Звернення ВГО "САУ"

Лист щодо виставки «Кресало — запальничка з давнини».

Голові правління ГО
«Спілка археологів України»
Івакіну Г. Ю.

Шановний Глібе Юрійовичу!

29 червня 2017 р. у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відкрилася виставка «Кресало — запальничка з давнини». Ця подія, поряд із численними позитивними відгуками, викликала негативну оцінку окремих осіб. Остання, як ми вбачаємо, з’явилася у зв’язку із непорозумінням щодо окремих моментів організації та проведення виставки, пояснити які хотілося б у цьому листі.

Предмети, експоновані на виставці, були зібрані завідувачем відділом Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації В’ячеславом Вікторовичем Шерстюком упродовж останніх років з метою їх наукового дослідження і, відповідно, подальшої передачі до музейного зібрання — фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (про що йшлося безпосередньо у день відкриття виставки та висвітлено у тих же засобах ЗМІ, наприклад: https://www.youtube.com/watch?v=oomlcrUPOiQ&feature=share). Крім освітньо-популяризаторської мети, ознайомлення відвідувачів з особливостями добування вогню у давнину та в минулі століття, ця виставка якраз і слугувала налагодженню процесу передачі до музейних фондів подібних знахідок та колекцій на цьому прикладі. До речі, результатом виставки вже стало поповнення музею кількома доволі цінними й унікальним предметами.

Усі експоновані речі є випадковими знахідками сторонніх осіб, переданими останніми чи придбаними у них, і в жодному разі не походять з археологічних досліджень автора збірки (що при необхідності може бути підтверджене відповідними документами). Єдиний предмет, знайдений особисто В. В. Шерстюком, — це набір для кресання вогню, що трапився при огляді руїн садиби другої половини ХХ ст., що важко назвати археологічними обстеженнями за відповідними кваліфікаційними документами.

Саме тому подібні предмети, як на наш погляд, цілком логічно і на законних підставах було названо «приватними», тобто такими, що перебувають (тимчасово, до моменту їх передачі у фонди музейного закладу) у приватній власності. Офіційний захід передачі зазначеної збірки до фондів музею планувався на момент закриття виставки, але те що цей факт відбудеться — анонсувалося на її відкритті, про що вже йшлося вище.

Більшість із представлених на виставці зразків кресал входять до категорії випадкових знахідок. Хоча вони мають також максимально можливу (яку вдалося в тій чи іншій мірі здобути) супровідну інформацію щодо артефактів, зокрема, — певні дані про місце знахідки, а тому можуть бути об’єктами як наступних наукових досліджень, так і предметами музейного зберігання й експонування.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського і Центр охорони та досліджень пам’яток археології, зокрема — автор збірки, також не є прихильниками існування приватних колекцій археологічних артефактів. Проте, залучати такі колекції чи добірки речей, в разі наявності, до музейного показу й ознайомлення з ними фахівців, облікування і зберігання, надходження до Музейного фонду України наразі вже потрібно.

Залишається висловити щиру вдячність громадськості і колегам за увагу та, в подальшому, спрямувати їхню активність і принциповість не лише на протидію «збирачам «запальничок», а й колекціонерам більш вагомих (кількісно й якісно) артефактів та археологічних реліквій національного значення.

Директор Полтавського краєнавчого музею
імені Василя Кричевського,
канд. іст. наук, заслужений працівник
культури України О. Б. Супруненко

Завідувач відділом Центру
охорони та досліджень пам’яток археології
Управління культури Полтавської облдержадміністрації В. В. Шерстюк

Останнє оновлення на Понеділок, 31 липня 2017, 13:38

ЩОДО ВИСТАВКИ «КРЕСАЛО — ЗАПАЛЬНИЧКА З ДАВНИНИ. ІЗ ПРИВАТНОЇ КОЛЕКЦІЇ В’ЯЧЕСЛАВА ШЕРСТЮКА» У ПОЛТАВСЬКОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ

ВГО "Спілка археологів України отримала наступний запит від свого Полтавського осередку (відділення):

Правлінню
Всеукраїнської громадської організації
«Спілка археологів України»

Інформаційний лист

У зв’язку із загостренням ситуації навколо проблеми колекціонування археологічних речей приватними особами, звертаємо вашу увагу на інцидент, що трапився в культурному житті Полтави. 29 червня 2017 р. у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відкрилася виставка «Кресало – запальничка з давнини. Із приватної колекції В’ячеслава Шерстюка», на якій експонувалися речі від пізнього римського часу до козацької доби. Організаторами цього заходу виступили Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації, Центр охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. Подія за своїм змістом, а саме походженням речей з приватної збірки, суперечить законодавству України та етичним положенням вітчизняної науки і культури. Даний захід просимо вважати відкритою пропагандою скарбошукацтва, колекціонування предметів старовини та легалізацією колекцій, здобутих сумнівним шляхом. Виставка цієї приватної колекції в державному музеї набула відповідного висвітлення у ЗМІ, що формує спотворене сприйняття суспільством принципів діяльності державних музеїв та археологічної науки в цілому. Зважаючи на те, що колекціонер В’ячеслав Шерстюк багато років отримує Відкриті листи на польові дослідження, не виключено, що частина експонатів була отримана в процесі професійної діяльності. Тому просимо вас висловити свою позицію стосовно цієї події.

У додатку афіша та буклет з виставки.

З повагою,
Голова Полтавського обласного відділення
ВГО «Спілка археологів України»                                                                     Юрій Пуголовок

 

Відповідь ВГО "Спілка археологів України"

ВГО "Спілка археологів України" неодноразово виступала проти будь яких дій, які прямо чи опосередковано сприяють руйнуванню археологічної та культурної спадщини. Зокрема, нами завжди суто негативно оцінювалась діяльність приватних колекціонерів археологічних предметів.

ВГО "Спілка археологів України" в своїй діяльності керується Кодексом етики професійного археолога, прийнятого 09.11.2006 р. на засіданні Вченої Ради Інституту археології НАН України.  Згідно п. I.1. цього Кодексу професійний археолог та члени його сім’ї не повинні займатися приватним колекціонуванням. В п. II.2. наголошено, що купівля, продаж, обмін та колекціонування археологічних предметів стимулює грабіжницькі розкопки і призводить до руйнування археологічних пам’яток.

В діях В’ячеслава Шерстюка ВГО   "Спілка археологів України" вбачає явні порушення Кодексу  етики професійного археолога. Тому такі питання має розглядати Польовий Комітет ІА НАНУ.

Правління
18. 07.2017 р.

Останнє оновлення на Середа, 26 липня 2017, 21:27

ЗАЯВА ВГО "СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ" З ПРИВОДУ ВИСТАВКИ КОЛЕКЦІЇ «ПЛАТАР» У КІРОВОГРАДСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ

 

ЗАЯВА ВГО "СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ" З ПРИВОДУ ВИСТАВКИ КОЛЕКЦІЇ «ПЛАТАР» У КІРОВОГРАДСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ

Спілка археологів України, найбільше громадське об’єднання українських археологів, змушена звернутися до органів влади, музейних установ, археологів, істориків, краєзнавців, музейників та усіх небайдужих громадян, яких турбує стан культурної спадщини України, стосовно неприпустимої практики пропаганди приватного археологічного колекціонування.

Хочемо наголосити — поява археологічних колекцій та окремих предметів у власності окремих осіб є наслідком незаконних розкопок та нелегального обігу. Жоден археологічний або «древній», як це часто називають власники колекції, предмет, за виключенням тих, що ввезені в Україну на законних підставах, не може мати легального походження.

Наслідком цього сумнівного хобі — колекціонування археологічних предметів, є десятки тисяч знищених пам’яток, свідків унікального минулого України, яке ми втрачаємо просто на очах.

Нагадуємо, що Конвенція ЮНЕСКО 1970 р. «Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» передбачає, що кожна держава зобов’язана зберігати спадщину, яка складається з культурних цінностей, що перебувають на її території, від загроз крадіжок, прихованих розкопок та незаконного вивезення.

Звертаємо увагу, що ст. 10 згаданої Конвенції вимагає від її учасників зобов’язати антикварів під загрозою кримінальних санкції вести реєстр проданих предметів із зазначенням їх походження, прізвища та адреси постачальника, опису та вартості.

Конвенція Ради Європи 1992 р. «Про охорону археологічної спадщини» накладає на її учасників обов’язок «запобігати будь-яким несанкціонованим розкопкам або вилученню об’єктів археологічної спадщини» (ст. 3-а). Ця норма фатально ігнорується українською владою та компетентними органами фактично з моменту набуття Україною незалежності.

Вкотре наголошуємо — відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі рухомі предмети, пов’язані з такими об’єктами як городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, належать до археологічної спадщини України та повинні перебувати виключно у власності держави. А Законом України «Про охорону археологічної спадщини» визначено, що «археологічна спадщина України є невід’ємною складовою археологічної спадщини Європи і людства в цілому». В цьому контексті привласнення окремими особами будь-яких археологічних предметів або знахідок є не лише протизаконною дією, а і безпардонним аморальним вчинком.

Останнім кричущим прикладом ігнорування Україною як свого законодавства, так і міжнародних зобов’язань, стала демонстрація археологічних предметів приватної колекції «Платар» у Кіровоградському обласному художньому музеї.

Спілка археологів України неодноразово виступала проти популяризації та демонстрації цієї колекції. Востаннє це відбулося рік тому, коли виставку «Платар» було вивезено для публічного демонстрування до Польщі. Наш відкритий лист стосовно цієї акції набув великого розголосу в пресі, але був проігнорований державними органами.

Сьогодні ми з сумом змушені повторювати слова з минулорічного звернення: «Беззаперечним фактом є те, що ця хвиля руйнувань курганів, давніх поселень та міст всюди та завжди збігається з активізацією дій приватних колекціонерів, які реально фінансують ці протизаконні дії й виступають у ролі скуповувачів награбованого. Цим реально наносять величезні збитки державі».

Наш заклик був підтриманий польськими колегами. Їхнє обурення у формі офіційного Протесту Наукового товариства польських археологів, найбільшої польської фахової археологічної організації, містило, зокрема, слово на підтримку нашої позиції та турботи за наше спільне європейське минуле: «Пропаганда колекціонерського бачення археології, у якому важливішими є гарні предмети, позбавлені найважливішої для археолога інформації, є не лише введенням в оману відвідувачів виставки стосовно того, чим є археологічна спадщина і якою є мета археології як науки, але й дією, що може мати катастрофічні наслідки для археологічної спадщини — також і у Польщі. Треба зауважити, що таке явище, як грабування і знищення археологічних пам’яток в Україні є не лише внутрішньою справою сусідньої з нами країни, законодавство якої однозначно забороняє таку практику» (prostir.museum/ua).

Саме така позиція стала однією з основних причин того, що у Польщі виставку «Платар» було закрито достроково та непомітно. Проти проведення цієї виставки у Будапешті виступили угорські археологи.

Нагадуємо, що Кодекс музейної етики ІКОМ, розроблений Міжнародною радою музеїв, зібрав етичні стандарти діяльності музеїв та загальноприйняті принципи діяльності музейної спільноти. Цей Кодекс містить визначний принцип: «Музеї повинні уникати експонування або використання іншим чином матеріалу сумнівного чи невідомого походження. Вони повинні усвідомлювати, що експонування або використання такого матеріалу може толерувати та сприяти незаконній торгівлі культурними цінностями».

У зв’язку з цим Спілка археологів України вважає, що експонування археологічних предметів, які є у приватній власності, є ганебним та аморальним явищем. Така практика фактично стимулює злочинну діяльність — нелегальні розкопки, наслідком чого вже є тисячі назавжди втрачених пам’яток.

Ми закликаємо усі музейні установи України та музейних працівників утримуватися від співпраці з колекціонерами археологічних предметів.

Ми просимо українських журналістів та власників ЗМІ звернути увагу на неприпустимість пропаганди нелегального пошуку та колекціонування стародавніх предметів, особливо коли йдеться про вільний детекторний пошук.

Ми звертаємося до всіх органів державної влади із закликом негайно звернути увагу на стан археологічних пам’яток та проблему систематичного грабунку і незаконного обігу археологічних предметів. Пропонуємо Кіровоградському обласному художньому музею негайно припинити виставку колекції «Платар» з цинічною назвою «Україна Світу». Копії цієї заяви надіслано:
Президенту України Петру Порошенку,
Прем’єр-Міністру України Володимиру Гройсману,
Міністру культури України Євгену Нищуку,
Президенту Українського комітету ІКОМ Сергію Лаєвському,
Президенту Українського комітету ІКОМОС Миколі Гайді,
Голові Музейної ради при Міністерстві культури України Василю Рожку

Останнє оновлення на Четвер, 13 липня 2017, 15:00

ЩОДО НЕПРИПУСТИМОСТІ ПРОПАГАНДИ СКАРБОШУКАЦТВА В УКРАЇНІ

ВІДКРИТА ЗАЯВА ВГО «СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ» ЩОДО НЕПРИПУСТИМОСТІ ПРОПАГАНДИ СКАРБОШУКАЦТВА В УКРАЇНІ

Потяг до пошуку скарбів є формою соціально-психологічної девіації, що була поширена на всіх етапах розвитку людства. Державна влада через законодавство та інші механізми від давніх часів намагалася звузити простір для подібної діяльності, забезпечити свої права на скарб. З розвитком цивілізації і появою археології як науки поруч із майновою цінністю скарбів на перше місце виходить їх наукова та культурна цінність. Таким чином, державна політика у відповідній царині наразі є пов’язаною із забезпеченням прав всього суспільства на доступ до культурних благ, наукове дослідження археологічних та історичних об’єктів.

Скарбошукацтво в нашій державі, з огляду на недосконалість нормативних та організаційних механізмів боротьби з цим явищем, набуває чимдалі загрозливіших масштабів, що завдає чималої шкоди як культурній спадщині нашого народу, так і репутації держави, яка добровільно відмовляється від слідування юридичним і етичним нормам, виробленим у цивілізованому світі.

Тим більш прикрим є неприхована пропаганда цього ганебного явища. Так, у Києві, 24—25 вересня цього року планується проведення всеукраїнського фестивалю скарбошукачів «КАМРАД ФЕСТ-2016». Створюється прецедент, що матиме надзвичайно широкий негативний резонанс як в Україні, так і за межами нашої держави, адже охорона археологічної спадщини, протидія незаконним розкопкам і незаконному обігу культурних цінностей є не лише шляхетною справою, але також частиною міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною внаслідок ратифікації низки міжнародних документів, нехтування якими може перекреслити наші євроінтеграційні прагнення.

Отже, ВГО «Спілка археологів України» висловлює свій рішучий протест проти проведення фестивалю скарбошукачів «КАМРАД ФЕСТ-2016» та закликає усі компетентні органи вжити заходів для заборони цього дійства.

Правління


ЩОДО НЕПРИПУСТИМОСТІ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ АРХЕОЛОГІЧНИХ КОЛЕКЦІЙ, ЗДОБУТИХ СУМНІВНИМ ШЛЯХОМ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ВГО «СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ»
щодо неприпустимості легалізації археологічних колекцій,
здобутих сумнівним шляхом

Як стало відомо, Міністерством культури України надано дозвіл на тимчасове вивезення з України приватної археологічної колекції музею «Платар» для експонування її в музеї-замку князів Поморських у Республіці Польща.

У зв’язку із цим ВГО «Спілка археологів України» як фахова громадська організація, що об’єднує більшість археологів з усієї України, висловлює свій рішучий протест, адже походження усіх давніх предметів музею «Платар» однозначно пов’язане з результатами нелегальних археологічних розкопок, заборонених українським законодавством. Їхня публічна демонстрація діє всупереч норм охорони археологічної та культурної спадщини, про що свідчать непоодинокі випадки пограбувань «чорними археологами», копачами-грабіжниками, археологічних пам’яток по всій Україні. Беззаперечним фактом є те, що ця хвиля руйнувань курганів, давніх поселень та міст всюди та завжди збігається з активізацією дій приватних колекціонерів, які реально фінансують ці протизаконні дії й виступають у ролі скуповувачів награбованого. Цим реально наносять величезні збитки державі.

Обґрунтовуючи свої права на зазначені речі, власники музею «Платар» посилаються на ст. 344 ЦК України, щодо набуття добросовісним володільцем права власності за набувальною давністю, а також ст. 32 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», де йдеться про захист прав добросовісного набувача речі, раніше добутої незаконним способом.

При цьому брак точних даних щодо походження речі не може автоматично означати, що останній набувач отримав річ законно. Відповідна ст. 32 передбачає обов’язковою умовою законності набуття речі той факт, що набувач не знав і не повинен був знати, що річ була раніше вкрадена чи вивезена. Цю статтю можна застосувати щодо осіб, які стикаються з обігом культурних цінностей на непостійній основі. Лише вони можуть виправдовувати свою поведінку незнанням правил відповідного ринку. Зовсім інша ситуація з музеями, які здійснюють відповідну діяльність на професійній основі й мають за своїм статусом виконувати важливу суспільну функцію зі збереження надбання.

На неприпустимість придбання культурних цінностей із сумнівних джерел вказується у багатьох міжнародних документах, до яких можна віднести, наприклад, прийнятий ЮНЕСКО Міжнародний кодекс професійної етики для торговців культурними цінностями, Етичний кодекс ICOM для музеїв тощо. Так, у пп. 2.2. другого документа зазначається: «ніякий предмет чи природний зразок не має бути придбаний, прийнятий як дарунок чи взятий у тимчасове користування, отриманий у спадщину чи в порядку обміну, якщо в музею, що приймає цей предмет, немає повної впевненості стосовно законності права власності на цей предмет». Ці загальновідомі правила підтверджують, що музей «Платар», збираючи свої унікальні археологічні колекції, якраз повинен був принаймні знати про те, що ним можуть бути придбані речі, добуті кимось незаконно.

Крім того, ст. 33 чинного Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» передбачає, що всі договори стосовно культурних цінностей мають укладатися у письмовій формі. Таких документів власники колекції ніколи не надавали. Отже, «добросовісність» музею «Платар» щодо придбання відповідних предметів у світлі наведеного вище є вкрай сумнівною. Існує загроза наявності в цій колекції великої кількості підробок та фальсифікацій, що вже відзначали європейські та українські фахівці-археологи. Найбільш яскравим прикладом є фальсифікація із золотим перснем, який начебто належав візантійському імператору Мономаху і був наданий київському князю Всеволоду Ярославичу. Цей персень власники «Платару» подарували В.Ф. Януковичу на його інаугурацію. Але найдивніше, що цим вони пишаються — нещодавно розповідали і показували цей ганебний факт на одному з українських ТВ каналів, коли в черговий раз піарили «Платар».

Потребує також окремого аналізу аргумент музею «Платар» стосовно того, що заявлені ним для вивезення цінності не є археологічними предметами, у зв’язку з неможливістю встановити їх походження.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» археологічними предметами є рухомі культурні цінності, що походять з об’єктів археологічної спадщини.

Під об’єктами археологічної спадщини законодавство сприймає будь-які археологічні об’єкти, включно з незареєстрованими та невиявленими. Вся сукупність нерухомих археологічних об’єктів на території України та пов’язаних з ними рухомих предметів утворюють археологічну спадщину України, що підтверджується відповідними визначеннями ст. 1 цього Закону.

При цьому, предмети можна розглядати як археологічні не лише тоді, коли ми точно знаємо, де і за яких обставин викопано відповідний предмет і чи правомірно було набуто майнові права на нього певною особою. Вік археологічних предметів здебільшого оцінюється сотнями і тисячами років. Якщо експертним шляхом визначено належність предмета до давньої історії, то для кваліфікації його як частини національної археологічної спадщини лишається лише встановити його походження з України, що можна здійснити у разі встановлення його належності до тієї чи іншої місцевої археологічної культури. Встановлення зв’язку з конкретним об’єктом археологічної спадщини не має значення для кваліфікації предмета як археологічного, адже його археологічний характер полягає у належності до археологічної спадщини загалом.

Предмет не перестає бути археологічним, якщо змінюється власник чи навіть право власності на нього, оскільки під походженням з об’єкта археологічної спадщини законодавство має на увазі первісне походження предмета, а не шлях його потрапляння до особи, що заявляє про свої права на цей предмет.

Ст. 18 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» поширює право державної власності на всі знахідки, отримані в результаті археологічних досліджень. Таким чином, власність на археологічні знахідки не залежить від права власності на земельну ділянку, а отже фактично є безумовною. Нікого не має вводити в оману навіть той факт, що у зазначеній ст. 18 йдеться лише про дозволені державою археологічні розкопки, адже злочинну діяльність з незаконних пошукових робіт на археологічних об’єктах закон за своєю природою не може регулювати.

Зазначимо, що ратифікована Україною Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 р. відносить до результатів археологічних розкопок також знахідки, отримані у результаті нелегальних розкопок. За будь-яких обставин виконавець нелегальних розкопок не може набути права власності на відповідні археологічні предмети, і передавання відповідних знахідок з рук в руки не може слугувати достатньою підставою для легалізації таких знахідок.

Виставка колекції «Платар» у Варшаві 2008 року призвела до гучного скандалу. Протести польського професійного середовища, зокрема «Наукового товариства польських археологів», багатьох музейників мали негативні наслідки для польсько-українського гуманітарного співробітництва, оскільки це було сприйняте як визнання і пропаганда Україною нелегальних археологічних розкопок всупереч міжнародному, перш за все європейському, законодавству. Спроба власників колекції «Платар» виставити цю колекцію в Етнографічному музеї Будапешту виявилися марною через те, що цьому завадила заява провідних угорських археологів. Експозиція частини речей з музею «Платар», яка була завуальована и прикрита цілком легальною колекцією ікон з Києво-Печерського історико-культурного заповідника, викликала протести з боку відомих археологів США та відмову найбільших музеїв США приймати цю виставку.

Охорона археологічної спадщини, зокрема недопущення обігу археологічних предметів, добутих нелегальним шляхом, є не тільки шляхетною справою, а частиною міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною внаслідок ратифікації низки міжнародних документів. Дуже прикро, що нехтування цивілізованими правилами ускладнює євроінтеграційний шлях нашої держави та виставляє нас на посміховисько перед європейським науковим співтовариством.

Виконавець О. Малишев

Останнє оновлення на Вівторок, 12 липня 2016, 11:38

Сторінка 1 з 4

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах
Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості Звернення ВГО "САУ"