28 листопада 2014 р. відбулася 32-га Міжнародна краєзнавча конференція молодих учених «Наука і освіта у краєзнавчому вимірі», присвячена 210-ій річниці заснування Харківського університету. Організаторами конференції виступили історичний факультет та Центр краєзнавства імені академіка П. Т. Тронька Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Студентське наукове товариство історичного факультету та Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України». У роботі конференції взяли участь близько 80 студентів, аспірантів та молодих учених, представників наукових, навчальних і культурних закладів України та Росії. Робота конференції відбувалася у рамках 9 секцій.

З матеріалами секції "Археологія" можна ознайомитися тут:

Наука і освіта у краєзнавчому вимірі. Матеріали XXХІІ Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених. Секція «Археологія та краєзнавство». — К., 2014. — 52 с.

Більше інформації >>

Експозиція виставки памяті Д.Н.Козака

27—29 листопада 2014 р. в Історико-краєзнавчому музеї м. Винники Львівської області відбувся П’ятий міжнародний науковий семінар "Давні майстерні та виробництво у Вісло-Дніпровському регіоні", організаторами якого виступили поруч з місцевим музеєм Інститут археології Жешівського університету та Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації.

Під час проведення семінару було відкрито виставку "Хрінники: 20 років археологічних досліджень", приурочену пам’яті видатного українського археолога Дениса Никодимовича Козака (1944—2014). На ній представлені матеріали, здобуті археологічною експедицією Інституту археології НАНУ під керівництвом Д.Козака на берегах Хрінницького водосховища на Рівненщині. Пам’ятки різних епох, розміщені на берегах водосховища, інтенсивно руйнуються при обвалах високих берегів, тому з 1993 р. тут почалися планомірні рятувальні роботи. Здобуті за двадцять років роботи археологів у Хрінниках матеріали зберігаються у фондах Рівненського музею, який і виступив співорганізатором виставки. Доповнена археологічна виставка також фотоматеріалами, які ілюструють життєвий та науковий шлях видатного українського археолога Д. Козака.

Волинська тематика на семінарі була представлена у доповідях Василя Оприска (Львів), Богдана Прищепи (Рівне), Сергія Теліженка (Сімферополь—Київ), Віталія Коноплі (Львів), Віталія Ткача (Дубно), Дмитра Вертелецького (Остріг), Віктора Баюка (Луцьк), Сергія Панишка (Луцьк), Романа Миськи (Львів), Олексія Златогорського (Луцьк).

Василь Оприск у співавторстві з покійним Денисом Козаком підготували доповідь про один тип виробничих печей сільських поселень Західної Волині у ранньому середньовіччі, охарактеризувавши матеріали досліджень у с. Городок Луцького району. Сергій Теліженко розповів про досліджений неолітичний об'єкт культури лінійно-стрічкової кераміки у с. Ратнів Луцького району. Богдан Прищепа дав загальну характеристику ювелірного ремесла у середньовічній Пересопниці за виявленими під час досліджень матеріалами. Сергій Панишко ввів у науковій обіг результати досліджень гончарного горна литовської доби із Жидичина Ківерцівського району. Матеріали, виявлені під час досліджень поховання кочовників у с. Рованці Луцького району, ввели у науковий обіг Олексій Златогорський і Тарас Верба. Зокрема, провівши серію аналогій серед середньовічних знахідок, вони прийшли до висновку, що у с. Рованці було виявлено поховання угорців.

ДП "Волинські старожитності" висловлює щиру подяку організаторам семінару за його високий науковий рівень, цікаві доповіді, а також за теплий прийом гостей та можливість щиро поспілкуватися з колегами.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"

З 6 по 10 листопада 2014 року проходила спільна пошуково-археологічна експедиція за участю ДП «Волинські старожитності» (Олексій Златогорський, Тарас Верба), ДП «Рівненська старовина» (Юрій Харковець), Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва (Домініка Семінська, Адам Кучинські) Товариства ветеранів польських прикордонних формувань (Вальдемар Бохенські), волонтерів з числа польських прикордонних військ, за підтримки віце-консула республіки Польща в Україні Кшиштофа Васілевського, місцевого краєзнавця Світлани Коток, «Фундації незалежності» з Любліна (Ян Федірко).

Метою пошукових робіт було виявлення місць поховань офіцерів Корпусу оборони прикордоння Польщі, які були взяті в полон Радянськими військами та розстріляні в районі села Тинне в вересні 1939 року. Роботи ускладнювались відсутністю документальних чи архівних даних, у пошуках науковці покладались на свідчення старожилів.

7 листопада було закладено траншею розмірами 1х10 м в місці найбільш вірогідного місця розстрілу, яка засвідчила відсутність будь яких слідів могили.

8—9 листопада проводилось шурфування в інших перспективних місцях, яке також не дало результатів. Була проведенна урочиста месса в Преображенському костелі.

Хоча, на жаль, роботи не дали результатів, та всі організації сподіваються в майбутньому на плідну співпрацю та продовження пошуків в селі Тинне.

Дослідження з георадаром	Учасники експедиції біля польського ДОТу
Обстеження польських ДОТів	Обстеження польських ДОТів

8 листопада на Волинському телебаченні чергову передачу «Такти і факти» журналіст Василь Ворон присв’ятив пам’яті  видатного українського археолога, відомого дослідника Волині Дениса Никодимовича Козака.

Спогадами про видатного науковця та археолога, вчителя та наставника з телеглядачами поділилися  директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, кандидат історичних наук Сергій Панишко, археологи Тарас Верба та Сергій Теліженко.

Передача розпочалася переглядом фото Дениса Никодимовича на розкопках в Хрінниках. Адже, як зазначив директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський: «Хрінники — це пісня Дениса Никодимовича. Тут понад 20 археологічних сезонів ним досліджувалися слов’янські та готські поселення, — продовжує Олексій. — Для нас археологів він став дороговказом та провідним дослідником  ранньослов’янських пам’яток на Волині (Загаї, Городок, Гірка Полонка, Боратин, Баїв, Линів, П’ятидні, Маяки, Хрінники), Подністер’ї та Західному Побужжі (Підберізці, Сокільники, Гринів, Звенигород, Чишки, Пасіки-Зубрицькі, Велика Слобода). Будемо намагатися, при наймі  не повторювати його шлях, а доповнити — тому що перевершити такого маестро у вітчизняній  археології — неможливо…».

«Чи можливе здійснення музеїфікації всіх артефактів у Хрінниках та створення музейного комплексу?» — поцікавився Василь Ворон.

«У Хрінниках ми маємо стратиграфію з певними обмеженнями - навколо Хрінницького водосховища  не спадає рівень води. Окрім того, багато стародавніх поселень на сьогодні знаходяться на забудованих ділянках землі, або там, де проводиться оранка (на жаль, так сталося, в нашому законодавстві). А при таких, м’яко кажучи, несприятливих  моментах, як можна створити повноцінний музейний комплекс?

Так, є Шанків Яр, де було знайдено відоме святилище готів, жертовник готів і бог Сарапіс. Як зробити музеєфікацію, щоб люди могли бачити як жили готи на нашій землі більше тисячі років тому? Потрібно мабуть думати і діяти владі, музейним працівникам та науковцям разом,  на благо збереження археологічної спадщини. А подальше наше бажання продовження справи Д.Н. Козака — дослідження Хрінників залежить від Інституту археології України», — відповів Олексій Златогорський.

Штрихами до портрету видатного археолога стали і спогади кандидата історичних наук Сергія Панишко.

«Фактично, починаючи з середини 70-х років подальші покоління студентів історичного факультету, Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки проводили розкопки по Волині з Денисом Никодимовичем. Він був не лише провідним науковцем в археології, а й хорошим організатор. Адже, Денис Никодимович був заступником директора Інституту археології НАН України, головою ВГО «Спілки археологів України.

В часи економічної нестабільності в нашій державі, що не сприяло проведенню археологічних експедицій і по Україні працювало всього декілька експедицій. Козаку Д.Н. вдавалося  кожний рік  проводити розкопки. Тому він найбільше за площею здійснив розкопів. Оскільки він багато працював, то йому і щастило із знахідками. Серед археологічної спадщини, яку залишив нам Денис Некодимович, — продовжив Сергій Панишко - це його безцінні знахідки під час розкопок. Він знайшов на Львівщині піхви меча, перше язичницьке святилище в Загаях, виробничі споруди в Хрінниках, найдавніше зображення плуга на стінці горщика. Він виокремив зубрицьку археологічну культуру, що належала давньослов’янським племенам венедів. Відкриттів дуже багато, цілий комплекс, вони будуть використовуватись науковцями ще сотні років і дозволять зробити ще не один історичний висновок».

На прохання Василя Ворона Сергій Дмитрович окремо зупинився на археологічних знахідках Володимир-Волинська, адже цього року ми будемо вшановувати пам'ять короля Данила Романовича.

«У дослідженні епохи правління короля Данила саме археологія дає багато зрозуміти про симбіоз західної та східної культур в нашому регіоні, — зазначав Сергій Дмитрович . Так, в Хелмі проводяться  нові розкопки укріплення даного періоду, але для нас волинян цікаво розкопки в с . Новоугрузьке ( літописний Угровськ) в Любомльському районі, бо це були доменіальні володіння короля Данила. Як прояв західноєвропейської культури слід відмітити класичні лицарські замки (городища типу «motte аnd baily» у селах Фалемичі і П’ятидні у Володимир-Волинському р-ні). Подібне укріплення було знайдено в селі Качин. Разом з тим археологами виявлені знахідки XIII ст. характерні для типової східної цивілізації — кашинна кераміка  іранського походження.

Згадуючи про Володимир-Волинський окремо зупинилися на виявлені та ексгумації останків жертв масових розстрілів спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі, поруч із володимирською в’язницею НКВС та гестапо. Кати, що знищували людей, перетворили городище у суцільний могильник — поруч із стіною замку було виявлено могильну яму.

Щодо проведення ексгумації останків жертв археолог Тарас Верба відмітив: «Завдяки Олексію Златогорському та його колегам з Польщі у нас почалась створюватись  база для ДНК, що дасть можливість кожному знайти своїх предків, родичів. Хоча це кропітка робота і спрямована на перспективу».

Олексієм Златогорським були  згадані  на передачі нещодавні події 9 жовтня 2014 року — перепоховання останків польських військових, що загинули у вересні 1939 року, і були виявлені та ексгумовані спільною українсько-польською експедицією ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорона Пам'яті Боротьби і Мучеництва (керівник — Домініка Сємінські). Дослідження проводилось у с. Положеве (виявлено три поховання прикордонників, встановлено ім'я одного — поручика Яцека Томашевського), у с. Глинянка (поховання польського прикордонника), у с. Мельники (три поховання польських прикордоників і одного поліцейського). «Роботи ще не завершені — зазначив Олексій Златогорський — нам не вдалося виявити поховання близько 50-ти розстріляних полонених польських прикордонників у с. Піща, невдалося виявити і розстріляну родину польського офіцера у с. Грабове. Плануємо продовжити дослідження у наступному вже році».

Щодо питання останніх археологічних досліджень на Волині, які на сьогодні проводяться в с. Ратнів Луцького району археолог Сергій Теліженко продовжив: «Буквально нещодавно, під час розкопок, на правому березі Чорногузки, нами знайдено частину давньоруського житла з добре збереженою глинобитною піччю, купол якої, на жаль, обвалився. Крім того, нами була зроблена промивка сигменту з неолітичного об’єкта, для встановлення палеоботанічних знахідок. Так, були виявлені численні рештки, схожі на зерна пшениці. Подальші висновки щодо їх визначення буде залежати від спеціалістів археоботаніки з Литви, які в подальшому будуть їх досліджувати. Адже, за цими зернами можна буде встановити час існування неолітичного об’єкта».

«Хочу зауважити, — продовжив Сергій, — що на цих розкопках в Ратневі здебільшого матеріали були виявлені на поверхні грунту (переореному) і це має велику перспективу для подальших досліджень.

Василь Ворон як приклад, пригадав всім, як в Устилузі вдалося завдяки втручанню Олексія Златогорського врятувати давньоруське городище, і поцікавився чи складно буде сьогодні вберегти від знищення археологічні пам’ятки на Волині. На що Олексій з нотою песимізму відповів: «Людям, а особливо чиновникам, завжди було важко довести  різницю між пам’яткою  архітектури та археологічною пам’яткою. Для них це чомусь, як Ви зазначили, це чомусь «архіскладно». Я маю надію, що сьогодні прямуючи до європейських загальноприйнятих світових норм, наші урядовці не дозволять, щоб будівельники, або хтось інший вирішували, чи є на місці археологічні пам’ятки, чи ні. Це повинні робити тільки науковці, проводячи експертизи. Інакше ми втратимо цінну джерельну базу нашої історії».

http://youtu.be/NvoEAhRK6zQ

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

До уваги членів Всеукраїнської громадської організації "Спілка археологів України".

11.12.2014 о 14.00 відбудуться загальні збори членів ВГО САУ. Засідання відбудеться в актовому залі Інституту.

У електронному виданні газети «Волинь-нова» за  вівторок, 04 листопапада 2014 р. редактор відділу сільського життя газети «Волинь-нова» Сергій НАУМУК у рубриці «Проблема» переймався та дивувався УРЯДОВИМИ НОВАЦІЯМИ У СФЕРІ АРХЕОЛОГІЇ.

24 жовтня на засіданні Кабінету Міністрів України було схвалено проект постанови «Про затвердження Порядку надання органами охорони культурної спадщини дозволу, погодження чи висновку та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 316». Документ 2002 року регламентував проведення археологічних досліджень перед будівництвом. Звісно, забудовники як могли гальмували втручання науковців. То тут, то там хтось руйнував археологічні об’єкти, зводячи будівлю. Але загалом бізнесмени та й пересічні громадяни додержувались законодавства. Потроху приходило розуміння, що перед будівництвом треба проводити розвідки і у разі потреби — розкопки.

Питання було в грошах: забудовники не хочуть платити зайве, а розкопки – задоволення не дешеве. Крім того, іноді навіть фахівцям годі точно визначити обсяг робіт і, відповідно, їхню вартість. Пам’ятаю, як у 2010 році на містобудівній раді Луцька чиновники розпинали заступника директора ДП «Волинські старожитності» Сергія Панишка, скільки ж коштуватимуть розкопки у Старому місті, де планували збудувати готель? Дарма науковець намагався пояснити, що складно точно визначити потужність культурного шару, а тому про вартість робіт можна говорити лише приблизно.

З оплатою розкопок, як на мене, є два варіанти: або за археологічні дослідження на ділянці платить забудовник, або держава. У європейських країнах здебільшого застосовують перший. Постмайданна Україна вибрала третій – на будмайданчиках не проводити археологічних досліджень зовсім. Саме такий висновок випливає з оприлюдненого проекту постанови.

З Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою вилучили словосполуку «інші земляні роботи», де йшлося про необхідність археологічних досліджень. А я хочу нагадати про відкриття волинських археологів, які вони зробили завдяки експертизам ділянок під будівництво. Якби не було обов’язкового обстеження науковцями ділянок, не бачили б ми ні срібних монет із Полонки Луцького району, ні уламка давньоруської князівської булави, яка могла належати Юрію Долгорукому, ні скарбу зі Старого Луцька та ще безлічі знахідок. Тепер під ковшами екскаваторів на законних підставах безслідно зникатимуть цілі поселення, не те що якісь монети.

А ще невдовзі рятувальні археологічні дослідження провадитимуть тільки «на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Звісно, навіщо рятувати щось від ковша бульдозера поза охоронюваною археологічною територією?

Дарма що, ратифікувавши ще 2003 року Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини, Україна зобов’язалася збільшити обсяг матеріальних ресурсів для археології. Зокрема й вжити заходів, щоб у великих державних або приватних проектах були передбачені кошти на будь–які необхідні археологічні роботи. Стаття 9 згаданої конвенції зобов’язує підписантів здійснювати освітницькі заходи, щоб поглибити поінформованість громадськості про цінність археологічної спадщини. Скидається на те, що в Україні освітницькі заходи треба починати з Міністерства культури.

Джерело: http://www.volyn.com.ua/?rub=32&article=0&arch=

Острівки

У дописі Кшиштофа Кота на сайті польського радіо RMF FM з’явилася інформація про роботу спільної українсько-польської експедиції 2014 р. ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва в Любомльському та Шацькому районах Волинської області. Зокрема, у селі Острівки, Положево, Мельники.

Місце поховання польських прикордонників у селі Положево

Село Острівки нині не існує. На місці  села залишилось кладовище, де поховані загиблі поляки з сіл Острівки, Воля Островецька, Янковичі, Кути, Бірки, Чмикос. Багато поховань залишилось також на полях згаданих сіл і, зокрема, неподалік від кладовища в Острівках, на місцевості, де колись існував костел.

Літом цього року проведено на цьому місті пошукові роботи. Так, було зроблено біля 10 тисяч зондів за допомогою бура. Жодного поховання виявлено не було. Ян Федірко представник Люблінської «Фундації Незалежності» вважає, що роботам археологів мають передувати дослідження істориків та архівістів, оскільки на сьогоднішній день майже не залишилось свідків тих кривавих подій.

Надалі у дописі Кшиштоф Кот згадує дослідження спільної експедиції в околицях Шацька. Історія цього регіону тісно пов’язана з історією польських прикордонників. Тут відбулися дві битви поляків з більшовиками в вересні 1939 року. Пам'яттю  про загиблих поляків займаються сучасні польські прикордонники, зокрема, підполковник Яцек Козак.

Ексгумаційні дослідження у с. Глинянка

«Для нас є досить принципово і важливим, що можемо прийняти участь у дослідницьких експедиціях і ексгумаціях  останків колишніх прикордонників, які загинули тут на Волині, - розповідає полковник Яцек Козак — не помирає той хто залишається в пам’яті живих. Власне тому їздимо на Волинь і проводимо ексгумаційні дослідження. Літом цього року ексгумували останки семи польських прикордонників та одного поліцейського, проводили також пошукові дослідження в районі сучасного Шацька і села Піщі. Після битви під Витичне багато польських прикордонників були розстріляні більшовиками у Піщі. На сьогоднішній день не відомо місце їх поховання. Але будемо його шукати. Плануємо також знати імена тих, хто загинули і були ексгумовані нами цього року. Заради цього брали зразки ДНК померлих. Вважаємо, що місць поховань на дорозі маршу групи прикордонників генерала Орліка- Рюкеманна досить багато, особливо в районі Шацька на Україні і в Витичне під Влодавою  в Польщі».

Поховання польських прикордонників у с. Мельники

Далі у дописі Кшиштоф Кот згадав ексгумаційні роботи в селі Положево Шацького району. Зокрема, тут у лісі, в урочище  Гузне, ексгумовано останки поручника Яцека Томашевського. Довгі роки поховання оточувала дерев’яна огорожа. Старожили зберегли ім’я прикордонника, а також місце його поховання. Запам’ятали також, що той солдат був похований без ніг. Цей факт підтвердила ексгумація. Окрім того, за метрів 700 від могили Томашевського у самому селі Положево знаходилась могила двох польських прикордонників. Опікувалась нею місцева мешканка, яка померла рік тому. Отже, лише цього року прикордонники були ексгумовані спільною експедицією.

Всі виявлені останки прикордонників і поліцейського були з урочистостями перепоховані 9 жовтня цього року на місцевому кладовищі у селі Мельники Шацького району під символічним дерев’яним хрестом. Можливо колись будуть встановленні їхні імена.

«Наша історія - трагічна історія, — говорить Яцек Козак — зрозуміло, що ми не претендуємо на Волинську землю, але останки наших солдатів там є. Те, що там немає нині Польщі не означає, що ми не повинні про них пам’ятати. Вони там лежать і забути про них не можемо».

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

http://forum.violity.com/viewtopic.php?t=1077885

Читати далі >>

9 жовтня 2014 року на кладовищі у с. Мельники Шацького району відбулося урочисте перепоховання останків польських військових, що загинули у вересні 1939 року, і були виявлені та ексгумовані спільною українсько-польською експедицією ДП "Волинські старожитності" (керівник — Олексій Златогорський) та Ради Охорона Пам'яті Боротьби і Мучеництва (керівник — Домініка Сємінські). Дослідження проводилось у с. Положеве (виявлено три поховання прикордонників, встановлено ім'я одного — поручика Яцека Томашевського), у с. Глинянка (поховання польського прикордонника), у с. Мельники (три поховання польських прикордониик і одного поліцейського). Участь в пошукових роботах взяли доктор Леон Попек, представник "Фундації незалежності" з Любліна Ян Федірко, реконструктор Анджей Мазурек. Як волонтери виступили прикордонники Надбужанського відділу прикордонної служби Речі Посполитої (керівник — генерал Ярослав Фрончек).
Участь у церемонії перепоховання взяли Сергій Кошарук — радник голови Волинської облдержадміністрації, Олександр Кусько — голова Шацької райдержадміністрації, Олександр Кравчук — завідувач сектору у справах національностей управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, Олексій Златогорський — директор ДП "Волинські старожитності", Олександр Остапюк — директор Любомльського краєзнавчого музею, Андрій Ягодинець — Олеський сільський голова, Микола Боярчук — в.о. Шацького селищного голови, Василь Голядинець — Грабівський сільський голова, Іван Бранчук — Піщанський сільський голова, Адам Дударчук — голова районної ради ветеранів війни, Володимир Носуліч — вчитель-історик, краєзнавець Шацького району, а також прикордонники Луцького загону, громадськість району, ЗМІ та інші. Від польської делегації виступили професор Анджей Кунерт — секретар Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва, Тереза Барановські — голова Бюро Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва.
У відправі поминальної панахиди взяли участь ксьондз Ян Бурас, ксьондз Збігнєв Кемпа, єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцької дієцезії, а також священики територіальних громад Шацького району отці Петро, Михайло та Богдан.
До підніжжя меморіалу польських прикордонників, в пам’ять загинувших військових представники обох держав поклали вінки, корзини із живими квітами і в знак шани  пролунали три бойові вистріли в гору салютною групою українських прикордонників.
"Роботи ще не завершені — зазначив Олексій Златогорський — нам не вдалося виявити поховання близько 50-ти розстріляних полонених польських прикордонників у с. Піща, невдалося виявити і розстріляну родину польського офіцера у с. Грабове. Плануємо продовжити дослідження у наступному вже році".
Вічна слава тим, які віддали свої життя захищаючи нашу країну! Вічна пам’ять!

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Центр краєзнавства імені академіка П.Т. Тронька
Історичний факультет
Студентське наукове товариство
Національна спілка краєзнавців України
Східно-регіональний відділ Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК
ВГО "Спілка археологів України"

Шановні колеги!
Запрошуємо вас взяти участь у XXХІІ-й Міжнародній
краєзнавчій конференції молодих учених
«Наука і освіта у краєзнавчому вимірі»,
присвяченій 210-річчю Харківського університету

Конференція відбудеться 28 листопада 2014 р. на історичному факультеті ХНУ імені В.Н. Каразіна
Секція:
• Археологія та краєзнавство
Заявку на участь у конференції та тези доповідей (2000—2500 знаків)
просимо подавати до 2 листопада 2014 р. (включно) через спеціальну електронну форму, вхід до якої — через головну сторінку сайту історичного факультету ХНУ: http://history.karazin.ua.

Робочі мови конференції: українська та російська (NB! Крім заявки!)

Планується видати тези секції археології. Для цього прохання надіслати до 2.11.2014 тези обсягом 2—7 сторінок (14 кегль, 1,5 інтервал), посилання — напівкод (Прізвище, 2012, с. 6; рис. 5, 2—4; табл. 3); на рисунки (рис. 1, 3), де перша цифра — номер рисунка, друга — позиція на рисунку; на таблиці (табл. 2).

Список літератури — в алфавітному порядку.
Фамилия И.О. Название монографии. — Город, 2012. — 150 с.
Фамилия И.О. Название статьи // Название сборника. — город, 2012. — С. 15—25.
Фамилия И.О. Название работы // Название конференции: Тезисы докл. — Город, 2012. — С. 15—25.
Фамилия И.О. Название статьи // Название периодического издания. — 2012. — № 1 (чи Вып. 1; Т. 1 та ін.). — С. 15—25.
Фамилия И.О. Название отчета / Название архива. — 2012. — № 1. (за нумерацією, прийнятою архівом, напр.: ІА НАН України. — 2012/5).

Увесь текст давати одним файлом. Рисунок обов’язково повинен бути наданий у форматі *.tif з розподільною здатністю не менше 300 dpi, а також у форматі, в якому його було виконано.
Прохання надіслати матеріали до 2.11.2014 р. на адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду (Денис Гречко).

1 жовтня 2014 року з ініціативи Рівненського обласного краєзнавчого музею у його приміщенні відбулось засідання круглого столу «Некрополі Рівненщини», присвяченого проблемам збереження кладовищ. Захід об’єднав дослідників, науковців і краєзнавців, що займаються проблематикою поховань у досить широкому хронологічному діапазоні — від епохи бронзи до середини ХХ ст.

Зокрема, директор Рівненського музею Олександр Булига розповів про козацькі могили Берестечка. Про діяльність пошукових організацій ВГО «Союз «Народна Пам’ять» та археологів ДП «Волинські старожитності» розповів Олексій Златогорський. Він висвітлив пошукові та археологічно-ексгумаційні роботи спільної українсько-польської експедиції у Шацькому районі Волинської області, у с. Гайки-Ситенські Радивилівського району та у с. Тинне Сарненського району Рівненської області.

Регіональні особливості архаїчних надгробків Рівненщини — стали темою виступу старшого наукового співробітника Інституту дослідів Волині (Рівне)  Олексія Нагорнюка, про польські поховання та поховання на старих кладовищах Рівного розповіли Галина Данильчук та Чеслав Хитрий. Про поховання як пам’ятки археології і історії розповів Олексій Черницький, про давні некрополі міста Дубно — Юрій Пшеничний, острозькі некрополі – Миколай Манько, польський цвинтар у Клевані – Оксана Байцар-Артеменко.

Присутні учасники круглого столу прийшли до висновку, що нині держава та і суспільство досить мало уваги приділяє давнім похованням і могилам, а отже і власній історичній пам’яті. Як наголосила Галина Данильчук — «європейці спостерігають за тим, як ми ставимось до своїх некрополів. Поки ми не почнемо шанувати своїх предків – шлях у Європу для нас закритий однозначно».

Це був перший круглим стіл, присвячений некрополям Рівненщини. Організатори заходу, враховуючи успішне його проведення, планують зробити його постійним засіданням. А за результатами засідань — готувати наукові та науково-популярні матеріали.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Виступ Олексія Златогорського	Виступ Олексія Нагорнюка
Виступ Галини Данильчук	Єврейські (хасидські) могилки у с.Оржів на Рівненщині