«Ойум» — це легендарна країна, про яку мріяли германські племена. Згідно з їхніми уявленнями вона знаходилась там, де у пізньоримський час виникла і існувала черняхівська культура. Землі, звані прибульцями на своїй мові «Ойум», знаходилися в межах Скіфії, за річкою, в сусідстві з якою стелилися болота і вири. Місцевість на південному березі Балтійського моря, де вони висадилися і розселилися, вони назвали Готіскандза, що означає «готський берег», і можливо, надалі тут виникло місто Гданськ. Археологічні дані свідчать, що в I ст. н. е. на півночі сучасної Польщі з’явилося нове населення. «Ойум» традиційно локалізують на Придніпров’ї, по шляху руху готів з Нижньої Вісли на південь.
Саме «Ойуму» присвячене нове видання «Волинських старожитностей», підготовлене Відділом археології ранніх слов’ян та регіональних досліджень Інституту археології НАН України та  лабораторією археологічних досліджень Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова за фінансової підтримки НДЦ «Рятівна археологічна служба України» (м. Львів) під назвою «Черняхівська культура: матеріали досліджень». Упорядники видання кандидати історичних наук Олег Петраускас та Руслан Шишкін вважають, що «є певна паралель між бажанням давніх людей віднайти казково багату і в той же час майже недосяжну землю та працею сучасних археологів».
Збірка статей розглядалася спочатку як розгорнутий варіант тез доповідей конференції, присвяченій актуальним проблемам черняхівської культури, яка пройшла у Києві 15—17 жовтня 2010 р. Проте під час збирання матеріалів до упорядників звернулися колеги, які з різних причин не змогли прийняти участь в конференції, але мали роботи споріднені із її темою. Таким чином збірка поповнилася працями Д. Козака, С. Горбаненка, Д. Куштана, М. Авраменко, які співпали з тематичним напрямком конференції.
В останні десятиріччя окреслилося кілька традиційних тем у дослідженні черняхівської культури, які викликають посилену зацікавленість серед дослідників — хронологія, реконструкція одягу, аналіз кераміки та деталей одягу, поховальний обряд та ін. У збірнику вміщено статті дослідників пізньоримських старожитностей на території Південно-Східної Європи з України, Росії, Німеччини та Франції. Більшість статей присвячені публікації нових матеріалів, аналізу та історичним реконструкціям черняхівської культури.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
3.04.2012

У Волинському краєзнавчому музеї в Луцьку відбулася презентація наукового видання «Волино-Подільські археологічні студії. Випуск 3». Збірник продовжив видання 1990-х років, що виходили у Львові і на сьогоднішній день вже стали бібліографічною рідкістю. Перший випуск був присвячений Ігорю Свєшнікову, другий — накладом лише 30 примірників — Олегу Ольжичу-Кандибі. Третій випуск студій присвятили видатному українському археологу, історику та музеєзнавцю Юрію Миколайовичу Малєєву (1941—2006). Студії стали спільним виданням ДП «Волинські старожитності» та Волинського краєзнавчого музею і продовжили традиції попередніх випусків, об’єднавши матеріали дослідників-археологів з Волинської (О. Златогорський, М. Вашета, В. Баюк, С. Демедюк, С. Панишко, В. Стемковський, Г. Охріменко, Н. Скляренко, С. Локайчук), Львівської (В. Конопля, В. Оприск, Н. Білас, О. Сілаєв, А. Гавінський), Тернопільської (М. Ягодинська, Л. Строцень, В. Ільчишин, О. Дерех, М. Строцень) та Рівненської областей (Б. Прищепа, В. Ткач, А. Бардецький, Ю. Пшеничний).
У вступному слові «Земля і праця його імення та життя» добрим словом про Юрія Малєєва згадав знаний археолог Сергій Буйських. Під час презентації спогадами про видатного археолога поділилися його колеги та учні — Віталій Конопля, Богдан Прищепа та Сергій Панишко. Анатолій Силюк та Олексій Златогорський на презентації розповіли про структуру збірника, який окрім матеріалів з археологічних досліджень містить публікації розвідок 1988—1993 років на території Волинської та Тернопільської областей. Упорядники збірника — В. Конопля і О. Златогорський та директор Волинського краєзнавчого музею А. Силюк планують зробити студії археологічним щорічником західних областей України і проводити в березні — квітні у Волинському краєзнавчому музеї щорічні зібрання археологів.

Довідково

Малєєв Юрій Миколайович (1941—2006) — видатний український археолог, історик, музеєзнавець, доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Народився 2 серпня 1941 р. в Чернігові. Від 1946 р. проживав у м.Заліщики на Тернопільщині, де в 1959 р. закінчив середню школу. Виховувався в сім’ї, де прищеплювали любов і повагу до історії краю. У шкільні роки здійснював багато мандрівок під керівництвом учителя історії О.С. Тура, брав участь у розкопках. Із 1963 р. навчався на історичному факультеті Львівського університету ім. І. Франка. У 1966—1968 рр. продовжував навчання на історичному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка. Після закінчення університету в 1968—1974 рр. працював старшим лаборантом кафедри археології та музеєзнавства. У 1974—1982 рр. працює асистентом, а з 1982 по 1986 рр. старшим викладачем кафедри. З 1969 р. Ю. Малєєв постійно керував Дністровською археологічною експедицією Київського університету. У 1981 р. захистив дисертацію на тему: «Історія племен Західного Поділля та Прикарпаття у кінці бронзової доби — на початку залізної доби» та одержав ступінь кандидата історичних наук. Він був учасником багатьох наукових конференцій, проводив дослідження давньої історії Західного Поділля та Прикарпаття. Багато досліджень провів у Заліщицькому районі. У доробку дослідника 124 наукові роботи. Помер Ю. Малєєв 20 травня 2006 р. в Києві.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
27.02.2012

У друкарні «Волиньполіграф ТМ» вийшов 40-й випуск збірника «Минуле і сучасне Волині та Полісся», присвячений Старовижівщині. У збірнику висвітлено сторінки історії Старовижівщини у статтях Олександра Дем’янюка, Сергій Карпука, Володимира Гики, архієпископа Варфоломія, Сергія Гулечка та інших. Новими дослідженнями поповнилися історії сіл Паридуби, Чевеля, Буцина, Брунетівки, Галиної Волі, Глух, Грабового, Кримного, Любохин, Лютки, Синового, Смолярів. Є також чимало досліджень про етнографію Старовижівського краю, а саме про ткацтво, обереги та магічні дії, традиції виготовлення весільного хліба, розвиток гончарства, сирний обряд, символіку вікон та інше. Крім того висвітлено загальні питання історичного краєзнавства та волинезнавства, вміщено рецензії на нові видання.
У збірнику надруковано також матеріали працівників ДП «Волинські старожитності», зокрема Олексія Златогорського «Пам’яткоохоронна діяльність «Волинських старожитностей» на території Волинської області у 2009—2010 роках».
У першому півріччі заплановано провести конференцію в смт. Стара Вижівка.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
2.02.2012

У видавництві ДП «Волинські старожитності» вийшов біобібліографічний покажчик праць відомого волинського краєзнавця Вальдемара Едвардовича Пясецького, упорядкований Аллою Понагайбою та Оксаною Рибачук. 
До видання включені бібліографічні записи окремо виданих творів, публікацій у збірниках, періодичних виданнях, матеріалів про життя і діяльність дослідника, виступи на радіо й телебаченні. Видання доповнюють допоміжні покажчики та фотододатки: біографічні світлини, світлини давніх мешканців Луцька (з колекції Володимира Гнатюка з Боратина, Барбари Дембовської з Кракова, Ярослава Зеленова з Луцька, Тадеуша Марцінковського з Зеленої Гури, Любові Рожковської з Луцька, родини Сидоруків з Луцька, родового альбому Данути Ролінгер з Луцька, Зенона Пашковського з Ржешова, Тетяни Годзинської з Луцька, Тадеуша Перетятковича з Варшави, внучки Болеслава Паповшека з Лондона, Мірелі Безпальчик з Парижу) та світлини Віктора Чухрая з проекту «Зникаюча краса».
«Від народження, — пише у спогадах Вальдемар Едвардович, — я волинський пілігрим-мандрівник у буквальному значенні цього слова. Мої мандри по волинських містечках і селах, огляд святинь чи залишків минувшини в них розпочалися ще в ранньому дитинстві». Презентація видання відбулася сьогодні у Волинській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки.

Довідково

Вальдемар Пясецький народився 5 січня 1934 року у Дубровиці. Вивчення краю розпочав на початку 1960-х рр. публікаціями, присвяченими творчості волинських архітекторів, художників, іконописців. У 1973 році з’явилася перша розвідка В.Пясецького про місто Луцьк. На сьогоднішній день ми знаємо його як дослідника найважливіших осередків давнього Луцька, його околиць: Верхнього Замку, Окольного та Старого міста, Передмістя, Заглушеччини, Градної Гори, Помостич, Хмельника, Волиці, Яровиці, Гнідави, Красного, Кушкаровки, Дворця, Волички над Глушцем та ін. У доробку краєзнавця і дослідження з минувшини Володимира-Волинського, Любомля, Устилуга, Горохова, Порицька, Перемиля, Боремля, Кисилина, Олики, Локач, Сельця.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
30.01.2012