Для реалізації завдань, які стоять перед сьогоднішньою системою освіти України, необхідно враховувати, що сучасний стан культурного буття суспільства визначає механізми соціалізації і ціннісно-орієнтаційні позиції людини. Перехід від освітньої парадигми індустріального суспільства до освітньої парадигми постіндустріального суспільства означає, в першу чергу, розуміння освіти не лише як отримання «готового» знання, накопиченого людством, та уявлення про педагога, як носія готового знання. На зміну приходить розуміння освіти як інтелектуальних надбань людини, як засобу її самореалізації в житті, як засобу побудови особистої кар’єри в якій учень відіграє роль творця знань, а процес творення знань базується на наявних знаннях і досвіді учня. А це змінює і цілі навчання та виховання, і його мотиви, норми, методи і форми, роль педагога. В будь-якому випадку цілі виховання, що ставить перед собою педагог, не можуть бути директивними, на їх основі можуть тільки повніше розкриватися можливості вибору вихованцем і наслідки того або іншого вибору. Право ж вибору завжди залишається за учнем.

Людство стало перед фактом, що знання оновлюються швидше, ніж відбувається зміна поколінь. Тому перед системою освіти, постало завдання: вона повинна осучаснюватися на основі новітніх технологій через впровадження в навчально-виховний процес інформаційно-комунікаційних технологій, а також готувати молоду людину до успішної самореалізації в інформаційному суспільстві. Використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі відкриває значні резерви підвищення ефективності навчання, підвищує інтерес учнів до роботи i посилює мотивацію навчання, суттєво розширює можливості подання навчальних відомостей за допомогою мультимедійних засобів навчання, відкриває додаткові можливості рефлексії учнями своєї діяльності завдяки тому, що вони можуть виконувати дії з моделлю об’єкта вивчення, і негайно бачити результати своїх дій.

Формуючи цілі виховання, необхідно насамперед передбачати створення умов, необхідних для якомога повнішого освоєння молодими людьми досягнень культури і духовних цінностей, накопичених людством; допомогти розкрити внутрішній потенціал молодої людини шляхом самореалізації (самоактуалізації в термінах гуманістичної психології); стимулювання пізнання людиною самої себе, вироблення індивідуального стилю життя і діяльності. В сучасній освіті, що є відкритою системою соціалізації учнівської молоді, реалізується підхід залучення родини до співпраці в розвитку і вихованні дітей та підлітків, базуючись на історичних і культурних традиціях, суспільних та родинних цінностях. І щоб допомогти увійти підростаючій людині в культуру, освоїти її і зробити частиною свого життя шкільна освіта неодмінно має бути доповнена сучасними формами, заснованими на використанні ІКТ. В цих умовах мережне освітнє середовище має виступити як особливе культурне середовище, занурення в яке забезпечить систематизацію і ефективність засвоєння знань, розподіл інформаційних потоків в тематичні русла, де висвітлюються життєві орієнтири та духовно-моральні цінності. На сьогодні суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в Україні вимагає створення та поширення єдиної ідеологічної концепції, в основі якої – національна ідея збереження мови, історії та культури, захисту та примноження надбань народу, розвитку громадянської свідомості та відповідальності. Одним із шляхів реалізації цієї концепції є запровадження патріотичного виховання, формування креативної культури та мислення, розвиток творчих та дослідницьких здібностей учнівської молоді – майбутнього нашої нації. Значення музеїв в цьому процесі неможливо переоцінити. Оскільки основними просвітніми функціями музеїв є акумулювання, збереження, популяризація національної та світової історико-культурної спадщини, сьогодні вони перетворюються на інститути національної пам’яті. Втім в українському суспільстві роль музеїв недооцінюється, українці зрідка відвідують музеї, однією з причин є достатньо висока ціна на квитки. Зокрема, згідно з даними УНІАН, більш як чверть жителів великих міст України (28,1%) останній раз відвідували музей один-два роки тому. Майже така сама кількість опитаних (26,4%) останній раз були у музеї три-п`ять років тому. Кожний п`ятий респондент (21,5%) заявив, що відвідував музей більш як п`ять років тому, а кожний десятий (11,2%) – півроку назад, а 8,3% заявили, що ніколи не відвідували музеї. Зали з історичними експонатами відвідують здебільшого науковці чи мистецтвознавці. Постає питання: як залучити людей до відвідувань музеїв? Як зробити візит у музей типовим явищем культурно-освітнього відпочинку? Одним з ефективних шляхів розв’язування поставленої проблеми є формування Порталу «МУЗЕЙНА ПЛАНЕТА». Сучасні інформаційно-комунікаційні технології дозволяють відвідувати музеї світу засобами Інтернет, що надає людям можливостей знайомитися з надбаннями світової цивілізації не виходячи з дому. Віртуальний музей дозволяє створити зовсім інший образ музею, органічність якого полягає у відповідності форм подання музейних ідей, тем, сюжетів, світосприйняття відвідувача. Однією з характерних рис Музейного Порталу – забезпечення можливості для користувачів звертатися до структурованих інформаційних джерел у будь-який час і в будь-якому місці.

Див. сайт: http://server1.inhost.com.ua/museum/