Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Випуск 3. Лита Могила: перші розкопки — перший грабунок

Вже понад 300 років ординська Московія прагне притулитися до європейської цивілізації. Вкравши разом з назвою історію Русі, хижий сусід й досі прихоплює наше культурне коріння, наповнює свої музеї археологічною спадщиною України. Власне такі яскраві старожитності, які є в нашій землі, на «болотах» відсутні. Час не змінює звички країни-загарбника. Прикладом тому є чергові нещодавні крадіжки — пограбовані росіянами колекції Мелітопольського, Маріупольського, Херсонського та інших музеїв…

А почалась ця ганебна практика ще у XVIII сторіччі з розкопок Литої Могили, що її чужинці нарекли Мельгуновським курганом. Це один з найвідоміших курганів. Його дослідження не лише поклало початок цілеспрямованим археологічним розкопкам на теренах Російської імперії, а й заклало підмурок вивчення старожитностей скіфів.

Роботи на Литій Могилі розпочали на початку вересня 1763 року з ініціативи генерал-поручика Олексія Мельгунова, засланого на південь імперії зміцнювати її нові кордони. Він був наближеним імператора Петра ІІІ, вбитого заколотниками. Тож не дивно, що Катерина ІІ, яка посіла престол по чоловікові, відіслала вельможу подалі від столиці.

Майже десятиметровий поховальний пагорб знаходився в урочищі Кучерові Байраки поблизу Єлисаветграду (тепер — Кропивницький). В теперішніх реаліях — це місцина між селами Топили та Копані Трепівської сільської ради Знам’янського району Кіровоградщини.

Родзинкою пам’ятки став скарб, що був знайдений в кам’яній скрині під верхівкою її насипу. Згадана скриня приховувала коштовні артефакти, виконані в ассиро-урартському стилі. Це залізний акінак з окутим золотом руків’ям в плакованих золотом дерев’яних піхвах, які вкриті зображеннями фантастичних тварин, срібні елементи від ассирійського палацового табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок у вигляді орлів, платівки із зображеннями мавп та птахів, бронзова застібка із закінченнями у вигляді лев’ячих голівок, 40 бронзових вістрів стріл. Є всі підстави вважати, що ці предмети належать до другої половини VII ст. до н. е. і були військовими трофеями скіфів, добутими ними під час походів до Малої Азії.

Виявлення скарбу було фактично фіналом робіт започаткованих О. Мельгуновим, периферійна частина насипу Литої Могили залишалася непорушеною. Тож роботи з його дослідження поновлювалися ще двічі, наприкінці позаминулого та наприкінці минулого століть. І лише нещодавно, у 2019 році, експедиція Інституту археології НАН України поставила крапку у вивченні славетної пам’ятки.

З’ясувалося, що курган звели не скіфи, а їхні попередники на цих теренах. Початково основу поховальної споруди склали від 700 до 1000 м куб. дубових колод, привезених за 12—20 км з найближчих байраків. Купа колод, до яких додали ще й інше паливо, стала велетенським поховальним вогнищем, на якому спалили якогось-то достойника. Коштовні поховальні атрибути, що супроводжували елітного небіжчика, згоріли та розплавилися. Шматки ж оплавленої глиняної обмазки споруди, рясно траплялися в цій місцині здавна, що й відбилося в назві кургану.

Під час досліджень 2019 року археологам поталанило відшукати дві платівки з електруму (сплаву золота та срібла), що на диво збереглися у давньому полум’ї. Колись-то ці артефакти з орнаментацією притаманній культурам гальштатського кола, прикрашали стінки дерев’яної посудини. Саме вони дозволяють окреслити вірогідний час побудови Литої Могили. Лише століття, якщо не всі два, по тому скіфи, що тільки прийшли на ці терени, використали для певної культової відправи вже наявний в привабливому місці насип.

Чому саме там знаходиться курган пояснюють старі мапи. Виявляється, могилу спорудили біля найдавнішого шляху України, що в середні віки називали Чорним. Звели на ділянці, що змією в’ється вододілом між верхів’ями Інгульця та Інгулу. І не випадково за 16 км на схід від нього розташовувалося важливе в давнину Чорноліське городище. Цій давній магістралі зобов’язана своїм розташуванням і давня Ольвія, що виникла при броді-переправі через Бузький лиман. Проте, задовго до купців-греків, до городищ Середнього Дніпра цим шляхом ходили торгівельні каравани їх попередників з городища Дикий Сад (м. Миколаїв), що функціонувало за часів кіммерійців.

Втім, повернемося від досліджень ХХІ століття до “досліджень” століття ХVІІІ. Скарб з Литої Могили змінив долю опального царедворця, як змінив і назву пам’ятки. Курган отримав другу назву — Мельгуновський, а Катерина ІІ пробачила Олексію Мельгунову його колишню наближеність до Петра ІІІ.

Знахідки з Литої Могили спочатку потрапили до петербурзької Кунсткамери, звідки їх — у 1859 і 1894 рр. — передали до Ермітажу, де й досі перебуває частина цієї колекції. Позаяк, деякі речі 1932 року все ж таки повернули Україні (до музею Харкова), але ці артефакти загинули під час невдалої спроби евакуації колекцій Харківського історичного музею до Уфи в часи Другої Світової війни.

Насамкінець залишається лише зауважити, що поцуплений скарб дійсно доречно називати Мельгунівським, а самому ж кургану повернути узвичаєну українську назву — Лита Могила.

Болтрик Юрій Вікторович,
кандидат історичних наук, завідувач відділу,
Інститут археології НАН України

Основна сторінка проєкту "Археологічна спадщина, вкрадена Росією: інформаційно-просвітницька кампанія"

 

Release 3. Lyta Mohyla: the first excavations and the first robbery

For more than 300 years, Horde Muscovy has sought to attach to the European civilization. Having stolen the history of Kyivan Rus along with its name, the predatory neighbour still tries to appropriate our cultural roots and replenish its museums with the archaeological heritage of Ukraine. Actually, “in the swamps”, there are no such striking antiquities as those hidden in our land. The habits of the invading country have not changed with time. Another example is the recent looting of the museums in Melitopol, Mariupol, Kherson and other cities by the Russians... This disgraceful practice started back in the 18th century with the excavations in Lyta Mohyla (Cast Tumulus), which foreigners called the Melgunovsky Kurgan. This is one of the most famous burial mounds. Its research not only marked the beginning of focused archaeological excavations in the territory of the Russian Empire but also laid the foundation for the study of Scythian antiquities.

Work on the Lyta Mohyla started at the beginning of September 1763 at the initiative of Lieutenant General Oleksiy Melgunov, who was sent to the south of the empire to strengthen its new borders. He was close to Emperor Peter III, killed by rebels. Therefore, it is not surprising that Catherine II, who succeeded her husband, sent the nobleman away from the capital.

An almost ten-meter burial mound was located in the Kucherovi Bayraky tract near Yelysavetgrad (now Kropyvnytskyi City). In current realities, this is the area between Topyla and Kopani villages of the Trepiv village council in the Znamyansky district of the Kirovohrad region.

The highlight of the Site was the treasure, found in a stone cist under the top of the mound. The aforementioned cist hid precious artifacts made in the Assyrian and Urartian style. These were an iron akinake-sword with a handle covered with gold in a gold-plated wooden scabbard, decorated with images of fantastic animals; silver elements of a stool from an Assyrian palace; a gold diadem; 17 massive gold plates in the form of eagles; plates with images of monkeys and birds; a bronze clasp with endings in the form of lion heads; and 40 bronze arrowheads. There is every reason to believe that these artifacts belong to the second half of the 7th century BC. and were military trophies of the Scythians got during their campaigns in Asia Minor.

The discovery of the treasure happened in fact, at the final stage of the excavations started by Oleksiy Melgunov. The peripheral part of the Lyta Mohyla mound remained intact. Therefore, its research was renewed twice more, at the end of the last century and at the end of the century before the last. Only recently, in 2019, the expedition of the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine put an end to the study of the famous site.

It turned out that the mound was built not by the Scythians but by their predecessors in these areas. Initially, 700 to 1000 m sq. of oak logs have been brought 12—20 km away from the nearest ravines to compose the basis of the burial structure. A gigantic funeral pyre of some worthy person was made of this pile of logs and other fuel. The precious funeral paraphernalia that accompanied the elite deceased burned and melted. Pieces of the fused clay coating of the funeral construction were often found in this area long since, which was reflected in the name of the mound.

During research in 2019, archaeologists were lucky enough to find two plates made of electrum (a gold and silver alloy), surprisingly preserved in the ancient pyre. Once, these artifacts with ornamentation typical of the cultures of the Hallstatt circle decorated a wooden vessel. They allow us to outline the likely time of construction of the Lyta Mohyla. Only a century, or maybe two, after that, the Scythians, who had just come to these areas, used the mound already existing in this attractive place for a certain religious ceremony.

Old maps explain why the mound is located there. It turns out that the grave was built near the oldest road in Ukraine, which in the Middle Ages was called Black Route. It was built on the site winding through the watershed between the upper reaches of the Ingulets and Ingul rivers. An important ancient Chornolis settlement was located 16 km to the east not accidentally. Ancient Olbia founded near the ford-crossing across Bug liman also owes its location to this ancient highway. However, long before the Greek merchants, the trading caravans of their predecessors from the Dykiy Sad settlement (Mykolaiv City) have travelled to the settlements of the Middle Dnipro this way since the time of the Cimmerians.

Anyway, let us go back from the research of the 21st century to the “research” of the 18th century. The treasure from the Lyta Mohyla changed the fate of the disgraced royal courtier, as well as changed the name of the Site. The mound got its second name — Melgunovsky Kurgan, and Catherine II forgave Oleksiy Melgunov for his former closeness to Peter III.

The finds from the Lyta Mohyla first were transferred to the Kunstkamera in St. Petersburg, and then to the Hermitage in 1859 and 1894. The part of this collection is still kept there. However, some items were returned to Ukraine in 1932 (to the Kharkiv Museum). These artifacts perished during the unsuccessful attempt to evacuate the collections of the Kharkiv Historical Museum to Ufa during the Second World War.

It remains only to note that it would be appropriate to call the stolen treasure Melgunivskyi treasure and to return the usual Ukrainian name of Lyta Mohyla to the burial mound itself.

Boltryk Yurii,
PhD, Head of the Department,
the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine

Main web-page of the project "The archaeological heritage stolen by Russia: information and educational campaign"

Залізний меч у піхвах із золотими плакуванням. VII ст. до н. е. Місце знахідки: Лита Могила, Наддніпрянщина, Україна.
Місце збереження: музей Державний Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія. Інв. № Дн 1763 1/19, 20

Iron sword in a gold-plated scabbard. The 7th c. BC. Place of discovery: Lyta Mohyla, Dnipro Region, Ukraine.
Place of storage: State Hermitage Museum, St. Petersburg, Russia. Inv. Nr. DN 1763 1/19, 20

Елементи декору на золотих обкладках піхов. VII ст. до н. е. Лита Могила, Наддніпрянщина, Україна. Місце збереження: музей Державний Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія.
Інв. № Дн 1763 1/19, 20

Decoration elements on the golden plates of the scabbard. The 7th c. BC. Place of discovery: Lyta Mohyla, Dnipro Region, Ukraine. Place of storage: State Hermitage Museum, St. Petersburg, Russia. Inv. Nr. DN 1763 1/19, 20

Діадема. VIII—VII ст. до н. е. Лита Могила, Наддніпрянщина, Україна. Місце збереження: музей Державний Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія. Інв. № Дн 1763 1/18

Diadem. The 8th—7th cc. BC. Place of discovery: Lyta Mohyla, Dnipro Region, Ukraine. Place of storage: State Hermitage Museum, St. Petersburg, Russia. Inv. Nr. DN 1763 1/18

Діадема, деталь. VIII—VII ст. до не. Лита Могила, Наддніпрянщина, Україна. Місце збереження: музей Державний Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія

Diadem, fragment. The 8th—7th cc. BC. Place of discovery: Lyta Mohyla, Dnipro Region, Ukraine. Place of storage: State Hermitage Museum, St. Petersburg, Russia

Орнітоморфна золота платівка. VII ст. до н. е. Місце знахідки: Лита Могила, Наддніпрянщина, Україна. Місце збереження: музей Державний Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія.
Інв. № Дн 1763 1/10

Ornithomorphic gold plate. The 7th c. BC. Place of discovery: Lyta Mohyla, Dnipro Region, Ukraine. Place of storage: State Hermitage Museum, St. Petersburg, Russia. Inv. Nr. DN 1763 1/10

Відновлений насип кургану «Лита Могила» та пам’ятний знак. с. Копані Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна

Reconstructed Lyta Mohyla Mound and commemorative sign in Kopani village of Kropyvnythskyi district, Kirovohrad region, Ukraine

5.11.2022

 

Проєкт здійснено за підтримки Стабілізаційного фонду культури й освіти Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. goethe.de

The project is funded by the Stabilisation Fund for Culture and Education of the German Federal Foreign Office and the Goethe-Institut. goethe.de

Пошук

Контакти

spilka.arch.ukraine@gmail.com
Ми в соцмережах

Сплата членських внесків

Корпоративна карта Приватбанку для сплати внесків 5169 3305 1813 7077
Детальніше

Інтернет-ресурси

Blue Shield
Робота для охорони культурної спадщини у світі з координації підготовки і реагування на надзвичайні ситуації (сайт англійською мовою).

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Stratum plus
Архів журналу "Stratum plus".

Книги за Македония
Література з історії та етнографії Болгарії й Македонії.

Відлуння віків
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Ви знаходитесь тут: Новини Проєкти Археологічна спадщина, вкрадена Росією: інформаційно-просвітницька кампанія