Иевлев М.М. Очерки античной палеоэкологии Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья. — К.: Видавець Олег Філюк, 2014. — 276 с.

Монография посвящена проблеме взаимодействия природы и общества на территории Северного Причерноморья, рассматриваемая на примере Ольвийского государства. Возникнув в VII в. до н.э. оно существует до IV в. н.э.,то есть практически весь период существования античной цивилизации на территории Северного Причерноморья. В монографии определяется роль и степень влияния происходивших природных изменений на хозяйственную деятельность населения, а так же роль антропогенного фактора в изменениях ландшафтов региона. Сделана попытка произвести реконструкцию окружающей среды района Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья на основных этапах развития Ольвийского государства: архаическом, классико-эллинистическом и римском.

Книга рассчитана на археологов, палеогеографов и всех, кто занимается проблемами взаимодействия природы и общества.

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Дорогі друзі і колеги!

Щиро вітаємо Вас із Новим Роком і Різдвом!

Хай у новому році Вам таланить у всіх  Ваших справах!

Правління

Нещодавно в Інституті археології НАН України відбулося вручення премії академіка Петра Толочка за 2013 рік. Цього разу лауреатом премії стала кандидат історичних наук, лаборант відділу археології Києва Олена Оногда.

На сайті Державної служби з питань регуляторної політики та підприємництва з’явилося повідомлення про те, що голова цього органу Михайло Бродський висловив зауваження стосовно проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416).
Основним інформаційним посилом цього повідомлення є думка М. Бродського, що науковій археологічній експертизі мають підлягати лише землі історико-культурного призначення. Таке зауваження свідчить про те, що керівник такого важливого органу як Державна служба з питань регуляторної політики та підприємництва, а також чисельний апарат його радників, будучи абсолютно некомпетентними у проблематиці нормативного регулювання охорони археологічної спадщини, не спромоглися навіть прочитати пояснювальну записку до законопроекту.
Обмеження сфери проведення археологічної експертизи виключно землями історико-культурного призначення є повним безглуздям, адже основним завданням наукової археологічної експертизи є визначення наявності чи відсутності на певній земельній ділянці археологічних об’єктів. Унікальні пам’ятки й інші археологічні  знахідки можуть бути виявлені  будь-де, незалежно від того, чи віднесено органами влади відповідні території до категорії земель історико-культурного призначення. Крім того, згідно з українським законодавством навіть землі, на яких визначено й зареєстровано археологічні пам’ятки, зони їх охорони, охоронювані археологічні території чи історичні ареали населених місць, не стають автоматично землями історико-культурного призначення. Це пов’язано з тим, що наявність археологічних об’єктів на ділянці породжує обов’язок держави й суспільства забезпечити облік та охорону відповідних об’єктів, а для цього не завжди потрібно використовувати земельну ділянку виключно в історико-культурних цілях.
Таким чином, ми наполягаємо на тому, що сфера проведення археологічної експертизи має визначатися не кадастровою документацією, а дійсними потребами розвитку археологічної науки й збереження об’єктів археологічної спадщини, більшість з яких досі невідомі науці, а приблизно 99% тих об’єктів, що вже виявлені, ще потребують виділення значних коштів для визначення їх дійсних меж, паспортизації та реєстрації як пам’яток археології.
Так само необґрунтованим і навіть неправомірним є зауваження щодо запропонованої в законопроекті системи отримання дозволів на використання в Україні металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології з метою пошуку рухомих археологічних предметів. М. Бродський виступає проти самої ідеї таких дозволів, керуючись тим, що, мовляв, це створюватиме додаткові навантаження на підприємців. Але цікаво з якого ж саме часу українська держава офіційно визнала пошук рухомих археологічних предметів законною підприємницькою діяльністю? Ми вже звикли, що держава не веде боротьби з чорною археологією, але є просто верхом цинізму фактичне визнання з вуст керівника високого державного органу, що пограбування археологічних пам’яток не лише не засуджується, а й потребує дерегуляції. Насправді, запровадження процедури видання попереднього спеціального дозволу на використання в археологічних дослідженнях детекторів металу та будь-якого іншого обладнання чи методів виявлення археологічних об'єктів є імперативною вимогою статті 3 ратифікованої Україною Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини. У більшості європейських країн процедура одержання відповідних дозволів набагато жорсткіша, ніж та, що пропонується законопроектом № 3416. Але зрозуміло, що міжнародні конвенції не є аргументом для М. Бродського та всього легіону наших відважних «дерегуляторів».
Ми закликаємо усі здорові сили нашого суспільства до протидії таким проявам невігластва й некомпетентності вітчизняного бюрократичного апарату, а також до відстоювання засад професіоналізму й фахового підходу стосовно сфери охорони археологічної спадщини.

Схвалено на засіданні правління ВГО САУ (протокол № 2 від 10.12.2013).

На сайті Державної служби з питань регуляторної політики та підприємництва з’явилося повідомлення про те, що голова цього органу Михайло Бродський висловив зауваження стосовно проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416).
Основним інформаційним посилом цього повідомлення є думка М. Бродського, що науковій археологічній експертизі мають підлягати лише землі історико-культурного призначення. Таке зауваження свідчить про те, що керівник такого важливого органу як Державна служба з питань регуляторної політики та підприємництва, а також чисельний апарат його радників, будучи абсолютно некомпетентними у проблематиці нормативного регулювання охорони археологічної спадщини, не спромоглися навіть прочитати пояснювальну записку до законопроекту.
Обмеження сфери проведення археологічної експертизи виключно землями історико-культурного призначення є повним безглуздям, адже основним завданням наукової археологічної експертизи є визначення наявності чи відсутності на певній земельній ділянці археологічних об’єктів. Унікальні пам’ятки й інші археологічні  знахідки можуть бути виявлені  будь-де, незалежно від того, чи віднесено органами влади відповідні території до категорії земель історико-культурного призначення. Крім того, згідно з українським законодавством навіть землі, на яких визначено й зареєстровано археологічні пам’ятки, зони їх охорони, охоронювані археологічні території чи історичні ареали населених місць, не стають автоматично землями історико-культурного призначення. Це пов’язано з тим, що наявність археологічних об’єктів на ділянці породжує обов’язок держави й суспільства забезпечити облік та охорону відповідних об’єктів, а для цього не завжди потрібно використовувати земельну ділянку виключно в історико-культурних цілях.
Таким чином, ми наполягаємо на тому, що сфера проведення археологічної експертизи має визначатися не кадастровою документацією, а дійсними потребами розвитку археологічної науки й збереження об’єктів археологічної спадщини, більшість з яких досі невідомі науці, а приблизно 99% тих об’єктів, що вже виявлені, ще потребують виділення значних коштів для визначення їх дійсних меж, паспортизації та реєстрації як пам’яток археології.
Так само необґрунтованим і навіть неправомірним є зауваження щодо запропонованої в законопроекті системи отримання дозволів на використання в Україні металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології з метою пошуку рухомих археологічних предметів. М. Бродський виступає проти самої ідеї таких дозволів, керуючись тим, що, мовляв, це створюватиме додаткові навантаження на підприємців. Але цікаво з якого ж саме часу українська держава офіційно визнала пошук рухомих археологічних предметів законною підприємницькою діяльністю? Ми вже звикли, що держава не веде боротьби з чорною археологією, але є просто верхом цинізму фактичне визнання з вуст керівника високого державного органу, що пограбування археологічних пам’яток не лише не засуджується, а й потребує дерегуляції. Насправді, запровадження процедури видання попереднього спеціального дозволу на використання в археологічних дослідженнях детекторів металу та будь-якого іншого обладнання чи методів виявлення археологічних об'єктів є імперативною вимогою статті 3 ратифікованої Україною Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини. У більшості європейських країн процедура одержання відповідних дозволів набагато жорсткіша, ніж та, що пропонується законопроектом № 3416. Але зрозуміло, що міжнародні конвенції не є аргументом для М. Бродського та всього легіону наших відважних «дерегуляторів».
Ми закликаємо усі здорові сили нашого суспільства до протидії таким проявам невігластва й некомпетентності вітчизняного бюрократичного апарату, а також до відстоювання засад професіоналізму й фахового підходу стосовно сфери охорони археологічної спадщини.

Схвалено на засіданні правління ВГО САУ (протокол № 2 від 10.12.2013).

Президенту України
В. Ф. Януковичу

Шановний Вікторе Федоровичу!

Інститут археології НАН України як провідна українська наукова установа археологічного профілю вважає своїм обов’язком повідомити Вам про загрозливу ситуацію, яка склалася в сфері охорони культурної і, зокрема, археологічної спадщини в Україні.
Вами не раз висловлювалася Ваша непохитна позиція стосовно необхідності збереження культурних пам’яток, пріоритетності охорони культурної спадщини, неможливості пояснення нехтування цією справою через сучасні інтереси розвитку окремих галузей народного господарства. Особливо важливим для нас є Ваше доручення № 1-1/579 від 16 березня 2013 року щодо вжиття заходів до захисту археологічної спадщини під час відведення земельних ділянок.
Ваше доручення було реакцією на те, що сьогоднішній механізм відведення земельних ділянок фактично не враховує необхідність охорони розміщених на цих ділянках об’єктів археології. Таким чином, велика кількість археологічних пам’яток, багато з яких досі невідомі науці, потрапляє в приватну власність, і держава, таким чином, повністю усувається від необхідності їх виявлення й узяття під охорону, що різко суперечить ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якою зовсім не допускається приватної власності на пам’ятки археології. Україна щороку несе непоправні збитки від приватизації цінних в археологічному відношенні земель, з майже безальтернативним подальшим знищенням чи пошкодженням у процесі господарської діяльності розміщених на них пам’яток.
Зарадити зазначеним проблемам може лише комплекс законодавчих заходів стосовно гарантій проведення попередніх археологічних досліджень земельних ділянок при їх відведенні, спрощення процедур взяття археологічних об’єктів на державний облік тощо.
Необхідність внесення відповідних змін до законодавства була визнана більшістю відомств, до яких було надіслане Ваше доручення. Розпорядженням Віце-прем’єр міністра України К. Грищенка було створено робочу групу з підготовки проекту таких змін. Разом з тим створення робочої групи виявилося звичайною формальністю. Досі немає інформації не те що про початок роботи цієї групи, але й про затвердження її персонального складу.
За відсутності єдиного координаційного центру, який би слугував доказом усвідомлення державою значення охорони археологічної спадщини, поодинокі ініціативи нашого Інституту, Міністерства культури України та інших небайдужих суб’єктів зустрічають агресивне заперечення або цілковите нерозуміння ще на стадії постановлення проблеми. Складається враження, що органи земельних ресурсів, аграрної політики, регіонального розвитку та будівництва, будучи зацікавленими у реалізації власних внутрішньовідомчих завдань, бачать в археологічній спадщині лише перешкоду в справі освоєння земель, але жодним чином не безумовну загальносуспільну цінність і об’єкт, що вимагає найобережнішого ставлення й найсуворішої охорони.  
Показовим є той факт, що була заблокована навіть дуже компромісна ініціатива Національного інституту стратегічних досліджень щодо визначення в державних будівельних нормах такого терміна як «археологічні вишукування», що лише удосконалило би нормативні рамки фінансування будівельними організаціями археологічних досліджень, при цьому нікого до цього не зобов’язуючи.
Іншим кричущим випадком є прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок» від 2 липня 2013 р. Цей закон повністю забороняє будь-які обстеження чи експертизи при відведенні земельних ділянок, навіть за наявності на цих ділянках зареєстрованих пам’яток археології. Крім того, цей акт майже усуває органи охорони культурної спадщини від процедури погодження відведення земельних ділянок.
Ураховуючи на ситуацію, яка склалася, просимо Вас, пане Президенте, взяти під особистий контроль і вимагати якнайшвидшого виконання, а зовсім не обговорення обґрунтованості та доцільності, Вашого доручення № 1-1/579 від 16 березня 2013 року.

З глибокою повагою,
Голова Українського товариства охорони пам‘яток історії та культури,
Директор Інститутуакадемік НАН України                                                                      П.П. Толочко

Президенту України
В. Ф. Януковичу

Шановний Вікторе Федоровичу!

Інститут археології НАН України як провідна українська наукова установа археологічного профілю вважає своїм обов’язком повідомити Вам про загрозливу ситуацію, яка склалася в сфері охорони культурної і, зокрема, археологічної спадщини в Україні.
Вами не раз висловлювалася Ваша непохитна позиція стосовно необхідності збереження культурних пам’яток, пріоритетності охорони культурної спадщини, неможливості пояснення нехтування цією справою через сучасні інтереси розвитку окремих галузей народного господарства. Особливо важливим для нас є Ваше доручення № 1-1/579 від 16 березня 2013 року щодо вжиття заходів до захисту археологічної спадщини під час відведення земельних ділянок.
Ваше доручення було реакцією на те, що сьогоднішній механізм відведення земельних ділянок фактично не враховує необхідність охорони розміщених на цих ділянках об’єктів археології. Таким чином, велика кількість археологічних пам’яток, багато з яких досі невідомі науці, потрапляє в приватну власність, і держава, таким чином, повністю усувається від необхідності їх виявлення й узяття під охорону, що різко суперечить ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якою зовсім не допускається приватної власності на пам’ятки археології. Україна щороку несе непоправні збитки від приватизації цінних в археологічному відношенні земель, з майже безальтернативним подальшим знищенням чи пошкодженням у процесі господарської діяльності розміщених на них пам’яток.
Зарадити зазначеним проблемам може лише комплекс законодавчих заходів стосовно гарантій проведення попередніх археологічних досліджень земельних ділянок при їх відведенні, спрощення процедур взяття археологічних об’єктів на державний облік тощо.
Необхідність внесення відповідних змін до законодавства була визнана більшістю відомств, до яких було надіслане Ваше доручення. Розпорядженням Віце-прем’єр міністра України К. Грищенка було створено робочу групу з підготовки проекту таких змін. Разом з тим створення робочої групи виявилося звичайною формальністю. Досі немає інформації не те що про початок роботи цієї групи, але й про затвердження її персонального складу.
За відсутності єдиного координаційного центру, який би слугував доказом усвідомлення державою значення охорони археологічної спадщини, поодинокі ініціативи нашого Інституту, Міністерства культури України та інших небайдужих суб’єктів зустрічають агресивне заперечення або цілковите нерозуміння ще на стадії постановлення проблеми. Складається враження, що органи земельних ресурсів, аграрної політики, регіонального розвитку та будівництва, будучи зацікавленими у реалізації власних внутрішньовідомчих завдань, бачать в археологічній спадщині лише перешкоду в справі освоєння земель, але жодним чином не безумовну загальносуспільну цінність і об’єкт, що вимагає найобережнішого ставлення й найсуворішої охорони.  
Показовим є той факт, що була заблокована навіть дуже компромісна ініціатива Національного інституту стратегічних досліджень щодо визначення в державних будівельних нормах такого терміна як «археологічні вишукування», що лише удосконалило би нормативні рамки фінансування будівельними організаціями археологічних досліджень, при цьому нікого до цього не зобов’язуючи.
Іншим кричущим випадком є прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок» від 2 липня 2013 р. Цей закон повністю забороняє будь-які обстеження чи експертизи при відведенні земельних ділянок, навіть за наявності на цих ділянках зареєстрованих пам’яток археології. Крім того, цей акт майже усуває органи охорони культурної спадщини від процедури погодження відведення земельних ділянок.
Ураховуючи на ситуацію, яка склалася, просимо Вас, пане Президенте, взяти під особистий контроль і вимагати якнайшвидшого виконання, а зовсім не обговорення обґрунтованості та доцільності, Вашого доручення № 1-1/579 від 16 березня 2013 року.

З глибокою повагою,
Голова Українського товариства охорони пам‘яток історії та культури,
Директор Інститутуакадемік НАН України                                                                      П.П. Толочко

Кулаков В.И. Реконструкция убора обитателей Янтарного берега в I—V вв. н. э. — К.: Видавець Олег Філюк, 2013. — 168 с.
Монография посвящена обзору истории и методологии создания графических реконструкций убора (комплекса одежды/снаряжения/украшений) жителей юго-восточной Балтии в римское время. В книге также привлекаются и археологические материалы эпохи викингов. Издание рассчитано на археологов, любителей древностей и участников процесса военно-исторических реконструкций.

Прогулянка вечірнім Львовом. Площа Ринок.

Вже учетверте у Винниках у передмісті Львова Історико-краєзнавций музей м.Винники спільно із Спілкою археологів України збирає археологів, істориків і музейників. Цього разу тема семінару охоплювала питання сакрального і культового у археології — проблеми інтерпретації культових і поховальних пам’яток. Ця доволі широка і дискусійна проблематика зібрала більше семидесяти доповідей, представлених вченими із Інституту археології НАН України (Київ, Україна), Польської академії наук і мистецтв (Варшава, Польща), Томського державного університету (Томськ, Росія), Жешувського університету (Жешув, Польща), Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (Київ, Україна), Інституту історії НАН Білорусі (Мінськ, Білорусь), ГО „Блакитний щит-Україна” (Торонто, Канада), Львівського національного університету ім.І.Франка (Львів, Україна), Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України (Львів, Україна), Національного заповідника „Давній Галич” (Івано-Франківськ, Україна), ОАСУ у Кіровоградській обл. ІА НАНУ (Кіровоград, Україна), Одеського археологічного музею (Одеса, Україна), Харківської академії архітектури (Харків, Україна), Чорноморського філіалу Московського державного університету ім. М.Ломоносова (Севастополь, Україна), Національного заповідника „Херсонес Таврійський” (Севастополь, Україна), Краківського археологічного музею (Краків, Україна), Запорізького історичного музею (Запоріжжя, Україна), Центру археології Києва ІА НАНУ (Київ, Україна), Чернігівського державного педагогічного університету (Чернігів, Україна), Рятівної археологічної служби ІА НАН України (Львів, Україна), ДП „Подільська археологія” ІА НАНУ (Тернопіль, Україна), ДП „Волинські старожитності” ІА НАНУ (Луцьк, Україна) та ін. Наш семінар цього разу об’єднав учених із п’яти країн Європи, Азії і Америки.
Крім того до відкриття семінару було підготовано дві виставки у Історико-краєзнавчому музеї м.Винники — археологічну і фотоматеріалів „Сакральний світ очима Юліана Дороша.” Остання представляє фотороботи видатного українського фотографа і кінематографіста ХХ ст., на світлинах якого часто-густо збереглися пам’ятки, які вже є давно втраченими у поневіряннях між війнами і революціями.
За результатами семінару буде видано збірку наукових праць із статями по темах доповідей учасників семінару.

Евеліна Кравченко

Шановні колеги!

Для якісного випуску АДУ та контролю за подачею статей з виконанням вимог їх написання, прохання терміново надіслати статті до АДУ на цю електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду . Останній термін подачі - 30 листопада. У разі ненадходження статті у цей термін, видачу відкритих листів на наступний рік буде поставлено під питання.

Скачати пам'ятку автора АДУ (.doc)

Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності
В. А. Кириленку

Шановний В’ячеславе Анатолійовичу!

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України»  звертається до Вас з проханням підтримати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416), який передано на розгляд до очолюваного Вами комітету.
Ми вкрай стурбовані ситуацією, яка склалася в даний час з охороною археологічної спадщини в державі. В результаті безсистемних змін до законодавства, спрямованих нібито для скорочення процедури відведення земельних ділянок, повністю зруйнований механізм захисту об’єктів археологічної спадщини. Пам’ятки археології стали беззахисними перед навалою будівельних організацій та землекористувачів.
До нас надходять шокуючі дані про випадки руйнування давніх поселень, могильників, городищ забудовниками, фактами передачі земельних ділянок, на яких розміщені пам’ятки археології у приватну власність.
Україна єдина держава в Європі, яка цілковито ігнорує вимоги  Європейської конвенції «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Верховною радою України у 2004 році. На очах сучасників гине найцінніший скарб держави – історична спадщина. Наноситься суттєва шкода історичному надбанню Європейської цивілізації.
Першим кроком до виправлення цієї критичної ситуації стало б впровадження процедури наукової археологічної експертизи на стадії виготовлення проекту землеустрою з метою встановлення наявності на виділеній ділянці об’єкта історичної спадщини.

Законопроектом встановлено також вичерпаний перелік випадків при яких необхідно проведення наукової археологічної експертизи, пропонується механізм впровадження контролю за руйнівною діяльністю чорних археологів, зокрема, використання металодетекторів ґрунту.

Прийнято на засіданні правління ВГО САУ від 29.10.2013 р. (протокол № 1).

Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності
В. А. Кириленку

Шановний В’ячеславе Анатолійовичу!

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України»  звертається до Вас з проханням підтримати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416), який передано на розгляд до очолюваного Вами комітету.
Ми вкрай стурбовані ситуацією, яка склалася в даний час з охороною археологічної спадщини в державі. В результаті безсистемних змін до законодавства, спрямованих нібито для скорочення процедури відведення земельних ділянок, повністю зруйнований механізм захисту об’єктів археологічної спадщини. Пам’ятки археології стали беззахисними перед навалою будівельних організацій та землекористувачів.
До нас надходять шокуючі дані про випадки руйнування давніх поселень, могильників, городищ забудовниками, фактами передачі земельних ділянок, на яких розміщені пам’ятки археології у приватну власність.
Україна єдина держава в Європі, яка цілковито ігнорує вимоги  Європейської конвенції «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Верховною радою України у 2004 році. На очах сучасників гине найцінніший скарб держави – історична спадщина. Наноситься суттєва шкода історичному надбанню Європейської цивілізації.
Першим кроком до виправлення цієї критичної ситуації стало б впровадження процедури наукової археологічної експертизи на стадії виготовлення проекту землеустрою з метою встановлення наявності на виділеній ділянці об’єкта історичної спадщини.

Законопроектом встановлено також вичерпаний перелік випадків при яких необхідно проведення наукової археологічної експертизи, пропонується механізм впровадження контролю за руйнівною діяльністю чорних археологів, зокрема, використання металодетекторів ґрунту.

Прийнято на засіданні правління ВГО САУ від 29.10.2013 р. (протокол № 1).

Важливо!

Державне підприємство «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (далі – ОАСУ) наполягає на частковій недостовірності інформації, оприлюдненої прес-службою Прокуратури Чернігівської області та поширеної через мережу Інтернет, про «черговий подвиг правоохоронців», які нібито зафіксували факт одержання хабара на суму 50 тисяч гривень одним із керівників нашого підприємства.

За даними Чернігівського дочірнього підприємства ОАСУ «Старожитності Полісся» мова йде про археолога А. Казакова, який не є співробітником ОАСУ, а отже й не може займати будь-яких керівних посад на підприємстві.

А. Казаков, який є високопрофесійним фаховим спеціалістом, як і інші археологи України спорадично залучається на основі цивільно-правових договорів до роботи ОАСУ для участі у виконанні термінових науково-рятівних археологічних досліджень на території України.

«Сенсаційне» повідомлення, вміщене в Інтернеті, ОАСУ розглядає як чергову провокацію проти українських археологів, організовану на замовлення приватних осіб і організацій, яким науковці на підставі чинного законодавства заважають «освоювати земельні ділянки з пам’ятками археології». Боротьба проти науковців цілком відповідає сьогоднішній «гуманітарній політиці» окремих державних відомств, які змінами до законодавства, іншими методами, в тому числі численними брехливими інсинуаціями, прагнуть відтіснити археологів з процесу землевідводів та міської забудови, скомпрометувати їхню законну діяльність по захисту археологічної  спадщини України.

Ми вимагаємо негайного вибачення й спростування поміщеної інформації та залишаємо за собою право на захист честі й гідності нашої наукової організації через суд.

Адміністрація  ОАСУ.

"В Измаиле варварски уничтожается история: бульдозеры срывают археологический памятник" (Думская.net)

Мартыненко И.Э. Международная и национальные правовые системы охраны историко-культурного наследия государств-учасниц СНГ: учебное пособие. - Москва, 2012. - 943 с. (.pdf)

Ні корупції!

Блогери України проти корупції

Хто захистить Софію від суддів та чиновників?

Марина Соловйова – адвокат, громадський активіст

Опублікував Ні корупції! on 22.06.2013

Читати тут »

Alexander J. Motyl

Misrepresenting History at the Kyiv Museum

Читати тут »

круглого столу «Обговорення проекту Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів"»

від 11 червня 2013 року.

Читати тут »