Говорячи про інше питання порядку денного засідання Гуманітарної ради — про невідкладні завдання у сфері збереження та охорони культурної спадщини в Україні, Президент констатував, що Україна має безцінну культурну спадщину, що становить невід’ємну частину пам’яті та історії українського народу, яку необхідно зберегти і передати майбутнім поколінням.
«Рівень суспільної опіки над такими об’єктами є випробуванням на нашу державну зрілість, на нашу європейськість, про яку ми весь час кажемо. Це — надзвичайно складна і відповідальна справа. Розпорошеність повноважень і фінансових ресурсів, відсутність координації та узгодженості в діях негативно впливають на збереження пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників і музейних колекцій. Це питання потребує чіткого окреслення в контексті проведення адміністративної реформи.
Я вимагатиму суворого покарання за протиправні дії, маніпуляції об’єктами культурної спадщини. Ми зараз цю роботу проводимо разом із правоохоронними органами. І я хочу застерегти всіх — про це кажу публічно — застерегти тих, хто має такі плани на майбутнє. По-перше, це не вдасться, по-друге, ми з ганьбою припинимо будь-які намагання робити це в Україні», — підкреслив Глава держави.
«Будь-яка політика передбачає забезпечення її відповідним фінансуванням. Якщо держава бере під свій захист об’єкти культурної спадщини, то вона повинна виконувати свої зобов’язання. Насамперед це стосується пам’яток світового та загальнонаціонального значення. Відповідні кошти на їх утримання вже повинні бути передбачені у Державному бюджеті на 2011 рік.
Україна має понад 140 тисяч пам’яток, з них понад 4 тисячі — національного значення. Маємо визнати, що на сьогодні значну кількість пам’яток держава утримувати не може. Як свідчить світова практика, жодна країна не забезпечує фінансування пам’яткоохоронної галузі повністю за рахунок державного бюджету. У багатьох країнах держава забезпечує половину, а то й третину необхідних видатків. Це — світова практика. Отже, треба вирішувати питання про залучення інших джерел фінансування.
На мій погляд, прозорі механізми будуть стимулювати роботу як фахівців-археологів, реставраторів, дослідників, так і інвесторів. Головним завданням держави має стати створення привабливих умов для залучення в цю сферу інвесторів. Для цього насамперед необхідно провести інвентаризацію з подальшою паспортизацією всіх об’єктів культурної спадщини.
Необхідно вивчити можливість надання тих чи інших об’єктів у концесію, визначити концесійні умови. Ми маємо приклад залучення приватних інвестицій на виконання реставраційних робіт шляхом передачі пам’яток культурної спадщини у концесію у Львівській області. Загальновідомо, що культурні надбання стимулюють економічну життєздатність громади. Ми повинні знайти баланс між необхідністю охорони культурної спадщини та економічною вигодою від її використання.
Зрозуміло, що потрібне спрощення теперішньої дозвільної системи, бо в своєму нинішньому стані ця система призводить до масштабної корупції і руйнування. Але з іншого боку, у процесі реформування бажано, як кажуть, «не вихлюпнути з водою дитину».
Відомо, що Уряд зараз готує ледь не революційні зміни до законодавства про містобудівну діяльність. Хотілося б побажати розробникам проекту зваженого підходу до законодавчих ініціатив, щоб не повторити ситуацію, яка склалася з Податковим кодексом. Тому нам треба буде уважно слідкувати за цим питанням і вчасно реагувати. Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини.
Особливу увагу необхідно приділити українським об’єктам, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це наша всенародна гордість. Ми повинні усвідомлювати свою відповідальність перед світовою спільнотою за їх збереження. Якщо Україна не виконає своїх зобов’язань щодо належного утримання об’єктів світового значення, суттєво постраждає престиж нашої держави.
Не виключені й проблеми з включенням до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО інших унікальних українських пам’яток, зокрема таких, як Бахчисарайський палац і Херсонес Таврійський. Які основні завдання стоять перед нами у цьому зв’язку?
Законодавчо закріпити охоронний статус територій, віднесених до Списку світової спадщини ЮНЕСКО та їх буферних зон. Визначити при цьому можливі режими їх використання та напрямки збереження; передбачити створення при територіях, що належать до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, Наглядових рад, до яких входили б представники Держкультспадщини, органів місцевого самоврядування, громадських пам’яткоохоронних організацій та міжнародні експерти ЮНЕСКО високого рівня; введення мораторію на будівництво в межах охоронних і буферних зон об’єктів; урахування статусу пам’яток світового надбання та режимів використання їх територій при плануванні розвитку міст.
З метою усунення цих проблем потрібно невідкладно підготувати та внести до Верховної Ради України законопроект, яким передбачити доповнення Закону України «Про охорону культурної спадщини» окремим розділом, присвяченим питанням охорони пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Не менш важливу проблему становить так звана «чорна археологія». Зростаючі апетити деяких колекціонерів до безцінних старовинних речей призвели до виникнення потужного чорного ринку незаконної торгівлі культурними цінностями. Безумовно, з цим держава не буде миритися.
Ми зобов’язані вжити заходів щодо дотримання вимог міжнародних актів та на законодавчому рівні покласти край нелегальному видобутку, обігу і колекціонуванню археологічних знахідок. Необхідно внести зміни до законів України «Про охорону археологічної спадщини», «Про музеї та музейну справу» щодо віднесення приватних археологічних колекцій до державної частини Музейного фонду України, встановлення порядку управління ними, а також санкцій за відмову від їх реєстрації.
Вважаю, що цими та іншими заходами, а також спільною увагою і турботою до збереження національної культурної спадщини, буде забезпечено подальший культурний розвиток України», — сказав у своєму виступі Глава держави.
Інформація Прес-служби Президента України Віктора Януковича
22.12.2010
З виступу Президента України В.Ф. Януковича на засіданні Громадської гуманітарної ради при Президентові України (м.Київ, 22 грудня 2010 року)
Неоголошений, за браком часу, виступ члена Громадської Гуманітарної ради при президентові України академіка НАН України П.П. Толочка на засіданні ради 22 грудня 2010 р.
Високошановний Віктор Федорович!
Говорити я буду про охорону історико-культурної спадщини, котра, на жаль, ніколи не була серед державних пріоритетів. Не все гаразд з нею і в даний час. Негативні тенденції мають місце як у законодавчій сфері, так і в адміністративній практиці.
так, згідно з поправками до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», (ст. 9') від 09.09.2010 року можливість приватизувати земельні ділянки без попередньої археологічної експертизи одержали «фізичні особи». Виходячи з того, що ними приватизується близько 90 % земельних ділянок, неважко передбачити долю археологічних пам’яток. викликає занепокоєння і проект Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», поданий Кабінетом міністрів на розгляд Верховної ради України. У ньому пропонується вилучити із законодавства не тільки проведення наукової археологічної експертизи земельних ділянок, відведених під будівництво, але й унеможливити контроль за цим органів охорони культурної спадщини. Їхні представники, згідно проекту, будуть залучатися до погоджень лише у випадку, коли під приватизацію потраплять землі історико-культурного призначення. В умовах відсутності повного кадастру земель і невизначеності земель історико-культурного призначення, це безперечно також призведе до значних втрат.
Спрощення погоджувально-дозвільної системи будівництва, що в цілому є правильним, може спричиниться до того, що зміст нового закону увійде в суперечність із Європейською конвенцією «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Верховною Радою України 10.ХІІ.2003 р. стаття 5 цієї Конвенції чітко визначає, що плани облаштування територій мають бути узгоджені і поєднані з відповідними потребами археології.
Насторожує негативне ставлення високих представників виконавчої влади до охорони історико-культурної спадщини і людей, що її здійснюють. Одні звинувачують археологів у набиванні ними своїх кишень мільйонами гривень під, начебто, надуманим приводом необхідності проведення археологічної експертизи, інші заявляють: «А навіщо взагалі платити археологам за початок будівництва?» Маємо елементарне нерозуміння того, що археологи провадять охоронні роботи не для задоволення своїх професійних інтересів, а на виконання відповідних законоположень і є такими ж державними людьми, як і високопосадовці, що мають до них претензії.
І ще про одну культурно-охоронну проблему, яка перейшла у спадщину від попередньої президентської адміністрації. Мова про відбудову Десятинної церкви. І в минулому, і тепер я дотримуюся думки, що цього робити не можна. По-перше, тому, що ми не знаємо, якою вона була в давньоруські часи, а по-друге, нове будівництво неминуче призведе до нищення того оригінального, що лишилося від церкви.
Мені доводилося чути спекулятивні заяви, що відновленням Десятинної церкви опікується сам патріарх Руської православної церкви Кирилло, який отримав певні обіцянки щодо цього від президента України. Я порушив це питання на Патріаршій раді з культури і отримав цілком конкретну і розумну відповідь від патріарха. «Якщо спеціалісти не знають якою була Десятинна церква в давнину, — сказав він, — ні про яку відбудову не може бути й мови. Це був би своєрідний архітектурний кітч, який нікому не потрібний».
Я розумію, що нинішній владі доводиться вирішувати надзвичайно складні економічні і політичні проблеми, і очевидно, що культуро-охоронная сфера далеко не на першому місці. Але цілком очевидно, що абстрагуватися від неї влада не повинна.
23.12.2011
ЗВЕРНЕННЯ Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України»
Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю культурної спадщини України у зв’язку з підготовкою Міністерством регіонального розвитку та будівництва проекту Закону України «По регулювання містобудівної діяльності».
У пропонованому Законі встановлені норми (ст. 20, ст. 37, Перехідні положення п. 20, 25), які повністю виключають участь державних органів охорони культурної спадщини наукових установ держави у містобудуванні, а отже, під загрозою знищення опиниться вся археологічна спадщина держави.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва — автори законопроекту вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників проекту закону, ніякого значення немає низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася десятиліттями, в тому числі і щойно прийняті діючою сьогодні Верховною радою. Вони їх пропонують, без будь-яких підстав, ліквідувати. Бо треба будувати.
Авторам законопроекту на заваді не стоять навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини». Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, культурного розвитку. Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у законах України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Земельний кодекс України» тощо. Їх пропонується у перехідних положеннях проекту Закону ліквідувати.
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою (ст. 9' Закону України «Про охорону археологічної спадщини»).
Цей інструмент у проекті Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» пропонується також зняти. Автори наважилися навіть на відміну самого поняття «археологічна експертиза» у пам’яткоохоронному законодавстві України.
Пропонується також вилучити слово «будівельних» у погоджувальних статтях пам’яткоохоронного законодавства, що свідчить про намагання надати особливі привілеї будівельному бізнесу. На жаль, ціною знищення історії України.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів законопроекту, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Вимагаємо вилучення з тексту проекту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» положень, які мають характер наруги над історичною спадщиною України (статті 20, 37; пункти 20, 25 перехідних положень).
Проект Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» розглядається у прискореному режимі Верховною Радою України:
- комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (Голова Рибак В.В.);
- комітет з питань європейської інтеграції (Голова Тарасюк Б.І.);
- комітет з питань правової політики (голова Міщенко С.Г.).
Спілка археологів України звертається до науковців, інтелігенції, всіх, кому не байдужа доля національної культурної спадщини, висловити своє ставлення до цього «валуєвського» закону та його лобістів. Їх імена — С. Тигіпко, М. Бродський, В. Яцуба, Л. Скорик.
Правління
ЗВЕРНЕННЯ Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України»
Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю культурної спадщини України у зв’язку з підготовкою Міністерством регіонального розвитку та будівництва проекту Закону України «По регулювання містобудівної діяльності».
У пропонованому Законі встановлені норми (ст. 20, ст. 37, Перехідні положення п. 20, 25), які повністю виключають участь державних органів охорони культурної спадщини наукових установ держави у містобудуванні, а отже, під загрозою знищення опиниться вся археологічна спадщина держави.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва — автори законопроекту вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників проекту закону, ніякого значення немає низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася десятиліттями, в тому числі і щойно прийняті діючою сьогодні Верховною радою. Вони їх пропонують, без будь-яких підстав, ліквідувати. Бо треба будувати.
Авторам законопроекту на заваді не стоять навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини». Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, культурного розвитку. Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у законах України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Земельний кодекс України» тощо. Їх пропонується у перехідних положеннях проекту Закону ліквідувати.
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою (ст. 9' Закону України «Про охорону археологічної спадщини»).
Цей інструмент у проекті Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» пропонується також зняти. Автори наважилися навіть на відміну самого поняття «археологічна експертиза» у пам’яткоохоронному законодавстві України.
Пропонується також вилучити слово «будівельних» у погоджувальних статтях пам’яткоохоронного законодавства, що свідчить про намагання надати особливі привілеї будівельному бізнесу. На жаль, ціною знищення історії України.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів законопроекту, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Вимагаємо вилучення з тексту проекту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» положень, які мають характер наруги над історичною спадщиною України (статті 20, 37; пункти 20, 25 перехідних положень).
Проект Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» розглядається у прискореному режимі Верховною Радою України:
- комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (Голова Рибак В.В.);
- комітет з питань європейської інтеграції (Голова Тарасюк Б.І.);
- комітет з питань правової політики (голова Міщенко С.Г.).
Спілка археологів України звертається до науковців, інтелігенції, всіх, кому не байдужа доля національної культурної спадщини, висловити своє ставлення до цього «валуєвського» закону та його лобістів. Їх імена — С. Тигіпко, М. Бродський, В. Яцуба, Л. Скорик.
Правління
Лівенцівська фортеця під загрозою забудови!
Нещодавно до Інституту археології НАНУ та Київського осередку САУ від ростовських археологів надійшла вкрай тривожна інформація. Нам повідомляють про те, що територія Лівенцівського археологічного комплексу біля Ростова-на-Дону опинилася перед загрозою забудови. Рішення, яким надано право на будівництво тут сучасних котеджів, вочевидь незаконне. Звертає на себе увагу, що ситуація повністю є тотожною до тих, що також мають місце в Україні.
Головною складовою комплексу є всесвітньо відома Лівенцівська фортеця. Її досліджував наш спілчанин, на жаль вже покійний, С.Н. Братченко. Отже, ми аж ніяк не можемо бути осторонь того, що відбувається. Перелік наших реальних можливостей впливати на стан справ у Російській Федерації є вкрай обмеженим, але слово з нашого боку не буде зайвим. Отже прийняте рішення звернутися до губернатора Ростовської обл. В.Ю. Голубєва з листом, що наводиться нижче.
Сторінка 76 з 76