09.11.2006 р. на засіданні Вченої Ради Інституту археології НАН України був прийнятий «Кодекс етики професійного археолога». Це є своєрідна реакція на кризові моменти та проблеми у розвитку сучасного суспільства й науки, шляхи вирішення хоча б деяких з яких намагаються знайти самі вчені. Напевно, подібні документи незабаром будуть розроблені й прийняті також в інших нових незалежних державах. В усякому разі, заклики до цього вже пролунали в Республіці Молдова (Musteaţa, 2010, p. 360), Російській Федерації (Шер, 1999, с. 19—20; Кореняко, 2004, с. 38), а Л. С. Клейн взагалі закликає виришити це питання на міждержавному рівні (Клейн, 2009, с. 109).
Ніхто не вважає прийняту першу редакцію «Кодексу» бездоганною. Саме тому Інститут археології через редакцію журналу «Археологія» звернувся до археологів інших установ взяти участь у його подальшому обговоренні (Від редакції…, 2006, с. 105). Але поки що широкого обговорення не досягнуто. Серед основних причин такої ситуації — інертність мислення в поєднанні з помилковим переконанням про суто бюрократичний характер цього документу.
По своїй суті «Кодекс», за висловленням Є.М. Черних, члена-кореспондента РАН, — моральний пакт, добровільна, але тверда угода професіоналів (Від редакції…, с. 101). Ані в Кримінальному кодексі, ані в законах будь якої держави всі варіанти потенційних або реальних конфліктних ситуацій у тому чи іншому професійному середовищі не можуть бути враховані. Лише «Кодекс етики» (археолога, журналіста, геолога, антрополога та ін.) надає таку можливість. Наприклад, можна з’ясувати першочерговість публікації археологічного матеріалу різними особами, які претендують на це, або, скажімо, обумовлювати права й обов’язки членів експедиції. Жоден закон не забороняє археологові колекціонувати археологічні знахідки, але «Кодекс» вказує (так домовилися між собою професіонали), що цього робити не можна. У законах не прописане, чи може археолог консультувати приватних колекціонерів археологічних предметів, але «Кодекс» (так домовилися професіонали, виходячи з нинішньої ситуації в Україні) поки дозвіл на це не надає.
ВГО САУ запрошує своїх членів та всіх бажаючих залучитися до активного та плідного обговорення Кодексу. Всі побажання, доповнення, поради будуть ретельно вивченні.
КОДЕКС ЕТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО АРХЕОЛОГА
Інститут археології Національної академії наук України (далі — ІА НАНУ) як державна археологічна установа, яка організує, здійснює та координує наукові та науково-рятівні дослідження, з огляду на сучасні негативні тенденції у сфері охорони археологічної спадщини, приймає Кодекс етики професійного археолога (далі — Кодекс).
Головна мета Кодексу — визначення основних морально-етичних норм діяльності професійних археологів та їх ставлення до археологічної спадщини, один до одного, а також до суспільства, зацікавленого в отримуванні достовірної інформації про давнє минуле. Це повинно сприяти виконанню завдань та обов’язків, поставлених перед українськими археологами Законодавством України про охорону археологічної спадщини (Конституція України, закони «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р., «Про ратифікацію європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої)» № 1369 — IV від 10.12.2003 р., «Про охорону археологічної спадщини» від 18.03.2004 р. тощо).
При розробці Кодексу прийнято до уваги низку документів, уже апробованих на міжнародному рівні (Кодекс діяльності Європейської Асоціації археологів від 27.09.1997 р., Етичний кодекс ІКОМ для музеїв від 4.11.1986 р. тощо).
РОЗДІЛ I
Загальні положення
I.1. Професійним археологом є особа, яка одержала відповідну (археологічну, історичну) фахову освіту у вищому навчальному закладі, постійно працює в установі, завданням якої є вивчення, охорона, поширення та пропаганда знань про археологічні джерела. Він відповідальний за свою наукову репутацію і зобов’язаний уникати дій та висловлювань, прямо або опосередковано здатних скомпрометувати його колег, їхні здобутки та науку в цілому.
I.2. Усі положення Кодексу поширюються на представників інших наукових дисциплін (біології, зоології, тощо), які приймають безпосередню участь в археологічних дослідженнях.
I.3. Кодекс передбачає моральну відповідальність за його порушення. Конкретні випадки порушень розглядаються Комісією з етики, створеною при Інституті археології НАНУ за участю представників інших археологічних установ, які підтримують положення Кодексу. Ця Комісія оприлюднює результати розгляду тієї або іншої конфліктної ситуації та ухвалює рішення щодо порушників Кодексу у формах дружнього попередження, заяви чи публічного осуду.
РОЗДІЛ II
Ставлення до археологічних джерел
II.1. Професійний археолог та члени його сім’ї не повинні займатися приватним колекціонуванням археологічних предметів і зберігати археологічні матеріали поза межами археологічних установ, зокрема вдома.
II.2. Необхідно перешкоджати незаконному вилученню або переміщенню, включаючи експорт і імпорт, археологічних предметів і повідомляти спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та інші уповноважені органи культурної спадщини про небезпеку кримінального руйнування археологічних пам’яток. Враховуючи, що купівля, продаж, обмін та колекціонування археологічних предметів стимулює грабіжницькі розкопки і призводить до руйнування археологічних пам’яток, професійний археолог не повинен брати у них участі, зокрема і як науковий консультант, а також прямо чи опосередковано пропагувати діяльність «чорних археологів», дилерів та приватних колекціонерів. У випадках, коли археологічні предмети не мають достовірного родоводу (інформації про місце та обставини знахідки), чи з’явилися в обігу після 1970 р., їх треба вважати як такі, що незаконно вилучені з археологічного контексту.
II.3. Перед початком розкопок рекомендується завжди ретельно зважувати їх доцільність, і чи є достатнє забезпечення для подальшої обробки та своєчасної наукової публікації отриманих матеріалів. Оригінали наукових звітів, в яких зафіксовані результати археологічних розкопок та розвідок, не можуть зберігатися поза межами державної установи.
II.4. Кошти на розкопки, лабораторні дослідження, публікацію археологічних матеріалів від закордонних та вітчизняних приватних осіб, організацій, громадських фондів можуть бути отримані лише офіційно через державну установу та за умов, що ті, хто надає кошти або допомогу в будь-якому іншому вигляді, не втручаються в процес розкопок, вивчення добутих матеріалів та їх загальноісторичної інтерпретацію.
РОЗДІЛ III
Публікація та використання матеріалів розкопок
III.1. Професійний археолог, під керівництвом якого проведені археологічні розкопки на підставі кваліфікаційного документа (Відкритого листа), має безстрокове право на добуті у ході розкопок матеріали. Протягом перших п’яти років це право носить виключний характер і використовується для обробки знахідок. Надалі право керівника розкопок на матеріали набуває пріоритетного характеру, що передбачає вільний доступ колег до звітів, а з дозволу автора і до його матеріалів. Як повна заборона доступу до останніх, так і робота з ними без авторського дозволу неприпустимі. Матеріали досліджень мають бути оприлюднені у найкоротший термін через публікації та інші засоби.
III.2. У випадках, коли розкопки здійснюються групою археологів, керівник розкопок, на ім’я якого виданий Відкритий лист, забезпечує їм доступ до використання отриманих матеріалів. Умови такого доступу можуть бути передбачені перед початком робіт у спеціальній угоді.
III.3. По смерті дослідника право на використання матеріалів розкопок переходить у розпорядження співавторів дослідження з урахуванням змісту угоди з ними та волі керівника розкопок. У випадку відсутності таких осіб матеріали набувають статусу загальнодоступних, однак питання про їх використання і повну або часткову публікацію може бути також встановлено спеціальним рішенням Ученої ради Інституту археології НАНУ за рекомендацією відповідних наукових відділів Інституту археології НАНУ чи установ, де працював володар Відкритого листа.
III.4. Подовження розкопок на раніш відкритих чи досліджених пам’ятках обов’язково узгоджується з їх попередніми дослідниками, крім випадків, означених у ст. 15 розд. IV «Закону про археологічну спадщину».
РОЗДІЛ IV
Пропаганда археологічнних знань
IV.1. Пропаганда археологічних знань є однією з основних форм зв’язку науки із суспільством і спрямована на збільшення поваги до археологічних пам’яток України та всього світу, їх збереження та охорону. Професійний археолог відповідає за якість отриманої в ході польової або лабораторної роботи інформації й поширення знань через навчання, лекційну діяльність, публікації у наукових виданнях та ЗМІ. При цьому треба уникати висловлювань та оцінок, які можуть стимулювати нездоровий ажіотаж навколо знахідок та археологічних пам’яток.
IV.2. Навмисна чи прихована фальсифікація археологічних даних, звідки і від кого б вона не надходила, мусить негайно викриватися як така, що спотворює давню історію.
IV.3. Професійний археолог публічно протидіє використанню археологічних даних для розпалювання расових, етнічних, релігійних конфліктів.
Інститут археології НАНУ закликає археологів усіх інших установ України приєднатися до цього Кодексу, тобто сприяти надання йому статусу Кодексу етики професійного археолога України.
Доповнення чи зауваження до окремих розділів чи статей Кодексу розглядаються Комісією з етики, і в разі доцільності вносяться до нього, про що повідомляються всі співробітники ІА НАНУ та археологи інших установ, які керуються Кодексом у своїй діяльності.
Інформація на тему:
Від редакції журналу «Археологія». Археологія, 2006, 4, с. 95—107.
Гершкович Я. П. Хранителі незаконних старожитностей в Україні. Археологія, 2005, 3, с. 91—97.
Gershkovich Ya. P. Keepers of illegal antiquities in Ukraine (translation of the article from Archaeology. 2005, 3).
Гершкович Я. П. Про наукову етику, корупцію й підступи Комінтерну (з приводу збірки “Проблемы охраны и изучения памятников археологии степной зоны Восточной Европы”, Луганск, 2010). Археологія, 2010, с. 120—125.
Клейн Л. С. Кодекс етики археолога як справа честі країни. Археологія, 2009, 1, с. 100—102.
Кореняко В. А. Этические проблемы и кризисные явления в археологии. Проблемы первобытной археологии Евразии (к 75-летию А.А. Формозова). Сб. статей / Ред. и сост. В. И. Гуляев и С. В. Кузьминых. М.: ИА РАН, 2004, с. 36—47.
Шер Я. А.Некоторые вопросы археологического образования. Археология, этнография и музейное дело. Кемерово, 1999, с. 18—20.
Musteaţǎ S. Etica şi deontologia profesionalǎ în Archeologie. Tyragetica, s.n., 2009, vol. III (XVIII), nr. 1, s. 353—360.
23.11.2010.
Відгуки надсилайте, будь ласка, на адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
