Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Археологічні дослідження

ПЕРЕПОХОВАННЯ У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ 23 ВЕРЕСНЯ

23 вересня 2014 року на Федорівському кладовищі м. Володимира-Волинського відбулося перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених і ексгумованих спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі, поруч із володимирською в’язницею НКВС та гестапо.

Проект дослідження злочинів цієї катівні виник у 1997 році, коли львівські археологи спільно із Володимир-Волинським музеєм ексгумували 99 останків воїнів польської армії, розстріляних у 1941 році. У наступному році роботи не були продовжені – керівник експедиції раптово помер… І у місті, і у всьому світі про трагедію «забули».

2010 році Олексій Златогорський та Сергій Панишко із ДП «Волинські старожитності» вирішили провести дослідження рештків загадкового замку XIVст. Казимира Великого на території городища. Місце розкопу планували таким чином, щоб не зачепити поховань середини ХХ століття. Але кати, що знищували людей, перетворили городище у суцільний могильник – поруч із стіною замку було виявлено могильну яму.

З 2011 року у Володимирі-Волинському працює спільна українсько-польська експедиція ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва. До цих досліджень долучилася низка організацій, зокрема ВГО «Союз «Народна Пам’ять» (до складу якого увійшло ДП «Волинські старожитності»), Східноєвропейський університет ім.Лесі України, Фонд розвитку Волинського національного університету, Фундація Незалежності з Любліна. Виявлено 11 могильних ям, з яких ексгумовано 2634 жертви. Це і поляки, і українці, і євреї, знищені як НКВС, так і гестапо. «Давня трагедія об’єднала народи» - так підсумував польський історик Анджей Мазурек.

На церемонії перепоховання виступили міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк, секретар Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва Анджей Кунерт, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, заступник міністра оборони Республіки Польщі Мацей Янковські, перший заступник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кудрявцев, директор кабінету Шефа бюро Національної безпеки Республіки Польща Кшиштоф Шиманьскі, народний депутат України Євген Мельник, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії України у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета. Духовенство різних конфесій відслужило заупокійну службу за загиблими.

«Комуністична та нацистські репресивні машини були дуже подібні, - зазначив у виступі Володимир В’ятрович. - Вони навіть займали одні й ті ж приміщення, які стали символом терору для місцевих мешканців, ховали сліди своїх страшних злочинів у тих самих безіменних могилах. … Нинішня подія містить не лише трагічні символи, але й оптимістичні. Перепоховання стало можливим завдяки співпраці між українськими та польськими дослідниками. Спільна українсько-польська експедиція провели колосальну роботу із виявлення та ексгумації замордованих.Сьогодні тут на цвинтарі присутні офіційні представники української та польської держави. Ми спільно вшановуємо пам’ять наших земляків, вбитих комуністичним та нацистським режимами. Це пам’ять і біль, які нас єднають.І це єднання потрібне нам не лиш час до часу, коли ми згадуємо про минуле. Його потребує наше майбутнє. Українці та поляки – народи, які чи не найбільше постраждали від нацизму та комунізму. Тож ми зобов’язані поєднати зусилля, аби довести світові їх однакову злочинність.Мільйони життів принесли в жертву комуністи та нацисти, які вирішили, що світ можна змінити смертями, а не ідеями. Сьогодні перед нашими країнами знову постає виклик зі Сходу, знову гинуть люди, які мали б творити. Сьогодні від нового світового зла захищає світ зброя, піднята українськими героями на східному кордоні України. Сьогодні наші герої відчувають польську підтримку.Але не менший захист для нас становить пам’ять про мертвих. Бо лише там, де пам’ятають про загиблих, буде кому захищати живих. Тому ми спільно – українці та поляки – віддаємо нині шану пам’яті вбитим тоталітарними режимами, аби не дати шансу відродитися страшним монстрам минулого».

Цього року було перепоховано 1593 жертви володимирської катівні – 1494 останки, виявлених на городищі і 99 – з досліджень 1997 року, які були поховані у іншому місті. Але роботи нажаль ще не завершені. Вони будуть продовжені наступного року. На місці ж перепоховання планується побудувати меморіал.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

23 ВЕРЕСНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ ПЕРЕПОХОВАННЯ ОСТАНКІВ ЖЕРТВ МАСОВИХ РОЗСТРІЛІВ У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ

23 вересня 2014 року на комунальному кладовищі міста Володимира-Волинського "Федорівське" відбудеться перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених та ексгумованих спільною українсько-польською експедицією ДП "Волинські старожитності" та Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва на території городища Вали.

Дослідження на городищі «Вали» у місті Володимирі-Волинському проводяться експедицією ДП «Волинські старожитності» з 2010 року. Метою розкопок було виявлення, дослідження та реставрація залишків мурів замку Казимира Великого XIV ст. Археологи знали, що раніше на території пам’ятки була в’язниця НКВС та гестапо і проводились масові розстріли. У 1997 році експедицією львівської фірми "Доля" було ексгумовано 99 останків польських воїнів. Тому розкоп наша експедиція заклала за 50 м на південь від могильної ями. Але вже у 2010 році було виявлено одиночні поховання (6), при яких знайдено жетон польського поліцейського та польські військові гудзики і монети.

У 2011 році була сформована спільна українсько-польська експедиція ДП «Волинські старожитності» (керівник — Олексій Златогорський) та Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (керівник – професор Анджей Кола). Було виявлено могильну яму розмірами 16 х 4,5 м, в якій виявлено і ексгумовано 367 останків цивільних громадян. При них виявлено також ще один жетон польського поліцейського, польські військові гудзики і монети.


ЗАВЕРШЕНО ДОСЛІДЖЕННЯ У ОСТРІВКАХ НА ВОЛИНІ

З 1992 року на території колишньго села Острівки Рівненської сільської ради Волинської області проводяться пошуково-розвідкові дослідження, метою яких є локалізація могил жерт громадян польської національності, що загинули  у 1943 року. Перші археологічно-ексгумаційні дослідження проведено у 1992 році на теритіторії садиби Трусиків. У 2011 році проведено ексгумацію очередної поховальної ями в урочищі "Трупне поле", неподалік від села Воля Островецька.

У 2014 році спільна українсько-польська експедиції Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва та ДП "Волинські старожитності" за участю доктора Леона Попека (Люблін) - ініціатора робіт 1992 року розпочала систематичні праці з пошуку могил на околицях села Острівки.

Роботи 2014 року стосувалися вже не пошуку поховань - а відтворення забудови довоєнних Острівких. Під час опитування свідків, вдалося виявити, що одна поховальна яка знаходилась за останнім будинком у селі. Зокрема, Софія Сушко та Тадеуш Трусик окресили приблизні розміри ями 2,5х6,0 м і місце її розташування.

Під час робіт виконано 3616 бурних ям та викопано 5 шурфів.. В результаті стверджено, що на терені досліджень існує забудова садиб. Залишилося лише виявити, де закінчується ряд забудови, щоб знайти власне поховальну яму. Роботи будуть продовжені наступного року.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Дослідження у Острівках Леон Попек

ДОСЛІДЖЕННЯ У ГАЙКАХ-СИТЕНСЬКИХ

У понеділок 1 вересня, у сімдесят п’яту річницю початку Другої світової війни, міжнародною експедицією ДП «Рівненська старовина» (директор Ю. Харковець), ДП «Волинські старожитності» (директор О. Златогорський, Україна) та Радою охорони пам’яті, боротьби та мучеництва (представник докторр Д. Семінська, Республіка Польща) провели ексгумацію солдатів Війська Польського, що загинули у вересні 1939 року внаслідок радянського бомбардування на станції Гайки, нині село Гайки-Ситенські Радивилівського району Рівненської області. В експедиції взяли участь Юрій Харковець, Тарас Верба, Михайло Вашета, Сергій Шабловський, Руслан Форманюк, Анастасія Данилюк та Віталій Затворніцький з боку України та Домініка Семінська, Адам Кучинські та Міхал Семінські з польського боку.

В ході досліджень було виявлено останки 15 вояків, укладених у дві невеликих могили, 5 осіб у могилі №1 та 10 у могилі №2. Поховані мали ознаки численних травм, отриманих очевидно при бомбардуванні. Поховані солдати були разом з військовою формою, про що свідчать численні знахідки ґудзиків, залишків військової форми, ременів та взуття. З особистих речей було виявлено люстерка, монети часів ІІ Речі Посполитої, католицькі хрестики та іконки, а також чотири особистих жетони, що маємо надію дозволять встановити особи похованих. Нажаль всі вони сильно короновані, що значно ускладнює роботу з цим важливим матеріалом. Триває робота з очистки виявлених матеріалів, а також антропологічне дослідження останків загиблих.

Також хочемо подякувати голові Ситенської сільської ради Гуменюку Андрію Дмитровичу в організації та проведенні даного дослідження. Завдяки таким людям та праці дослідників маємо надію буде встановлено імена багатьох невідомих солдатів, що загинули на нашій території в роки Другої світової війни.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


ЗАВЕРШЕНО ДОСЛІДЖЕННЯ У ЦЕНТРІ ЛУЦЬКА

У Луцьку під час рятівних археологічних досліджень знайшли старі підвали XVII-XVIII століть.

Про це розповів директор державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський.

За його словами, на вулиці Лесі Українки, 33 будується новий будинок. Археологи проводять там рятівні дослідження. Під час пошуків у шарі глини розкопали підвали будівлі. Характерні особливості знахідки дають можливість припустити, що це споруда XVII-XVIII століть.

За словами археолога, це підвали житлової дерев’яної будівлі. Вона розташовувалася не впритул до самої нинішньої вулиці Лесі Українки, а стояла на віддалі приблизно 20-30 метрів. Це вказує на те, що біля будівлі була якась прилегла територія, двір. Ширина підвалу – 3 метри. Довжина – 4-5.

У стінах підвалу є особливість – ніші для зберігання продуктів. Крім того, в самому підвалі є заглиблений на 1,5 метра погрібець. Імовірно, його використовували як «холодильник», адже в таких спорудах зберігається стабільно низька температура.

Зараз археологи проводять фото та графічну фіксацію. Після завершення наукових робіт будівельники продовжать рити котлован.

Златогорський зазначив, що цінність знахідки полягає в тому, що вона розширює джерельну базу до вивчення історії Луцька.

Нагадаємо, підземна частина історико-культурного заповідника "Старий Луцьк" помережана різними типами підземель.

У експедиції приймали участь Артур Альошин, Володимир Войцехівський, Юрій Мазурик. Виявлено також чисельний матеріал давньоруського періоду. Після його вивчення та обробки археологи будуть робити окремі висновки про те, де ж насправді зароджувався Лучеськ.

Олександр Котис

http://www.volynpost.com/news/38044-u-centri-lucka-arheology-znajshly-stari-pidzemellia ("ВолиньPost")


З ПОЛУМ’Я ВІЙНИ У СТАРУ БИТВУ

Ще у квітні 2014 року відповідно до відкритого листа Інституту археології, дозвілу Міністерства культури України, Дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, виданих на ім’я Златогорського Олексія, пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» провів пошук та ексгумацію червоноармійців-визволителів Волині, які загинули під час визволення Ковеля. У с. Дольськ Турійського району археологами-пошуковцями було виявлено два невідомих солдата 240 стрілецького полка 117 стрілецької дивізії 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий солдат-снайпер 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий офіцер тієї ж армії (під час ексгумації виявлено його ложку з ініціалами «Р.Н.С.»), червоноармієць-кулеметник Биков Даниїл Гаврилович (1900-8.07.1944), родом із Рязані. Ім’я останнього вдалося установити завдяки капсулі смертника, але пошук його ймовірної рідні – ще триває. У с. Миляновичі Турійського району виявлено два невідомих солдата 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий солдат-кулеметник тієї ж армії.

Останки були тимчасово депоновані, оскільки керівник пошукового загону – Дорофєєнко Вадим Сергійович та ще декілька пошуковців були відкликані до діючої армії. Приймали участь у подіях в Криму, а потім – в АТО. Нещодавно підполковник Дорофєєнко повернувся на 10 днів зі Сходу і вирішив провести урочисте перепоховання останків визволителів Волині. Перепоховання здійснили на День Незалежності України 24 серпня 2014 року на військовому меморіалі біля с. Мощена Ковельського району. Участь у перепохованні взяли пошуківці загону «Відродження», його керівник – Вадим Дорофєєнко, директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, краєзнавець Геннадій Гулюк, представники Ковельської райдержадміністрації, громади села Мощене. Панахиду відслужив місцевий священник.

«Війна закінчується тоді, коли буде похований останній солдат, - промовив Дорофєєнко. – І  це дуже важливо зрозуміти українцям для виховання і самовиховання - війна у реальності, у наших думках і серцях завершиться тоді, коли ми почнемо шанувати своїх героїв. Минулого і сучасного.»

Пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» планує і надалі проводити роботи з пошуку та ексгумації визволителів Ковеля. Але наразі Дорофєєнко знову повертається на фронт в АТО, у полум’я війни… «Дуже прошу владу довести документацію стосовно меморіалу у Мощеній до логічного кінця, тут вже поховано майже 200 солдатів та офіцерів, виявлених нами. — підкреслив Вадим Дорофеєнко. — І прошу друзів, якщо я раптом загину, захищаючи Україну, — поховайте мене тут, у Мощеній, біля цих сиротинушек».

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


У ТОЙКУТІ НА КЛАДОВИЩІ ПОРУШИЛИ СПОКІЙЗАГИБЛИХ ЄВРЕЇВ

Підприємець Семенюк В.П., який за часів Януковича незаконно отримав право власності на земельну ділянку в Тойкуті Ковельського району, знову почав на ній будівництво. Знаючи, що ділянка знаходиться на місці розстрілу євреїв - він не зупинився, викинув кістки з могил...

Тойкут - це колишнє містечко Несухоїжі, в якому тривалий час проживала єврейська громада. У 1942 році близько 2000 євреїв були розстріляні гітлерівцями. У радянський час могильні плити вивезли з кладовища на будівництво ферм. У 1990-х роках єврейська громада поставила на місці розстрілу капличку та пам'ятний знак. Територія отримала статус пам'ятки історії місцевого значення.

І це все рівно не зупинило підприємця. Кістки він частково викинув з могил, частково "прикопав" назад.

Готуємо матеріали для прокуратури.

Прес-центр ДП "ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ"


Дослідження поховання Першої світової війни на Ковельщині

Інформація про те, що на території Радошинского піщаного кар'єру було поховання кількох загиблих солдатів Австро-Угорської імперії надходила від численних старожилів села Радошин. У 1914-16 роках в цьому місці велися бойові дії - у 1914 наступали війська Австро-Угорщини, в 1916 - Російська Імператорська Армія в ході Брусилівського прориву.

Під час ексгумаційних робіт 28 липня 2014 року на території Радошинського піщаного кар'єру експедицією ДП «Волинські старожитності» були виявлені сліди людських поховань. За розміщення окремих кісток, наявності залишків трун, а також враховуючи рівні проміжки між могилами і їх розміщення в одному ряду по лінії північ-південь можна зробити висновок, що це було кладовище з окремими похованнями, а не братською могилою.

Нажаль, всі поховання були знищені технікою, а наявність одиничних кісток на території ділянки свідчить повне руйнування основної частини поховань під час знесення верхнього шару грунту. Це робить неможливим повне дослідження могильника і встановлення історичної приналежності скелетів.

Всі поховання належали дорослим людям, однак враховуючи відсутність будь-якого супровідного матеріалу неможливо встановити чи є поховані солдатами Австро-Угорської армії. По залишках трун, які не перегнили в піщаному грунті можна сказати, що поховання є не старше XIX століття.

Однак ніяких відомостей про наявність кладовища в цих місцях немає, а враховуючи існування старого кладовища в іншій частині села, можна зробити висновок, що найбільш вірогідною версією походження ексгумованих останків можна вважати загиблих у боях військових часів Першої чи Другої світових воєн. Національну приналежність встановити поки що неможливо.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


Нелюди добивали дітей прикладами

ДП "Волинські старожитності", які входять до ВГО "Союз "Народна Пам'ять", спільно із Радою Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва та Волинським краєзнавчим музеєм продовжують дослідження на городищу Володимирі-Волинському і, де поруч із залишками замка Казимира Великого XIV ст. відбувалися масові розстріли громадян польської національності.

Цього року пошуковцями виявлено поховальну яму №6, розмірами 5,5х6,2 м, в якій знайдені і ексгумовані більш 500 цівільних і військових осіб польської національності. Серед супровідних матеріалів виявлено польські військові ґудзики до мундира, підкови до військових польських чоботів, католицькі іконки, 9 золотих монет.

Про те, що злочин здійснила НКВС свідчить велика кількість (більше 70) гільз від пістолета ТТ. Нелюди розстрілювали і жінок, і дітей в потилицю, опісля добивали прикладами і засипали тіла вапном.

У могилі відсутній анатомічний уклад тіл, масово потрощені черепа — дивитися на все це навіть професійному археологу важко.

Але вже на сьогоднішній день можна з впевненістю сказати, що, як і у попередні роки, виявлено жертви НКВС. Не євреїв, розстріляних УПА чи нацистами, а саме поляків. Архіви, на жаль, про цю страшну трагедію мовчать.

Пошук буде продовжено.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


У Рованцях були половці?

Нещодавно експедицією ДП «Волинські старожитності» завершено дослідження на ділянці гр. Н. в селі Рованці Луцького району. У складі експедиції працювали О.Златогорський, М. Вашета, Т. Верба, В. Затворніцький, Р. Фурманюк.

На ділянці внаслідок роботи скрепера було виявлено поховання невідомого часу, внаслідок чого власником ділянки до робіт було запрошено працівників «Волинських старожитностей». В ході досліджень виявлено об’єкт Х-XІ ст. та  40 різночасових поховань, в більшості своїй безінвентарних, похованих за християнським звичаєм. Найбільш цікавими були три з них, що мали супровідний інвентар.

Поховання №5 виявлено у західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з випростаними руками, орієнтований головою на захід опущено в материк на 0,3 м. У верхніх шарах поховання на рівні тазу та ніг було виявлено деталі кінської збруї та тваринні кістки, очевидно, коня. Також безпосередньо на похованні було виявлено деталі поясного набору (42 предмети) та три монети білого металу, попередньо інтерпретовані як куфічні дирхеми ХІІІ-ХІV ст.

Поховання №12 виявлено в західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з руками складеними на животі, орієнтований головою на захід, опущено в материк на 0,2 м. На північ від черепа було виявлено дві посудини Х-ХІ ст., одна з них, імовірно, східного походження.

Поховання № 19 також виявлено в західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з випростаними руками, орієнтований головою на захід, опущено в материк на 0,2 м. На північ від черепа було виявлено посудину ХІ ст., з клеймом у вигляді тризуба на денці.

Решта поховань інвентарю не мали, проте велика кількість була похована в деревяних трунах, частина з них збережені, що дозволяє припускати їх датування XVII-XIX ст. Тими ж таки похованнями було знищено об’єкт № 1, збережена частина якого мала округлий черінь діаметром близько 1 м. Серед виявлених матеріалів в об'єкті - фрагменти кераміки Х-ХІ ст.

Таким чином в ході робіт було виявлено невідомі раніше могильник Х-ХІ ст., ХІІІ-XIV ст., кладовище  XVII-XIX ст. та об’єкт періоду давньоруської держави. Цікавим матеріалом є виявлений інвентар поховань, куфічні дирхеми східного походження. Можливо, що археологи натрапили на невідомий могильник половців, які загинули в середньвічну добу десь під Луцьком і були поховані у Рованцях. Письмові джерела принаймні про це мовчать. Але самі знахідки вже дозволяють говорити про активні зв’язки Волинської землі з сусідніми державами.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


Цікава археологічна знахідка

З дня свого створення навчальна археологічна лабораторія СГФ підтримує тісні зв’язки з Бердянським краєзнавчим музеєм. Нещодавно до лабораторії звернулася директор Бердянського краєзнавчого музею Людмила Ноздріна с проханням про допомогу. Вона розповіла, що три роки тому під час туристичної мандрівки узбережжям Азовського моря співробітник музею знайшов антропоморфну стелу. У цьому році виникла нагальна потреба перевезти знахідку до музею. Ми з радістю погодились допомогти.

Читати далі (на сайті газети "Університетське слово", БДПУ) >>


ПІДЗЕМЕЛЛЯ У КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ

Однією з цікавих та завжди інтригуючих тем з історії Кам’янець-Подільського, як давнього середньовічного міста, є його підземелля. Ось і цього разу з’явилася можливість згадати про них. Під час проведення археологічних робіт по відкриттю фундаментів колишнього будинку Конецпольского (пізніш — військового цейхгаузу) по вулиці Францисканська, працівниками ДП «ОАСУ Подільська археологія» було відкрито підземелля вибите у скельній породі. Підземелля являє собою коридор шириною 2,06—2,2 м й довжиною 9,0 м. Далі хід перемурований. На кінці, за 7,0 метрів від входу підземелля має дві ніші по бокам. Ширина ніш 1,7 м, товщина — 1,1—1,2 м. Підземелля знаходиться біля західного муру фундаменту на глибині близько 5,0—6,0 м від денної поверхні. Висота підземелля при вході становить 1,96 м. Нажаль, поки що, більша частина підземелля засипана землею, тому результати дослідження попереду. Щодо функціонування підземелля є дві робочі версії:

1) Підземелля використовувалось як морозильна камера для зберігання продуктів.

2) Підземелля функціонувало як підземний хід.

Вхід у підземелля

Підземелля з частиною північної ніші

Археолог Петро Болтанюк
ДП «ОАСУ Подільська археологія»
19.11.201


Волинські археологи виявили скарб срібних прикрас у Володимирі-Волинському

Наприкінці серпня 2012 року у місті Володимирі-Волинському на території гімназії № 4 розпочали земляні роботи з метою прокладання нових комунікацій. Роботи проводились на території посаду літописного Володимира в урочищі Апостольщина. ДП «Волинські старожитності» спільно з управлінням культури Волинської облдержадміністрації уже у перший день земляних робіт призупинили їх. І відразу ж розпочали археологічне дослідження у межах наявних траншей. Експедиція під керівництвом Златогорського Олексія, працівників Вашети Михайла (керівник розкопу), Сергія Панишка, Тараса Верби, Новака Назара, Балика Олексія, Чопюка Володимира та студентів-музеєзнавців І курсу Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (Масловський Юрій, Штець Юрій) виявила і дослідила 14 об’єктів давньоруського часу.

В одному з об’єктів, знищеному траншеями, прокладеними у 1960—1970-і рр. було виявлено скарб срібних прикрас давньоруського періоду. Скарб сильно пошкоджений і потребує негайної реставрації. Він складається з срібних шийної гривні, пластинчастого браслета, витого браслета, скроневих кілець (сережки так званого «київського» типу), колтів, хрестиків та намиста. Зокрема, скроневі кільця виготовлені з срібла, оздоблені зерню, пустотілі в середині, розміром близько 1 см в діаметрі, за аналогіями датуються ХІ — першою половиною ХІІІ ст.

Намисто, з пустотілих срібних пластин, з пласкою стороною з одного боку і випуклою — з іншого, на кінцях оздоблені фігурками у вигляді голови змії, мають три отвори з кожного боку, виготовлені з тонкого срібла, довжиною 2—2,5 см. Аналогії даним виробам потребують додаткових пошуків. Хрест мармуровий, рівносторонній, оздоблений на раменах срібними пластинами, прикрашеними зерню, за аналогіями є виробом візантійського походження. Фрагмент срібної шийної гривні, виготовленої з дроту, що налічує більше 6 витків, товщиною 0,5 см, в перетині прямокутний, за аналогіями датується ХІ — першою половиною ХІІІ ст. Фрагмент колта, пустотілого всередині, складеного з двох спаєних пластин, має бронзову дужку, ймовірно орнаментований фігурою птаха.
Поруч зі скарбом виявлено фрагмент верхньої частини гончарного горщика ХІІ — першої половини ХІІІ ст., що містив сліди окислення кольорового металу.

На сьогоднішній день роботи завершено, скарб передано на реставрацію. Найближчим часом на цю ділянку у центрі Володимира-Волинського було виготовлено пам’яткоохоронну документацію, яка забезпечить охорону цієї території від будь-яких земляних робіт та будівництва.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
5.09.201


Завершено дослідження на берегах Хрінницького водосховища

На берегах Хрінницького водосховища у Рівненській області завершила роботу Волинська рятівна археологічна експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук Дениса Никодимовича Козака. Це був ювілейний, двадцятий сезон, роботи експедиції, в якій приймали участь працівники ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, Сергій Панишко, Григорій Охріменко, Віктор Баюк, Сергій Демедюк, Дмитро Дем’янчук, Віталій Затворніцький, Микола Собуцький, працівники ДП «Рівненська старовина» Юрій Харьковець, Богдан Прищепа, Віталій Ткач та студенти двох рівненських університетів (керівник — Богдан Прищепа), Львівського національного університету ім. Івана Франка, Волинського національного університету ім. Лесі Українки (керівники — Олексій Златогорський, Сергій Панишко, Григорій Охріменко).

Археологічні розкопки були проведені на двох поселеннях: в урочищі «Шанків Яр» між селами Хрінники та Набережне і в урочищі «Високий берег» на околиці с. Хрінники. А на поселенні ранніх слов’ян в урочищі «За лісом» на околиці с. Товпижин закладено розвідкову траншею.

В урочищі «Шанків яр» знаходиться багатошарове поселення, на якому найбільш ранні знахідки датуються ІV тисячоліттям до н. е. (мідний вік), а заключні етапи заселення у середньовіччі охоплюють період від VІІ—VІІІ ст. до ХV ст. Значне поселення тут існувало у пізньоримський час (ІІІ — початок V ст. н. е.). Під час цьогорічних досліджень на поселенні виявлено споруди раннього залізного часу поморсько-кльошової культури другої половини І тис. до н. е. та вельбарської культури ІІІ—ІV ст. н. е. Появу цих поселень на Волині археологи пояснюють переселенням значної кількості населення із заходу, з території сучасної Польщі. Вперше під час досліджень поморсько-кльошових об’єктів на території Польщі та у України у Хрінниках цьогоріч виявлено майстерню косторіза. Цікавою знахідкою є і виявлене житло вельбарської культури — так званий штальхауз. Воно було законсервоване для подальших досліджень у наступному році.

На поселенні в урочищі «Високий берег» відкрито цікавий заглиблений в ґрунт об’єкт бронзового віку. В ньому зібрано уламки посудин, які віднесені до культури кулястих амфор та вироби з кременю, зокрема, масивний серп. Це один з найдавніших серпів подібного типу, серед тих, які виявлені на території Волині. Знахідки датовані першою половиною ІІІ тис. до н. е. Тут же вдалося повністю дослідити два слов’янські житла-напівземлянки із глинобитними печами. Одне житло датоване Х ст. В ньому виявлено уламки гончарного горщика та прясельце, виготовлене із щільної крейди (мергелю). Інше житло загинуло від пожежі приблизно в першій половині ХІІ ст. Збереглися обвуглені рештки дерев’яних деталей, які дозволяють вивчити особливості конструкцій стін середньовічного слов’янського житла.

Подивитися відео

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»,
Прес-центр ДП «Рівненська старовина»
5.09.201


Археологи знайшли «ангела»

Експедиція ДП «Волинські старожитності» під керівництвом Сергія Демедюка на розкопі у Шацьку виявила унікальні знахідки періоду Київської Русі. Це — бронзова підвіска з рельєфним зображенням ангела, ймовірно, архангела Михаїла ХІ ст. та не пошкоджений часом кістяний гребінь ХІ ст. Вони (разом із виявленими керамічними та металевими виробами цього ж часу) ще раз підтверджують, що пам’ятка археології у Шацьку — не рядова, а княжа резиденція. Як рахує Сергій Демедюк, це один із центрів турово-пінських князів на Волинському Поліссі.

Роботи тривають.

 

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
26.06.2012


Археологи дослідили стародавній монастир

Експедиція ДП «Волинські старожитності» завершила роботу в селі Старий Чорторийськ Маневицького району, поблизу монастиря XVII ст. В експедиції брали участь: Олексій Златогорський (керівник), Михайло Вашета, Василь Баран та Тарас Верба. У невеликому розкопі площею 40 кв. м виявлено три об’єкти литовсько-польської доби, досліджено культурний шар давньоруського періоду та пізнього середньовіччя, що значно пошкоджений внаслідок подій, пов’язаних з Першою та Другою світовими війнами.

Окрім керамічного матеріалу давньоруського та пізньосередньовічного часу було виявлено значну кількість гільз, куль та шрапнелі та дуже пошкоджену цинкову монету, що найімовірніше використовувалась як полкова (так звані ерзац-гроші). Знахідки давньоруського періоду є малочисленими, що дозволяє говорити про незначну заселеність даної території в часи існування давньоруського Чарторийська, проте численний матеріал XVII—XVIII ст. вказує на значне пожвавлення життя тут внаслідок появи замчиська та монастиря.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
18.06.2012


Шукали сліди трипільців — знайшли цвинтар XVII ст.

Учора завершилася спільна експедиція ДП «Волинські старожитності» і ДП «Рівненська старовина» на території ділянки, відведеної під будівництво готелю у селі Межиріч Острозького району Рівненської області, неподалік від славнозвісного Свято-Троїцького чоловічого монастиря. У складі експедиції працювали Олексій Златогорський, Юрій Харковець, Олександр Позіховський, Михайло Вашета, Василь Баран, Дмитро Вертелецький та Віталій Затворніцький. Археологи сподівалися дослідити трипільське поселення, сліди якого у вигляді фрагментів керамічних виробів, було виявлено під час археологічної експертизи Валерієм Самолюком на початку року.

Проте у невеликому розкопі виявлено лише декілька фрагментів трипільської кераміки. Зате досліджено два об’єкти неолітичного часу — культури лінійно-стрічкової кераміки, представники якої прийшли на Волинь із Подунав’я і принесли з собою у наш край землеробство. Споруди пізніх землеробів були знищені зовсім неочікуваним у цьому місці цвинтарем XVII століття. Центральну частину розкопу пересікав фундамент цегляної споруди, ймовірніше за все каплички середньовічного часу, про яку не має згадок у жодних джерелах. На території каплички та за її межами виявлено і досліджено 11 поховань. Всі вони захоронені за християнським обрядом — головою на захід, проте спостерігалося постійне підзахоронення померлих на цьому середньовічному цвинтарі, внаслідок чого не всі поховання збереглися в цілості і лише в одному вдалося чітко зафіксувати залишки дерев’яної труни. Супровідний матеріал похованих (монети, медальйон, хрестик) дає можливість датувати цвинтар XVII століттям. Швидше за все він продовжується за межами розкопу, частково знищений будівлею церковно-приходської школи 1914 року.

Лише після дослідження всіх поховань вдалося повністю дослідити залишки неолітичних об’єктів, фрагменти кераміки з яких можна вже сьогодні реставрувати. Також можна з впевненістю сказати, що поселення культури лінійно-стрічкової кераміки на цій території біля монастиря (місце впадіння річки Збитеньки у річку Вілію) займає досить велику площу, що перевірено і додатковим шурфуванням.

Як досить цікаве спостереження з результатів досліджень в розкопі і шурфах можна зазначити відсутність давньоруських виробів на території біля монастиря. Це ставить під сумнів датування городища періодом Київської Русі, що, проте, не зменшує його значимості для історії та археології нашого краю. Після дослідження кістяки були передані монахам для перепоховання за християнським обрядом на території обителі, знахідки з розкопу незабаром будуть передані до фондів Острозького історико-культурного заповідника. Це перша спільна експедиції двох археологічних структур Охоронної археологічної служби України Інституту археології НАН України. Співпраця триватиме й надалі.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
Прес-центр ДП «Рівненська старовина»

1.06.2012


Завершено дослідження на Панському городі в Рованцях

27 квітня 2012 року експедиція ДП «Волинські старожитності» завершила дослідження на ділянці в урочищі «Панський город» в селі Рованці біля Луцька. Роботи проводились в південно-східній частині поселення, розкрито 64 кв. м площі пам’ятки. Виявлено численні матеріали періоду пізнього середньовіччя XVI—XVIII ст., окремі уламки кераміки епохи бронзи та індивідуальні знахідки: крем’яні вироби, точила, мідній литовський солід Яна-Казимира 1664 р., фрагмент люльки, вкритий коричневою поливою, елементи взуття (фрагмент підкови та накладки на каблук) та деталь кінської збруї.

Таким чином встановлено наявність на досліджуваній території потужного шару періоду пізнього середньовіччя та край поселення бронзової доби. Роботи на пам'ятці будуть продовжені в інших її частинах цьогоріч.

Довідково:
Урочище «Панський город» — територія багатошарової пам’ятки доби бронзи, раннього заліза, давньоруського часу та пізнього середньовіччя. Впродовж Х—ХІХ ст. — лівобережне передмістя середньовічного Луцька. Відноситься до категорії «заплавних поселень», впродовж ХІІ—ХІІІ ст. передмістя мало цілком міський характер, розташовуючись обабіч давнього Дубенського шляху. Пам’ятка займає площу 30 га. Виявлена і частково досліджена у 1989—1990 р. С. Терським.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
07.05.201


Перші археологічні дослідження у Сирниках: археологи знайшли уламок багнета

Сьогодні експедиція ДП «Волинські старожитності» завершила рятівні археологічні роботи в селі Сирники Луцького району. Незважаючи на невелику площу дослідження (32 кв. м), археологам вдалося виявити два об’єкти епохи бронзи, численні фрагменти кераміки бронзового, давньоруського та пізньосередньовічного періодів. Культурний шар у межах дослідження був значно пошкоджений будівлями початку ХХ ст. та внаслідок подій, пов’язаних з Першою та Другою світовими війнами. Доказами цього є численні знахідки гільз, куль та шрапнелі вказаних періодів, а також деталь гвинтівки (упор багнета), ймовірно французької моделі Лебель.

Крім рятівних розкопок, було проведено розвідки на околицях села Сирники, що дозволяє уточнити межі та датування відомих тут історичних поселень. Зібрано підйомний матеріал на відомих в історіографії пам’ятках та виявлено одне поселення давньоруського часу з дуже пошкодженим культурним шаром на території господарського двору.

Варто наголосити, що археологічні дослідження у Сирниках проводились вперше. Вони дали нові дані про історію цього населеного пункту.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
13.04.201


Археологи знайшли сопла та іграшку

Цьогорічний польовий сезон Луцька рятівна археологічна експедиція ДП «Волинські старожитності» розпочала дослідженнями біля давньої православної обителі — Свято-Миколаївського монастиря в селі Жидичин Ківерцівського району. Це давнє місце, перша згадка про яке відноситься до 1227 року, є одним з центрів православ’я Волині, надзвичайно цікавою як в історичному, так і в археологічному плані пам’яткою.

Роботи тут проводяться у зв’язку з будівництвом нового храму, що має органічно вписатися в комплекс монастирських споруд. Наразі в розкопі, що точно повторює контури майбутнього будівництва, розкрито 216 кв. м площі, виявлено досить потужний культурний шар та різночасові знахідки.

— Знайдено вироби давньоруського часу, матеріали пізньосередньовічного та новітнього періодів з глини, каменю, скла та металів, — розповів науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Віктор Баюк. — Хоча культурний шар розкопу значно пошкоджений результатами пізнішої діяльності, уже сьогодні можна стверджувати, що розкопки принесуть цікавий новий науковий матеріал з історії Волині.

Крім того знайдено кілька фрагментів глиняних сопел, котрі використовувалися при виплавці металу. Це доволі рідкісна знахідка. Нагадаємо, що кілька років тому в Жидичині знайдено чотири цілих металургійних сопла та фрагменти від кільканадцяти сопел. Археологи натрапили і на глиняну іграшку-коника.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
5.04.2012


Рятувальні розкопки кургану скіфського часу на Росі

Влітку 2011 року спільна археологічна експедиція Інституту археології НАН України та Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького провела рятувальні дослідження грабованого кургану скіфського часу поблизу с. Нетеребка Корсунь-Шевченківського району Черкаської обл. (керівники С.С. Бессонова і М.П. Сиволап). Це один з небагатьох курганів, що збереглися до наших днів над лівим берегом Росі. Колись це був чималий насип (на час розкопок сягав приблизно 2 м), який мав власну назву Козацька Могила. Тому, звичайно, його не обійшли увагою сучасні «чорні мародери», які восени 2008 року вирили глибоку яму в центрі, як раз над поховальною камерою. За сприяння одного з місцевих жителів 2009 року в ЧНУ були передані деякі речі цих «розкопок» — дві розламані грецькі амфори, купку бронзових стріл і залізний ніж. Відтоді й постало питання про необхідність рятувальних розкопок. Необхідні кошти для дослідування знайшлися лише у 2011 році. Допоміг голова місцевої фірми «АгроРось» Петро Петрович Євич, а також деякі інші жертводавці — клуб «Ротарі-Черкаси», підприємець В.Д. Горбенко та інші. Головною робочою силою були студенти-практиканти і добровольці Черкаського націоального уіверситету.

Центральна могила площею приблизно 16 кв. м, як з’ясувалося, була пограбована перший раз ще в скіфські часи. Але на археологів, які ретельно фіксували не лише всі дрібні знахідки і уламки, деталі конструкції могили та інших споруд під насипом (майданчик із залишками «тризни», два кільцеві рови, катакомба з похованням коня) все ж таки чекала винагорода. Після виснажливої копиткої роботи наприкінці розкопочного сезону було виявлено дві знахідки з дорогоцінних металів — золоту гривню з гладкого дроту 0,3 см завтовшки, а також срібну позолочену платівку від жіночого голового убору, згорнуту в декілька разів. Реставратори Черкаського обласного музею, куди надійшли знахідки, ретельно розгорнули і вировняли платівку. На ній зображено чотирьох фантастичних істот — крилатих грифонів і смужку античного орнаменту. Всі знахідки можна датувати першою половиною IV ст. до н. е. Попереду у археологів ще величезна робота з обробки, реставрації та визначення матеріалів розкопок — всього того, що становить джерело наших знань з давньої історії. По закінченні робот насип кургану був знов насипаний.

С.С. Бессонова, М.П. Сиволап
7.03.2012


Сторінка 2 з 5

Пошук

Контакти

spilka.arch.ukraine@gmail.com
Ми в соцмережах

Поточний проєкт Спілки

Сплата членських внесків

Корпоративна карта Приватбанку для сплати внесків 4246 0010 6613 5355
Детальніше

Інтернет-ресурси

"Библиотека истории"
Велика кількість історичної літератури.

Stratum plus
Архів журналу "Stratum plus".

YouTube-канал "Реальна історія"
Ведучий каналу Акім Галімов створює невеликі відео на важливі історичні теми, якими спекулює росія.

Історичний вебінар \ Historical Webinar
Канал презентує тематичні доповіді фахових істориків, конференції, огляд книжок та історичних фільмів, що висвітлюють, насамперед, різні періоди історії України, Польщі, РФ, інших держав Центральної та Східної Європи, питання українсько-польських, українсько-білоруських та українсько-російських взаємин.

YouTube-канал "Твоя підпільна гуманітарка"
Цей проєкт не є власне історичним, а розглядає ширше коло гуманітарних питань. Та для тих, хто прагне вивчати історію в ширшому контексті, — неабияка знахідка, адже тут і про розвиток української мови, літератури, культури в найрізноманітніших проявах.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Ви знаходитесь тут: Новини Археологічні дослідження