторінках близько 200 наукових праць та 5 монографій. Особливістю його наукових робіт було глибоке знання матеріальної культури пам’яток літописних сіверян та давньоруського часу, а також їх сусідів. Головна увага вченого концентрувалася на поселенських та поховальних пам’ятках. Очолювана ним Лівобережна слов'яно-руська експедиція Інституту археології займалась вивченням десятків важливих середньовічних пам’яток України, серед яких Битицьке та Опішнянське городища, Зеленогайсujhький археологічний комплекс, літописні міста Нічан, Путивль, Лубен, Ромен, епонімні пам’ятки волинцевської та роменської культури тощо. Вчений запропонував власну схему еволюції основних складових матеріальної культури слов'ян Дніпровського Лівобережжя від старожитностей VI—VII ст. до роменсько-давньоруських пам'яток ХІ ст. Результатом його досліджень став висновок про єдину «волинцевсько-роменську» чи «сіверянську» культуру Дніпровського Лівобережжя VIII — початку ХІ ст.

Чільне місце в роботах О. В. Сухобокова відводилося також глиняному посуду — найбільш масовому археологічному матеріалу, який використовувався дослідником для створення хронологічної шкали середньовічних культур Лівобережжя . Висновки та розробки вченого, пов’язані з керамічним комплексом пам’яток Дніпровського Лівобережжя, визначили напрямки та перспективи подальших досліджень середньовічного гончарства слов’ян та їх сусідів, особливо літописних сіверян.