Звернення ВГО "САУ"

Відповідь від Мінкульту України щодо бронзового шолома

Відповідь від Міністерства культури України щодо давнього бронзового шолома, що був проданий на аукціоні VIOLITY.

Початок див. тут: vgosau.kiev.ua

Публічна заява ВГО «САУ» щодо російських археологів, які потрапили до санкційного списку в Указі президента від 19.03.2019 р.

19 березня 2019 р. був підписаний Указ президента України № 82/2019 про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Під санкції потрапили, у тому числі, російські археологи і археологи низки інших країн, які проводять розкопки в окупованому Криму або незаконно перетнули кордон України. До списку юридичних осіб потрапили так звані Державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський», Музей-заповідник «Судацька фортеця» та інші. Важливо, що окремим пунктом указу Міністерству закордонних справ України доручено поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про запровадження санкцій і порушити перед ними питання про застосування аналогічних обмежувальних заходів.

ВГО «САУ» вважає за потрібне заявити, що цей Указ, як і рішення РНБО України, давно очікуваний в світлі позиції України та міжнародної спільноти стосовно тимчасово окупованої території Криму, законодавства України та міжнародних правових норм стосовно охорони культурної та археологічної спадщини.

Відповідно до ст. 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України. На території АРК діє українське законодавство, зокрема й засновані на вимогах Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої) та інших міжнародних документів правові норми, якими регулюються підстави та порядок отримання права на проведення археологічних досліджень. Незаконні археологічні розкопки і розвідки та інші земляні роботи на території об’єктів археологічної спадщини мають наслідком кримінальну відповідальність, передбачену ст. 298 Кримінального кодексу України.

Міжнародно-правова кваліфікація дій Росії як держави-окупанта та діяльності її органів і посадових осіб на окупованій території засновується на Гаазькій конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Конвенції вона підлягає застосуванню в усіх випадках окупації всієї чи частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустрічає ніякого воєнного спротиву. Згідно зі ст. 5 цієї Конвенції відповідальність за збереження культурних цінностей на окупованій території покладено на країну-окупанта. Аналогічна норма зазначена у ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що покладає відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території на країну-окупанта, а саме на Російську Федерацію.

Важливою є також ст. 32 Рекомендації ЮНЕСКО, що визначає міжнародні принципи, що застосовуються при археологічних розкопках від 5 грудня 1956 р., згідно з якою держави повинні утриматися від проведення археологічних розкопок на окупованій території, а також охороняти випадкові археологічні знахідки. Це положення наразі визнається обов’язковим як норма міжнародного звичаєвого права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про санкції» санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Згідно з п. 5.3. статті 5 Закону України «Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента. Тобто під санкції можуть підпадати навіть ті місцеві кримські археологи, які працювали там постійно раніше і опинились на окупованій території без їх бажання. При цьому не видається коректним визначення таких осіб в Указі як громадян Російської Федерації.

Ще у 2015 р. ВГО «Спілка археологів України» у своєму зверненні до археологів РФ (http://vgosau.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=728:-l-r-&catid=106:zvernennya&Itemid=177) закликала їх не вдаватися до незаконних дій через роботи на території окупованого Криму. Нам відомо, що цей заклик був почутий, хоча й далеко не всіма. Особливо багато «археологічних заробітчан» з’явилося там у складі археологічних експедицій, які було сформовано для розкопок у зоні незаконного будівництва Керченського мосту та його інфраструктури.

Загалом підтримуючи Указ Президента України № 82/2019 від 19 березня 2019 р., ВГО «Спілка археологів України» вважає за потрібне звернути увагу на те, що включення до загального санкційного списку значного числа осіб, діяльність яких пов’язана з археологією, очевидно переслідувало мету відреагувати саме на незаконні розкопки в окупованій АРК, а не на будь-яку іншу потенційно шкідливу для України діяльність цих осіб. Таким чином, логічно було включити до списку насамперед причетних до незаконних розкопок, а не будь-яких археологів щодо яких є підстави застосувати санкції. Наразі ж ми постійно отримуємо запевнення від колег, що до списків випадково потрапили археологи, які не порушували законодавства України, не проводили незаконних розкопок і взагалі багато років не були в Криму. По окремим особам, що присутні в списках зазначається, що на їх ім’я могли бути виписані відкриті листи Міністерства культури РФ для розкопок в Криму, але вони їх особисто не отримували. Також йдеться про осіб, що взяли заочну участь у наукових заходах на території окупованої АРК, наприклад через надіслання тез на конференцію, особисто не приїжджаючи до Криму і не перетинаючи незаконно Державний кордон України. Натомість є нарікання й на те, що до списків не потрапили російські та кримські археологи, відомі широкому загалу своєю антиукраїнською позицією, поєднаною з порушеннями законодавства України.

У подальшому до складання санкційних списків відповідальним за це працівникам державних органів треба бути більш уважними і враховувати всі без винятку обставини. Водночас не можемо не звернути увагу на те, що єдиним засобом громадян інших країн не потрапити в нові санкційні списки є дотримання норм міжнародного права та відповідних актів законодавства України в галузі охорони культурної спадщини.

Проект заяви підготували д. і. н. Я. П. Гершкович та к. ю. н. О. О. Малишев.
Схвалено на засіданні правління ВГО «Спілка археологів України» (Протокол № 4 від 16.04.2019 р.)

Голова правління, доктор історичних наук Я. П. Гершкович
Секретар правління, кандидат історичних наук Л. В. Мироненко

Останнє оновлення на Четвер, 18 квітня 2019, 13:52

Унікальний металевий шолом має бути повернутий до України

Міністру культури України Є. М. Нищуку
Міністру закордонних справ України П. А. Клімкіну
Голові Служби безпеки України В. С. Грицаку

Шановні панове!

9 квітня 2019 р. на порталі «Музейний простір» була опублікована приголомшлива інформація щодо унікального давнього металевого шолома. За сукупністю наявних даних, його було знайдено в Україні, продано на інтернет-аукціоні Віоліті, а згодом перепродано у Великобританії на аукціоні «Timeline» http://prostir.museum/ua/post/41717?fbclid=IwAR1NCsLb1KGLKfASqT1gZtVUBQ4eYgWjpSsCE0u-imFhlkLYGX6A7sJLXPo.

Шолом походить з незаконних розкопок так званих чорних археологів або, просто кажучи, грабіжників, які використовували сучасні металопошукові пристрої. Про це свідчать навіть дані першого продавця. В усякому разі, шолом точно не лежав у когось у шухляді та не був знайдений бабусею на городі, як про це часто кажуть приватні колекціонери. Показово, що відразу після публікації на порталі інформація про лот з шоломом та пов’язане із ним обговорення були видалені з сайту інтернет-аукціону Віоліті.

Перед продажем у Великобританії було зазначено, що шолом є власністю приватного колекціонера з Кента і був придбаний у Німеччині після Другої Світової війни. Втім, порівняння фото та описів шоломів з сайтів обох аукціонів дає безперечні підстави стверджувати, що йдеться про один і той самий предмет, «легенда» якого навмисно змінювалася.

Бронзові шоломи такого типу використовували воїни Центральної Європи наприкінці II тис. до н. е., десь від XII до X ст. до н. е. На території сучасної України таких знахідок раніше не було відомо, але вони цілком очікувані, оскільки саме в той час населення теперішньої території України мало налагоджену систему торговельних та культурних зв’язків з Південно-Східною, Центральною та Північною Європою. Особливо це стосується територій Закарпаття та Північного Причорномор’я. На жаль, точне місце та обставини знахідки шолома ми вже навряд чи коли-небудь з’ясуємо — така сумна доля майже всіх (а може, й всіх) археологічних речей, які походять з нелегальних розкопок. У нашому випадку дуже важливим було б відновлення так «оперативно» видалених з сайту сторінки з лотом шолома та його обговорення.

ВГО «Спілка археологів України» звертається до вас з проханням ініціювати процес повернення в Україну унікального предмета. Принагідно нагадуємо, що позитивний досвід подібного повернення до України т. зв. меча вікінга вже отримано позаминулого року. Певну роль в цьому відіграла допомога археологам та пам’яткоохоронцям з боку депутата Верховної Ради України Д. Б. Тимчука, координатора групи «Інформаційний спротив», який і зараз дав згоду на участь у новому процесі.

Правові засади повернення до держави походження незаконно вивезених культурних цінностей визначені Конвенцією ЮНЕСКО 1970 р. про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності. Учасниками цієї Конвенції є як Україна, так і Сполучене Королівство.

Стаття 7 (b) (іі) Конвенції передбачає право держави походження звертатися до інших держав-учасниць Конвенції з вимогою про вилучення та повернення державі походження незаконно вивезених культурних цінностей. Вимога передається по дипломатичних каналах із наданням документів і доказів, що підтверджують право на відповідну вимогу. Стаття 13 Конвенції говорить також про право на звернення законного власника культурної цінності з позовом щодо її витребування та повернення.

Водночас має свою специфіку повернення культурних цінностей, які були викрадені з археологічних місць внаслідок несанкціонованих розкопок,. Відповідним особливостям багато уваги приділяється в прийнятих 18—20 травня 2015 р. на Третій зустрічі держав — учасниць Конвенції ЮНЕСКО 1970 р. Оперативних директивах з впровадження відповідної Конвенції (далі — «Оперативні директиви»). Так, відповідно до параграфа 12 Оперативних директив, оскільки держави не здатні вести спеціальний облік археологічних та палеонтологічних об’єктів, відкритих впродовж несанкціонованих розкопок, то вважається корисним підходом заявляти державну власність стосовно всіх невиявлених старожитностей на території певної держави. У параграфі 35 Оперативних директив вказується, що коли немає доказів протилежного, то за духом Конвенції Держави-учасниці для цілей реституції спонукаються розглядати належні до культурної спадщини певної Держави культурні цінності як такі, що складають частину відповідного офіційного реєстру Держави — власника.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина України є сукупністю об’єктів культурної спадщини, а об’єктами культурної спадщини є як будь-які нерухомі об’єкти, які становлять культурну цінність, так і пов’язані з ними рухомі предмети. Таким чином, в нашому випадку Україна має довести належність вивезеного предмета до культурної спадщини України, тобто його археологічне походження з території України.

Відповідно до параграфа 87 Оперативних директив для встановлення походження культурної цінності Держави-учасниці Конвенції ЮНЕСКО 1970 р. мають брати до уваги специфічні характеристики культурних цінностей, охоронюваних запитуючою Державою, особливо стосовно несанкціоновано розкопаних археологічних і палеонтологічних місць. У параграфі 91 уточнюється, що свої вимоги про вилучення та реституцію певної нелегально розкопаної культурної цінності держава походження може обґрунтовувати експертними висновками щодо походження нелегально викопаного предмета, і, з урахуванням складнощів пошуку доказів a posteriori, Держави-учасниці міцно заохочуються розглядати варті довіри наукові дослідження і аналізи як докази.

Повернення незаконно вивезеного шолома в Україну не має бути пов’язаним з суттєвими матеріальними витратами нашої держави. Стаття 7 (b) (іі) Конвенції передбачає обов’язок держави походження компенсувати збитки добросовісного набувача, які йому завдаються внаслідок реституції культурної цінності. Разом з тим у параграфі 93 Оперативних директив зазначається, що з огляду на зростання значення культурних питань у міжнародному співробітництві, ті держави, які здійснюють реституцію культурних цінностей, дуже рідко вимагають сплати державою походження такої компенсації. Крім того, обов’язок відшкодування не згадується у статті 9 Конвенції.

Враховуючи зазначене, просимо Вас в межах своєї компетенції вжити заходів у частині задіяння всіх необхідних механізмів для повернення шолома до України.

Текст підготували д. і. н. Я. П. Гершкович та к. ю. н. О. О. Малишев.
Схвалено Правлінням ВГО «Спілка археологів України» (Протокол № 3 від 11.04.2019 р.)

З повагою, Голова правління, доктор історичних наук Я. П. Гершкович
Секретар правління, кандидат історичних наук Л. В. Мироненко

Останнє оновлення на Четвер, 18 квітня 2019, 13:00

Лист-відповідь ПАТ «Укрпошта» на запит ВГО САУ від 10.01.2019

Лист-відповідь ПАТ «Укрпошта» на запит ВГО САУ від 10.01.2019

Останнє оновлення на Субота, 09 лютого 2019, 09:38

Звернення до Укрпошти

Генеральному директору
ПАТ «Укрпошта»
І. Ю. Смілянському

Шановний Ігоре Юхимовичу!

Останнім часом у відділеннях Укрпошти були помічені рекламні матеріали інтернет-аукціону «Violiti» з використанням в елементах дизайну археологічного предмета (давньої монети). Над зображенням розміщене промо-гасло: «Продавай на Віоліті — доставляй Укрпоштою», а в лівому нижньому кутку — адреса інтернет-аукціону для колекціонерів старовини auction.violity.com. Цей факт мав значний резонанс в професійному середовищі археологів, музейників та спеціалістів з охорони культурної спадщини.

Не є секретом, що через ринок антикваріату, зокрема аукціонні доми, «блошині ринки», спеціалізовані антикварні магазини (як звичайні, так і в мережі Інтернет), проходить чимала кількість тіньових оборудок щодо культурних цінностей, походження яких є вкрай сумнівним. Утім, явну незаконність такого походження не завжди можливо юридично довести, адже здебільшого відповідні незаконні операції стосуються не зареєстрованих культурних цінностей, викрадених з музеїв, архівів чи бібліотек, а археологічних предметів, які походять з несанкціонованих розкопок. Формальне доведення незаконності походження таких речей є проблемним, а тому й протидія відповідному ринку має свою специфіку.

Україна є членом низки міжнародних організацій і учасником ряду міжнародних договорів, спрямованих на те, щоб максимально унормувати та поставити під контроль ринок культурних цінностей. Основні етичні стандарти у відповідній сфері задає Кодекс етики для музеїв ІКОМ (остання редакція — 2004 р.), п.п. 2.4. якого чітко говорить про неприпустимість торгівлі старожитностями, які мають сумнівне походження. Ця етична норма розкривається в міжнародних документах зобов’язуючого характеру. Так, чинна стосовно України Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута 1992 р.) у своїй статті 10 говорить, яких заходів має вживати держава для протидії ринку археологічних предметів. Установам, закупівельна політика яких регулюється державою, держава зобов’язана прямо заборонити придбання предметів сумнівного походження. Щодо приватного сектора державою має застосовуватися метод переконання, але так само з метою, щоб і приватні суб’єкти не придбавали сумнівних речей.

Після подій Арабської весни, з огляду на те, що відтепер дієвим гравцем на світовому ринку старожитностей став світовий тероризм, питання протидії трафіку культурних цінностей набуло безпекового забарвлення. Впродовж 2015—2018 рр. прийнято низку важливих міжнародних документів, серед яких:
● Директива ЄС 2014/60 від 15 травня 2014 року щодо повернення незаконно вивезених з Держави-члена культурних цінностей;
● Міжнародні керівні принципи щодо заходів запобігання злочинності та стосовно кримінальної юстиції щодо нелегального обігу культурних цінностей та інших пов’язаних правопорушень, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН у Резолюції 69/196 від 18 грудня 2014 р.;
● Оперативні директиви з імплементації Конвенції ЮНЕСКО 1970 року про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (2015);
● Резолюція 2057 (2015) щодо культурної спадщини в кризових і посткризових ситуаціях, прийнята Постійною комісією Парламентської Асамблеї Ради Європи 22 травня 2015 р.;
● принаймні 4 резолюції Ради Безпеки ООН: № 2199 (2015), №2253 (2015), № 2322 (2016), № 2347 (2017).

Усі ці документи свідчать про зміну ставлення міжнародної спільноти до проблеми обігу культурних цінностей. Якщо у документах 60—70-х рр., коли формувалася класична система міжнародно-правової охорони культурних цінностей, ішлося про те, що слід боротися з відповідним нелегальним обігом, а легальний обіг — заохочувати, то в нових документах йдеться про те, що весь трафік культурних цінностей має бути поставлений під суворий контроль з боку держави за приблизною аналогією з трафіком зброї чи наркотиків. Підсумком цієї лінії стала нова вже підписана Україною Конвенція Ради Європи про правопорушення, пов’язані з культурними цінностями (Нікосія, 2017). Документом передбачаються суворі вимоги до кримінального законодавства держав — учасниць і чіткі зобов’язання щодо постійного моніторингу ринку культурних цінностей державою. Вказується на необхідність встановлення кримінальної відповідальності не лише за торгівлю культурними цінностями, а й навіть за просте розміщення в Інтернеті оголошення про продаж подібних предметів.

Законодавством України вже зараз передбачається низка регулятивних заходів щодо обігу культурних цінностей. Статтями 29, 32, 33 Закону України «Про вивезення ввезення та повернення культурних цінностей» серед іншого передбачається, що всі без винятку фізичні і юридичні особи, пов’язані з торгівлею культурними цінностями, повинні вживати заходів для перевірки походження таких предметів, укладати всі відповідні договори в письмовій формі та реєструвати всі операції щодо цих речей, а права добросовісного набувача в даній сфері звужуються винятково до можливості одержання компенсації, тоді як предмет, первісне походження якого є незаконним, підлягає безумовному вилученню з володіння особи.

Спільним Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства культури і мистецтв України № 322/795 від 29 грудня 2001 р. затверджено «Правила торгівлі антикварними речами». Цими правилами передбачено, що продаж антикварних речей здійснюється зареєстрованими суб’єктами підприємницької діяльності. Правила передбачають певні вимоги не лише до суб’єктів відповідних правовідносин, а й до «майданчиків», де укладаються відповідні угоди (аукціонів, суб’єктів підприємницької діяльності, що обслуговують покупців антикварних речей тощо) Крім того, п.п. 1.2. прямо заборонений продаж на відповідних аукціонах археологічних предметів.

Під відповідним кутом зору часткових обмежень має зазнавати й рекламна діяльність в Україні. Слід зазначити, що Закон України «Про рекламу» ставить до реклами не лише формальні, а й певні моральні вимоги. Його ст. 1 дає визначення поняття недобросовісної реклами, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності перебільшення, замовчування тощо. Ч. 3 ст. 7 цього Закону стверджує, що реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Абз. 4 ч. 1 ст. 8 того ж Закону забороняє подавати у рекламі відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства.

Звертаємо увагу, що з аналізу змісту сайту auction.violity.com, на який посилається реклама Вашої компанії, не вбачається, чи зареєстровано відповідну організацію як юридичну особу в Україні, і на яких правових підставах вона бере участь у торгівлі предметами старовини. За нашою інформацією, серед двох наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань організацій, що мають у своєму найменуванні слово «Віоліті» жодна навіть не має в переліку видів діяльності чогось, що свідчило би про її спеціалізацію у сфері торгівлі антикварними речами. Брак реєстрації організації як суб’єкта підприємницької діяльності унеможливлює виконання та контроль виконання тих обов’язків, що покладаються на відповідних суб’єктів законодавством, насамперед п.п. 1.10 вже цитованих Правил торгівлі антикварними речами (перевірка походження предметів у облікових матеріалах МВС, обов’язкова публічна реєстрація реалізовуваних антикварних речей, надання інформації про предмети до музеїв, архівів та бібліотек перед їх виставленням на продаж тощо).

Усе це дає змогу зробити висновок про загальну непрозорість і, зокрема, непідконтрольність компетентним державним органам схем торгівлі старожитностями через сайт auction.violity.com, що, зі свого боку, свідчить про чималий ризик продажу через цей сайт нелегально ввезених на територію України, несанкціоновано розкопаних чи викрадених культурних цінностей. Крім того, йдеться про те, що аналізована реклама може ввести в оману сторонніх осіб, на позицію яких щодо законності реалізації культурних цінностей через сайт «Віоліті» може вплинути авторитет і офіційний статус ПАТ «Укрпошта».

Своєрідним чином компрометує аналізований рекламний плакат і зображення на ньому давньоримської монети. До 1990-х рр., коли почалася ера масового нелегального металопошуку, зафіксовано лише поодинокі археологічні знахідки таких монет на території України. А зараз у мережі Інтернет продаються сотні римських монет. Цілком можливо, що частина з них придбана на законних підставах у тих державах, де це дозволено законодавством. Але часто в оголошеннях прямо стверджується походження відповідних монет з української землі. Крім того, вони продаються без жодних сертифікатів чи інших документів, що підтверджують легальність їх походження. Усе це в комплексі свідчить про те, що значна частина відповідного обігу є незаконною. Можливим є потрапляння на український ринок і артефактів із Сирії, Іраку, окупованого Криму, тимчасово неконтрольованих районів Донецької і Луганської областей України чи інших конфліктних зон. За цих умов отримані від збуту відповідних предметів кошти можуть бути використані для фінансування терористичних, екстремістських, сепаратистських чи інших небезпечних організацій, а також фінансової підтримки агресії Росії в Україні.

Звісно, не завжди є можливим ефективно контролювати обіг культурних цінностей, але позиція України з відповідного питання, що визначена як взятими нашою державою міжнародними зобов’язаннями, так і прийнятими законами й підзаконними актами, має послідовно відстоюватись. Хоча під державою здебільшого розуміється лише її апарат як система державних органів влади, пов’язані з державою суб’єкти господарювання, серед яких чільне місце займає ПАТ «Укрпошта», так само не мають йти всупереч відповідним принципам, зокрема у своїй рекламній продукції.

Ми сподіваємось, що ПАТ «Укрпошта» врахує нашу позицію і вживе заходів щодо припинення поширення вказаної рекламної продукції. В іншому випадку ми можемо прогнозувати, що репутаційні втрати для Вашої компанії, пов’язані з можливими звинуваченнями у заохоченні Вами торгівлі археологічними предметами, можуть звести нанівець всі успіхи від загалом позитивно оцінюваного суспільством ребрендингу ПАТ «Укрпошта».

Проект листа за дорученням правління підготовлено канд. юр. наук О. О. Малишевим. Схвалено на засіданні правління ВГО «Спілка археологів України» 10 січня 2019 року (Протокол № 1).

З повагою,
Голова правління,
доктор історичних наук Я. П. Гершкович


Сторінка 1 з 6

Пошук

Інтернет-ресурси

Відлуння віків
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Книги за Македония
Література з історії та етнографії Болгарії й Македонії.

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Архів випусків журналу «Археологія» (з 2008 р.)
На сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості Звернення ВГО "САУ"