коментар нар. деп. України Івана Зайця
Вето Президента В.Януковича на Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» є технологією гри в «доброго царя». Це — не вето. Це — гра у вето.
Президент пропонує поправки лише до кількох статей, які кричуще суперечать Конституції України або категорично не сприймаються громадськістю. Однак поправки Президента не зачіпають самої ідеології Закону, неприйнятної в багатьох моментах з огляду на вже існуючі в демократичних державах управлінські моделі, український досвід містобудування та права громадян. Пропозиції Президента суттєво не покращують новий Закон. Руйнівний потенціал цього Закону не зменшиться навіть після їх прийняття.
Президент зробив вигляд, що дослухався до думки громадськості, яка, на відміну від урядовців та парламенту, на перше місце ставить національні інтереси, інтереси місцевих громад та громадян, а не інтереси соціально безвідповідального олігархічного бізнесу. Після цинічного ухвалення Закону парламентом відбулися неодноразові пікетування Адміністрації Президента обуреними громадянами з вимогою заветувати його в цілому. Аналогічні письмові звернення направили до Президента представники десятків, якщо не сотень, громадських об’єднань, вчені НАН України. Проігнорувати повністю вимоги громадськості Президент не наважився, але, по-суті, відмовився піти супротив тих, хто лобіював цей Закон.
У вступній частині своїх зауважень Президент справедливо зазначає, що «зміна існуючого порядку регулювання у цій сфері (містобудівній діяльності — І.З.) має здійснюватись виважено та збалансовано, ураховуючи інтереси як забудовників, так і громадян, територіальних громад та держави...». Президент визнає, що «Закон ... у запропонованій редакції не вирішує зазначених завдань, зокрема, щодо збалансованості інтересів суб’єктів містобудування, а в окремих випадках прямо порушує гарантовані Конституцією України права громадян, місцевого самоврядування». Президент вимушений був визнати, що Закон суттєво погіршує державне регулювання містобудівної діяльності, а також нехтує цілою низкою конституційних прав громадян та інтересами суспільства.
Законом знищено цілу низку важливих владних та громадських інститутів, зокрема, інститути екологічної, археологічної та інших експертиз, інститут громадських слухань, а інститут контролю за будівництвом державно-архітектурною інспекцією перетворюється на фікцію. Але ж інститути експертиз та громадських слухань, як і контролю, формувалися роками. І на практиці вони виявили свою високу ефективність, особливо громадські слухання, які фактично перетворилися в інститут об’єктивної комплексної експертизи будівельних проектів.
Можна констатувати, що Президент не взяв ним же встановленої у вступній частині пропозицій планки вимог до нового Закону. Проілюструємо це конкретними прикладами.
Перше. Президент України пропонує нову редакцію статті 21, яка регламентує громадське обговорення. Просте зіставлення предмету громадського обговорення, викладеного в пропозиціях Президента, з предметом громадського обговорення, визначеного в поки що діючому Законі України «Про планування і забудову територій», показує, що Президент В.Янукович далеко не відійшов від того руйнівного задуму, який міститься в новому Законі «Про регулювання містобудівної діяльності». Навіть після прийняття пропозицій Президента України вже не будуть проводитися громадські слухання щодо окремих об’єктів містобудування, на рівні яких саме й виникають конкретні проблеми для громадян і які породжують найбільшу зацікавленість громадськості та напругу в суспільстві.
Тривала історія «містобудівних війн» довела, що лише під час громадських слухань конкретних будівельних проектів виявлялися грубі порушення чинного законодавства, які допустили архітектори разом із державними погоджувальними органами. Так, якраз на громадських слуханнях в 2007 році було викрито і зафіксовано у протоколі недопустимі порушення державних будівельних норм допущені під час проектування торгово-офісного центру на вулиці Б. Хмельницького, 7 у Києві над станцією метро «Театральна». Тепер про це скандальне будівництво знає вся Україна. Громадські слухання зупинили руйнацію історичної садиби із чотирьох будинків-пам’яток на вулиці Пушкінській, 35-37 у місті Києві та не допустили будівництва елітної багатоповерхівки з підземним паркінгом і басейнами на даху на перетині Пейзажної алеї та Десятинного провулка в самому серці заповідника «Стародавній Київ». Таких прикладів можна навести багато.
Якщо владні погоджувальні органи забудовник міг офіційно купити і отримати бажане погодження, то громадські слухання йому залишалося тільки сфальшувати. Так, не отримавши згоди мешканців на спорудження висотної будівлі по вулиці О.Гончара, 17—23 у буферній зоні пам’ятки ЮНЕСКО, забудовник в 2008 році організував такі громадські слухання, де не були присутні мешканці житлових будинків, прилеглих до ділянки будівництва. В результаті Україна отримала міжнародний скандал, який ледве не закінчився включенням Святої Софії до «чорного списку» ЮНЕСКО. Деколи органи МВС навіть порушували кримінальні справи по фактах фальшування громадських слухань (наприклад, у місті Києві на вул. Лук’янівській 77, де у внутрішньо будинковому просторі забудовник намагався на місці дитячого майданчика звести висотку).
Так вже склалося в нашій країні, що тільки громадські слухання, проведені щодо конкретних об’єктів містобудування, стали дієвим інструментом збереження природного довкілля та історичного ландшафту древніх міст, а також перешкодою для вакханалії забудовників. Допущену фатальну помилку мав би виправити Президент, відновивши в Законі інститут громадських слухань в повному обсязі.
Пропозиція ж Президента зводиться до того, що предметом громадських слухань (обговорення) мають бути лише генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Ця пропозиція ще була б прийнятною, якби ці плани були в усіх населених пунктах. Однак, якщо міста ще мають генеральні плани, то планів зонування та детальних планів території немає навіть в м. Києві. В таких умовах Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» і в редакції Президента України робить, по-суті, інститут громадського обговорення фіктивним, мертвим.
Цей висновок підтверджується також і аналізом пропозицій Президента в частині правового регулювання таких важливих питань, як порядок проведення громадського обговорення, перелік осіб-учасників громадського обговорення, зміст та обсяг прав фізичних осіб, механізми забезпечення гарантованих Конституцією прав на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50 Конституції України), наслідки непроведення таких слухань. Зокрема, як в Законі «Про регулювання містобудівної діяльності», так і в пропозиціях Президента, визначення порядку проведення громадських слухань виводиться з законодавчого рівня та віддається на розсуд Кабінету Міністрів України. А це суттєво понижує рівень захищеності прав громадян.
Крім того, якщо нині, відповідно до діючого законодавства, мають враховуватись інтереси громадян, які проживають не тільки на території, до якої розробляється проектна містобудівна документація, але й на суміжній, то за пропозиціями Президента «суміжників» вже не існує.
Друге. Питання експертиз (екологічної, археологічної тощо).
Президент України не тільки не відновлює інститут експертиз проектної документації на будівництво (зокрема екологічної, санітарно-епідеміологічної, ядерної та радіаційної безпеки, археологічної), а пропонує цілком неприйнятний і насправді корупційний механізм вирішення проблеми, породженої прийняттям нового Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Президент В.Янукович запропонував замість попередньої експертизи ввести так звану «персоніфіковану відповідальність суб’єктів містобудівної діяльності» за негативні наслідки спричинені допущеними порушеннями при проектуванні та будівництві об’єктів містобудування.
Така пропозиція демонструє повне нерозуміння Президентом суті самого інституту експертизи і є ні чим іншим як підміною понять та пересмикуванням суті проблеми, яка поки що ефективно вирішується чинним законодавством.
Якщо експертиза спрямована на запобігання порушень на початкових етапах будівельної діяльності і недопущення потенційної шкоди (можливих екологічних збитків і катастроф, знищення археологічних пам’яток тощо), то запропонований Президентом механізм є відповідальністю постфактум, «биттям по хвостах», коли шкоди вже завдано і наслідки часто вже неможливо виправити.
Весь цивілізований світ давно перейшов до принципу запобігання, упередження шкідливих дій. Саме на це спрямоване все міжнародне законодавство, зокрема в екологічній сфері та сфері збереження культурної спадщини. Саме ці підходи ми зобов’язані реалізовувати в своєму національному законодавстві. Але цього не розуміє ні наш великий бізнес, ні уряд, ні Президент, ні весь правлячий режим.
Текст пропозицій Президента свідчить про абсолютно абсурдне розуміння владою цілком прозорого інституту експертизи як, начебто, джерела «корупційних ризиків». Якраз навпаки, запропонований В.Януковичем механізм кінцевої відповідальності по факту дозволятиме владі брати неугодний бізнес «на гачок» та сприятиме розвитку корупції. Адже, в таких умовах бізнес просто буде вимушений відкуповуватися від притягнення до правової відповідальності за вже нанесену шкоду (збитки).
Третє. Дивно, що у своїх пропозиціях до вето Президент ігнорує питання відновлення контролю за будівництвом, який цим Законом скасовується для всіх об’єктів містобудування І—ІІІ категорії складності. А чи виправдано в такому випадку існування окремої Державної архітектурно-будівельної інспекції? Чи не доцільніше з метою економії бюджетних коштів переформувати його у відділ при Мінрегіонбуді?
Після введення в дію Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ситуація в галузі містобудування стане ще більш некерованою, оскільки архітектурно-будівельний контроль будівельних проектів для значної частини об’єктів скасовується, а задеклароване законопроектом регулювання через зонінг сьогодні неможливе, оскільки фактично відсутнє по всій території України.
Вже цих прикладів, а їх можна було б навести значно більше, досить, щоб переконатися, що дане вето Президента В.Януковича є фікцією та є політтехнологією «випускання пари», спрямованою на створення видимості начебто конструктивної реакції влади на обурення громадян щодо нового суто лобістського, антиконституційного і антидемократичного закону. Замість обов’язкового для демократичного суспільства збалансування інтересів тріади – держави, бізнесу та громадськості – маємо фактичне усунення громадськості від впливу на суспільно важливі рішення та ганебну змову соціально безвідповідального олігархічного бізнесу з владою.
15.02.2011
ГОРА НАРОДИЛА МИШУ
НАВЧІТЬСЯ ЧУТИ!
17 лютого в четвер Верховна Рада України планує розглянути законопроект про регулювання містобудування з поправками від Президента України.
Незважаючи на те, що громадськості удалося досягти вето даного законопроекту Януковичем, однак внесені зміни не відобразили суспільних потреб.
Влада не почула народ — закон про містобудування так і лишився «вердиктом голодомору» та «законом для забудовників».
Тому в четвер 17 лютого о 13:30 під Верховною Радою України відбудеться громадська акція «Навчіться чути!». Громадські активісти, жителі Києва, екологи та археологи передадуть депутатам посилку з вимогами до закону, а також засобами, які допоможуть почути людей. Громадяни не мають наміру здаватися і тепер спільними зусиллями будуть домагатися втілення у життя сформульованих вимог.
На разі, громадські активісти, представники ініціативних груп, що борються з варварськими забудовами, екологи та археологи сформували спільні вимоги до того як має відбуватися містобудування. Вони наступні:
1. До виділення землі під забудову має бути проведена археологічна експертиза (якщо треба — розкопки) та складений детальний план забудови території. Проект цього плану має бути обговорений з громадою. Виділення землі під житлову забудову в межах міських парків, скверів і лісів забороняється.
2. Після затвердження детального плану забудови, що визнає зокрема кількість будинків та їхню поверховість, влада може виставляти землю на відкриті торги. Переможець на торгах повинен отримати екологічну експертизу свого проекту та згоду мешканців прилеглих житлових будинків. Лише після цього угода про продаж / оренду землі під забудову набуває чинності.
3. Гроші за експертизи сплачують покупці / орендатори землі, але через мерію. Напряму вони не замовляють висновки археологів та екологів — замовником їхніх експертиз виступає влада. При цьому в законодавство вноситься норма про кримінальну відповідальність експертів за фальсифікацію висновків.
4. Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» має набути чинності лише в умовах:
а) повноцінного наповнення і оприлюднення Державного реєстру нерухомих пам’яток України зі створенням та занесенням в кадастр охоронних зон навколо внесених об’єктів;
б) включення до кадастру усіх територій, що мають особливу цінність.
5. Прямо в законі — а не окремим документом як пропонує Віктор Янукович — має бути передбачена відповідальність за порушення правил при будівництві. По-перше, усі порушення мають бути усунені за рахунок забудовників — включно із знесенням незаконного будівництва. По-друге, посадові особи та керівники забудови мають нести кримінальну відповідальність за порушення. По-третє, компанія-замовник будівництва має сплачувати штрафи за порушення - до 100 тисяч неоподаткованих мінімумів.
Сформований перелік вимог громадян до законопроекту зігноровано.
«Закон для забудовників» не дає відповідь на проблему відповідальності забудовника, ігнорує екологічну та археологічну експертизу, а також громадські слухання щодо конкретних забудов.
Замість конструктивного діалогу і цивілізованого вирішення суспільних проблем, влада, на жаль, вирішила прийняти до уваги лише комерційний інтерес забудовників.
Організатори:
Громадський рух «Збережи старий Київ»
Всеукраїнська екологічна ліга
Ініціативні групи мешканців Києва по захисту від незаконних забудов
Громадська організація «Видибай-захист водойм та берегів»
Українська екологічна асоціація «Зелений світ»
Національний екологічний центр України
«Свідомо»
15.02.2011
ЗВЕРНЕННЯ СПІЛКИ АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ ДО ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Тринадцятого січня 2011 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пункт 19 Перехідних положень Закону містить речення, яке вилучає з Закону України «Про охорону археологічної спадщини» статтю 91. Це означає, що з прийняттям закону в нашій державі більше не існує археологічної експертизи відводів земельних ділянок. Українські археологи зверталися до Президента України з проханням накласти вето на новий Закон, попереджували про небезпечні для держави наслідки, які є неминучими через скасування археологічних експертиз.
Президент України В.Ф. Янукович 4 лютого 2011 року наклав вето на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» і подав у Верховну Раду пропозиції по поліпшенню його змісту. Нажаль, пропозиції Президента України не містили поправок, які стосувалися б проблеми скасування процедур, пов’язаних з охороною і дослідженням пам’яток археології. У зв’язку з цим у археологів України виникає занепокоєння, що текст пункту 19 перехідних положень залишиться незмінним і при новому розгляді тексту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».
Археологи України ще раз нагадують народними депутатам України про ті наслідки, які настануть для держави в разі знищення археологічної експертизи:
У найближчий час під ніж бульдозерів і скреперів попадуть тисячі археологічних пам’яток, що призведе до унеможливлення подальшого повноцінного вивчення давньої історії України.
При нищенні цих пам’яток отримають надзвичайний зиск грабіжники, так звані «чорні археологи», які миттєво домовляться з забудовниками про спільну діяльність під час руйнування пам’яток, які за новим Законом залишаються незахищеними.
Держава, крім збитків, пов’язаних з руйнуванням науки, понесе й значні матеріальні збитки, адже кожна пам’ятка археології має грошову оцінку. Вже в перший рік дії Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ці збитки досягнуть 9—10-значних цифр.
Пошириться практика відводів земельних ділянок під фіктивне будівництво. Метою таких відводів буде набуття вільного доступу до пам’яток археології, їх пограбування.
Вже протягом року припиняться всі археологічні дослідження, пов’язані з розкопками давніх поселень і могильників, які знаходяться на територіях, які потрапили під забудову.
У ситуації, коли будуть згорнуті програми новобудовних досліджень втратять роботу половина кваліфікованих археологів нашої країни, яких зараз і так налічується не більше двохсот. Останнє потягне за собою руйнування української археологічної школи, яка по праву вважається однією з провідних наукових шкіл світу.
Головним результатом прийняття Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в тому вигляді, в якому він перебуває зараз, навіть якщо будуть прийняті поправки Президента України, стане нищення суспільної моралі, в основі якої лежить повага до історичного минулого нашої країни.
У зв’язку з викладеним, ми пропонуємо депутатам Верховної Ради відмовитися при повторному розгляді Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від пункту 19 перехідних положень. Ми також наголошуємо, що змінювати законодавство по охороні археологічної спадщини можливо лише тоді, коли буде розроблена нова правова база. Не маючи зараз напрацьованих нових законів, не потрібно змінювати ті, що вже існують.
Ми також звертаємося особисто до Володимира Михайловича Литвина, який є Академіком НАН України, істориком за фахом і краще ніж будь-хто розуміє, які наслідки для вивчення давньої історії України несе нове містобудівне законодавство. Володимир Михайлович, ми просимо Вас не допустити того, щоб Верховна Рада України перетворилася на колективного Герострата української історії.
|
Голова спілки, докт. іст. наук, професор |
Д.Н. Козак |
|
Секретар, канд. іст. наук |
Е.А. Кравченко |
14.02.2011
ЗВЕРНЕННЯ СПІЛКИ АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ ДО ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Тринадцятого січня 2011 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пункт 19 Перехідних положень Закону містить речення, яке вилучає з Закону України «Про охорону археологічної спадщини» статтю 91. Це означає, що з прийняттям закону в нашій державі більше не існує археологічної експертизи відводів земельних ділянок. Українські археологи зверталися до Президента України з проханням накласти вето на новий Закон, попереджували про небезпечні для держави наслідки, які є неминучими через скасування археологічних експертиз.
Президент України В.Ф. Янукович 4 лютого 2011 року наклав вето на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» і подав у Верховну Раду пропозиції по поліпшенню його змісту. Нажаль, пропозиції Президента України не містили поправок, які стосувалися б проблеми скасування процедур, пов’язаних з охороною і дослідженням пам’яток археології. У зв’язку з цим у археологів України виникає занепокоєння, що текст пункту 19 перехідних положень залишиться незмінним і при новому розгляді тексту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».
Археологи України ще раз нагадують народними депутатам України про ті наслідки, які настануть для держави в разі знищення археологічної експертизи:
У найближчий час під ніж бульдозерів і скреперів попадуть тисячі археологічних пам’яток, що призведе до унеможливлення подальшого повноцінного вивчення давньої історії України.
При нищенні цих пам’яток отримають надзвичайний зиск грабіжники, так звані «чорні археологи», які миттєво домовляться з забудовниками про спільну діяльність під час руйнування пам’яток, які за новим Законом залишаються незахищеними.
Держава, крім збитків, пов’язаних з руйнуванням науки, понесе й значні матеріальні збитки, адже кожна пам’ятка археології має грошову оцінку. Вже в перший рік дії Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ці збитки досягнуть 9—10-значних цифр.
Пошириться практика відводів земельних ділянок під фіктивне будівництво. Метою таких відводів буде набуття вільного доступу до пам’яток археології, їх пограбування.
Вже протягом року припиняться всі археологічні дослідження, пов’язані з розкопками давніх поселень і могильників, які знаходяться на територіях, які потрапили під забудову.
У ситуації, коли будуть згорнуті програми новобудовних досліджень втратять роботу половина кваліфікованих археологів нашої країни, яких зараз і так налічується не більше двохсот. Останнє потягне за собою руйнування української археологічної школи, яка по праву вважається однією з провідних наукових шкіл світу.
Головним результатом прийняття Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в тому вигляді, в якому він перебуває зараз, навіть якщо будуть прийняті поправки Президента України, стане нищення суспільної моралі, в основі якої лежить повага до історичного минулого нашої країни.
У зв’язку з викладеним, ми пропонуємо депутатам Верховної Ради відмовитися при повторному розгляді Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від пункту 19 перехідних положень. Ми також наголошуємо, що змінювати законодавство по охороні археологічної спадщини можливо лише тоді, коли буде розроблена нова правова база. Не маючи зараз напрацьованих нових законів, не потрібно змінювати ті, що вже існують.
Ми також звертаємося особисто до Володимира Михайловича Литвина, який є Академіком НАН України, істориком за фахом і краще ніж будь-хто розуміє, які наслідки для вивчення давньої історії України несе нове містобудівне законодавство. Володимир Михайлович, ми просимо Вас не допустити того, щоб Верховна Рада України перетворилася на колективного Герострата української історії.
|
Голова спілки, докт. іст. наук, професор |
Д.Н. Козак |
|
Секретар, канд. іст. наук |
Е.А. Кравченко |
14.02.2011
Звіт про акцію протесту
Справа Прометеїв опинилася у надійних руках геростратів
У понеділок 17 січня у Києві біля Адміністрації Президента відбулася спільна акція протесту проти введення в дію закону «Про регулювання містобудівної діяльності» № 7418. У акції взяли участь археологи, екологи, історики, музейники, краєзнавці, науковці і громадськість. На наш заклик відгукнулися і кияни, яким не байдужа доля нашої національної спадщини.
Як відомо, 13 січня Верховною Радою України 296 голосами було прийнято закон, за яким будівельним компаніям дозволено проводити будівництво без будь-яких погоджень і наукових експертиз. Під варварське знищення підпадають тисячі археологічних пам’яток у всіх містах і міських зонах України, які ще не відкриті або відкриті, але не включені у реєстри пам’яток місцевого і національного значення. Закон підтримали фракції Партії регіонів, комуністи, позафракційні, а також П. Мовчан і В. Яворівський.
Під час акції було зібрано підписи проти впровадження цього закону, які було передано до Адміністрації Президента із вимогами ветувати варварський закон. Ніхто із Адміністрації до нас не вийшов. Щоправда, коментар уряду у СМІ був відповідний — там зібралася купка невігласів. Тобто в нашому уряді, який обирався народом, вважають членів-кореспондентів, професорів, докторів і кандидатів наук, наукових співробітників, викладачів ВИШів, музейників неволодіючими питаннями у власній галузі знань. А як же вони тоді відносяться до Президента?
Українська влада наслідує Герострата, який навмисне спалив храм Артеміди в Ефесі задля того, щоб прославитися. Треба віддати йому належне — він відомий дотепер. Чи знаємо ми приклад більш ницої слави? Наскільки треба бути невпевненими у собі, слабкими людьми, щоб таким чином стверджувати владу? Чи можна думати, що таким чином можна досягти позитивного результату? Невже ніхто ніколи не замислюється про конечність життя? Археологи за своє життя розкопують чимало могил. У варварських суспільствах туди разом із покійником клали усе його багатство, щоб покійний забрав його із собою в інший світ. Можемо авторитетно заявити: жодного разу не забрав! Як закопали, так і лежить, якщо свої ж прагматики не пограбували після похорон.
Ми звертаємося до української громадськості за підтримкою. Археологічні пам’ятки належать народу України, ми боремося не за власну, а за державну власність і національну спадщину.
Евеліна Кравченко
19.01.2011
Сторінка 75 з 76