Випуск 9. Незавершена реституція

У взаємовідносинах між Україною та Росією відомо не надто багато прикладів результативної реституції. До цього часу наймасштабнішою за об’ємом залишається передача культурних цінностей з музеїв РСФРР до України, що відбулася 1932 року за результатами роботи та рішенням Паритетної комісії. Серед інших колекцій, в Україну з Державного Ермітажу передали деякі матеріали шести скіфських курганів, розкопаних у дореволюційний час, а саме — Литої Могили (Мельгуновський скарб; див. детальніше: http://vgosau.kiev.ua/novyny/proekty/1289-vypusk-3), Олександрополя, Шульгівки, Чмиревої Могили, Іллінецького та Першого Мордвинівського курганів. Але 31 січня 1932 р. українським представникам повністю повернули матеріали лише трьох курганів. Ще з трьох курганів — Олександрополя, Литої та Чмиревої могил — частина предметів, звісно ж найвидовищніших, була “тимчасово” залишена в Ермітажі для виготовлення гальванокопій.

Випуск 8. Радянська влада і грабунок культурної спадщини Кочубеїв у Диканьці

Селище Диканька (тепер Полтавський район Полтавської області) відоме чи не на весь світ завдяки твору Миколи Гоголя. Окрасою Диканьки був маєток знаного та заможного козацько-дворянського роду Кочубеїв. Від кінця XVII століття цей маєток був місцем акумулювання різноманітних історико-культурних цінностей меморіального та мистецького характеру. У XІХ столітті колекції збагатилися і археологічними знахідками, оскільки власники активно долучилися до збирання та дослідження пам’яток давніх епох. Як свідчив у спогадах директор Полтавського музею Валентин Ніколаєв, котрий бачив приголомшуючі артефакти, що залишилися після від’їзду власників за кордон 1918 року, «приміщення палацу було буквально набите в окремих кімнатах картинами, старовинною бронзою, килимами, гобеленами, цінним фаянсом, фарфором і склом, старовинною зброєю і т. д. Величезну цінність мала прекрасна бібліотека…».

Вийшло друком видання, присвячене  дослідженню османської кав’ярні у Кам’янці-Подільскому. Цей унікальний комплекс було виявлено у 2016 році на Польському ринку. Ця книга — перший том із запланованого видання. В ньому наведено аналіз керамічних знахідок та опис польових досліджень кав'ярні.

Вітаємо автора, голову Хмельницького підрозділу Спілки, Павла Нечитайла та його колег з цим науковим досягненням!

Випуск 7. Вітова могила

У 1888 році український археолог Іван Зарецький дослідив курган Вітова могила, неподалік Опішні, в долині р. Мерла, де виявив багате воїнське поховання рубежу VI—V ст. до н. е. Земляний насип цієї поховальної споруди вирізнявся розмірами на тлі інших курганів в околиці. Поховання супроводжувалося значною кількістю інвентарю, що вказувало на високий соціальний статус похованого.